Рішення

від 18.12.2023 по справі 761/17641/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 761/17641/23

Провадження № 2/947/3536/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

18.12.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Солтановської Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2023 року позивач звернувся з позовом до Шевченківського районного суду м.Києвеа, в якому просить: витребувати квартиру, розташовану за адресою: квартира АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 15.04.2016 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між приватним акціонерним товариством «Українська компанія «Українська страхова група «Життя» та ОСОБА_3 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14248756 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукурувою С.С.

Зазначила, що 12.04.2017 року Київським районним судом м. Одеси, залишеним без змін постановою Верховного суду від 20.06.2018 року, у справі № 520/6062/16-ц, визнаний договір добровільного страхування життя № 80-15284009 від 08.09.2009 року, укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ «Українська компанія «Українська страхова група «Життя», а також додаткових угод до зазначеного договору від 01.10.2010 року про зменшення страхової суми та суми щорічного платежу, та встановлення строку договору до 08.04.2030 року, а також зобов`язання передати квартиру у власність ОСОБА_4 - удаваним правочином, вчиненим з метою приховання договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу квартири АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.04.2016 року між приватним акціонерним товариством «Українська компанія «Українська страхова група «Життя» та ОСОБА_3 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14248756 та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукурувою С.С.; відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_4 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя», про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення; стягнуто судові витрати.

Позивач посилається на договір купівлі-продажу як на підставу виникнення у неї права власності та вважає, що квартира має бути витребувана на її користь з чужого незаконного володіння через порушення права на мирне володіння майном.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Волошину В.О., який ухвалою від 25 травня 2023 року матеріали цивільної справи направив до Київського районного суду м. Одеси для розгляду в порядку територіальної підсудності.

Матеріали цивільної справи надійшли до Київського районного суду м. Одеси 13 липня 2023 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді від 14.07.2023 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору за вимогу майнового характеру.

На виконання вимог даної ухвали, 19.07.2023 року представником позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 надано до суду копію квитанції № 32528798800007361188 від 19 липня 2023 року про сплату судового збору у розмірі 13420,00 гривень.

Ухвалою суду від 20 липня 2023 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Одночасно з подачею позову, позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, що знаходяться за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію; речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомих об`єктів, які знаходяться у власності Відповідача.

Ухвалою суду від 20 липня 2023 року заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено.

31липня 2023року представникпозивача ОСОБА_3 ОСОБА_7 надав до канцелярії суду заяву, в якої просив суд надати йому можливість участі у судовому засіданні по справі № 761/17641/23, призначене на 28 вересня 2023 року о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза мєжами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою судувід 14серпня 2023року узадоволенні заявипредставника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_7 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції було відмовлено.

31липня 2023року представникпозивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 надав до канцелярії суду заяву, в якій просив суд надати йому можливість участі у судовому засіданні по справі № 761/17641/23, призначеному на 28 вересня 2023 року о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза мєжами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду ід 14 серпня 2023 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції було відмовлено.

13 жовтня 2023 року представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з правовою оцінкою обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

В подальшому ухвалою суду від 31.10.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

12грудня 2023року відпредставників позивача ОСОБА_3 адвоката Медведєва Дмитра Сергійовича та адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича надійшти заяви, в яких останні просили суд надати їм можливість участі у судовому засіданні по справі № 761/17641/23, призначеному на 18 грудня 2023 року о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза мєжами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою судувід 12грудня 2023року узадоволенні клопотання представниківпозивача ОСОБА_3 адвоката Медведєва Дмитра Сергійовича та адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича про проведення судового по справі № 947/17641/23, яке відбудеться 18.12.2023 року о 14 год. 00 хв., та усіх подальших судових засідань в режимі відеоконференції було відмовлено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 у судовому засіданні запересував проти задоволення позову, вказуючи на його необгрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши сторін, оглянувши матеріали по справі, вважає що поданий позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 08.09.2009 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «Українська компанія «Українська страхова група» «Життя» укладено договір добровільного страхування життя № 80-1528-0009. Об`єктом страхування за договором є майнові інтереси, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю. Страхова сума за договором склала 400000,00 грн. Термін договору до 07.09.2032 року За договором, ОСОБА_4 зобов`язалася сплачувати щорічно до закінчення періоду страхування 15 040,00 грн. на користь ЗАТ «Українська компанія «Українська страхова група» «Життя».

24.11.2010 року за Актом прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди: «На підставі договору оренди від 24 листопада 2010 року, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» - Власник житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу квартири від 23.09.2010 р. року, Серія ВРВ № 128670) передав ОСОБА_4 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

12.04.2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група «ЖИТТЯ» надіслало ОСОБА_4 повідомлення про розірвання договору оренди № 425, а саме: в ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група «ЖИТТЯ» виникли обставини, що відповідно до ч. З ст. 825 Цивільного кодексу України, є підставами для розірвання договору оренди квартири від 24 листопада 2010 р. ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група «ЖИТТЯ» розриває договір оренди від 24 листопада 2010 року квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , з 11.05.2016 року на підставі ч. З ст. 825 Цивільного кодексу України, квартира необхідна для проживання в ній працівників ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група «ЖИТТЯ». ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група «ЖИТТЯ» просить ОСОБА_4 звільнити квартиру, зняти себе та інших осіб, які зареєстровані в цій квартирі, з реєстрації місця проживання за цією адресою, передати квартиру ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» за актом прийому-передачі.

Згідно договору купівлі-продажу від 15 квітня 2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» продала, а ОСОБА_3 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ціну у розміру 344 305,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

У ч. 1ст. 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 41 Конституції Українита п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК Україниніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленихКонституцієюта законом. Ураховуючи, що згідно зістаттею 92 Конституції Україниправовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Разом з ти згідно з ч. 1 та 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.04.2017 року (справа № 520/6062/16-ц), залишеним без змін постановою Верховного суду від 20.06.2018 року, було визнано договір добровільного страхування життя № 80-1528-0009 від 08.09.2009 року, укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ «Українська компанія «Українська страхова група «Життя», а також додаткових угод до зазначеного договору від 01.10.2010 року про зменшення страхової суми та суми щорічного платежу, та встановлення строку договору до 08.04.2030 року, а також зобовязання передати квартиру у власність ОСОБА_4 удаваним правочином, вчиненим з метою приховання договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.04.2016 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія» Українська страхова група « Життя» та ОСОБА_3 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14248756 та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С.

Відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_4 третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» Українська страхова група «Життя», про усунення перешкод у користуванні квартирою квартиру АДРЕСА_1 , шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у розмірі 1102,40 грн., в рівних частках з відповідачів: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Українська страхова група « Життя» у розмірі 551,20 грн., та ОСОБА_3 у розмірі 551,20 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2018 року (справа № 520/6062/16-ц), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 року, було задоволено заяву ОСОБА_4 про поворот виконання рішення суду. Усунуто тперешкоди ОСОБА_4 у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 , а також інших осіб, які користуються квартирою з дозволу ОСОБА_3 , із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення. Вселено ОСОБА_8 у квартиру АДРЕСА_1 .

При розгляді справи справи № 520/6062/16-ц, судом встановлено, що обставини укладення правочину - Договору добровільного страхування життя № 80-1528-0009, де об`єктом страхування за договором є майнові інтереси, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю та правовідносини, що при цьому виникли та Додаткових угод до Договору, які є невід`ємною частиною договору, засвідчують те, що правочин є удаваним, таким, що приховує інший, який дійсно мав місце, а саме договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, отримана позивачем у натурі квартира за недійсним правочином має бути повернена у натурі, що фактично відбулось у вересні 2019 року. Немає жодних правових підстав для витребування майна на користь ОСОБА_3 .

Факт того, що ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» «Життя» уклала ще у 2009 році із ОСОБА_4 договір купівлі-продажу із розстрочкою платежу цієї ж самої квартири, а 24.11.2010 року передала у фактичне володіння ОСОБА_9 спірну квартиру, і на момент укладення договору із ОСОБА_3 , 15.04.2016 року приватна страхова компанія вже не мала права продажу спірної квартири, яка вже була продана ОСОБА_4 встановлені обставини підтверджуються судовими рішеннями, які набули чинності у 2018 році та наразі є чинними.

Таким чином твердження позивача про протиправне вилучення з її володіння спірної квартири не відповідає дійсним обставинам справи, є голослівними та необґрунтованими.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

У відповідностідо ч.ч.1-3ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Також відповідно до ч. 9ст. 158 ЦПК Україниу випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено, суд вважає доцільним скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2023 року, у разі набрання рішенням законної сили.

З урахуванням викладеного, на підставі статей13, 317, 319, 388, 395 Цивільного кодексу України, статтями2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» про витребування майна відмовити в повному обсязі.

У разі набрання рішенням законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Київського районного судом м. Одеси від 20 липня 2023 року, а саме:

Скасувати арешт з об`єкту нерухомого майна, що знаходяться за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2023 року