Ухвала

від 20.12.2023 по справі 127/12547/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/12547/22

Провадження №1-кп/127/391/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

інших учасників судового процесу: потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частиноюпершою статті115,частиною першоюстатті 263-1,частинами першоюта другоюстатті 263Кримінального кодексуУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 263-1, частинами першою та другою статті 263 Кримінального кодексу України (далі КК).

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ризики, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, на цей час не зменшились та не відпали.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити. Зауважила, що обвинувачений не відшкодував потерпілій збитків, у тому числі частково. Натомість, звернула увагу суду на те, що поведінка обвинуваченого є зухвалою, останній здійснює тиск на свідків під час допиту останніх у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала думку свого представника.

Обвинувачений ОСОБА_5 не погодився з клопотанням прокурора, зазначивши, що він не має наміру чинити на будь-кого тиск та ухилятись від суду. Крім того, обвинувачений повідомив, що він отримав догану від адміністрації установи, в якій він на цей час утримується, та йому не продовжили групу інвалідності, оскільки він відмовився платити будь-кому кошти. Просив змінити застосований до нього запобіжний захід на більш м`який.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики, на які посилається останній, на його думку, на цей час відпали. Вважав, що більш м`який запобіжний захід, здатен нівелювати ризики, на які посилається прокурор, а тому просив змінити, застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід на домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. Також звернув увагу суду на стан здоров`я обвинуваченого.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Крім того, суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії, обраного до обвинуваченого запобіжного заходу спливає 22.12.2023. З наданого прокурором супровідного листа випливає, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу було скероване ним на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для вручення обвинуваченому ОСОБА_5 19.12.2023. А тому суд вважає, що стороною обвинувачення було вжито завчасних, належних і достатніх заходів для забезпечення вручення обвинуваченому примірника клопотання про продовження строку застосованого до нього запобіжного заходу. Отже, стороною обвинувачення були дотримані вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому, проте не дотримані вимоги щодо строку зверненняз відповіднимклопотанням досуду. Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора та не наполягала на відкладенні судового засідання для надання можливості ознайомитись зі змістом клопотання, не погоджуючись з доводами сторони обвинувачення. Чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Саме тому,суд вважає за необхідне вирішити клопотання сторін по суті й надати їхнім доводам відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом зтим,суд враховує,що длявирішення питаннящодо можливоїпричетності обвинуваченогодо вчиненняінкримінованих йомузлочинів здійснюєтьсясаме навиконання вимогпункту 1та 2частини першоїстатті 91КПК,якою визначено,що укримінальному провадженніпідлягають доказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час судове слідство (з`ясування обставин кримінального провадження та перевірка їх доказами) не завершене, а тому вирішення вказаного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, захисник обвинуваченого послався на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_5 . При цьому зауважив, що відповідна медична документація міститься в матеріалах справи. Разом з тим, з наявних в матеріалах кримінального провадження документів випливає, що ОСОБА_5 під час перебування під вартою неодноразово оглядався лікарями. За результатом проведених оглядів ОСОБА_5 встановлено ряд діагнозів та констатовано, що стан здоров`я ОСОБА_5 відповідає наявним у нього захворюванням, стаціонарного лікування він не потребує.

Отже, суд враховує, що об`єктивні дані, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, у тому числі за станом здоров`я, суду не надані. Саме тому, посилання на погіршення стану здоров`я обвинуваченого в умовах утримання під вартою, як на підставу для зміни йому запобіжного заходу суд також оцінює критично.

Натомість, з матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, зокрема, умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Як суд вже зазначив вище, судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не завершене, зокрема, не допитані усі свідки кримінального провадження. При цьому суд враховує, що під час допиту в судовому засіданні свідків обвинувачений поводив себе агресивно, висловлюючи недоброзичливі побажання на адресу останніх. Вказане на думку суду свідчить про те, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 зможе негативно вплинути на недопитаних свідків або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілих та свідків кримінального провадження, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Згідно з приписами частини третьої та пункту 1 четвертої статті 183 КПК суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення, яке призвело до загибелі людини.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, з 20 грудня 2023 року до 23.59 годину 17 лютого 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: