Постанова

від 20.12.2023 по справі 160/18250/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/18250/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року (суддя Сліпець Н.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позов задоволено.

Суд вирішив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області №0006914-2415-0427 від 09.02.2023 року на суму 2 450 грн. 45 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області №0024381-2415-0427 від 09.02.2023 року на суму 3 396 грн.00 коп.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом не було враховано, що пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України може бути застосована до конкретного виду об`єктів нерухомості, а не будь-яких, що використовуються в сільськогосподарській діяльності.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення (склад) А-1, загальною площею 283 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 (1/2), на праві приватної власності.

ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області № 0006914-2415-0427 від 09.02.2023 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України за 2020 рік на суму 2450,45 грн та податкове повідомлення-рішення за №0024381-2415-0427 від 09.02.2023 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України за 2021 рік на суму 3 396 грн.00 коп.

Позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень не було доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII, чинній з 01.01.2019, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи : 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність таких умов:

1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля (склад) площею 283 кв.м., розташована за адресою: вул. Горького 55Ж, с.Андріївка, Синельниківській (Покровського) район, Дніпропетровська область.

За технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля телятника підпадає під визначення об`єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 18.01.2001 №2238-III «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

За змістом статті 1 Закону України від 23.09.2008 №575-VI «Про сільськогосподарський перепис», виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

У силу статті 1 Закону України від 15.05.2003 №742-IV «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Статтею 4 Закону №742-IV встановлено, що особисті селянські господарства підлягають обліку. Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку /стаття 6 Закону №742-IV/.

Матеріали справи містять інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 54754265 від 09.03.2016 року, з якої вбачається що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,8209 га (кадастровий номер 1224281200:02:002:3525), цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та має з 2016 року земельну ділянку площею 0,2813 га кадастровий номер 1224281200:02:003:0033, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (а.с.14-15).

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №30611204 від 08.12.2014 року долученого до матеріалів справи вбачається, що позивач має у особистій приватній власності земельну ділянку площею 5 га кадастровий номер 1224280500:01:001:0262, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, якою володіє відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 1908 від 08.12.2014 року (а.с.26-27).

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.12.2014 за №30612799 вбачається, що позивач має у особистій приватній власності земельну ділянку площею 4,304 га кадастровий номер 1224281200:01:001:0574 якою володіє відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 1907 від 08.12.2014 року (а.с.26-27).

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.05.2017 за №86928245 вбачається, що позивач має у особистій приватній власності земельну ділянку площею 4,8179 га кадастровий номер 1224281200:01:001:0582 якою володіє відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 593 від 12.05.2017 року (а.с.28-29).

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.05.2022 за №301831971 вбачається, що позивач має у особистій приватній власності земельну ділянку площею 4,4877 га кадастровий номер 1224281200:01:001:0581, якою володіє відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 102637 від 17.12.2002.

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2018 за №134193819 вбачається, що позивач має у особистій приватній власності нежитлову будівлю (склад) А-1, загальною площею 283 кв.м., якою володіє відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 18.03.2004.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідні земельні ділянки, як і нежитлову будівлю (складське приміщення), позивач використовує для ведення особистого селянського господарства, що підтверджено копіями довідок Виконавчого комітету Покровської селищної ради від 14.02.2022 №64, №65, від 25.04.2023 за №48.(а.с.11-13).

Матеріали справи також містять акти Депутата Покровської селищної ради про встановлення фактів від 18.06.2020 року, 06.10.2020 року, 06.07.2021 року, 17.09.2021 року, 18.02.2022 року, 22.06.2022 року, 25.07.2022 року, з яких вбачається, що земельні ділянки площею використовується ОСОБА_1 для вирощування власної сільськогосподарської продукції, для ведення особистого селянського господарства.(а.с.16-23;35-38)

Також матеріали справи містять договір купівлі-продажу (посівного матеріалу - пшениці озимої) №2908 від 29.08.2019 року разом із специфікацією та актом приймання-передачі та надано договір купівлі-продажу (посівного матеріалу - пшениці озимої) №1208 від 12.08.2020 року з специфікацією та актом приймання-передачі №2707 від 27.07.2021 року та специфікацією.

Відповідно до статті 7 Закону №742-IV, члени особистого селянського господарства мають право: самостійно господарювати на землі; передавати земельні ділянки особистого селянського господарства фізичним або юридичним особам в оренду відповідно до закону; укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років; реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам; самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва; відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку; бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами; отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії; надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства; використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки; отримувати дорадчі послуги; брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і регіональних програм; об`єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до законодавства України; проводити в установленому законом порядку зовнішньоекономічну діяльність.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказана норма визначає такий обсяг прав позивача, як члена особистого селянського господарства, якими фактично володіє сільськогосподарський виробник, а підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не передбачено застережень щодо правової форми здійснення особою сільськогосподарського товаровиробництва виключно шляхом реєстрації фізичної особи як підприємця.

З положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що споруди, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа, а об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (склад) загальною площею 283 кв.м., не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 20 грудня 2023 року.

Головуючий - суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш