Ухвала

від 26.01.2024 по справі 160/18250/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 січня 2024 року

м. Київ

справа №160/18250/23

адміністративне провадження № К/990/3124/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №160/182590/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.2023 за №0006914-2415-0427 і № 0024381-2415-0427.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 29.09.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023, позов задовольнив.

Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Зокрема, відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

В даній адміністративній справі предметом спору є оскарження рішень контролюючого органу, якими позивачу були нараховані до сплати грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкт нежитлової нерухомості, всього у сумі 5 846,45 грн.

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності, а відтак відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі містяться посилання на те, що така скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа -виняткове значення для відповідача.

У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що твердження про фундаментальне значення питань права повинні зазначатися, щонайменше, з викладенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Стосовно ж «виняткового значення» справи для учасника справи, то оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення.

В даному випадку вказівка відповідача на існування обставин, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не містить обгрунтувань як таких, оскільки на даний час вже існує усталена позиція Верховного Суду у справах цієї категорії щодо правових підстав для застосування до особи пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнення від його сплати. Також оцінивши правове значення справи для формування правозастосовчої практики, Суд дійшов висновку, що ухвалені у ній судові рішення наразі не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Що ж до посилання скаржника на існування обставини, передбаченої підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд також вважає його неаргументованим, оскільки зміст останнього зводиться до незгоди відповідача із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки.

При цьому поданій касаційній скарзі відсутні посилання на існування інших обставин, передбачених підпунктами пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023, прийняті у даній справі, не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №160/182590/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер