Постанова

від 19.12.2023 по справі 320/4276/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4276/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Беспалова О.О..,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2021 року за №9671835-2410-1016, від 23 червня 2021 року за №9671836-2410-1016, від 05 жовтня 2022 року за №1256729-2412-1016 і №1256730-2412-1016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за 2021-2022 роки протиправно нараховував позивачу у подвійному розмірі податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку, розмір та нормативно-грошова оцінка якої визначена у Договорі оренди земельної ділянки. Позивач стверджує, що починаючи з 2007 року за орендовану земельну ділянку розміром 0,2878 га сплачував разовий річний платіж з орендної плати за земельну ділянку, який розраховувався у розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у Договорі оренди земельної ділянки, помноженої на коефіцієнт індексації нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у відповідному році. У 2020 році ця земельна ділянка була розділена на дві, загальна площа яких не змінилася, проте податковий орган у 2021-2022 рр. нараховував податок за кожну з них у повному розмірі без урахування зменшення площі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Наголошує, що відповідно до наданого Козинською селищною радою переліку орендарів по с. Підгірці від 08 лютого 2021 року №262, з якими укладено договори оренди станом на 01.02.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача площею 0,0650 га з кадастровим номером 3223186800:03:029:0026 станом на 2007 рік становить 89851,16 грн, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2228 га з кадастровим номером 3223186800:03:029:0025 станом на 2007 рік становить 89851,16 грн, тому податковим органом на підставі нормативної грошової оцінку було розраховано орендну плату з урахуванням індексу інфляції та визначено, що у 2021 році за кожну з цих земельних ділянок (площею 0,0650 га та площею 0,2228 га) належало до сплати 21378,62 грн, у 2022 році за кожну з цих земельних ділянок (площею 0,0650 га та площею 0,2228 га) та визначено, що належало до сплати 23516,48 грн. Вказано про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та Підгірською сільською радою Київської області укладено договір оренди однієї земельної ділянки від 01 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. Договір зареєстрований в Обухівському відділі Київської регіональної Філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 листопада 2007 року №040733100013.

Об`єктом оренди є одна земельна ділянка загальною площею 2878 кв. м. (пункт 2 Договору оренди).

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 89851,16 гривень (пункт 5 Договору оренди).

У подальшому вказана земельна ділянка загальною площею 0,2878 га була розподілена та внесена у Державний земельний кадастр 19 липня 2016 року як дві окремі земельні ділянки і їм присвоєно кадастрові номери: площею 0,0650 га з кадастровим номером 3223186800:03:029:0026 та земельна ділянка площею 0,2228 га з кадастровим номером 3223186800:03:029:0025.

Рішенням сімдесят сьомої сесії VII скликання Підгірської сільської ради 22 жовтня 2020 року на підставі витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки було вирішено погодити ОСОБА_1 внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, а саме:

1.1. Замінити в договорі словосполучення «земельна ділянка» на «земельні ділянки».

1.2. Викласти пункт 2 Договору оренди в наступній редакції: В оренду передаються земельні ділянки: площею 0,0650 га з кадастровим номером: 3223186800:03:029:0025 та площею 0,2228 га з кадастровим номером: 3223186800:03:029:0026.

05 листопада 2020 року між позивачем та Підгірською сільською радою укладено Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. 01.11.2007 за реєстровим №1685, зареєстровано в реєстрі за №3807.

Пункт 2 викладено у редакції рішення сімдесят сьомої сесії VII скликання Підгірської сільської ради від 22 жовтня 2020 року.

Згідно з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по земельних ділянках з кадастровими номерами 3223186800:03:029:0026 та 3223186800:03:029:0025 визначено площу кожної земельної ділянки: 0,2228 га та 0,065 га відповідно.

З урахуванням застосування коефіцієнтів індексу споживчих цін який застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель за 2007 рік в розмірі - 1,028, за 2008 рік в розмірі - 1,152, за 2009 рік в розмірі - 1,059, за 2014 рік в розмірі -1,249, за 2015 рік в розмірі -1,433, та за 2016 рік в розмірі -1,06 нормативна грошова оцінка зазначених земельних ділянок становила 213786,23 грн.

З урахуванням застосування коефіцієнтів індексу споживчих цін який застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель за 2007 рік в розмірі - 1,028, за 2008 рік в розмірі - 1,152, за 2009 рік в розмірі - 1,059, за 2014 рік в розмірі -1,249, за 2015 рік в розмірі -1,433, та за 2016 рік в розмірі -1,06 та за 2021 рік в розмірі - 1,1 нормативна грошова оцінка зазначених земельних ділянок становить 235164,85 грн.

Козинською селищною радою листом від 08 лютого 2021 року надано перелік орендарів по с. Підгірці від 01 лютого 2021 року №262, з якими укладено договори оренди станом на 01 лютого 2021 року. У цьому листі наведено дані і стосовно позивача. Зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача площею 0,0650 га з кадастровим номером 3223186800:03:029:0026 станом на 2007 рік становить 89851,16 грн, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2228 га з кадастровим номером 3223186800:03:029:0025 станом на 2007 рік становить 89851,16 грн. Вказано також щодо кожної з цих двох земельних ділянок, що дата укладання договору оренди 01 листопада 2007 рік, дата реєстрації договору оренди 01 листопада 2007 рік, дата здійснення витягу про нормативно грошову оцінку - 2007 рік.

Відповідно до попередніх податкових періодів за 2019, 2020 років відповідачем винесено по одному податковому повідомленню-рішенню на суму 21378, 62 грн за кожен рік. Так, позивачем на підтвердження цього факту надано податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2019 року № 28018-5506-1016 на суму 21378,62 грн, яким відповідачем визначено податкове зобов`язання з орендної плати за землю.

Починаючи з 2021 року відповідач почав виносити по два податкові повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб по тому ж Договору оренди в однаковому розмірі за різні за площею земельні ділянки, що перебували в оренді у позивача.

Так, за 2021 рік відповідачем 23 червня 2021 року винесено 2 податкові повідомлення-рішення №9671835-2410-1016 та №9671836-2410-1016, кожне з яких на суму 21378,62 грн. У цих рішеннях відомості про розмір земельних ділянок не вказано.

03 листопада 2021 року позивачем сплачено 21378,62 грн за платежем орендна плата з фізичних осіб.

05 жовтня 2022 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №1256729-2412-1016 і №1256730-2412-1016, кожне з яких на суму 23516,48 грн. У цих рішеннях вказано розрахунок, згідно з яким одне з цих винесено за земельну ділянку площею 0,2228 га, а інше - за земельну ділянку площею 0,0650 га.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідачем повинні виноситися у відповідній пропорції до площі земельної ділянки - по 0,065 га та 0,228 га, оскільки загальна площа і нормативна грошова оцінка земельної ділянки не змінювалась з 2007 року, що протиправно не було враховано податковим органом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Порядок справляння плати за землю регламентовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та розділом XII Податкового кодексу України (далі - ПК України).

ПК України встановлено, що земельний податок це обов`язковий платіж, який справляється з власників-земельних ділянок та земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно із п.п.14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У ст. 270 ПК України зазначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За приписами ч.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до п.286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації (ст. 271 ПК України).

Відповідно до п. 286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 289 ПК України нормативна грошова оцінка земель підлягає індексації. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, та функціонального і локального коефіцієнтів.

Кабінетом Міністрів України постановою від 3 листопада 2021 року №1147 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно з якою при цьому обов`язково враховується площа земельної ділянки.

Відповідно до ст. 288 ПК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 01 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

З матеріалів справи вбачається, що згідно доводів позивача, останній мав в оренді земельну ділянку площею 0,2878 га, нормативна грошова оцінка якої була визначено ще у 2007 року в розмірі 89851,16 копійок і з того часу не змінювалася. У подальшому цю земельну ділянку було у 2020 році відповідно до додаткового договору розділено на дві земельні ділянки розмірами відповідно 0,0650 га та 0,2228 га, але загальна площа залишилася тією ж. Проте, податковий орган у 2021-2022 рр. почав нараховувати на кожну земельну ділянку розмір орендної плати без урахування зменшення їх розміру пропорційно поділу ділянки та здійснював таке нарахування у повному розмірі за загальною площею.

Відповідач визнає і не заперечує договір оренди 2007 року, вказує про свою інформованість про внесення до нього змін у 2020 році, проте стверджує, що за наданими відомостями та даними реєстру за позивачем обліковуються дві вказані земельні ділянки площею 0,0650 га та 0,2228 га, у зв`язку з чим за кожну з них стягується орендна плата згідно з наданими відомостями Козинської селищної ради та з урахуванням коефіцієнтів.

При цьому відповідач не зазначає і не надає пояснень про те, чому розрахована ним орендна плата за земельні ділянки, які значно (в рази) відрізняються за площею (0,0650 га та 0,2228 га) визначена ним в одному й тому ж розмірі.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 0,2878 га становить 89851,16 копійок згідно з Договором оренди, укладеним у 2007 році. Це не заперечується відповідачем і відповідає інформації від Козинської селищної ради (на території якої знаходиться земельна ділянка, передана позивачу в оренду). Договором про внесення змін до договору оренди було дещо змінено об`єкт оренди - земельну ділянку загальною площею 0,2878 га замінено на дві окремі земельні ділянки з присвоєнням їм кадастрових номерів: площею 0,2228 га та 0,0650 га, що разом і становить 0,2878 га. Ці обставини також визнаються і не заперечуються податковим органом.

При цьому, податковим органом не взято до уваги вказані у повідомленні Козинської селищної ради відомості щодо кожної з цих двох земельних ділянок про те, що дата укладання договору оренди 01 листопада 2007 року, дата реєстрації договору оренди 01.11.2007, дата здійснення витягу про нормативно грошову оцінку - 2007 рік.

Це означає, що наведені у повідомленні Козинської селищної ради дані стосувалися виключно договору оренди від 01 листопада 2007 року у його первинній редакції, за якою об`єктом оренди була лише одна земельна ділянка площею 0,2878 га.

Разом із тим, всі відомості щодо земельної ділянки, укладення первинного договору та внесення до нього змін були відомі податковому органу, але не були належним чином опрацьовані та враховані при визначенні податкового зобов`язання позивачу та перерахунку цього зобов`язання з огляду на зміну об`єкта оподаткування у 2021-2022 роках.

Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач у 2021-2022 роках протиправно виносив податкові повідомлення-рішення по кожній земельній ділянці у розмірі, який відповідав площі 0,2878 га і при цьому не здійснював пропорційне зменшення суми податку в частині у відповідному співвідношенні до розмірів кожної земельної ділянки.

Згідно з наведеними вище нормами розмір земельного податку ґрунтується на нормативно грошовій оцінці, яка обов`язково враховує розмір площі земельної ділянки.

Проте, відповідач за 2021-2022 роки без урахування розміру площі земельної ділянки (здійснення поділу однієї ділянки на дві і відповідного зменшення площі кожної з новоутворених ділянок) протиправно виносив по два податкові повідомлення-рішення на одну й ту ж саму суму податкового зобов`язання з урахуванням розміру площі первинної земельної ділянки до її поділу.

Факт необхідності сплачувати податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку не заперечується позивачем, але така сума повинна бути у 2021 році - 21378,62 грн, у 2022 році з урахуванням коефіцієнта інфляції - 23516,48 грн.

Однак, податкові повідомлення-рішення відповідачем повинні виноситися у відповідній пропорції до площі земельної ділянки - по 0,065 га та 0,228 га, оскільки загальна площа і нормативна грошова оцінка земельної ділянки не змінювалась з 2007 року, що протиправно не було враховано податковим органом.

Суд першої інстанції вірно наголосив, що визначення розміру податкового зобов`язання є виключними повноваженнями відповідача. Приписами п.286.5 ст. 286 ПК України визначено, що разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю саме податковий орган протягом десяти робочих днів проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

При цьому, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню повністю, а не частково не через відсутність у позивача як платника податку вказаного податкового обов`язку у відповідній сумі, а через здійснений податковим органом неправильний розрахунок відповідної суми податкового зобов`язання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2021 року за №9671835-2410-1016, від 23 червня 2021 року за №9671836-2410-1016, від 05 жовтня 2022 року за №1256729-2412-1016 і №1256730-2412-1016 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

В обох спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 23.06.2021 був відсутній детальний розрахунок суми податкового зобов`язання та розміри земельних ділянок, інші відомості, що унеможливлювало для позивача здійснення перевірки правильності його нарахування, а у спірних рішеннях від 05.10.2022 ці відомості вже було зазначено.

Таким чином позивачу стало відомо про порушення його прав лише після ознайомлення із спірними рішеннями, які винесено 05.10.2022.

На переконання колегія суддів відсутні підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя О.О. Беспалов

Суддя В.Ю. Ключкович