Рішення

від 13.12.2023 по справі 128/1299/20

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1299/20

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2023 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Літневської А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області, житлово будівельний кооператив «Будкомфорт - 3» про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, стягнення грошової компенсації, -

в с т а н о в и в :

Позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області, житлово будівельний кооператив «Будкомфорт - 3» про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, стягнення грошової компенсації направлена до Вінницького районного суду Вінницької області з Вінницького апеляційного суду для продовження розгляду, відповідно до ухвали від 27.08.2020 року, якою скасовано ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 29.05.2020 року про направлення матеріалів позову за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою судді від 08.09.2020 вищевказана позовна заява прийнята до провадження судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області, житлово будівельний кооператив «Будкомфорт - 3» про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, стягнення грошової компенсації та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 07.09.2013 він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 ; в шлюбі мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20.06.2019 у справі № 127/32863/18 шлюб між сторонами було розірвано, позивачу по справі ОСОБА_4 повернуто прізвище « ОСОБА_5 »; дитина залишилась проживати з матір`ю.

У своєму позові про розірвання шлюбу ОСОБА_4 зазначала, що ще з осені 2017 року були припинені подружні стосунки через відмінність характерів і відсутність взаєморозуміння, в зв`язку з чим стали проживати окремо, а також вказала, що спору щодо поділу майна на момент подання даної позовної заяви немає.

Натомість, наприкінці січня 2020 року позивачу стало відомо в ході телефонної розмови від ОСОБА_6 , якій на початку січня 2019 року він продав свій автомобіль «Тоуоtа Саmгу», 2008 року випуску, що Вінницьким міським судом Вінницької області відкрито провадження у справі № 127/30457/19 за позовом ОСОБА_2 про поділ спільного майна, де вона просить суд визнати об`єктом права спільної сумісної власності транспортний засіб «Тоуоtа Саmгу», 2008 року випуску, визнати за нею право власності на 2/3 частини цього транспортного засобу та витребувати у ОСОБА_7 (добросовісний набувач, якому автомобіль був проданий ОСОБА_6 ) шляхом вилучення у останнього автомобіля і ключів, при цьому визнати два договори купівлі-продажу транспортного засобу, які були укладені територіальному сервісному центрі № 1441 РСЦ МВС у Донецькій області.

Незважаючи на ст. ст. 27, 28 ЦПК України щодо визначення позивачем територіальної юрисдикції (підсудності) суду, не враховуючи те, що жоден із відповідачів станом на дату подачі позову до суду, не проживає та не зареєстрований на території м. Вінниці, маючи достовірну інформацію про місце проживання позивача та його місце роботи у м. Дніпро та про останнє місце його реєстрації за паспортом ( АДРЕСА_1 ), позивач з адвокатом подали позовну заяву саме у Вінницький міський суд Вінницької області.

На думку позивача, у порушення норм матеріального і процесуального права, суддя Вінницького міського суду Вінницької області Антонюк В.В. приймаючи до розгляду та відкриваючи провадження у справі № 127/30457/19 в ухвалі від 05.12.2019 визначив, що справа підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області.

Не погоджуючись з визначенням територіальної юрисдикції (підсудності) суду у даній справі, позивачем була подана апеляційна скарга на вказану вище ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.02.2020 апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2019 залишена без змін.

Відмова у задоволенні апеляційної скарги була мотивована тим, що Вінницький міський суд Вінницької області відкрив провадження у справі і визначив підсудність виходячи із останнього відомого позивачу місця проживання і місця роботи відповідача станом на 11.12.2018, тобто на підставі ч. 9 і ч. 15 ст. 28 ЦПК України.

ОСОБА_2 було достеменно відомо, що позивач проживає і працює (офіційно працевлаштований станом на дату подання позову) у м. Дніпро. Після розлучення він регулярно спілкується із своїм неповнолітнім сином і щомісяця перераховує кошти позивачу на банківську карту не менше, ніж 5000,00 гривень, хоча питання про аліменти колишня дружина у позові про розірвання шлюбу не ставила.

Згідно даних платежів колишня дружина може бачити у системі онлайн-банкінг, що позивач не знаходився весь цей час з дати подачі до суду позову про розірвання шлюбу територіально у м. Вінниці, крім того, не змінював своїх контактних номерів телефонів з часу спільного проживання, постійно відповідав на дзвінки, не уникав розмов як з колишньою дружиною, так і з членами її сім`ї, не приховував своє місце проживання та місце роботи, своєму синові надає постійно всю необхідну фінансову і матеріальну допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2018 у справі № 127/32863/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд передав вищевказану позовну заяву за територіальною підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області.

У тексті даної ухвали було зазначено судом: «Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 від 17.10.2018 року; відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 від 28.05.2011 року».

Не погоджуючись із рішеннями судів першої і апеляційної інстанції у даній справі щодо визначення позивачем та встановленням судом першої інстанції територіальної юрисдикції (підсудності) суду, позивач надіслав засобами поштового зв`язку 20.03.2020 касаційну скаргу до Верховного Суду.

У своїй позовній заяві про поділ спільного майна ОСОБА_2 приховала той факт, що у її власності згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 знаходився автомобіль SKODA OKTAVIA (чорного кольору 2010 року випуску, номер шасі, кузова (рами) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 ).

Дане авто було придбано 31.08.2018 в період перебування у зареєстрованому шлюбі та продано і перереєстровано одноосібно відповідачем (за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 6688/19/005166 від 05.02.2019) за аналогічних обставин - без згоди другого з подружжя на продаж спільної сумісної власності та без грошового відшкодування належної йому частки.

Даний факт також спростовує твердження ОСОБА_2 у її позовній заяві про поділ спільного майна в невідкладній необхідності мати транспортний засіб, який буде використовуватись з метою забезпечення потреб спільної неповнолітньої дитини.

Авто ОСОБА_8 (чорного кольору 2008 р.в., номер шасі, кузова (рами) НОМЕР_6 ), було придбано позивачем 15.03.2018 і продано 09.01.2019 - ще до продажу 05.02.2019 ОСОБА_2 авто SKODA OKTAVIA, яке належало на праві сумісної власності подружжя.

ОСОБА_2 в позовній заяві про поділ майна подружжя не ставила питання про визнання об`єктами права спільної сумісної власності і щодо їх поділу судом - майнових прав на дві квартири: АДРЕСА_3 згідно договорів про сплату пайових внесків ЖБК «Будкомфорт-3» від 23.03.2016 №3.03.1.025 і №3.03.1.068 відповідно.

Відповідач одноосібно, без отримання згоди позивача, уклала 07.03.2018 договори про переуступку права вимоги на зазначені вище квартири, отримавши за умовами даних договорів від набувачів 575700,00 і 519042,00 гривень відповідно.

З даних угод своєї законної частки у вигляді грошової компенсації чи відшкодування позивач не отримав.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що відчуження спільного майна подружжя здійснено з метою позбавлення права позивача на його поділ, однак , такі дії є протиправними.

За наведених обставин позивач звертається до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь: 81791,52 грн., що становить 1/2 вартості автомобіля SKODA ОКТAVIA, 2010 року випуску, номер шасі, кузова (рами) НОМЕР_4 ; 287850,00 грн., що становить 1/2 отриманих коштів за умовами Договору переуступки права вимоги від 07 березня 2018 року до Договору про сплату пайових внесків у ЖБК «БУДКОМФОРТ-3» № 3.03.1.068 від 23 березня 2016 року; 259521,00 грн., що становить 1/2 отриманих коштів за умовами Договору переуступки права вимоги від 07 березня 2018 року до Договору про сплату пайових внесків у ЖБК «БУДКОМФОРТ-3» № 3.03.1.068 від 23 березня 2016 року та стягнути понесені судові витрати.

На вказану позовну заяву стороною відповідача було надано відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, заперечує щодо їх задоволення, оскільки до шлюбу 07 серпня 2012 року відповідачкою придбано двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87,1 кв.м. За придбану квартиру відповідачка сплатила кошти у сумі 568750 грн. 00 коп. Приписи п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України передбачають, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу. Таким чином, вказана квартира була особистою приватною власністю відповідачки.

09 березня 2016 року відповідачкою продано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87,1 кв.м., ОСОБА_9 . За продаж квартири відповідачка отримала кошти у сумі 65000 доларів США.

Відповідачкою, за кошти отриманні від продажу її особистої приватної власності квартири, 23 березня 2016 року сплачено внески у ЖБК «Будкомфор-3» за: однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 . Положення п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України передбачають, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, внесок у ЖБК «Будкомфор-3» був сплачений виключно за кошти відповідачки, які були її особистою приватною власністю, та отриманні від продажу квартири придбаної до шлюбу з позивачем. Так як кошти, що сплачувались як внесок у ЖБК «Будкомфор-3», були особистою приватною власністю відповідачки, будь якої згоди для укладення відповідачкою договорів про сплату внесків від позивача не бралося.

07 березня 2018 року відповідачкою укладено: з ОСОБА_10 договір переуступки права вимоги на однокімнатну квартиру, загальною площею 50,5 кв.м, яка повинна була бути збудована за адресою: АДРЕСА_6 ; з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 договір переуступки права вимоги на однокімнатну квартиру, загальною площею 45,53 кв.м, яка повинна була бути збудована за адресою: АДРЕСА_7 .

Від ОСОБА_10 відповідачка мала отримати за переуступку права вимоги на однокімнатну квартиру 575700 грн. 00 коп., а від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 519042 грн. 00 коп. При укладені договорі переуступки права вимоги на квартири кошти в повному обсязі були передані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 позивачу, який їх перераховував та залишив у себе.

Крім того, до шлюбу, в травні 2012 року, відповідачкою, в автосалоні Toyota, придбано новий автомобіль Toyota Auris, 2012 року випуску, за ціною 25000 доларів США.

У 2015 році позивачкою продано Toyota Auris, за ціною 16000 доларів США та придбано автомобіль Mitsubishi Outlander.

В подальшому автомобіль Mitsubishi Outlander був проданий відповідачкою та придбаний 09 червня 2017 року автомобіль Kia Cerato, 2011 року випуску.

12 серпня 2017 року в результаті падіння дерева на проїзну частину дороги на проти будинку 36 вул. Зодчих м. Вінниці, автомобіль відповідачки Kia Cerato був пошкоджений. Розмір заподіяного відповідачці збитку внаслідок пошкодження автомобіля Kia Cerato, згідно звіту №17/504 від 30 листопада 2017 року про оцінку автомобіля Kia Cerato, склав 280229 грн. 23 коп.

21 травня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь відповідачки 280229 грн. 23 коп. матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля Kia Cerato. Відповідно до постанови апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року по справі №127/26487/17 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2018 року залишено без змін.

Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на підставі виконавчого листа по справі №127/26487/17, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 23 серпня 2018 року стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь відповідачки 280229 грн. 23 коп. матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля Kia Cerato.

У позивача, на підставі довіреності від 19 травня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрованої за номером №1230, перебував у користуванні автомобіль Skoda Octavia, 2010 року виписку, чорного кольору, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1781 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Розмір заподіяного позивачу збитку внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Octavia, згідно звіту №17/503 від 20 листопада 2017 року про оцінку автомобіля Skoda Octavia склав 60975 грн. 28 коп.

24 травня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь позивача 60975 грн. 28 коп. матеріальну шкоду заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Octavia. Відповідно до постанови апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року по справі №127/26483/17, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року залишено без змін.

В подальшому після стягнення Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на підставі виконавчого листа по справі №127/26483/17, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 27 вересня 2018 року стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь позивача 60975 грн. 28 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Octavia.

Після отримання компенсації за пошкоджений автомобіль Skoda Octavia позивач переоформив автомобіль на відповідачку. Знімав з реєстрації автомобіль Skoda Octavia та підписував документи на відчуження автомобіля від імені власника сам позивач. Пізніше автомобіль Skoda Octavia був проданий. Продажем вказаного автомобіля займався позивач, який отримав за нього грошові кошти.

У подальшому позивач з коштами отриманими від переуступки права вимоги на однокімнатні квартири та продажу автомобіля Skoda Octavia зник, вдома не з`являвся, сімейних стосунків не підтримував, що змусило відповідачу звернутися до суду для розірвання шлюбу.

Не відповідає твердження позивача, що він кожного місяця сплачує аліменти на утримання сина у розмірі 5000 грн. 00 коп.

За весь період з 2018 року по дату подання даного відзиву, позивачем було зроблено лише 5 (п`ять) платежів на загальну суму 25500 грн. 00 коп., що підтверджується випискою

АТ «КБ «ПриватБанк».

Єдиною спільною сумісною власністю подружжя був автомобіль TOYOTA CAMRY, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_8 , тип кузова седан, об`єм двигуна 2362 см. куб., вид палива бензин або газ (далі за текстом TOYOTA CAMRY), який позивач продав ОСОБА_6 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2020 року по справі №127/30457/19 з позивача на користь відповідачки стягнуто компенсацію частки за відчужений автомобіль TOYOTA CAMRY.

Враховуючи вище викладені обставини та докази, на які посилається сторона відповідача, спростовуються доводи позивача щодо: перебування у спільній сумісній власності позивача та відповідачки пайових внесків у ЖКБ «Будкомфорт-3» та автомобіля Skoda Octavia; щомісячної сплати позивачем аліментів у розмірі 5000 грн. 00 коп.

В свою чергу стороною позивача було надано відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що такий відзив був поданий з пропущенням встановленого судом строку без поважних причин та з істотними порушеннями вимог до порядку його подання і форми (комплектності), а тому суд не має приймати до уваги поданий не у встановлений судом строк відзив на позов і вирішувати справу за наявними матеріалами.

Крім того зазначив, що сторона відповідача у своєму відзиві на позов посилається, підтверджуючи свої аргументи, на ряд доказів (документів), які взагалі відсутні у матеріалах відзиву, зокрема, це: договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 2/18 від 07.08.2012; прибутковий касовий ордер від 07.08.2012; договір купівлі-продажу квартири від 09.03.2016. Як вбачається з додаткової угоди 18.04.2013, вона укладена до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 від 07.08.2012, а у квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.08.2012 зазначено, що підставою отримання коштів є договір № 2/18 від 06.08.2012 (дата вказує на інший договір купівлі- продажу майнових прав на квартиру). Крім того, у доданому до відзиву Акту прийому-передачі квартири від 18.04.2013 (збігається з датою додаткової угоди) договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 від 07.08.2012 у п. З заначено: Договірна ціна майнових прав на квартиру складає 435750,00 грн., в т.ч. ПДВ 72625,00 грн., що також відрізняється від суми (568750,00 грн.), зазначеної у квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.08.2012.

Враховуючи Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (в редакції, що діяла станом на 07.08.2012) квитанція не є платіжним документом, який без прибуткового касового ордеру, зареєстрованого в книзі обліку касових операцій, може свідчити про внесення готівкових коштів в касу підприємства.

На підставі зазначеного вище, можна зробити висновок, що квитанція не є належним і допустимим доказом у даному випадку, а тому достеменно неможливо встановити на підставі доданих документів до відзиву на позов, яку саме суму коштів та чи були внесені відповідачем кошти взагалі за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 від 07.08.2012.

Відсутність у матеріалах відзиву на позов договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 від 07.08.2012 не дає можливість встановити узгоджені сторонами форму і порядок розрахунків.

Сторона відповідача стверджує, що від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_13 отримала 65000,00 доларів США. Дане твердження є таким, що не відповідає дійсності та не підтверджується жодним належним і допустимим доказом, оскільки спростовується самим договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 09.03.2016 державним нотаріусом Восьмої Донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О.Л., зареєстрований в реєстрі за № 3-396. Копія даного договору, посвідчена печаткою вказаного нотаріуса, зберіглась у позивача, оскільки він був представником продавця за довіреністю.

Сторона відповідача у своєму відзиві на позов вказує, що згаданий договір купівлі-продажу надати до суду не є можливим, тому що примірник продавця у відповідача не зберігся, а нотаріус Кучеренко О.Л. знаходиться на непідконтрольній території.

Також позивач звертає увагу на те, що з 1 січня 2016 року набрали чинності зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно яких державний реєстратор зобов`язаний долучити до реєстраційної справи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скановану копію правовстановлюючого документу на нерухоме майно, на підставі якого відбувся перехід права власності. За ухвалою суду дана сканкопія може бути витребувана у будь-якого державного реєстратора, зокрема, від реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, до якого за витягом з реєстру від 02. Г0.2020 зверталася сторона відповідача.

Сторона відповідача не ставила дане питання окремим клопотанням перед судом, тому що достовірно знала, що продаж квартири, згідно п. 3 договору купівлі- продажу квартири від 09.03.2016 було вчинено за 149048,00 (сто сорок дев`ять тисяч сорок вісім) гривень, що є еквівалентом 5625,05 доларів США, за курсом НБУ, встановленим на 09.03.2016.

Отже, отриманих коштів від продажу квартири у відповідача не вистачило б навіть на оплату пайових внесків за будь-яким одним із договорів №3.03.1.025 чи №3.03.1.068 про сплату пайових внесків ЖБК «Будкомфорт-3» від 23.03.2016.

Оскільки позивач працював і займався діяльністю, пов`язаною із торгівлею імпортними легковими автомобілями, також мав значні збереження, які були використані на спільні сімейні потреби, в тому числі на придбання рухомого і нерухомого майна.

Всі доводи і аргументи, надані стороною відповідача у відзиві на позов, що стосуються набуття у власність відповідачем ряду транспортних засобів, які, начебто, були придбані за власні кошти, не знаходять свого підтвердження у доданих доказах, тому що не містять договорів купівлі-продажу автомобілів із зазначенням ціни,

відсутні також платіжні документи та оцінки транспортних засобів станом на дату купівлі-продажу.

Тобто, докази є недостатніми, які б у своїй сукупності дали змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме, що автомобіль SKODA ОКТAVIA, 2010 року випуску, номер шасі, кузова (рами) НОМЕР_4 врешті був придбаний відповідачем за її особисті кошти.

Також не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами твердження сторони відповідача щодо отримання позивачем і привласнення коштів за переуступку майнових прав. Позивач стверджує, що кошти, отримані за договорами переуступки майнових прав на обидві квартири були отримані відповідачем і залишені у неї. Неправдивість зазначених свідчень, що висвітлюють позивача перед судом в негативному світлі не знайшли свого підтвердження у наданих стороною відповідача доказах. Натомість сторона відповідача неодноразово намагалась ввести в оману суд, доводячи обставини справи, які не відповідають дійсності, що було аргументовано позивачем вище.

Враховуючи надану відповідь на відзив на позовну заяву. стороною відповідача надано заперечення на дану відповідь, в яких зазначено, що ухвала про відкриття провадження у цивільній справі з позовною заявою та додатками отримана відповідачкою 29 вересня 2020 року, що підтверджується поштовим листом 21009 0365190 5 та публічно доступною інформацією з веб-сайту ПАТ «Укрпошта» про рух відправлення. Із вказаної дати стороною відповідача відраховувався 15-денний строк на подання відзиву. Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

14 жовтня 2020 року є святковим (неробочим) днем.

Таким чином, строк подачі відзиву на позовну заяву встановлений судом спливав 15 жовтня 2020 року.

Вимоги ст. 84 ЦПК України встановлюють, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина 1). У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина 2).

У той же час, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, позивач чітко не зазначає у своєму клопотанні про витребування доказів від 22 жовтня 2020 року, які саме докази він просить витребувати суд, а по суті просить суд щоб він зобов`язав Вінницьку дирекцію АТ «Укрпошта» опитати працівників поштового відділення 23227 та надати письмові пояснення суду.

В порушення вимог ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, позивач не зазначає у своєму клопотанні про витребування доказів чи вживались ним заходи для отримання зазначених доказів самостійно та не посилається на докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Одночасно, відомості та пояснення, які просить витребувати суд позивач предмету позову не стосуються.

На електронну адресу позивача зазначену у позовній заяві направлено 15 жовтня 2020 року копію відзиву з доданими до нього документами. Вказана обставина підтверджується повідомленнями про направлення позивачу відзиву з додатками від 15 жовтня 2020 року.

Того ж дня, третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Регіональному сервісному центру МВС у Вінницькій області також направлено копію відзиву з Додатками, що підтверджується повідомленнями про направлення Регіональному сервісному центру МВС у Вінницькій області відзиву з додатками від 15 жовтня 2020 року.

Сторона відповідача намагалася наручно вручити копію відзиву з Додатками третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ЖБК «Будкомфорт-3», проте представнику відповідача повідомили, що у ЖБК «Будкомфорт-3» працює лише директор, який на даний момент перебуває на лікарняному, крім нього прийняти документи ніхто не може та надано електрону адресу ЖБК «Будкомфорт-3» , на яку можна направляти кореспонденцію.

15 жовтня 2020 року стороною відповідача направлено на електронну адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ЖБК «Будкомфорт-3» копію відзиву з Додатками, що підтверджується повідомленнями про направлення ЖБК «Будкомфорт-3» відзиву з додатками.

Позивачем не враховані положення п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України, які передбачають, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

15 жовтня 2020 року стороною відповідача на адресу суду направлено відзив з Додатками. До відзиву долучено: повідомлення про направлення позивачу відзиву з додатками від 15 жовтня 2020 року; повідомлення про направлення Регіональному сервісному центру МВС у Вінницькій області відзиву з додатками від 15 жовтня 2020 року; повідомлення про направлення ЖБК «Будкомфорт-3» відзиву з додатками від 15 жовтня 2020 року, які підтверджують надіслання відзиву з Додатками іншим учасникам справи.

З урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України та викладеного позивач помилково вважає, що перелік наданих суду доказів є ширший ніж наданих йому.

Таким чином, стороною відповідача виконані в повному обсязі усі вимоги передбачені ЦПК України при подані відзиву на позовну заяву.

Положення ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Вимоги ст. 12 ЦПК України встановлюють, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина 2). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3).

Приписи ст. 81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 5).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина 3).

З урахуванням на ведених положень, заява відповідача від 22 жовтня 2020 року про відхилення відзиву та доказів поданих разом з відзивом є необґрунтованою та такою що порушує засаду (принцип) змагальності сторін та доведення стороною обставин, на які вона посилається.

До шлюбу 07 серпня 2012 року відповідачкою придбано двокімнатну квартиру, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №226598654 від 02 жовтня 2020 року. Додатково для підтвердження вказаної обставини стороною відповідача надані: належним чином завірену копію додаткової угоди від 18 квітня 2013 року до договору купівлі продажу майнових прав на квартиру від 07 серпня 2012 року №2/18; належним чином завірену копію акту від 18 квітня 2013 року прийому-передачі квартири за договором купівлі продажу майнових прав на квартиру від 07 серпня 2012 року №2/18; належним чином завірену копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 07 серпня 2012 року.

Необґрунтованим є твердження позивача, що квитанція до прибуткового касового ордеру від 07 серпня 2012 року не є платіжним документом.

Відповідно до п. 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, в редакції станом 07 серпня 2012 року (далі за тестом Положення), приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Герц» 07 серпня 2012 року видана відповідачці засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписом головного бухгалтера (працівника підприємства, який на це уповноважений керівником), яка в повному обсязі відповідає додатку 2 Положення.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України передбачають, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Таким чином, вказана квартира була особистою приватною власністю відповідачки.

Вказану обставину визнає і сам позивач, так як у відповіді на відзив зазначає, що згадану квартиру він продав 09 березня 2016 року від імені відповідачки.

За продаж зазначеної двокімнатної квартири відповідачка отримала кошти у сумі 65000 доларів США, її продажем займався позивач, який занизив у договорі купівлі- продажу вартість квартири, що продавалась з ремонтом, побутовою технікою та меблями.

Будь-яких документів після продажу квартири позивач відповідачці не надавав, що пояснює наявність у нього документів з продажу Двокімнатної квартири.

У відповіді на відзив позивач стверджує: «Оскільки я працював і займався діяльністю, пов`язаною із торгівлею імпортними легковими автомобілями, також мав значні збереження, які були використані на спільні сімейні потреби, в т.ч. на придбання рухомого і нерухомого майна».

В той же час, позивач чітко не зазначає розмір зароблених коштів або збережень та не надає докази, які б підтверджували вказані обставини.

В судове засідання 13.12.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Якименко Шевчук Ю.О. надала заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність та у відсутність позивача ОСОБА_1 , задоволивши пред`явлені позовні вимоги.

Будучи присутньою в попередніх судових засіданнях представник позивача пред`явлені позовні вимоги свого довірителя підтримала, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві та у відповіді на відзив до позовної заяві, просила позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , яка в ході судового розгляду змінила прізвище на « ОСОБА_14 » - адвокат Головчук В.А. в судове засідання 13.12.2023 надав заяву, в якій просив провести розгляд справи в його відсутність та у відсутність відповідача, відмовивши в задоволенні позову, додатково зазначивши, що п. 2.10. договору про сплату пайових внесків передбачено, що обов`язок відповідача по сплаті внесків вважається виконаним у день зарахування коштів на рахунок ЖБК, що зазначений у реквізитах договору. Відповідач кошти по договорах про сплату пайових внесків не сплачувала. Як стало відомо під час розгляду справи не сплачував їх і сам позивач. В матеріалах справи також відсутні відповідні розрахункові документи, які б підтверджували факт отримання відповідачем грошових коштів за договором переуступки права вимоги. Самі договори переуступки права вимоги не містять будь яких умов щодо сплати набувачами відповідачу грошових коштів. У п.5 договорів переуступки права вимоги передбачено, що сплата коштів відбувається у ЖБК, що підтверджується відповідними документами.

Будучи присутнім в попередніх судових засіданнях представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, зазначивши, що до шлюбу, в травні 2012 року, відповідачкою в автосалоні Toyota, придбано новий автомобіль Toyota Auris, 2012 року випуску, за ціною 25000 доларів США. У 2015 році позивачкою продано Toyota Auris, за ціною 16000 доларів США, та придбано автомобіль Mitsubishi Outlander. В подальшому автомобіль Mitsubishi Outlander був проданий відповідачкою та придбаний 09 червня 2017 року автомобіль Kia Cerato, 2011 року випуску. 12 серпня 2017 року в результаті падіння дерева на проїзну частину дороги напроти будинку 36 вул. Зодчих м. Вінниці, автомобіль відповідачки Kia Cerato був пошкоджений. Розмір заподіяного відповідачці збитку внаслідок пошкодження автомобіля Kia Cerato, згідно звіту №17/504 від 30 листопада 2017 року про оцінку автомобіля Kia Cerato, склав 280229 грн. 23 коп. 21 травня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь відповідачки 280229 грн. 23 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля Kia Cerato. Відповідно до постанови апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року по справі №127/26487/17 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2018 року залишено без змін. Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на підставі виконавчого листа по справі №127/26487/17, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 23 серпня 2018 року стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь відповідачки 280229 грн. 23 коп. матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля Kia Cerato. Таким чином, у відповідачки на момент придбання автомобіль Skoda Octavia, 2010 року виписку, чорного кольору, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1781 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_7 , були в наявності достатні кошти для придбання зазначеного транспортного засобу, отриманні як відшкодування шкоди заподіяної її особистої власності.

Також, до шлюбу 07 серпня 2012 року відповідачкою придбано двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87,1 кв.м. За придбану квартиру відповідачка сплатила кошти у сумі 568 750 грн. 00 коп. Приписи п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України передбачають, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу. Таким чином, вказана квартира була особистою приватною власністю відповідачки. 09 березня 2016 року відповідачкою продано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87,1 кв.м., ОСОБА_9 . Продажем двокімнатної квартири займався позивач, який занизив у договорі купівлі-продажу вартість двокімнатної квартири, що продавалась з ремонтом, побутовою технікою та меблями. За продаж квартири відповідачка отримала кошти у сумі 65 000 доларів США. Будь-яких документів після продажу двокімнатної квартири позивач відповідачці не надавав, що пояснює наявність у нього документів з продажу двокімнатної квартири. Не відповідають дійсності твердження позивача про наявність у нього коштів, достатніх для пайового внеску у ЖБК. Згідно відповіді Головного управління ДПС у Вінницькій області №6061/5/02-32-12-01-15 від 19 квітня 2023 року, наданої на вимогу суду, позивач в період часу з січня 2003 року по березень 2019 року мав дохід у сумі 644264 грн. 26 коп. Розмір отриманого доходу не дозволяв позивачу одночасно протягом вказаного періоду харчуватися, одягатися, знімати житло, оплачувати комунальні платежі, утримувати сім`ю, за рахунок отриманих доходів, та придбати нерухоме майно.

У позивача, на підставі довіреності від 19 травня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрованої за номером №1230 перебував у користуванні автомобіль Skoda Octavia. Вказані обставини встановленні рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року по справі №127/26483/17, яке набуло законної сили 11 вересня 2018 року та постановою апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року по справі №127/26483/17. Розмір заподіяного позивачу збитку внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Octavia, згідно звіту №17/503 від 20 листопада 2017 року про оцінку автомобіля Skoda Octavia склав 60975 грн. 28 коп.

24 травня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь позивача 60975 грн. 28 коп. матеріальну шкоду заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Octavia. Відповідно до постанови апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року по справі №127/26483/17 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року залишено без змін.

В подальшому після стягнення Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на підставі виконавчого листа по справі №127/26483/17, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 27 вересня 2018 року стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь позивача 60975 грн. 28 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Octavia.

Після отримання компенсації за пошкоджений автомобіль Skoda Octavia позивач переоформив автомобіль на відповідачку. Знімав з реєстрації автомобіль Skoda Octavia та підписував документи на відчуження транспортного засобу від імені власника сам позивач.

Стороною позивача не заперечувалось, що автомобіль Skoda Octavia постійно перебував у володінні позивача разом з свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу і відповідачці фактично не передавався.

05 лютого 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 підписано договір комісії 6688/19/005166 з невстановленою особою замість відповідачки, на продаж автомобіля Skoda Octavia.

05 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_16 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу 6688/19/005166, відповідно до якого відчужено автомобіль Skoda Octavia. У той же день ОСОБА_16 зареєстрував (перереєстрував) за собою автомобіль Skoda Octavia у Територіальному сервісному центрі 0541.

Від продажу автомобіля Skoda Octavia відповідачка грошових коштів не отримувала.

Відповідно до висновку експертів від 01 червня 20222 року за результатами проведення додаткової судової технічної та почеркознавчої експертизи у цивільній справі №128/1299/20 підпис від імені ОСОБА_17 у договорі комісії №6688/19/005166 від 05 лютого 2019 року в розділі VIІ «МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН», графі «КОМІТЕНТ», рядку «прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи» виконаний не ОСОБА_17 , а іншою особою.

27 вересня 2023 року Вінницьким районним судом Вінницької області прийнято рішення по справі №128/2675/21, що набрало законної сили 30 жовтня 2023 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу 6688/19/005166, укладений 05 лютого 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , відповідно до якого відчужено автомобіль Skoda Octavia. Судом відмовлено в задоволені позову в частині скасування державної реєстрації (перереєстрації) за ОСОБА_16 автомобіля Skoda Octavia, здійсненої 05 лютого 2019 року територіальним сервісним центром №0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області та витребування у ОСОБА_16 автомобіля Skoda Octavia.

Таким чином, позивач може задовільнити свої вимоги щодо стягнення частини вартості автомобіля Skoda Octavia шляхом пред`явлення позову про відшкодування заподіяної шкоди до особи, яка безпосередньо відчужила транспортний засіб ФОП ОСОБА_15

23 березня 2016 року позивачем самостійно замість відповідачки підписані: договори №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3»; додатки №1 «Порядок сплати внесків» до договорів №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» (а.с. 28, 37, 120, 128); додатки №2 «План та розміщення об`єкту нерухомості» до договорів №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3».

При цьому, зазначені договори та додатки, надані позивачем і третьою особою ЖБК «Будкомфорт-3», не містять підписів голови кооперативу та печаток ЖБК «Будкомфорт-3», як однієї із сторін правочинів. Вказані обставини не дають можливості встановити чи укладались ЖБК «Будкомфорт-3» із відповідачкою правочини.

В силу вимог статті 78 ЦПК України, вказані документи є недопустимими доказами.

Відповідно до п. 2.10 договорів №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» обов`язок відповідачки по сплаті внесків по даним договорам вважається виконаним в день зарахування коштів на рахунок ЖБК, зазначений у реквізитах даних договорів.

Особисті кошти відповідачки, отриманні від продажу двокімнатної квартири, позивач мав намір перерахувати як сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3», згідно договору №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3». При цьому, матеріали справи не містять будь-яких розрахункових документів (квитанцій, касових ордерів), які б підтверджували внесення до ЖБК «Будкомфорт-3» позивачем або відповідачем внесків. Несплата внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» унеможливлює набуття у власність нерухомого майна, після введення будинку в експлуатацію.

Надані позивачем суду копії довідок від 23 березня 2016 року, на яких позивач розписався про їх отримання замість відповідачки, не містять підписів голови кооперативу та печаток ЖБК «Будкомфорт-3» і з урахуванням положень статті 78 ЦПК України дані документи є недопустимими доказами.

У позовних вимогах позивач просить суд стягнути на його користь з відповідачки 1/2 частину грошових коштів, отриманих за умовами договорів переуступки права вимоги до договору №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3». У той же час, договори переуступки права вимоги до договору №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» не містять будь яких умов щодо сплати набувачами відповідачці грошових коштів за відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 5 договорів переуступки права вимоги до договору №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» вказані у договорах квартири (майнові правова) переходять до нових набувачів після повної сплати їх вартості, що підтверджується актом прийому передачі складеним між набувачем та ЖБК.

Відповідачка жодних коштів за договорами переуступки права вимоги до договору №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» не отримувала. В зв`язку з вказаним у матеріалах справи відсутні будь які розрахункові документи, які б підтверджували отримання відповідачкою грошових коштів за договорами переуступки права вимоги.

Не відповідають дійсності твердження позивача, що після розлучення він регулярно спілкується з сином та надає матеріальну допомогу на утримання сина у розмірі 5000 грн. щомісяця. Позивач після розлучення не спілкується з сином та не приймає участі у його вихованні, протягом останніх років не надає жодної матеріальної допомоги на утримання сина. З 2018 по 2020 роки позивачем сплачено лише 25 500 грн. 00 коп. на утримання сина, що підтверджується випискою АТ «КБ «ПриватБанк». Зазначений розмір виплат, зроблених позивачем на утримання сина, не може забезпечувати належний фізичний та духовний розвиток сина.

Спільною сумісною власністю подружжя був автомобіль TOYOTA CAMRY, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_8 , тип кузова седан, об`єм двигуна 2362 см. куб., вид палива бензин або газ, який позивач продав без дозволу відповідачки ОСОБА_6 . Вказані обставині підтверджуються рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2020 року по справі №127/30457/19, яке набуло законної сили 03 вересня 2020 року.

Приписи статті 70 ЦПК України передбачають, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, відчужив спільне майно подружжя без згоди дружини. При цьому, разом з відповідачкою проживає малолітній син від любу з позивачем, а розмір сплачених позивачем коштів у 2018 2020 роках є недостатнім для забезпечення фізичного та духовного розвитку сина.

З урахуванням наведених обставин та положень статті 70 ЦПК України частка майна відповідачки мала б бути збільшена, як у випадку з розподілом автомобіля TOYOTA CAMRY, згідно рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2020 року по справі №127/30457/19.

Також, стороною відповідача заявлено клопотання про стягнення судових витрат, зокрема, які були понесені відповідачкою в сумі 16807 грн. 71 коп., з яких: 7006 грн. 67 коп. витрати на професійну правничу допомогу; 9801 грн. 04 коп. витрати, пов`язанні з проведенням експертиз.

Представник третьої особи Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області в судове засідання надіслав повідомлення, в якому зазначив, що дані щодо співвласників транспортного засобу автомобіль Skoda Octavia, згідно до відомостей Єдиного реєстру транспортних засобів відсутні, а тому згода на відчуження автомобіля від громадянина ОСОБА_1 не передбачена чинним законодавством. Своєї позиції щодо заявлених позовних вимог представник третьої особи не висловив.

Представник третьої особи житлово будівельного кооперативу «Будкомфорт - 3» надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначивши також, що згода чоловіка - ОСОБА_1 , при оформлені переуступки права вимоги ЖБК не надавалась, так як ЖБК не виступає стороною договору переуступки, відповідальність за дії та надану інформацію згідно даного договору несуть Сторони договору - Відчужувач і Набувач. Згідно пункту 4 даного договору переуступки права вимоги відчужувач стверджує, що квартира, яка є предметом цього договору та майнові права на неї на момент його укладання нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не заставлена, в спорі, під забороною (арештом) не перебуває, прав щодо неї у третіх осіб немає.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд приходить до наступного висновку.

07.09.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який було розірвано заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20.06.2019 (т.1 а.с. 9 - 12).

Вказаним рішенням суду також встановлено, що в шлюбі у сторін народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

До шлюбу, в травні 2012 року, відповідачем було придбано автомобіль Toyota Auris, 2012 року випуску; у 2015 році придбано автомобіль Mitsubishi Outlander, що підтверджуються листом Територіального сервісного центру МВС №0541 від 17 жовтня 2020 року №31/2/0541-Г-52/аз (Т. 2, а.с. 4).

В подальшому, автомобіль Mitsubishi Outlander був проданий відповідачкем та придбаний 09 червня 2017 року автомобіль Kia Cerato, 2011 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , виданим 09 червня 2017 року Центом 0541 (Т. 1, а.с. 168) та листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області від 06 жовтня 2020 року №31/2-1990 (Т. 1, а.с. 131).

12 серпня 2017 року в результаті падіння дерева на проїзну частину дороги на проти будинку 36 вул. Зодчих м. Вінниці, автомобіль Kia Cerato був пошкоджений, розмір заподіяного відповідачу збитку внаслідок пошкодження автомобіля Kia Cerato, згідно звіту №17/504 від 30 листопада 2017 року про оцінку автомобіля Kia Cerato (Т. 1, а.с. 162 170), склав 280229 грн. 23 коп.

21 травня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь відповідача 280229 грн. 23 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля Kia Cerato, що підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2018 року по справі №127/26487/17 (Т. 1, а.с. 171 173).

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року по справі №127/26487/17 (Т. 1, а.с. 174 176), рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2018 року залишено без змін.

Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на підставі виконавчого листа по справі №127/26487/17, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 23 серпня 2018 року (Т. 1, а.с. 177 179), стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь відповідача 280229 грн. 23 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля Kia Cerato.

У позивача, на підставі довіреності від 19 травня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрованої за номером №1230 (Т. 2, а.с. 6), перебував у користуванні автомобіль Skoda Octavia, що встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року та постановою апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року.

Розмір заподіяного позивачу збитку внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Octavia, згідно звіту №17/503 від 20 листопада 2017 року про оцінку автомобіля Skoda Octavia (Т. 1, а.с. 187 197), склав 60975 грн. 28 коп.

24 травня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь позивача 60975 грн. 28 коп. матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Octavia.

В подальшому, після стягнення Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на підставі виконавчого листа по справі №127/26483/17, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 27 вересня 2018 року (Т. 1, а.с. 198), стягнуто з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» на користь позивача 60975 грн. 28 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Octavia.

Після отримання компенсації за пошкоджений автомобіль Skoda Octavia позивач переоформив автомобіль на відповідачку. Знімав з реєстрації автомобіль Skoda Octavia та підписував документи на відчуження транспортного засобу від імені власника сам позивач.

Стороною позивача не заперечувалось, що автомобіль Skoda Octavia постійно перебував у володінні позивача разом з свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу і відповідачці фактично не передавався.

05 лютого 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 підписано договір комісії 6688/19/005166 (Т. 1, а.с. 134, Т. 2, а.с. 9, 26) з невстановленою особою замість відповідачки, на продаж автомобіля Skoda Octavia.

05 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_16 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу 6688/19/005166 (Т. 1, а.с. 21, 132, 133, Т. 2, а.с. 12), відповідно до якого відчужено автомобіль Skoda Octavia. У той же день ОСОБА_16 зареєстрував (перереєстрував) за собою автомобіль Skoda Octavia у Територіальному сервісному центрі 0541.

Від продажу автомобіля Skoda Octavia відповідачка грошових коштів не отримувала.

Відповідно до висновку експертів від 01 червня 20222 року за результатами проведення додаткової судової технічної та почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_17 у договорі комісії №6688/19/005166 від 05 лютого 2019 року в розділі VIІ «МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН», графі «КОМІТЕНТ», рядку «прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи» виконаний не ОСОБА_17 , а іншою особою (т 2. а.с. 105 110, т.2 а.с. 140 - 146).

27 вересня 2023 року Вінницьким районним судом Вінницької області прийнято рішення по справі №128/2675/21 (Т. 3), що набрало законної сили 30 жовтня 2023 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу 6688/19/005166, укладений 05 лютого 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , відповідно до якого відчужено автомобіль Skoda Octavia. Судом відмовлено в задоволені позову в частині скасування державної реєстрації (перереєстрації) за ОСОБА_16 автомобіля Skoda Octavia, здійсненої 05 лютого 2019 року територіальним сервісним центром №0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області та витребування у ОСОБА_16 автомобіля Skoda Octavia (т. 3 а.с. 9 - 14).

Також, до шлюбу 07 серпня 2012 року відповідачем придбано двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87,1 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 07 серпня 2012 року №2/18, додатковою угодою від 18 квітня 2013 року до договору купівлі продажу майнових прав на квартиру від 07 серпня 2012 року №2/18 (Т. 1, а.с. 156), актом від 18 квітня 2013 року прийому-передачі квартири за договором купівлі продажу майнових прав на квартиру від 07 серпня 2012 року №2/18 (Т. 1, а.с. 157).

За придбану квартиру відповідач сплатила кошти у сумі 568 750 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07 серпня 2012 року (Т.1, а.с. 158).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу. Таким чином, вказана квартира була особистою приватною власністю відповідача.

09 березня 2016 року відповідачем продано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87,1 кв.м., ОСОБА_9 .

Згідно відповіді Головного управління ДПС у Вінницькій області №6061/5/02-32-12-01-15 від 19 квітня 2023 року (Т. 2, а.с. 214 223), позивач в період часу з січня 2003 року по березень 2019 року мав дохід у сумі 644264 грн. 26 коп., інших доказів, які б підтверджували дохід або майновий стан позивача, стороною позивача не надано. Вказані обставини спростовують аргументи позивача про наявність у нього коштів достатніх для пайового внеску у ЖБК.

В матеріалах справи наявні договори №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» (Т. 1, а.с. 22 27, 31 36, 114 119, 122 127); додатки №1 «Порядок сплати внесків» до договорів №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» (а.с. 28, 37, 120, 128); додатки №2 «План та розміщення об`єкту нерухомості» до договорів №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» (а.с. 29, 38, 121, 129). При цьому, зазначені договори та додатки, надані позивачем і третьою особою ЖБК «Будкомфорт-3», не містять підписів голови кооперативу та печаток ЖБК «Будкомфорт-3», як однієї із сторін правочинів. На вимогу суду оригінали зазначених документів ЖБК «Будкомфорт-3» не були надані суду.

В силу вимог статті 78 ЦПК України, вказані документи є недопустимими доказами.

Відповідно до п. 2.10 договорів №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» (Т. 1, а.с. 22 27, 31 36, 114 119, 122 127), обов`язок відповідача по сплаті внесків по даним договорам вважається виконаним в день зарахування коштів на рахунок ЖБК, зазначений у реквізитах даних договорів. Матеріали справи не містять будь-яких розрахункових документі (квитанцій або банківських виписок), які б підтверджували внесення до ЖБК «Будкомфорт-3» позивачем або відповідачем внесків. Несплата внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» унеможливлює набуття у власність нерухомого майна, після введення будинку в експлуатацію.

Надані позивачем суду копії довідок від 23 березня 2016 року (а.с. 30, 39), не містять підписів голови кооперативу та печаток ЖБК «Будкомфорт-3».

З урахуванням положень статті 78 ЦПК України дані документи є недопустимими доказами.

На вимогу суду оригінали зазначених довідок ЖБК «Будкомфорт-3» не були надані суду.

У позовних вимогах позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 1/2 частину грошових коштів, отриманих за умовами договорів переуступки права вимоги до договору №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» (Т. 1, а.с. 40 43, 112, 113).

Договори переуступки права вимоги до договору №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» не містять будь - яких умов щодо сплати набувачами відповідачці грошових коштів за відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 5 договорів переуступки права вимоги до договір №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3» вказані у договорах квартири (майнові правова) переходять до нових набувачів після повної сплати їх вартості, що підтверджується актом прийому передачі складеним між набувачем та ЖБК.

Матеріали справи не містять розрахункових документів, які б підтверджували отримання відповідачкою грошових коштів за договорами переуступки права вимоги до договору №3.03.1.025, №3.03.1.068 від 23 березня 2016 року про сплату внесків у ЖБК «Будкомфорт-3».

Відповідно до вимогстатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першоюстатті 61 СК Україниоб`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною першоюстатті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини другоїстатті 372 ЦК Україниу разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четвертастатті 65 СК України).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначеністаттею 71 СК України, згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У пунктах 23, 24постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від21грудня 2007року №11«Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро правона шлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69СК України частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно достатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннямистатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостоїстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки відповідно до статей12,81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, позивач свою чергу не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, з огляду на що в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р.).

Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 607/9865/16-ц.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: напрофесійну правничудопомогу; пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; пов`язаніз витребуваннямдоказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно дост.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третястатті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

В ході розгляду справи відповідачем понесені судові витрати в розмірі 16807 грн. 71 коп., зокрема, 7006 грн. 67 коп. витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правової допомоги №2ГА від 29 вересня 2020 року; рахунком на оплату правничої (правової) допомоги №2ГА-1 від 21 жовтня 2020 року; квитанцією АТ КБ «Укрексімбанк» №ПН2316988 від 29 жовтня 2020 року; актом виконаних робіт (наданих послуг) №2ГА-1 від 03 лютого 2023 року; детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, №2ГА-1 від 03 лютого 2023 року; платіжною інструкцією 0.0.3130407626.1 від 04 серпня 2023 року (т.2 а.с. 232 - 238); 9801 грн. 04 коп. витрати пов`язанні з проведенням експертиз, що підтверджується квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.2290338411.1 від 05 жовтня 2021 року, №0.0.2558050434.1 від 25 травня 2022 року (т. 2 а.с. 239 - 240).

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 16807 грн. 71 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60 63, 69, 70, 72, 163 СК України, ст. ст. 4, 10, 76, 133, 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України ,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області, житлово будівельний кооператив «Будкомфорт - 3» про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, стягнення грошової компенсації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 , жителя АДРЕСА_9 на користь ОСОБА_18 , ІПН НОМЕР_11 , жительки АДРЕСА_2 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 7006 грн. 67 коп. та винагороду за виконану роботу експерта в розмірі 9801 грн. 04 коп., а всього: 16807 грн. 71 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено 21.12.2023.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО