Рішення

від 20.12.2023 по справі 904/5096/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5096/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Дніпро", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВИШНЕВЕ", с. Вишневе, Криничанський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки дизельного палива № ДТ-1602/2023 від 16.02.2023 у загальному розмірі 132 114,03 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНД-ДНІПРО (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ВИШНЕВЕ (далі - Відповідач) заборгованість за Договором поставки № ДТ-1602/2023 від 16 лютого 2023 у загальному розмірі 132 114,03 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 100 000,00 грн., пеня в сумі 29 282,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 977,28грн., 3% річних у розмірі 1 854,57 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалене поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дати його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке повернулось до суду 18.10.2023 з відміткою про вручення 05.10.2023 представнику відповідача.

Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.09.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № ДТ-1602/2023 поставки палива дизельного від 16 лютого 2023 р., а саме в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 132 114,03 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором поставки.

16 лютого 2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНД-ДНІПРО (далі - Постачальник/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ВИШНЕВЕ (далі - Покупець/Відповідач) укладено договір № ДТ-1602/2023 поставки палива дизельного (далі - Договір).

Відповідно до положень п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність Покупцю продукцію, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити продукцію.

За приписами п. 1.3. Договору, кількість, найменування (вартість) окремої партії Продукції вказується у товарній накладній та/або у акті прийому-передачі по кожній окремій товарній поставці (товарній партії) Продукції, та/або додаткових угодах до цього договору що є невід`ємними частинами.

Умовами договору в п.4.2. погоджено, що оплата Продукції здійснюється Покупцем безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника. Датою оплати Товару вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Згідно п.3.6. Договору, право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання товарної накладної або акту прийому-передачі Продукції, якщо інше не погоджено Сторонами у додатковій угоді до цього Договору.

ТОВ ГРАНД-ДНІПРО поставило і передало, а ТОВ АГРОФІРМА ВИШНЕВЕ замовило і отримало, за Видатковою накладною №518 від 17.02.2023р. та Товарно-транспортна накладною №518 від 17.02.2023р., Паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО (код УКТ ЗЄД 2710194300) в кількості 5 110 літрів вартістю 214 607,23 грн.

Факт доставки (перевезення) товару підтверджується наявним в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №518 від 17.02.2023р.

Вказана товарно-транспортна накладна підписана та скріплено печатками сторін.

Для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунок № 339 від 17.02.2023 на загальну суму 214 607,23 грн.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Покупець оплачує товар за ціною та на умовах, встановлених Постачальником. Покупець зобов`язаний провести розрахунок на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати отримання товару.

Отже, ТОВ АГРОФІРМА ВИШНЕВЕ мала сплатити ТОВ ГРАНД-ДНІПРО за поставлений товар 214 607,23 грн. в строк до 23.02.2023р.

Судом встановлено, що ТОВ АГРОФІРМА ВИШНЕВЕ сплатила ТОВ ГРАНД-ДНІПРО, згідно платіжних інструкцій №445 від 24.02.2023р. - 82 607,23 грн. та №454 від 15.03.2023р. 32 000,00 грн., всього - 114 607,23 грн.

ТОВ ГРАНД-ДНІПРО стверджує, що виконало свій обов`язок з поставки товару, а ТОВ АГРОФІРМА ВИШНЕВЕ свого обов`язку з оплати Товару в сумі 114 607,23 грн. виконало несвоєчасно, а суму 100 000,00 грн. взагалі не сплатило, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем на суму 100 000,00 грн.

Зазначене вище і стало причиною виникнення спору

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами (позивачем та відповідачем) погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами представника позивача та відповідача і скріплений печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо суми основного боргу

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що Покупець оплачує товар за ціною та на умовах, встановлених Постачальником. Покупець зобов`язаний провести розрахунок на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати отримання товару.

Факт прийняття покупцем товару підтверджується матеріалами справи.

Проте, не зважаючи на відсутність у Покупця будь-яких претензій щодо кількості та/або якості переданого йому Товару, повної та своєчасної оплати вартості ним здійснено не було.

В порушення умов договору Покупець здійснив часткову оплату продукції, в результаті чого утворилася заборгованість, яка наразі не погашена та складає 100 000, 00 гри.

04.09.2023р. засобами поштового зв`язку Відповідачу була направлена Претензія №02-23, яка була вручена 07.09.2023р.

Отже, строк оплати за поставлений товар відповідно до п. 4.1. Договору є таким, що настав.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків на суму 100 000,00 грн. Відповідач суду не надав.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 100 000,00 грн, підтверджені матеріалами справи. Тому, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

Враховуючи викладені судом обставини, за умов підтвердження належними та допустимими доказами факту прийняття відповідачем товару, строк оплати є таким, що настав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 100 000, 00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати за товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 29 282,18 грн. за загальний з 17.02.2023 по 15.03.2023 від суми заборгованості в розмірі 132 000,00 грн. та з 15.03.2023 по 20.09.2023 від суми заборгованості в розмірі 100 000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. Договору у випадку прострочення термінів оплати фактично поставленої Продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення.

Таким чином, сторони узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є правомірним.

Проте, розрахунок пені наданий позивачем підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, згідно платіжної інструкції №445 від 24.02.2023р. відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 82 607,23 грн. Залишок заборгованості складає 214 607,23 грн. - 82 607,23 грн. = 132 000,00 грн. Згідно платіжної інструкції №454 від 15.03.2023р. відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 32 000,00 грн. Залишок заборгованості складає 132 000,00 грн. 32 000,00 грн. = 100000,00 грн.

Тобто, нарахування пені можливе за період з 24.02.2023р. по 15.03.2023р. від суми заборгованості 132 000,00 грн., що становить 3 616,44 грн. та з 16.03.2023р. по 20.09.2023р. від суми заборгованості 100 000,00 грн., що становить 24 920,55 грн., а всього 28 536,99 грн.

З огляду на викладене, задоволенню підлягає пеня у сумі 28 536,99 грн., а в частині заявленої пені у розмірі 745,19 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманий товар, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Проте, нарахування 3% річних підлягають частковому задоволенню за період з 24.02.2023р. по 15.03.2023р. на суму заборгованості 132 000,00 грн., що становить 216,99 грн. та з 16.03.2023р. по 20.09.2023р. на суму заборгованості 100 000,00 грн., що становить 1 553,42 грн., а всього 1 770,41 грн.

Таким чином, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення з відповідача 1 770,41 грн. відсотків річних, а в сумі 84,16 грн. слід відмовити.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, судом також здійснено власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованих втрат від інфляції та встановлено, що розмір інфляційних за зазначений позивачем період є більшим, а саме за березень 2023 року на суму боргу 132000,00 грн становить 1980,00 грн, а з квітня по вересень 2023 року на суму боргу 100 000,00 грн. взагалі відсутній індекс інфляції .

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційні втрати в сумі 977,28 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Пунктом 2 частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення розміру позовних вимог, судовий збір, який підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ВИШНЕВЕ (52314, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Вишневе, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 30012544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД-ДНІПРО (51937, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Перемоги, буд. 73, кв. 21, ЄДРПОУ 39290307) суму основної заборгованості у розмірі 100 000,00 грн., пеню в розмірі 28 536,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 977,28 грн., 3% річних у розмірі 1 770,41 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 667,15 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 20.12.2023.

Суддя В.Г. Бєлік