Повістка

від 22.11.2023 по справі 908/2415/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/154/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 Справа № 908/2415/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., при секретарі судового засідання Батрак М.В., розглянувши матеріали заяви вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 12.11.2023, (вх. № 24200/08-08/23 від 13.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ», м. Запоріжжя про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2415/23

за позовом Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ», (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А)

про стягнення 220219,42 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Ковальчук К.С., на підставі виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (самопредставництво);

від відповідача (заявника) Кузнецов І.С., на підставі Ордеру на надання правничої (правової допомоги) серія АР № 1136674 від 16.08.2023 (в режимі відеоконференції);

УСТАНОВИВ

26.07.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 02/033-20/01836 від 20.06.2023 (вх. № 2623/08-07/23 від 26.07.2023) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ», м. Запоріжжя про стягнення 220219,42 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 27.01.2021 по 23.12.2021.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 справу № 908/2415/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 у справі № 908/2415/23 провадження у справі за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ», м. Запоріжжя про стягнення 220219,42 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 27.01.2021 по 23.12.2021 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В судовому засіданні 06.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду у справі № 908/2415/23. Повний текст ухвали складений і підписаний 08.11.2023.

13.11.2023 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ», м. Запоріжжя вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 12.11.2023, (вх. № 24200/08-08/23 від 13.11.2023) про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2415/23 в розмірі 22 000,00 грн.

Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.11.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2415/23 про відшкодування витрат по оплаті правової допомоги адвоката передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ», м. Запоріжжя про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2415/23, судове засідання призначено на 22.11.2023.

В судове засідання 22.11.2023 з`явилися представники сторін, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язкуvkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 22.11.2023 приєднався представник відповідача (заявника).

Представник позивача приймав участь в судовому засіданні безпосередньо в приміщення господарського суду Запорізької області.

Суд, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2415/23, вважає за можливе її задовольнити частково, у зв`язку з наступним.

Статтею 232 ГПК України встановлено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Розгляд справи по суті в судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 статті 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Положеннями частини 3 статті 244 ГПК України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву у даній справі зазначав, що у зв`язку з розглядом даної справи він очікує понести витрати на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 22 000,00 грн.

В поданій заяві вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 12.11.2023, (вх. № 24200/08-08/23 від 13.11.2023) про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2415/23 заявник (відповідач) зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 22 000,00 грн. та просить стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в зазначеній сумі.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ухвалу господарського суду Запорізької області про закриття провадження у справі № 908/2415/23 винесено 06.11.2023. Повний текст ухвали складено і підписано 08.11.2023.

У встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк відповідач звернувся до господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2415/23 в розмірі 22 000,00 грн.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Разом з тим у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частин 5 та 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України.

З цього приводу висловлена стала позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17.

За таких обставин, у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтувати наявність та пов`язаність відповідних витрат.

У свою чергу, стягнення з позивача компенсації цих витрат у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що предметом спору у справі № 908/2415/23 було стягнення з відповідача 220219,42 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді плати за земельну ділянку, за період з 27.01.2021 по 23.12.2021. У підтвердження заявлених вимог позивач посилався на інформацію Головного управління ДПС у Запорізькій області № 4096/5/08-01 від 12.05.2023, згідно якої ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» у період з 2020 по 2021 роки не сплачувало орендну плату за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:044:0103 площею 1,9968 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 2б. Проте, при вирішенні спору судом було встановлено, що у ТОВ «Пектораль» по вул. Чубанова, 2б, була в користуванні земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:044:0028 площею 3,4191 га. Ця ділянка рішенням Запорізької міської ради була поділена, внаслідок чого у ТОВ «Пектораль» у користуванні залишилася спірна ділянка площею 1,9968 га. Тобто, за весь спірний період з січня 2021 року по грудень 2021 року ТОВ «Пектораль» сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:044:0028 площею 3,4191 га, яка у своїй більшій конфігурації включала і частину меншої земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:044:0103 площею 1,9968 га. Зазначені обставини підтверджуються листом № 05.2-08-06/6437 від 11.10.2023 Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, яким підтверджено зарахування коштів від ТОВ «Пектораль» на рахунок Державної казначейської служби України ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області платежів за орендну плату в період з січня 2021 по грудень 2021 року.

Таким чином, при винесені ухвали від 06.11.2023 у даній справі господарським судом було з`ясовано, що на момент звернення позивача до суду з позовом у справі № 908/2415/23 у відповідача відсутня заборгованість з оплати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:044:0103 за 2021, а, отже, і доходу від безпідставно набутого майна не має.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» 220219,42 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 27.01.2021 по 23.12.2021 мав покладатися не лише на інформацію Головного управління ДПС у Запорізькій області № 4096/5/08-01 від 12.05.2023, але й зібрати та опрацювати інші докази.

У контексті наведеного, саме внаслідок необґрунтованості дій позивача провадження у справі № 908/2415/23 було закрито.

Отже, необґрунтованості дій Запорізької міської ради, пов`язаних із поданням позову та розглядом справи № 908/2415/23, безпосередньо пов`язано із понесенням відповідачем судових витрат на правничу допомогу у цій справі.

Як вже зазначалося судом раніше, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Запорізька міська ради (позивач) проти покладення на неї витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 22 000,00 грн. заперечила, вважає заявлену позивачем до стягнення суму витрат на оплату правової допомоги адвоката не доведеною, занадто завищеною та не співмірною суті спору та складності справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідач надав суду Договір про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020, укладений між ТОВ «Пектораль» (Замовник) та адвокатом Кузнецовим Іллею Сергійовичем (Адвокат), Додаткову угоду б/н від 10.08.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020, Розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги від 10.08.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020.

Згідно з п. 1.1 Договору Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами.

На виконання цього Договору Адвокат надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього, зокрема, в загальних, адміністративних, господарських судах України всіх інстанцій у цивільних, господарських та адміністративних справах. (п. 1.2 Договору)

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п., п. 3.1, 4.1 Договору за надану правову допомогу Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі, вказаному в додаткових угодах, які є додатками до цього Договору, або без їх укладення за домовленістю. Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги , а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього Договору.

Додатковою угодою б/н від 10.08.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020 сторони погодили, що оплата наданої правничої допомоги Адвоката у справі № 908/2415/23 в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Запорізької області) здійснюється в фіксованій сумі в розмірі 22 000,00 грн. протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та підлягає перерахуванню Клієнтом Адвокату на карткові рахунки, вказані в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведення робіт. Ця додаткова угода вступає в силу з моменту підписання, діє до закінчення терміну дії Договору і є його невід`ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Замовником та Адвокатом складений і підписаний Розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги від 10.08.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020, яким сторони узгодили, що вартість наданої правничої допомоги Адвоката у справі № 908/2415/23 в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Запорізької області) визначена в фіксованому розмірі 22 000,00 грн. Розрахунок є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020 та є підставою для визначення вартості наданої правничої допомоги Адвокатом Клієнту.

Правову допомогу відповідачу у справі № 908/2415/23 надавав адвокат Кузнецов І.С. на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1136674 від 16.08.2023.

12.11.2023 ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» в особі директора Субботи В.А. (відповідач) та адвокат Кузнецов І.С. підписали Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020, яким засвідчили факт надання Адвокатом за період з 10.08.2023 по 12.11.2023 правничої допомоги згідно Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020 по справі № 908/2415/23 на загальну суму 22 000,00 грн., а саме:

1) 10.08.2023 2 години аналіз позовної заяви Запорізької міської ради до ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» про стягнення 220219,42 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 27.01.2021 по 23.12.2021, за якою відкрито провадження у справі № 908/2415/23, консультація Клієнта та роз`яснення з правничих питань поданого позову, обрання способів захисту, доцільності розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;

2) 25.08.2023 3 години підготовка і відправка до Господарського суду Запорізької області у справі №908/2415/23 відзиву на позовну заяву;

3) 08.09.2023 0,5 години аналіз відповіді на відзив Запорізької міської ради у справі №908/2415/23, пошук судової практики з розгляду зазначених у відзиві заперечень і обставин, консультація Клієнта та роз`яснення з правничих питань по здійсненому аналізу;

4) 25.09.2023 0,5 години підготовка і подання через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2415/23 заяви про участь в судовому засіданні, призначеному на 04.10.2023 на 10:40 годину, в режимі відео конференції;

5) 04.10.2023 0,5 години участь в режимі відеоконференції в судовому засіданні Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2415/23;

6) 11.10.2023 0,5 години підготовка та відправка Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області адвокатського запиту № 01 від 11.10.2023;

7) 02.11.2023 1 година підготовка і подання через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2415/23 клопотання про долучення додаткових доказів;

8) 03.11.2023 0,5 години аналіз клопотання ГУДКСУ у Запорізькій області про закриття провадження у справі № 908/2415/23, консультація Клієнта та роз`яснення з правничих питань по здійсненому аналізу;

9) 06.11.2023 0,5 години прийняття участі у судовому засіданні Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2415/23;

10) 12.11.2023 2 години підготовка і подання через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2415/23 заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Загальна вартість наданої правничої допомоги становить 22 000,00грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

Докази проведення відповідачем (Замовником) оплати за надані правничі послуги станом на час винесення судом додаткової ухвали матеріали справи не містять.

Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, дослідивши зміст наданої адвокатом Кузнецовим І.С. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті від 12.11.2023 приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт до Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2020, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Приймаючи рішення про розподіл судових витрат у справі № 908/2415/23 суд виходить з того, що матеріали справи № 908/2415/23 свідчать, що у всіх судових засіданнях у даній справі, про які зазначено в Акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12.11.2023, адвокат Кузнецов І.С. приймав участь.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно витрат на правничу допомогу адвоката в частині складання та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (05, години роботи Адвоката) та складання і подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (2 години роботи Адвоката), то суд зазначає, що зазначені заяви та клопотання не мають юридичного характеру, що складання і подання таких заяв/клопотань не є наданням правової допомоги, у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тому зазначені витрати не підлягають задоволенню.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони; обґрунтованістю дій позивача при зверненні до суду з позовом у справі № 908/2415/23, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» про ухвалення додаткової ухвали у справі № 908/2415/23 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення із позивача на користь відповідача 19 500,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, а у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та часом, затраченим адвокатом на надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (надалі за текстом - «Порядок») визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, в тому числі, механізм здійснення безспірного списання коштів.

Боржники це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків 13 спеціальним режимом використання (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника,подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія.

Запорізька міська рада не має відкритих рахунків в органі Казначейства. Натомість, відповідно до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів обслуговується в управлінні Казначейства та має відкриті рахунки Виконавчий комітет Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02140892), який згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» є виконавчим органом Запорізької міської ради. Згідно частини 2 цієї статті виконавчі органи сільських, селищних, міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Згідно зі статтею 140 Конституції України через міські ради та їх виконавчі органи здійснюється місцеве самоврядування територіальними громадами в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає, серед іншого, міську раду та виконавчий орган міської ради.

За змістом ст. ст.1, 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, встановлено, що міські ради є органами самоврядування,що представляють відповідні територіальні громади здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В частинах 1, 2 ст. 11 та частині 8 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети. Виконавчі комітети міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів.

Згідно статті 28 цього ж Закону до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження,зокрема,щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Отже, Виконавчий комітет Запорізької міської ради утворений радою в тому числі,для здійснення фінансування видатків з місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст., ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України визначено, що до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Отже, Запорізька міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має. Фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники).

Таким чином, стягнення грошових коштів з Запорізької міської ради, в тому числі за рішенням суду, в силу наведених вище законодавчих норм може здійснюватись з рахунків Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 130, 232, 233, 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ», м. Запоріжжя про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2415/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 040503915) шляхом списання з рахунків Виконавчого комітету Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ», (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А, ідентифікаційний код юридичної особи 32297466) 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В задоволені решти заяви відмовити.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Дата складання повного тексту додаткового рішення 20.12.2023.

Суддя Н. Г.Зінченко

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.