Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/14289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/14289/23позовом приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг"

про стягнення 1 069 705,90 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" про стягнення 1 069 705,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору оренди нерухомого майна №239 від 20.05.2021 року відповідачем в частині сплати орендної плати.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 737 596,04 грн., подвійну облікову ставку НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення у розмірі 179 647,93 грн., 3% річних в розмірі 12 435,78 грн., 15% штрафу за прострочення внесення орендної плати більше 2-х місяців у розмірі 140 026,15 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 29.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0600046689043.

16.10.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував прости позову та просив суд в задоволенні позову відмовити.

25.10.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

20.05.2021 року між приватним акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг"(орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №239.

Відповідно до п.1.1 договору на умовах та в порядку, визначеним цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно частину нежитлового приміщення будівлі цеху литва літ. П (інвентарний №1005) загальною площею 414,7 кв.м., яке розташоване за адресою: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, (далі - майно), що перебуває на балансі ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» відповідно до акту приймання - передачі майна, що складає невід`ємну частину цього договору.

Майно належить орендодавцеві на праві власності на підставі наказу Міністерства транспорту України № 241 від 23.04.2001 року.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Згідно з п.2.1 договору передача орендареві майна в строкове платне користування здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного з формою, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки встановлені цим договором.

20.05.2021 року між сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору №239 від 20.05.2021 року частину нежитлового приміщення будівлі цеху литва літ. П (інвентарний №1005), згідно з планом та поверхами. Загальною площею 414,7 кв.м.

Згідно з п.11.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє до 18 травня 2024 року включно та будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір орендної плати визначається за результатами торгів (аукціон №UA-PS-2021-03-26-000063-3) і становить за перший базовий місяць квітень 2021 року користування за 1 кв. м. 153,17 грн., крім того ПДВ 30,63 грн., а всього разом з ПДВ 183,80 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць квітень 2021 р. склав 76 222,26 грн., в тому числі ПДВ 12 703,71 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресурсі.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за актом приймання передачі майна від орендодавця та сплачується орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця в термін перших 12 банківських днів поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок.

Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

Нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (п.3.6 договору).

28.07.2022 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна №239 від 28.07.2022, відповідно до умов якої: сторони погодили наступний порядок оплати орендарем орендної плати: орендна плата за місяці: березень 2022р. 1 (одна) гривня, квітень 2022р. 1 (одна) гривня і травень 2022р. 1 (одна) гривня. За червень 2022р. оплата 50% від місячної орендної плати, встановленої договором оренди, за фактично нарахованої (акти виконаних робіт) у липні місяці. Починаючи з 01.07.2022р. орендна плата 100% від встановленого у п.3.1 договору у розмірі орендної плати.

В п.5 вищезазначеної додаткової угоди передбачено, що керуючись ст.. 631 ЦК України від 16.01.2003 №435-IV, сторони домовились про те, що дія цієї додаткової угоди №1 від 28.07.2022 року поширюється на взаємовідносини, які існують між сторонами з 01.03.2022.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які підписані між сторонами, а саме:

- №318 від 25.05.2021 (відшкодування вартості по проведення робіт п.3.4 договору) на суму 4 800,00 грн.,

- №317 від 31.05.2021 за травень 2021 на суму 29 505,40 грн.,

- №326 від 31.05.2021 (відшкодування вартості проведення робіт п.3.4 договору) на суму 1 800,00 грн.,

- №396 від 30.06.2021 за червень 2021 на суму 78 204,04 грн.,

- №474 від 31.07.2021 за липень 2021 на суму 77 522,01 грн.,

- №549 від 31.08.2021 за серпень 2021 на суму 77 522,30 грн.,

- №626 від 30.09.2021 за вересень 2021 на суму 77 135,17 грн.,

- №701 від 31.10.2021 за жовтень 2021 на суму 79 145,02 грн.,

- №780 від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 79 625,45 грн.,

- №859 від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 80 184,23 грн.,

- №20 від 31.01.2022 за січень 2022 на суму 80 507,48 грн.,

- №90 від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 82 110,95 грн.,

- №407 від 31.07.2022 за червень, липень 2022 на суму 144 853,61 грн.,

- №450 від 31.08.2022 за серпень 2022 на суму 96 594,66 грн.,

- №523 від 30.09.2022 за вересень 2022 на суму 98 038,24 грн.,

- №589 від 31.10.2022 за жовтень 2022 на суму 100 668,37 грн.,

- №652 від 30.11.2022 за листопад 2022 на суму 103 766,98 грн.,

- №739 від 31.12.2022 за грудень 2022 на суму 102 714,49 грн.,

- №12 від 31.01.2023 за січень 2023 на суму 103 433,50 грн.,

- №83 від 28.02.2023 за лютий 2023 на суму 104 362,97 грн. (не підписаний відповідачем);

- №134 від 31.03.2023 за березень 2023 на суму 104 576,62 грн. (не підписаний відповідачем),

- №255 від 30.04.2023 за квітень 2023 на суму 107 180,70 грн.,

- №319 від 31.05.2023 за травень 2023 на суму 107 395,06 грн.,

- №388 від 30.06.2023 за червень 2023 на суму 107 932,40 грн. (не підписаний відповідачем).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором за період 2021-2023 та наданих відповідачем платіжних доручень, вбачається, що відповідачем на виконання умов договору здійснено такі оплати, а саме:

- 25.05.2021 в розмірі 4 800,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №6 від 25.05.2021;

- 23.06.2021 в розмірі 1 800,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №20 від 23.06.2021;

- 23.06.2021 в розмірі 29 505,40 грн. що підтверджується платіжним дорученням №19 від 23.06.2021;

- 12.07.2021 в розмірі 78 204,04 грн. що підтверджується платіжним дорученням №27 від 12.07.2021;

- 12.08.2021 в розмірі 77 522,01 грн. що підтверджується платіжним дорученням №34 від 12.08.2021;

- 16.09.2021 в розмірі 77 522,30 грн. що підтверджується платіжним дорученням №43 від 26.09.2021;

- 12.10.2021 в розмірі 77 135,17 грн. що підтверджується платіжним дорученням №59 від 12.10.2021;

- 19.11.2021 в розмірі 79 145,02 грн. що підтверджується платіжним дорученням №66 від 19.11.2021;

- 30.12.2021 в розмірі 79625,45 грн. що підтверджується платіжним дорученням №76 від 30.12.2021;

- 21.01.2022 в розмірі 80 184,23 грн. що підтверджується платіжним дорученням №24 від 21.01.2022;

- 02.08.2022 в розмірі 78 507,48 грн. що підтверджується платіжним дорученням №41 від 02.08.2022;

- 03.08.2022 в розмірі 2 000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №42 від 02.08.2022;

- 02.10.2022 в розмірі 144853,61 грн. що підтверджується платіжним дорученням №1 від 03.10.2022;

- 04.10.2022 в розмірі 82 110,95 грн. що підтверджується платіжним дорученням №3 від 04.10.2022;

- 12.10.2022 в розмірі 96 594,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №68 від 12.10.2022;

- 28.10.2022 в розмірі 98 038,24 грн. що підтверджується платіжним дорученням №76 від 28.10.2022;

- 09.11.2022 в розмірі 25 000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №4 від 09.11.2022;

- 29.11.2022 в розмірі 75 668,37 грн. що підтверджується платіжним дорученням №89 від 29.11.2022;

- 02.03.2023 в розмірі 103 766,98 грн. що підтверджується платіжним дорученням №119 від 02.03.2023.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору оренди нерухомого майна №239 від 20.05.2021 та/ або повернення орендодавцю майна за актом приймання-передачі майна.

Нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (п.3.6 договору).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 737 596,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 179 647,93 грн., три проценти річних в розмірі 12 435,78 грн. та штраф в розмірі 140 026,15 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2 договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з п.8.4 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж 2-а місяці, орендар також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 15 % від суми заборгованості.

Суд зазначає, що при розрахунку штрафних санкцій позивачем не взято до уваги п. 3.3 договору в якому передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця в термін перших 12 банківських днів поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок.

А також, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та 3% річних.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення31 305,4017.06.2021 - 22.06.202167,500.04177,1979 145,0217.11.2021 - 18.11.202128,500.04773,7279 625,4517.12.2021 - 29.12.2021139,000.049510,4880 507,4817.02.2022 - 02.06.202210610,000.0554 676,0580 507,4803.06.2022 - 01.08.20226025,000.1376 617,052 000,0002.08.2022 - 02.08.2022125,000.1372,7482 110,9517.03.2022 - 02.06.20227810,000.0553 509,4082 110,9503.06.2022 - 03.10.202212325,000.13713 835,13144 853,6117.08.2022 - 02.10.20224725,000.1379 326,1996 594,6619.09.2022 - 11.10.20222325,000.1373 043,3998 038,2419.10.2022 - 27.10.2022925,000.1371 208,6975 668,3717.11.2022 - 28.11.20221225,000.1371 243,86103 766,9819.12.2022 - 01.03.20237325,000.13710 376,70102 714,4918.01.2023 - 01.07.202316525,000.13723 216,29103 433,5017.02.2023 - 25.07.202315925,000.13722 528,67104 362,9717.03.2023 - 25.07.202313125,000.13718 728,15104 576,6219.04.2023 - 25.07.20239825,000.13714 039,05107 180,7017.05.2023 - 25.07.20237025,000.13710 277,60107 395,0619.06.2023 - 25.07.20233725,000.1375 443,31107 932,0419.07.2023 - 25.07.2023725,000.1371 034,96За перерахунком суду загальний розмір пені становить 149 768,62 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 29 879,31 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування штрафу суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано, зокрема штраф в розмірі 21 728,05 грн. розрахований на суму 144 853,61 грн. за період з 01.08.2022 по 31.10.2022.

Проте, як зазначалось судом раніше при нарахуванні штрафних санкцій позивачем не враховано п.3.3 договору щодо нарахування вірного періоду початку прострочення.

Так, заборгованість в розмірі 144 853,61 грн. виникла 17.08.2022 та була погашена 03.10.2022, а тому прострочення сплати орендної плати становила менше 2-х місяців, тому за цей період не підлягає нарахування штрафу.

За перерахунком суду загальний розмір штрафу становить 118 298,10 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 21 728,05 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 17/06/2021 до 22/06/2021 31 305,40 x 3 % x 6 : 365 : 100615,44 грн.з 17/11/2021 до 18/11/2021 79 145,02 x 3 % x 2 : 365 : 100213,01 грн.з 17/12/2021 до 29/12/2021 79 625,45 x 3 % x 13 : 365 : 1001385,08 грн.з 17/02/2022 до 01/08/2022 80 507,48 x 3 % x 166 : 365 : 1001661 098,43 грн.з 02/08/2022 до 02/08/2022 2 000,00 x 3 % x 1 : 365 : 10010,16 грн.з 17/03/2022 до 03/10/2022 82 110,95 x 3 % x 201 : 365 : 1002011 356,52 грн.з 17/08/2022 до 02/10/2022 144 853,61 x 3 % x 47 : 365 : 10047559,57 грн.з 19/09/2022 до 11/10/2022 96 594,66 x 3 % x 23 : 365 : 10023182,60 грн.з 19/10/2022 до 27/10/2022 98 038,24 x 3 % x 9 : 365 : 100972,52 грн.з 17/11/2022 до 28/11/2022 75 668,37 x 3 % x 12 : 365 : 1001274,63 грн.з 19/12/2022 до 01/03/2023 103 766,98 x 3 % x 73 : 365 : 10073622,60 грн.з 18/01/2023 до 01/07/2023 102 714,49 x 3 % x 165 : 365 : 1001651 392,98 грн.з 17/02/2023 до 25/07/2023 103 433,50 x 3 % x 159 : 365 : 1001591 351,72 грн.з 17/03/2023 до 25/07/2023 104 362,97 x 3 % x 131 : 365 : 1001311 123,69 грн.з 19/04/2023 до 25/07/2023 104 576,62 x 3 % x 98 : 365 : 10098842,34 грн.з 17/05/2023 до 25/07/2023 107 180,70 x 3 % x 70 : 365 : 10070616,66 грн.з 19/06/2023 до 25/07/2023 107 395,06 x 3 % x 37 : 365 : 10037326,60 грн.з 19/07/2023 до 25/07/2023 107 932,04 x 3 % x 7 : 365 : 100762,10 грн.За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 9 796,65 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 639,13 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву позивач посилаючись на воєнний стан в Україні та п.10.1 договору зазначив, що він не несе відповідальність за повне або часткове невиконання будь-яких умов договору.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідно до п.10.1 договору, жодна із сторін не несе відповідальність за повне або часткове невиконання будь-яких умов договору у разі настання наступних обставин: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами, дії або бездіяльності державних органів та їх представників, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан.

Сторони у 5-ти денний строк повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим компетентним органом. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення, а також не своєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє сторону права посилатись на них.

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не надано доказів, що наведені вище обставини були форс-мажорними для даного конкретного випадку невиконання господарського зобов`язання за укладеним між сторонами договором в частині своєчасного та повного розрахунку за оренду приміщення, а тому відхиляються судом.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відстуні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк визначений п.10.2 договору.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від обов`язку сплатити за оренду нерухомого майна.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг"(03193, м. Київ, вулиця Луценка Дмитра, будинок 6, ідентифікаційний код 44115458) на користь приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (01135, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 97, ідентифікаційний номер 00260652) заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 737 596 (сімсот тридцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн. 04 коп., пеню в розмірі 149 768 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн.. 62 коп., штраф в розмірі 118 298 (сто вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто вісім) грн.. 10 коп., 3% річних в розмірі 9 796 (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн.. 65 коп. та 15 232 (п`ятнадцять тисяч двісті сорок дні) грн. 06 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий