Рішення

від 12.12.2023 по справі 585/1180/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2023м. СумиСправа № 585/1180/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 585/1180/22

за позовом Колективного підприємства "Торговий Дім" (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Соборна, 14, код ЄДРПРОУ 14007359)

до відповідача Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення 458206 грн 85 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача - Менько Д.Д.,

від відповідача - не прибув,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: У червні 2022 року Позивач звернувся до Роменського міськрайонного суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд:

1. Розірвати з 01 травня 2022 року Договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством "Торговий Дім" та Приймак Віктором Петровичем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29 , загальною площею 60 кв.м.;

2. Виселити Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29 , загальною площею 60 кв.м.;

3. Стягнути з Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Колективного підприємства "Торговий Дім" (Сумська обл., м. Ромни, вул. Соборна, 14, код ЄДРПОУ 14007359) 36 000 грн. боргу з орендної плати, пеню за кожний день прострочення орендної плати в розмірі 1% від суми заборгованості в сумі, обрахованій на день ухвалення рішення суду, втрати від інфляцій в розмірі, обрахованому на день ухвалення рішення суду, неустойку з розрахунку по двійної плати за найм речі за час весь прострочення в розмірі, обрахованому на день ухвалення рішення суду, 7443,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 13000 грн. витрат на оплату правничої допомоги.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2022 року позовні вимоги Колективного підприємства «Торговий Дім» до Приймака В.П. про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення коштів, задоволено. Розірвано з 01 травня 2022 року поговір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством «Торговий Дім» та Приймаком В.П. щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29 , загальною площею 60 кв.м. Виселено Приймака В.В. із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29 , загальною площею 60 кв.м. Стягнуто з Приймака В.П. на користь Колективного підприємства Торговий Дім» 36000 грн боргу з орендної плати; пеню за кожний день прострочення орендної плати в розмірі 1% від суми заборгованості в сумі 99000 грн, зтрати від інфляції в розмірі 7276 грн 27 коп; неустойку з розрахунку подвійної плати за найм речі за час весь прострочення в розмірі 167200 грн; 7443 грн витрат по сплаті судового збору, та 13000 грн витрат на оплату правничої допомоги. Стягнуто з Приймака В.П. на користь держави судовий збір у розмірі 1621 грн 14 коп.

Постановою Сумського апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу представника Приймака В.П. - адвоката Чирви В.П. задоволено. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2022 року скасовано. Провадження у справі за позовом КП «Торговий Дім» до Приймака В.П. про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення коштів закрито. Повернуто Приймаку В.П. сплачений судовий збір в розмірі 11164 грн 50 коп. Роз`яснено Колективному підприємству «Торговий Дім» право на звернення до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня отримання цієї постанови із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 04.04.2023 заяву Колективного підприємства "Торговий Дім" про передачу справи до Господарського суду Сумської області задоволено, постановлено передати справу № 585/1180/22 за позовом Колективного підприємства "Торговий Дім" до відповідача Приймака Віктора Петровича про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення коштів до Господарського суду Сумської області.

06.04.2023 матеріали справи № 585/1180/22 надішли до Господарського суду Сумської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.04.2023 справу № 585/1180/22 розподілено судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 10.04.2023 прийнято позовну заяву (вх.№1212) до розгляду та відкрито провадження у справі № 585/1180/22; призначено підготовче засідання у справі на 11.05.2023, 10:00.

01.05.2023 через електронну пошту відповідачем надіслано до суду Відзив від 27.04.2023, б/н (вх.№1489) на позовну заяву, який був повторно надісланий відповідачем 05.05.2023 відділом поштового зв`язку (Відзив від 27.04.2023, б/н на позовну заяву (вх.№2767)), відповідно до змісту якого просить суд у задоволенні позову Колективного підприємства "Торговий Дім" відмовити в повному обсязі та викликати до суду свідків, які підтвердять той факт, що частина торгового приміщення за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Шевченка, 29 , загальною площею 60 кв.м. для торгівлі непродовольчими товарами відповідачем не використовувалась, а саме 1. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), 2. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ).

10.05.2023 відповідачем надіслано до суду заяву від 10.05.2023, б/н (вх.№2873/23) про відкладення розгляду справи №585/1180/22.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09 год. 18 хв. до 11 год. 08 хв. 11.05.2023 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 11.05.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 11.05.2023 призначено підготовче засідання у справі №585/1180/22 на 25.05.2023, 11:20.

12.05.2023 через систему "Електронний суд" позивачем надіслано до суду Відповідь від 12.05.2023, б/н (вх.№381) на відзив, відповідно до змісту якого просить суд:

1. З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи зміст поданого представником відповідача відзиву на позов:

- витребувати у відповідача Приймака Віктора Петровича оригінали доданих до відзиву на позов письмових доказів, а саме листів на ім`я директора КП "Торговий Дім" від 11.01.2022 та 18.02.2022, на яких від імені головного бухгалтера КП "Торговий Дім" ОСОБА_5 вчинено напис про їх отримання та поставлено підпис;

- долучити до матеріалів справи у якості доказів: копію письмового пояснення головного бухгалтера КП "Торговий Дім" від 08.05.2023 на ім`я директора КП "Торговий Дім"; копію Акту пломбування від 17.05.2022; копію Акту обстеження орендованого приміщення від 30.05.2022; аудіозаписи телефонних розмов головного бухгалтера КП "Торговий Дім" ОСОБА_5 з відповідачем Приймаком В.П. від 23.05.2022 (файл "Виклик@Таксі_Прийма0960813459_ 20220523103936.mp3") та від 30.05.2022 (файл "Виклик@Таксі_Прийма0960813459_ 20220530143836.mp3";

- долучити до матеріалів справи докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення Роменського міськрайонного суду: копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2022; копію Додаткової угоди № 1 від 06.03.2023 р. до договору про надання правничої допомоги від 09.06.2022; копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 14.04.2023; копію платіжного доручення № 208 від 17.04.2023 на суму 9 881,00 грн.;

- викликати і допитати свідків: 1) ОСОБА_5 , АДРЕСА_6 ; 2) ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 ;

2. При розгляді справи врахувати присвоєння спірному об`єкту нерухомого майна окремої адреси: Сумська обл., м. Ромни, бульвар Шевченка, 29-Б , та розглядати пункти 1, 2 позовних вимог в наступній редакції:

"1. Розірвати з 01 травня 2022 року Договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством "Торговий Дім" та Приймак Віктором Петровичем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29 (у даний час - АДРЕСА_8 ), загальною площею 60 кв.м.;

2. Виселити Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29-Б, загальною площею 60 кв.м.".

Подальший розгляд судом справи №585/1180/22 здійснюватиметься з врахуванням присвоєння спірному об`єкту нерухомого майна окремої адреси: Сумська обл., м. Ромни, бульвар Шевченка, 29-Б .

17.05.2023 до Господарського суду Сумської області надійшла ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.05.2023 про відкриття касаційного провадження у справі № 585/1180/22 за касаційною скаргою колективного підприємства "Торговий Дім" на постанову Сумського апеляційного суду від 23.03.2023, в якій постановлено витребувати з Господарського суду Сумської області цивільну справу № 585/1180/22-ц.

Ухвалою суду від 18.05.2023 зупинено провадження у справі № 585/1180/22 до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 03.08.2023 касаційну скаргу колективного підприємства "Торговий Дім" залишено без задоволення. Постанову Сумського апеляційного суду від 23.03.2023 залишено без змін.

14.08.2023 матеріали справи № 585/1180/22 повернуті на адресу Господарського суду Сумської області.

29.05.2023 відповідачем надано до суду Заперечення від 19.05.2023, б/н (вх.№1865) на відповідь на відзив, відповідно до яких просить суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.08.2023 поновлено провадження у справі № 585/1180/22, призначено підготовче засідання з повідомленням сторін на 05.09.2023, 11:00.

04.09.2023 відповідачем через електронну пошту надіслано до суду Клопотання від 04.09.2023, б/н (вх.№5573/23) про відкладення розгляду справи №585/1180/22.

Ухвалою суду від 05.09.2023 у задоволенні клопотання відповідача про виклик та допит свідків (вх.№3456 від 01.05.2023), яке викладене у відзиві на позовну заяву - відмовлено; у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит свідків (вх.№3454 від 12.05.2023), яке викладене у відповіді на відзив відмовлено; у задоволенні клопотання позивача про витребування документів (вх.№3455 від 12.05.2023), яке викладене у відповіді на відзив відмовлено; клопотання відповідача від 04.09.2023, б/н (вх.№5573/23) про відкладення розгляду справи №585/1180/22 залишено без розгляду; закрито підготовче провадження та призначено справу № 585/1180/22 до судового розгляду по суті. Призначено розгляд справи по суті на 03.10.2023, 10:30.

02.10.2023 через систему "Електронний суд" представником позивача надіслано до суду Заяву б/н від 02.10.2023 (вх.№3757 від 02.10.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №585/1180/22, відповідно до якого зазначений представник просить судове засідання призначене на 03.10.2023, 10:30 та всі наступні судові засідання провести за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник позивача братиме участь Менько Дмитро Дмитрович (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою суду від 02.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцз`язку (вх.№3757 від 02.10.2023) у справі №585/1180/22.

03.10.2023 відповідачем надано до суду через електронну пошту Клопотання від 03.10.2023 про відкладення розгляду справи.

03.10.2023 позивачем надано до суду заяву, відповідно до змісту якої просить суд провести судове засідання у справі, призначене на 03.10.2023, за відсутності представника позивача.

03.10.2023 відповідачем у справі - Приймаком Віктором Петровичем через електронну пошту надано до суду Зустрічну позовну заяву від 02.10.2023 (вх. № 3784 від 03.10.2023) на підставі ст.1212 ЦК України, щодо застосування наслідків нікчемності правочину.

Ухвалою суду від 03.10.2023 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику без розгляду.

03.10.2023 судом розпочато розгляд справи № 585/1180/22 по суті, та Ухвалою від 03.10.2023 відкладено розгляд справи по суті на 17.10.2023, 11:00.

10.10.2023 від Приймака Віктора Петровича надійшла до суду Зустрічна позовна заява від 03.10.2023 (вх. № 3886 від 10.10.2023).

Ухвалою суду від 18.10.2023 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику без розгляду.

Розгляд справи 17.10.2023 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 18.10.2023 призначено розгляд справи по суті на 07.11.2023,11:00.

07.11.2023 представником позивача надано клопотання про проведення судового засідання 07.11.2023 без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 07.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 28.11.2023, 10:40.

Протокольною ухвалою суду від 28.11.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.12.2023, 11:20.

04.12.2023 Позивачем надано до суду через систему "Електронний суд":

- Додаткові пояснення у справі (вх. № 1396 від 04.12.2023), відповідно до змісту яких позивач просить суд: 1) Розірвати з 01 травня 2022 року Договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством "Торговий Дім" та Приймак Віктором Петровичем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29 (у даний час - АДРЕСА_8 ), загальною площею 60 кв.м.; 2) Виселити Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29-Б, загальною площею 60 кв.м."; 3) Стягнути станом на 05.12.2023 з Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Колективного підприємства "Торговий Дім" (Сумська обл., м. Ромни, вул. Соборна, 14, код ЄДРПОУ 14007359) 36 000,00 грн. боргу з орендної плати, пеню за кожний день прострочення орендної плати в розмірі 1% від суми заборгованості в сумі 68640.00 грн., втрати від інфляції в розмірі 9566.85 грн., неустойку з розрахунку подвійної плати за найм речі за час весь прострочення в розмірі 344000,00 грн., 7443,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 22 881,00 грн. витрат на оплату правничої допомоги.

- Клопотання про доручення доказів, а саме постанову про закриття кримінального провадження від 28.09.2023.

05.12.2023 відповідачем надано до суду Клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.12.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу зазначено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

05.12.2023 позивачем через систему "Електронний суд" надано до суду Заяву про усунення недоліків та докази в підтвердження.

Ухвалою суду від 06.12.2023 продовжено розгляд справи. Призначено розгляд справи по суті на 12.12.2023, 11:30.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2023 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.12.2023 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.12.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2022 між Колективним підприємством «Торговий Дім» (Орендодавець, позивач та Фізичною особою - підприємцем Приймаком Віктором Петровичем (Орендар, відповідач), був укладений Договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до пункту 1 Договору, орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування частину торгового приміщення за адресою: бул. Шевченка, 29 загальною площею 60 кв.м. для торгівлі непродовольчими товарами.

Належність позивачу спірного об`єкту оренди підтверджується: договором купівлі - продажу майна, укладеного між Роменською міською радою народних депутатів і комунальним підприємством «Торговий Дім» 31.05.1994 реєстр. № 1-1057; угодою від 29.10.1997 № 2-1455 про доповнення до договору купівлі-продажу майна, укладеного між Роменською міською радою народних депутатів і комунальним підприємством «Торговий Дім» від 31.05.1994 реєстр. № 1-1057.

Зміна адреси спірного об`єкту оренди підтверджується наказом відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Роменської міської ради від 21.02.2022 № 47-а «Про присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна», згідно якого присвоєно окрему адресу належному позивачу об`єкту нерухомого майна за адресою: бульвар Шевченка, 29 - бульвар Шевченка, 29- Б; витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва згідно наказу від 21.02.2022 № 47-а.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок не виконання або неналежного виконання умов цього Договору (2.2.2 Договору), перевіряти порядок використання Орендарем орендованої площі.

Орендар має право використовувати площу, що орендується, виключно за її цільовим призначенням, у відповідності з даним договором (п. 2.3.1 Договору), здавати приміщення або його частину у суборенду тільки за письмовою згодою Орендодавця (п. 2.3.4 Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що Орендна плата за один місяць оренди становить 12000 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору, окрім орендної плати Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість спожитих Орендарем наступних послуг: водопостачання та водовідведення, електропостачання, вивіз ТПВ, теплопостачання, охорона об`єкту, згідно оформлених відповідних рахунків.

Оплата проводиться шляхом внесення готівки в центральну касу підприємства або перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця, щомісячно до 5 числа поточного місяця (п. 3.5 Договору).

За кожний день прострочення орендної плати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості (п. 3.6 Договору). Термін оренди з 02 січня 2022 по 31 грудня 2022 (п. 4.1 Договору).

У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що Договір оренди підлягає достроковому розірванню за вимогою Орендодавця у випадку, якщо: орендована площа використовується не відповідно договору; орендар навмисно або по необережності погіршує стан орендованої площі; орендар не заплатив орендної плати протягом одного місяця.

Як свідчать матеріали справи, а саме відповідно до прибуткового касового ордеру № 64 від 25.01.2022 (а.с. 16, том 1) відповідачем була сплачена Орендна плата за січень 2022 року в розмірі 12000 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач оплату за січень 2022 року сплатив з порушенням терміну платежу, за період з лютого по квітень 2022 року взагалі оплату не здійснив, через, що у нього наявна заборгованість у розмірі 36000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2022 року комісією позивача - КП «Торговий дім» у складі директора, головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера було проведено обстеження орендованого відповідачем приміщення за адресою: м. Ромни, бул. Шевченка, 29-Б, про що складено акт обстеження від 21.04.2022. Згідно вказаного акту комісією було виявлено факт нецільового використання орендованого приміщення, чим порушено п. 1.2 розділу 1 (орендна площа буде використана для торгівлі непродовольчими товарами). Натомість в приміщенні обладнана кімната для косметичних процедур, де надаються послуги клієнтам сторонньою особою. Зовнішній вигляд орендованого приміщення знаходиться в неналежному стані: вивіска над входом в магазин обірвана, стіни фасаду обдерті, що порушує п. 2.4.1 розділу 1 договору оренди приміщення. При обстеженні приміщення Приймак В.П. в приміщенні не було. Була присутня його дружина ОСОБА_8 та стороння особа (а.с.17, том 1).

Листом від 26.04.2022 № 10 «Повідомлення про розірвання договору оренди нерухомого майна» КП «Торговий дім» повідомило відповідача про одностороннє розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2022 на підставі порушення Орендарем п.п.4.3.1; 4.3.2; 4.З.З., п.4.3, р.4 Договору оренди від 02.01.2022. У листі зазначено, що розірвання Договору в односторонньому порядку зумовлено наступними обставинами/підставами:

а) Орендодавцем виявлено, що Орендар використовує приміщення не за цільовим призначенням;

б) своєчасно не сплачує орендну, плату;

в) утримує фасад та приміщення в неналежному стані;

г) на час укладення договору оренди Орендар надав недостовірну інформацію про те, що він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців як ФОП.

Зазначено дату розірвання (припинення) Договору - 1 травня 2022 року та заявлено вимогу повернути орендоване нежитлове приміщення до 1 травня 2022 року і погасити заборгованість по оренді (згідно акту звірки) та інших платежах, привести приміщення в належний стан (а.с.18, том 1).

Надсилання листа від 26.04.2022 № 10 відповідачу підтверджується накладною від 26.04.2022 № 4200010027040 та описом вкладення від 26.04.2022, на яких міститься відтиск штемпеля «Укрпошти» (а.с.19, том 1).

Роздрукування трекінгу за номером поштового відправлення № 4200010027040 свідчить, що указаний вище лист був прийнятий у ВПЗ 42000 м. Ромни та відправлений на адресу відповідача. 28.04.2022 поштове відправлення № 4200010027040 повернуто за зворотною адресою за письмовою відмовою адресата від його отримання (а.с.20, том.1).

З матеріалів справи, а саме Додаткових пояснень від 02.12.2023 позивача та усних пояснень представника позивача в судових засіданнях вбачається, що 11.07.2023 відповідач припинив користуватися спірним майном та повернув його позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач порушив його права, він був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом, відповідно до якого просить суду розірвати з 01.05.2022 Договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2022, виселити приймака Віктора Петровича із частини торгового приміщення та стягнути з Приймака Віктора Петровича заборгованість з орендної плати за 3 місяці, нараховану на неї пеню, втрати від інфляції та неустойку за неповернення майна, обраховані на день ухвалення рішення суду.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

1. Щодо стягнення заборгованості

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно зі ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов`язання, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію, зокрема, господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України закріплено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, у Постанові від 23.03.2023 по справі № 585/1180/22 Апеляційний суд на підставі вимог процесуального законодавства дійшов висновку про те, що у цій справі спір виник між КП «Торговий дім» та ФОП Приймаком В. П., тобто між суб`єктами господарювання, а тому за суб`єктним складом цей спір підпадає під дію вимог Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 585/1180/22 погодився з висновком апеляційного суду про те, що спір у справі виник між суб`єктами господарювання, унаслідок чого відповідно до пункту 15 частини першої статті 20 ГПК України він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Також Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що станом на 02 січня 2022 року, тобто на час укладення договору оренди нежитлового приміщення, Приймак В. П. припинив підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, тому втратив статус суб`єкта господарювання, є безпідставними, так як доказів припинення Приймаком В. П. статусу фізичної особи-підприємця апеляційному суду не надано, а зі змісту договору оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року вбачається, що договір укладено між КП «Торговий дім» та ФОП Приймаком В. П. для торгівлі непродовольчими товарами, тобто для здійснення ФОП Приймаком В. П. підприємницької діяльності. При цьому у цій справі визначальним є і те, для чого було укладено оспорений договір, а саме для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли щодо оренди нежитлового приміщення

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом заявлених позивачем позовних вимог є вимоги про стягнення орендної плати у розмірі 36 000 грн за лютий-квітень 2022 за договором оренди.

Заперечення відповідача Приймака В.П. щодо не користування нерухомим майном на підставі договору оренди нежитлового приміщення, укладеного 02.01.2022 між Колективним підприємством «Торговий Дім» та відповідачем Приймаком В.П., суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються фактом оплати ним у касу КП «Торговий Дім» орендної плати за січень 2022 року в розмірі 12000 грн. згідно прибуткового касового ордеру від 25.01.2022 № 64, актами обстеження, складеними комісією КП «Торговий дім» у складі директора, головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера від 21.04.2022, комісією у складі директора КП «Торговий дім», головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера, інспектора відділу кадрів від 17 травня 2022 року та 30 травня 2022 року.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов`язань в частині сплати орендної плати за період лютий-квітень 2022 року, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача орендної плати у розмірі 36 000 грн.00 коп.

Щодо стягнення пені

Позивачем заявлено до стягнення пеня за порушення строків сплати орендної плати.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3.6 Договору за кожний день прострочення орендної плати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендну плату за січень 2022 року відповідач мав сплатити до 05.01.2022. Фактично орендна плата внесена в касу підприємства 25.01.2022, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 64 від 25.01.2022. Строк прострочення становить 21 день.

Орендну плату за лютий 2022 року відповідач мав сплатити до 05.02.2022, за березень 2022 року - до 05.03.2022, за квітень 2022 року мав сплатити до 05.04.2022, проте не сплатив.

Відповідно до наданого розрахунку, наведеного у додаткових поясненнях по справі (а.с. 201-207, том. 2), Позивачем нараховано Відповідачу пеню за кожен період (місяць) не сплати орендної плати окремо, у загальному розмірі 68640 грн 00 коп.

Відповідач контррозрахунку пені суду не надав.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий Позивачем і встановлено, що він здійснений без урахування ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002, а саме, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеняє арифметично вірним, а також позивачем при розрахунку пені за порушення оплати за січень 2022 року в період розрахунку не правомірно включено день оплати 25.01.2022.

Судом проведено перерахунок пені, відповідно до якого загальна сума пені становить 4596 грн 16 коп.

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2023; результати долучені до матеріалів справи.

Беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку Відповідача грошового зобов`язання в частині порушення строків сплати орендної плати, а стягнення пені передбачено умовами Договору та нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 4596 грн 16 коп.

В частині стягнення пені в сумі 64043 грн 84 коп. суд відмовляє за необґрунтованістю.

Щодо стягнення інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 9566 грн 85 коп інфляційних втрат станом на 05.12.2023.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, період нарахування останнім вказаних сум інфляційних витрат дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірним, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9566 грн 85 коп, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розірвання договору

Згідно з ч.1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч.2 ст. 782 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 р. у справі № 910/4391/19 вказано, що: «відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 ЦК України, а також виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 серпня 2021 р. по справі № 456/2076/19 вказано, що «договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору». У цій справі: суди не звернули увагу, що тлумачення змісту договору оренди, зокрема шляхом порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, свідчить, що п. 4.1 встановлює право на відмову від договору будь-якої із його сторін в будь-який час, а не тільки при продовженні строку договору; суди не врахували, що односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків. Власник майна направив орендарю повідомлення про розірвання договору оренди на підставі п. 4.1. договору, тобто відмовився від договору; суди не звернули увагу, що невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; за таких обставин, оскільки власник майна відмовився від договору, то в позивача відсутнє суб`єктивне цивільне право, яке б підлягало захисту в судовому порядку.

Наявність в матеріалах справи листа-повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2022 свідчить про добросовісність звернення позивача до ОСОБА_9 і вчинення КП «Торговий дім» залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, на відміну від відповідача, який умисно відмовився від отримання указаного листа (а.с.18, 19, 20-21, том 1), що узгоджується з позицією Верховного Суду при розгляді справ даної категорії ((Постанови Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та від 04.08.2021 у справі №910/10900/19).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Договір оренди, укладений сторонами, є припиненим відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України, згідно якої наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд; ч.1 ст. 783 ЦК України, згідно якої наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі та якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі, що мало місце у даному випадку.

У відповідності до ч.2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Оскільки ОСОБА_9 відмовився від отримання листа-повідомлення від 26.04.2022, що направлявся позивачем у встановлений законом спосіб, датою розірвання (припинення) договору слід вважати 01 травня 2022 року, яка була вказана у цьому листі-повідомленні.

В свою чергу суд зазначає, що частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд - Розірвати з 01 травня 2022 року Договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством "Торговий Дім" та Приймак Віктором Петровичем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29 , загальною площею 60 кв.м.

Зазначення позивачем конкретної дати розірвання спірного договору в минулому суд доходить висновку, що позивач фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому.

Суд звертає увагу на постанову від 13.02.2018 у справі № 916/849/17, де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання.

Враховуючи вищезазначене, а саме те, що спірний договір є вже припиненим відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України 01.05.2022, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині розірвання з 01 травня 2022 року Договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між Колективним підприємством "Торговий Дім" та Приймак Віктором Петровичем щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29, загальною площею 60 кв.м.

Щодо виселення відповідача

Положеннями ч.1 ст. 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З матеріалів справи, в тому числі з відеофайлів, та усних пояснень представника позивача вбачається, що відповідач повернув об`єкт оренди 11.07.2023.

Зокрема відповідно до Додаткових письмових пояснень від 02.12.2023 (а.с. 206, том.2) позивач вказує, що фактично відповідач вибув з орендованого нежитлового приміщення за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29-Б, лише 11.07.2023, також зазначає, що працівниками КП «Торговий дім» за вказаною адресою на приміщенні було змінено замки на власні.

Твердження позивача, що у спірному приміщенні залишилося торгівельне обладнання, яке використовувалось відповідачем в його діяльності, суд оцінює критично, оскільки предметом розгляду у справі є виселення та повернення приміщення відповідачем, а не питання щодо торгівельного обладнання у ньому.

Отже, суд приходить до висновку, що після відкриття провадження у справі станом на 11.07.2023 відповідач перестав користуватися та передав позивачу спірне приміщення, а саме частину торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29-Б , загальною площею 60 кв.м., що і було одним із предметів розгляду у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, щодо виселення Приймака Віктора Петровича з частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29-Б , загальною площею 60 кв.м., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо стягнення неустойки

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 344000 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 01.05.2022 по 11.07.2023.

Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, з припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі N 3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі N 914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі N 910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі N 910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі N 910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17.

В даному випадку судом встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2022 припинив свою дію 01.05.2022 унаслідок його одностороннього припинення позивачем. В свою чергу відповідач фактично вибув з орендованого приміщення лише 11.07.2023.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з 01.05.2022 по 11.07.2023 в розмірі 344000 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо усебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 36000 грн боргу з орендної плати, 4596 грн 16 коп пені, 9566 грн 85 коп інфляційні втрати, 344000 грн неустойки; в частині позовних вимог щодо виселення Приймака Віктора Петровича з частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29-Б, загальною площею 60 кв.м. закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

В іншому в позові відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено 11835 грн 10 коп судового збору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, а саме в сумі 5912 грн 14 коп., в іншій сумі - на позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22881 грн:

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи із змісту положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Виходячи із змісту статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як було зазначено Судом вище, Позивачем було заявлено до стягнення з Відповідача на його користь 22881 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) Позивачем до Суду подано наступні докази:

- Договір про надання правничої допомоги від 09.06.2022 (далі - Договір),

- Додаткова угода № 1 від 06.03.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 09.06.2022;

- рахунок № 2 від 09.06.2022;

- платіжне доручення № 215 від 10.06.2022 про сплату 13000 грн.;

- платіжне доручення № 208 від 17.04.2023 про сплату 9881 грн.;

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2022,

- Ордер адвоката Менько Д. Д. серії ВМ № 1026991 від 15.06.2022,

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №907/746/17 від 05.10.2021, у справі №922/2869/19 від 30.11.2020, у справі №910/7520/20 від 11.11.2021.

У даній справі, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати Позивачу, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги».

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v.Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи, наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Менько Д.Д професійної правничої допомоги у цій справі, з врахуванням обґрунтованості, розумності та реальності розміру витрат на професійну правничу допомогу, Суд дійшов до висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 130, 183, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Колективного підприємства «Торговий Дім» до Приймака Віктора Петровича про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення 458206 грн 85 коп - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приймака Віктора Петровича ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Колективного підприємства "Торговий Дім" (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Соборна, 14, код ЄДРПРОУ 14007359) 36000 грн боргу з орендної плати, 4596 грн 16 коп пені, 9566 грн 85 коп інфляційні втрати, 344 000 грн неустойка, 5912 грн 14 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору; 15 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині позовних вимог щодо виселення Приймака Віктора Петровича з частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 29-Б , загальною площею 60 кв.м. закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В інший частині позовних вимог - відмовити

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам у справі, відповідно до положень ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено 21.12.2023.

Суддя С.В. Заєць