Рішення

від 13.12.2023 по справі 920/1461/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2023м. СумиСправа № 920/1461/13

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Резніченко О.Ю.,

судді Яковенка В.В.,

судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до відповідачів: 1. Сумської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група»;

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,

про скасування рішення, визнання недійсним та розірвання договору оренди, визнання відсутності права, зобов`язання повернути земельну ділянку.

за участю представників:

від позивача: Черненко Д.О.

від 1-го відповідача: не прибув

від 2-го відповідача: Афанасьєва І.М.

від третьої особи: не прибув

прокурор: Вортоломей І.Г.

експерт: Таранець В.М.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Сумський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі Прокурор) звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Сумське лісове господарство" (далі Позивач) з позовом до Сумської міської ради (далі Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Група" (далі Відповідач-2) про: 1) визнання незаконним і скасування рішення Відповідача-1 №502-МР від 25.05.2011 "Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою"; 2) визнання недійсним та розірвання договору оренди від 13.07.2012 про надання Відповідачу-2 в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Нагорна; 3) визнання відсутності у Відповідача-2 права користування земельною ділянкою згідно договору оренди від 13.07.2012; 4) зобов`язання Відповідача-2 повернути Позивачу земельну ділянку площею 2,16 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною інспекцією сільського господарства в Сумській області 01.07.2013 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що Відповідачем-1 передано Відповідачу-2 в оренду земельну ділянку площею 2,16 га на підставі рішення №502-МР від 25.05.2011, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача, яким є Позивач, про що складено акт №107. Оскільки спірна земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель, тому вказане вище рішення прийнято з порушенням приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України (далі ЗК України), статей 27, 46, 57 Лісового кодексу України (далі ЛК України) та розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.10.2013 відмовлено в задоволені позову. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2013 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано пункти 2-5 рішення Сумської міської ради №502-МР від 25.05.2011 "Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою"; визнано недійсним укладений між Відповідачами договір оренди земельної ділянки від 13.07.2012. В інший частині рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2013 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 та рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Сумської області від 18.02.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано пункти 2-5 рішення міської ради №502-МР від 25.05.2011 «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою».

Зобов`язано Відповідача-2 повернути Позивачу земельну ділянку (кадастровий номер 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Народна.

Припинено провадження у справі в частині визнання недійсним та розірвання укладеного між Відповідачами договору оренди земельної ділянки від 13.07.2012.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2019 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2015 у справі №920/1461/13 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

У постанові містяться вказівки, які в силу ст. 316 ГПК України є обов`язковими під час нового розгляду справи:

-Необхідність встановлення обставин справи щодо форми власності спірної земельної ділянки (державна чи комунальна) з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, її приналежність до земельної ділянки за Державним актом від 01.01.1965 із застосуванням спеціальних знань спеціаліста або експерта з питань землеустрою та землевпорядкування;

-У разі встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин, які будуть свідчити про належність вказаної ділянки до акту від 01.01.1965, здійснити розгляд питання щодо категорії земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 та обставин, пов`язаних з її вибуттям зі складу ділянки по акту від 01.01.1965.

Відповідач 1 Сумська міська рада позов не визнає з огляду на те, що Сумська міська рада має право розпоряджатися земельними ділянками на території міста Суми, що підтверджується містобудівною документацією «Генеральний план м. Суми». Спірна земельна ділянка не використовується для потреб лісового господарства, а тому не є земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Згадана земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, на яких знаходиться спортивно-оздоровчий табір «Олімпієць». Позивач є лише суміжним землекористувачем, який погоджував саме як суміжний землекористувач межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) в акті від 06.08.2006 року та в акті від 28.05.2012 року.

Другий відповідач також заперечує проти позову:

- Позивачем та прокурором не надано доказів на підтвердження факту державної власності щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005;

- Надаючи спірну земельну ділянку в оренду, Сумська міська рада діяла у відповідності до своїх повноважень, передбачених Земельним кодексом України, отже спірний договір оренди не може вважатися недійсним, а рішення Сумської міської ради таким, що підлягає скасуванню;

- Відповідач є власником нерухомого майна, що збудоване та введене в експлуатацію до дати Акту постійного користування, на який посилається позивач та прокурор.

Третя особа пояснила, що під час розгляду справи покладається на розсуд суду.

Протягом розгляду та перегляду справи сторони неодноразово надавали суду пояснення та докази, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.08.2021 було замінено найменування заявника із Сумської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на Окружну прокуратуру міста Суми та замінено третю особу Головне управління Держземагенства у Сумській області на правонаступника Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Також ухвалою суду від 24.05.2023 було задоволено клопотання представника позивача та замінено позивача - Державне підприємство «Сумське лісове господарство» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

28.04.2021 судом була призначена комплексна земельно-технічна експертиза та експертиза з питань землеустрою, провадження у справі зупинено, матеріали справи направлені до експертної установи. Під час проведення експертизи провадження у справі неодноразово поновлювалося для розгляду клопотання експерта.

11.07.2023 до суду надійшов висновок експерта №1265/4193-4199. Провадження у справі було поновлено на стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 25.09.2023 було закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Обставини, встановлені судом.

02.02.2011 ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Альфа-Група» (покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю нежитлові приміщення спортивно-оздоровчого табору "Олімпієць", що знаходиться за адресою: м. Суми, лісовий масив «Баранівка», розташовані на орендованій земельній ділянці, загальною площею 2,1600 га, на території Сумської міської ради (кадастровий номер - 5910136600:08:018:0005).

25.05.2011 Сумською міською радою було прийнято рішення № 502-МР «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою», яким припинено право користування земельною ділянкою площею 2,16 га по вул. Народній у м. Суми підприємцю Сасіну Віталію Федоровичу у зв`язку з відчуженням ним нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-група» (другому відповідачеві), та надано спірну земельну ділянку другому відповідачеві.

На підставі вищевказаного рішення 13.07.2012 Сумська міська рада (орендодавець) та ТОВ «Альфа-Група» (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно якого відповідач - 1 надав, а відповідач - 2 прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Народна, кадастровий номер - 5910136600:08:018:0005, площею 2,1600 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору оренди становить 1763856,00 грн.

Державною інспекцією сільського господарства в Сумській області 01.07.2013 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що Сумською міською радою передано в оренду ТОВ "Альфа-Група" земельну ділянку площею 2,16 га на підставі рішення №502-МР від 25.05.2011, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача ДП "Сумське лісове господарство", про що складено акт №107.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначив, що Позивач користується земельною ділянкою площею 28044 га на праві постійного користування на підставі Державного акту від 01.01.1965 на право постійного користування земельною ділянкою, виданим Сумською районною Радою депутатів, і звернень щодо добровільної відмови від права постійного користування цією ділянкою від Позивача не надходило. Відповідачем-1 передано в оренду Відповідачу-2 земельну ділянку площею 2,16 га на підставі рішення №502-МР від 25.05.2011, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача, яким є Позивач.

Прокурор зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель, тому вказане вище рішення прийнято з порушенням приписів статей 122, 149 ЗК України, статей 27, 46, 57 ЛК України та розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008, оскільки компетентним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які відносяться до категорії лісів, у тому числі приймати рішення про поновлення договорів оренди таких земельних ділянок, є Кабінет Міністрів України, тоді як міська рада відповідними повноваженнями не наділена.

Отже, предметом доказування в цій справі є питання встановлення форми власності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 (державна чи комунальна), а також, в залежності від встановленого, обставини наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення міської ради №502-МР від 25.05.2011 і, в зв`язку з цим, підстави для визнання недійсним та розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.07.2012, визнання відсутності у Відповідача-2 права користування земельною ділянкою (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:08:018:0005) та зобов`язання повернути її Позивачу.

Крім цього, необхідно встановити, чи входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 площею 2,1600 га до складу земельної ділянки площею 28044 га, яка відповідно до Державного акту від 01.01.1965 надана Позивачу.

Щодо вимог про визнання незаконним і скасування рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 №502-МР.

Для правильного вирішення спору у цій частині позову необхідно встановити обставини щодо форми власності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 та приналежності цієї земельної ділянки до земельної ділянки за державним актом від 01.01.1965.

Саме для встановлення цих обставин судом була призначена експертиза.

При дослідженні питання: 1. Чи перетинаються (накладаються) межі земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 з межами земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Сумське лісове господарство» згідно Державного акту від 01.01.1965 (у якому місці та у якому розмірі)?», експертом було встановлено, що на дослідження був наданий акт на право користування землею не від 01.01.1965 року, а від 01.07.1965 року, за яким і проводилось порівняння експертом.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що дійсно акт був датований 01.07.1965, а помилково у матеріалах позову, заявах по суті було посилання на акт від 01.01.1965, якого взагалі не існує.

Так, експертом було проведено графічне співставлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, відповідно до даних ДЗК та меж земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Сумське лісове господарство», відповідно до даних Акту на право користування землею від 01.07.1965, за результатами якого встановлено наступне.

Межі земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площа 2,16 га, відповідно до даних ДЗК, повністю розташовані у межах контуру ур. Сосняк «Сумского лесхоззага», відповідно до даних Акту на право користування землею від 01.07.1965.

Визначити розмір перетину чи накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площа 2,16 га, відповідно до даних ДЗК та меж земельної ділянки ур. Сосняк «Сумского лесхоззага», відповідно до даних Акту на право користування землею від 01.07.1965, площа 222,0 га, не видається за можливе, у зв`язку з тим, що відповідно до даних «Решения исполкома Сумского райсовета депутатов трудящихся №25 от 29.01.1965 «О выдаче акта на право пользования землей Сумскому лесхоззагу» значиться, що в межах планів «Сумского лесхоззага» маються землі стороннього користування в т.ч. піонерських таборів - 6 га. Місця та площі територій таборів в «Акті на право користування землею від 01.07.1965» не вказано.

Також, відповідно до даних «Експлікації земель» «Акту на право користування землею від 01.07.1965» значиться, що «Сумскому лесхоззагу», станом на 01.07.1965 рік, не передавались землі під громадськими будівлями, дворами та вулицями.

Відповідно до даних «Довідки Фонду державного майна України, Регіональне відділення по Сумській області, № 09/61 від 02.04.1998, про статутний фонд ВАТ «Сумсільмаш» значиться, що будівлі та споруди п/т «Олімпієць»: спальний корпус, адміністративний корпус, їдальня, підвал, комора, огорожа, введені в експлуатацію в 1961 році.

Відповідно до даних «Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Сумське лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, Київська лісовпорядна експедиція, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання, Ірпінь-2008, інв. № 60, прим. № 1» значиться, що земельна ділянка площею 2,16 га під д/т «Олімпієць» надана у тимчасове довгострокове користування (3-25 років) відповідно до розпорядження/постанови РМ УРСР № 716-р від 19.05.1962 р. При цьому, розпорядження/постанова РМ УРСР № 716-р від 19.05.1962 р. на дослідження не надано та у матеріалах справи відсутні.

Також експертом досліджувалися питання щодо форми власності спірної земельної ділянки та було встановлено, що відповідно до даних ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площею 2,16 га значиться зареєстрованою у Державному земельному кадастрі.

Характеристики земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, відповідно до даних «Поземельної книги 5910136600080180005 від 07.09.2012» станом на дату проведення дослідження, наступні:

-Кадастровий номер - 5910136600:08:018:0005;

-Адреса - м. Суми, вул. Народна, 56;

-Площа - 2,1600 га;

-Документація із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні, 10.02.2012, ПФ «Геоцентр»;

-Дата державної реєстрації у Державному земельному кадастрі - 07.09.2012;

-Форма власності - комунальна;

-Категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

-Цільове призначення - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Таким чином, проведеним дослідженням, у межах наданих матеріалів, встановлено, що станом на дату складання висновку, відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 віднесена до комунальної форми власності.

Крім цього, експертом було встановлено, що спірна земельна ділянка станом на 25.05.2011 (день прийняття Сумською міською радою рішення №502-МР) знаходилася у межах м. Суми та межі міста Суми, станом на 25.05.2011 року, в районі розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, графічно відповідають межам міста Суми, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 15.09.2015 року «Про зміну і встановлення меж міста Суми і Сумського району Сумської області».

Також експерт встановив, що земельні ділянки у межах контурів лісництв «Сумского лесхоззага», відповідно до даних Акту на право користування землею 01.07.1965, не сформовано та не зареєстровано у Державному земельному кадастрі, а отже не значаться у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством, а ст. 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтовуючи позов у частині визнання незаконним рішення Сумської міської ради №502-МР від 25.05.2011, прокурор як на доказ перебування земельної ділянки у постійному користуванні позивача, посилається на державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий Сумською районною радою депутатів трудящих станом на 01.07.1965 р.

Так, дійсно експертом було встановлено, що межу земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площа 2,16 га, відповідно до даних ДЗК, повністю розташовані у межах контуру ур. Сосняк «Сумского лесххоззага», відповідно до даних Акту на право користування землею від 01.07.1965.

Однак, встановити розмір перетину чи накладення не видалося можливим, у зв`язку із тим, що в межах планів «Сумского лесххоззага» маються землі стороннього користування, в тому числі піонерських таборів 6 га, місця та площі розташування яких у акті не вказано.

Крім цього, на виконання рішення Сумської міської ради №502-МР від 25.05.2011 було укладено договір оренди спірної земельної ділянки від 13.07.2012, недійсність якого також є предметом даної справи.

Вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39) та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження №14-206цс21).

Велика Палата Верховного Суду уже зазначала, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109).

З огляду на те, що рішення Сумської міської ради №502-МР від 25.05.2012 уже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення 13.07.2012 договору оренди, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору оренди та повернення спірної земельної ділянки або відшкодування шкоди (за наявності підстав). А тому в задоволенні позову про визнання недійсним рішення слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди від 13.07.2012.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2012р. на підставі рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 року № 502-МР Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою, між Сумською міською радою та ТОВ Альфа-Група було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,16 га, яка знаходиться за адресою: місто Суми, вулиця Народна.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Так, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Тому прокурор вважає, що у зв`язку із тим, що спірна земельна ділянка, яка не перебувала у комунальній власності, передана в оренду Сумською міською радою без належних повноважень, договір підлягає визнанню недійсним.

Однак суд критично оцінює позицію прокурора з огляду на наступне:

Як зазначалося вище, на підставі «Решения исполкома Сумского райсовета депутатов трудящихся №25 от 29.01.1965» «Сумскому лесххоззагу» (правонаступник позивач) було передано у користування 222,0 га земель ур. Сосняк у межах яких розташована спірна земельна ділянка. При цьому, у межах планів «Сумского лесххоззага» малися землі стороннього користувача, в т.ч. піонерських таборів, розміром 6 га. Визначити, чи відноситься спірна земельна ділянка до цих земель при проведенні експертизи не видалося можливим. Також сторони не надали суду докази, на підставі яких можна було б установити зазначені обставини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Згідно зі ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Судом встановлено, що у зв`язку з придбанням другим відповідачем у підприємця Сасіна В.Ф. за договором купівлі-продажу від 02.02.2011 будівель та споруд дитячого оздоровчого табору (спортивно-оздоровчого центру) Олімпієць, розташованих на землях рекреаційного призначення (земельній ділянці площею 2,16 га по вул. Народній у м. Суми, кадастровий номер 5910136600:08:018:0005) у відповідності з вимогами ст. ст.12,120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, до другого відповідача, згідно рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 № 502-МР, перейшло від підприємця Сасіна В.Ф. правомірно набуте останнім за правомірним (ст. 204 ЦК України) договором оренди земельної ділянки від 30.08.2006 року, право користування вищезгаданою земельною ділянкою.

Правомірність набуття у власність Відповідачем-2 нерухомого майна на спірній земельній ділянці учасниками справи не оспорюється, тобто до Відповідача-2 в силу закону з моменту набуття права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення спортивно-оздоровчого табору "Олімпієць") за договором від 02.02.2011 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщене.

При цьому, земельна ділянка, на якій розміщене це майно вже була об`єктом оренди за договором від 30.08.2006, який укладався Відповідачем-1 з попереднім власником нерухомого майна.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Крім цього, щодо права власності спірної земельної ділянки експертом був зроблений висновок, що відповідно до даних ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 віднесена до комунальної форми власності.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Згідно з ч. 1 ст. 24 цього Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Тому з огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що прокурором не доведено підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право відповідача 2 на оренду землі, оскільки таке втручання є непропорційним тому заходу, якого вимагає прокурор, а позов у частині визнання недійсним договору оренди від 13.07.2012 задоволенню також не підлягає.

Щодо вимоги про визнання відсутності у ТОВ «Альфа-Група» права користування спірною земельною ділянкою

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи з приписів вказаних статей, такий спосіб захисту цивільних прав як відсутність у другого відповідача права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площею 2,16 га, розташованою в м. Суми по вул. Народній, згідно договору оренди від 13.07.2012 року, є неефективним способом захисту прав та інтересів, так як не забезпечує їх реального захисту, оскільки заявлена вимога є нічим іншим яка правовим наслідком визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.07.2012р. та у відповідності до ст. 16 ЦК України не визначений як самостійних спосіб захисту прав.

Таким чином, заявником обрано неналежний спосіб захисту, що виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги про зобов`язання другого відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу

Враховуючи той факт, що суд дійшов висновку про безпідставність вимог у частині визнання незаконним рішення Сумської міської ради №502-МР від 25.05.2011 та визнання недійсним договору оренди від 13.07.2012, а вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вищезазначених вимог, суд відмовляє також у задоволенні цієї вимоги.

Таким чином, за результатами судового розгляду суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача 2 про застосування строку позовної давності

12.12.2023 від відповідача 2 до суду надійшло клопотання про застосування строку позовної давності (вх №4874), у якому він просить суд у випадку, якщо за результатами розгляду справи буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес позивача порушені, задовольнити це клопотання та відмовити в задоволенні позовної заяви у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 № 522/1029/18.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з відсутністю порушеного права, суд не надає правову оцінку клопотанню відповідача 2 про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора; витрати на проведення судової експертизи покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.У позові Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до відповідачів: 1. Сумської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про скасування рішення, визнання недійсним та розірвання договору оренди, визнання відсутності права, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити повністю.

2.Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокурора; судові витрати на проведення судової експертизи покласти на позивача.

3.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано складом суду 20.12.2023.

Головуючий суддя О.Ю. Резніченко

Суддя В.В. Яковенко

Суддя Д.В. Вдовенко