Постанова

від 14.12.2023 по справі 43/601

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 43/601

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

АТ "Державний ощадний банк України": Юрків Р.В.,

ТОВ "Кріогенні технології": не з`явився,

ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал": не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 (колегія суддів у складі: Копитова О.С. - головуюча, Сотніков С.В., Доманська М.Л.)

у справі № 43/601

за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяв

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2004 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології" (далі - Боржник) за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Банк).

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2004 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 59664009,00 грн, у тому числі 210112,60 грн заборгованості з заробітної плати, кредиторами Боржника визнано: Банк (кредиторські вимоги в сумі 59450697,09 грн), Київський міський центр зайнятості (кредиторські вимоги в сумі 1370,99 грн), Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Київське міське відділення Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції (кредиторські вимоги в сумі 1827,91 грн).

3. Постановою Господарського суду міста Києва від 03.02.2005 визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

4. Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (далі - Заявник) завернулось до господарського суду із заявою від 09.02.2015 і уточненнями від 20.03.2015 про визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 2160000,00 грн, а також із заявою №41 від 06.04.2015 про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/100, що набрало законної сили.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 заява про виконання судового рішення відхилена, залишено без розгляду заяву про визнання грошових вимог до Боржника на суму 2160000,00 грн.

6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2016, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції. Вищий господарський суд України у своїй постанові виснував, зокрема, що вимоги Заявника виникли в ліквідаційній процедурі внаслідок визнання недійсним рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110 договору купівлі-продажу майна Боржника, реалізованого в ліквідаційній процедурі, яким застосовано реституцію та зобов`язано ліквідатора Боржника повернути Заявнику 2160000,00 грн. Ліквідатор Боржника зазначене рішення суду не виконав - не повернув вказані кошти, які не можуть бути віднесені до ліквідаційної маси Боржника. Тому відповідно до положень статей 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) відповідні зобов`язання Боржника підлягають погашенню в першу чергу.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2016, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, зокрема, залишено без задоволення заяву Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (далі - Заявник) про зобов`язання ліквідатора вчинити дії щодо перерахування грошових коштів на рахунки Заявника.

8. Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 в частині відмови Заявнику в задоволенні заяви про зобов`язання ліквідатора вчинити дії щодо перерахування грошових коштів, прийнято нове рішення, яким задоволено зазначену заяву та стягнуто з Боржника 2160000,00 грн. Вищий господарський суд України виснував, зокрема, що після визнання відповідного договору недійсним та застосування двосторонньої реституції судовим рішенням у справі №12/110 ліквідатор Боржника неправомірно ухилявся від виконання зазначеного судового рішення про повернення грошових коштів у сумі 2160000,00 Заявнику, посилаючись на неможливість їх повернення через наявність ліквідаційної процедури, оскільки Заявник не є кредитором у цій справі. З огляду на положення статті 31 Закону про банкрутство, оскільки обов`язок Боржника повернути Заявнику сплачені ним 2160000,00 грн виник на стадії ліквідації, тому ліквідатор Боржника зобов`язаний в першу чергу повернути ці грошові кошти Заявнику.

9. 14.05.2018 Заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну способу та порядку виконання постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 шляхом заміни сторони виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 та відшкодування грошового зобов`язання наявним еквівалентним майном на кошторисну вартість у сумі 2160000,00 грн або коштами згідно з субсидіарною відповідальністю Банку разом з ліквідатором Боржника.

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 відмовлено Заявнику в задоволенні зазначеної заяви про зміну способу та порядку виконання постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017.

11. 19.01.2021 Заявник подав заяву з грошовими вимогами до Боржника, в якій заявив вимоги про зобов`язання ліквідатора Боржника визнати заявника кредитором першої черги для виконання зобов`язання здійснення реституції інвестиції згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 та постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 по виділенню з ліквідаційної маси Боржника суми в розмірі 2160000,00 грн на рахунки Заявника.

12. 17.03.2021 Заявник подав клопотання про зобов`язання ліквідатора Боржника звернутися до засновника та конкурсного кредитора - Банку із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності у випадку відсутності коштів у Боржника.

13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021, зокрема, задоволено вказані заяву та клопотання Заявника, зобов`язано ліквідатора Боржника на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь Заявника; зобов`язано ліквідатора Боржника здійснити заходи, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), здійснити аналіз фінансового стану банкрута та вжити заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб з урахуванням частини 2 статті 61 КУзПБ.

14. Зазначена ухвала мотивована, зокрема, посиланням на статті 124, 129 Конституції України щодо обов`язковості рішень суду та невиконання ліквідатором Заявника перелічених судових рішень.

15. 12.07.2021 ліквідатор Боржника подав заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у розмірі 55780181,49 грн у зв`язку з доведенням Боржника до банкрутства на ОСОБА_1 та Банк.

16. 27.10.2021 Заявник подав заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, в якій просить згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України видати наказ до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 та залучити до виконання субсидіарного відповідача. Заява мотивована тим, що Банк як кредитор, який став засновником Боржника, продав майно і тим самим прийняв його, то відповідно він прийняв на себе всі майнові зобов`язання, пов`язані з борговим відшкодуванням цього майна, визнаним у судовому порядку. Заявник зазначив, що Банк отримав кошти від проданого майна Боржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

17. 07.08.2008 проведено аукціон з продажу майна Боржника, переможцем якого став Заявник відповідно до протоколу №1.

18. За наслідками аукціону 17.02.2009 між Боржником і Заявником укладено договір купівлі-продажу майна банкрута (далі - Договір), розташованого за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Раневичі, вулиця Зарічна, буд 55 (колишня адреса: Львівська область, Дрогобич, вул. Зарічна, буд 52). Вартість майна складала 7185572,00 грн. На виконання умов Договору Заявник перерахував 2160000,00 грн.

19. Проте рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, що набрало законної сили, визнано недійсним Договір, застосовано реституцію та зобов`язано ліквідатора Боржника повернути Заявнику 2160000,00 грн.

20. Заявник виконав зазначене рішення суду, повернувши Боржнику відповідне майно, але Боржник в особі ліквідатора грошові кошти Заявнику не повернув.

21. У подальшому 28.10.2014 відбувся повторний аукціон з реалізації вказаного майна Боржника.

22. Відповідно до протоколу про проведення аукціону №110769 від 28.10.2014 майно Боржника (виробничі приміщення та промислове обладнання), що знаходиться за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Раневичі, вул. Зарічна, 55, реалізовано за ціною 3264797,97 грн.

23. Переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД-Держбудпостач". Витрати на організацію торгів ТБ Електронні торги склали 205903,00 грн.

24. Згідно з поясненнями, викладеними у звіті ліквідатора Боржника та ліквідаційному балансі від 14.12.2017 №43/601-59, залишок суми в розмірі 3058894,97 грн (за рахунок реалізації заставного майна на повторному аукціоні) перераховано на погашення кредиторських вимог Банку, що підтверджується копією банківської виписки.

25. Згідно з поясненнями ліквідатора Боржника кошти, виручені від зазначеного майна на першому та повторному аукціоні, були направлені ним на витрати ліквідаційної процедури та задоволення вимог кредиторів, зокрема Банку, а на погашення вимог Заявника кошти не направлялись.

26. На вимогу суду апеляційної інстанції Банк надав до матеріалів справи виписки про рух коштів за період з 01.01.2013 до 13.10.2014 за рахунком № НОМЕР_1 . Первинні документи, що підтверджують здійснення банківських операцій (касові, меморіальні, реєстри) Банк не надав за закінченням терміну їх зберігання.

27. Ліквідатор Боржника не подав доказів виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанов Вищого господарського суду України від 09.02.2016 від 21.03.2017 у цій справі.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

28. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021, зокрема, відмовлено у задоволенні заяви Заявника про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам; відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності; у пункті 5 резолютивної частини ухвали зазначено:

"Привести ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 у відповідність до вимог виконавчого документу, що встановлено Законом України "Про виконавче провадження", а саме:

"Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №53/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал".

Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття, тобто з 17.03.2021 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", підлягає обов`язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття.

Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва до виконання становить три роки, тобто до 17.03.2024.

Стягувачем у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є Дочірнє підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (вул. Варшавська, 1, м. Ковель, 45007, код ЄДРПОУ 32414565)

Боржником у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 43/601 є ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013, 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005)".

29. Ухвала в частині приведення ухвали від 17.03.2021 у відповідність до вимог виконавчого документу мотивована посиланням на Закон України "Про виконавче провадження".

30. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, а в іншій частині ухвалу суду першої інстанції змінено, викладено абзаци 2, 6 пункту 5 резолютивної частини ухвали в такій редакції:

"Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича та акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" на виконання рішення господарського суду Львівської області від 15.12.2009 року у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 року у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 року у справі №43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн. на користь дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал".

"Боржником у виконавчому проваджені за ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2021 року у справі № 43/601 є ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013 року, 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005) та акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г)".

31. Постанова в частині зміни ухвали суду першої інстанції мотивована посиланням на відсутність спростування належними доказами того факту, що кошти, отримані від продажу майна Боржника на первісному аукціоні (Заявник) та на повторному аукціоні (платник ТОВ "ЛД-Держбудпостач") отримані Банком на задоволення його кредиторських вимог у справі про банкрутство Боржника, а також на те, що Банк є засновником Боржника та був обізнаний про рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанов Вищого господарського суду України від 09.02.2016 і від 21.03.2017 у цій справі. У зв`язку з наведеним апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність включення Банку до складу боржників за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

32. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині внесених змін щодо викладення абзаців 2, 6 пункту 5 резолютивної частини ухвали місцевого господарського суду в іншій редакції, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

33. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 236, частини 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України (абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон про банкрутство).

34. Банк посилається на те, що зобов`язання боржника, які виникли в ліквідаційній процедурі, підлягають погашенню відповідно до статті 31 Закону про банкрутство у першу чергу, тоді як неправильне застосування зазначеної норми спричинило негативні правові наслідки у вигляді порушення статті 1 Закону про банкрутство щодо визначення сторін та учасників провадження у справі про банкрутство.

35. Банк стверджує, що Заявник не подавав заяву про визнання його поточним кредитором, тому відповідно до статті 23 Закону про банкрутство ліквідатор Боржника був позбавлений можливості розпорядитися коштами з ліквідаційного рахунку інакше, ніж направити їх на погашення вимог кредиторів у цій справі.

36. Також Банк зауважує про неправильне посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 20 Закону про банкрутство, яка поширюється лише на кредитора у справі про банкрутство, яким Заявник не є.

37. Банк заперечує проти висновку про те, що він не спростував факт отримання ним коштів від продажу майна Боржника на первісному аукціоні (у сумі 2160000,00 грн, платник - Заявник) та коштів від продажу майна на повторному аукціоні (у сумі 3264797,97 грн, платник ТОВ "ЛД-Держбудпостач") на задоволення його кредиторських вимог, наголошуючи на погашенні його кредиторських вимог на загальну суму 3566144,61 грн (у тому числі 507249,64 грн погашено до 2014 року за рахунок реалізації іншого незаставного майна).

38. Банк вважає безпідставним висновок апеляційного господарського суду про те, що обізнаність Банку про рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 і від 21.03.2017 у справі №43/601 дає підстави включити його до складу боржників за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021, адже зазначені судові рішення ухвалені у правовідносинах між Боржником і Заявником, до яких Банк мав опосередковане відношення.

39. Крім того, Банк зазначає, що розгляд справи за його відсутності та без належного повідомлення про призначення розгляду справи на 11.09.2023 призвів до неповного з`ясування обставин, які мають істотне значення для справи, та позбавив його процесуальних можливостей, визначених §§1-4 глави 6 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

40. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

41. Натомість 29.11.2023 Заявник подав нарочно до Верховного Суду заперечення до касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023, датоване 31.10.2023, яким просить відмовити у прийнятті касаційної скарги.

42. Право учасників справи подати заперечення проти відкриття касаційного провадження передбачено частиною 2 статті 294 Господарського процесуального кодексу України до відкриття касаційного провадження.

43. Тобто на момент подання зазначеного заперечення Заявник втратив право на вчинення такої процесуальної дії, тому вказані заперечення залишаються без розгляду відповідно до вимог статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Верховного Суду

44. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

45. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині внесення змін до ухвали суду першої інстанції щодо приведення у відповідність до вимог до виконавчого документу ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у цій справі.

46. За приписами статей 129, 1291 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

47. Обов`язковість до виконання судових рішень, що набрали законної сили, також закріплена у положеннях статей 2, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України.

48. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, ухвал, постанов судів у господарських справах у випадках, передбачених законом (стаття 3 Закону).

49. Згідно з частинами 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

50. Вимоги до виконавчого документа встановлено статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", частина 1 якої передбачає зазначення у виконавчому документі, зокрема: повного найменування (для юридичних осіб) або прізвища, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреси місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дати народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії та номеру паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дати набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строку пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

51. Оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 не містить усіх відомостей, обов`язкове зазначення яких у виконавчому документі передбачено статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про необхідність приведення її до вимог цього Закону шляхом зазначення необхідних відомостей щодо реквізитів боржника та стягувача, строку пред`явлення ухвали до виконання тощо. Керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства, Верховний Суд враховує, що судові рішення в частині зазначеного висновку як такого учасники справи до касаційної інстанції не оскаржили.

52. Водночас Верховний Суд вважає, що внесені оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду зміни виходять за межі такого приведення ухвали до вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки змінюють суть висновку Господарського суду міста Києва з відповідного питання, розглянутого в ухвалі від 17.03.2021, з огляду на таке.

53. Згідно з положеннями вказаної норми відповідні заходи примусового виконання мають бути передбачені резолютивною частиною судового рішення, що підлягає виконанню.

54. За вимогами статей 234 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині ухвали, зокрема, викладаються висновки суду стосовно питання, що вирішується цією ухвалою. При цьому мотиви, з яких суд дійшов відповідних висновків, і закон, яким він керувався при її постановленні, мають бути наведені в мотивувальній частині ухвали.

55. Тобто резолютивна та мотивувальна частини ухвали як її структурні елементи є взаємопов`язаними. Резолютивна частина ухвали має відповідати її мотивувальній частині, ґрунтуватися саме на викладених у мотивувальній частині міркуваннях суду щодо застосування відповідних норм законодавства до правовідносин сторін з огляду на встановлені фактичні обставини.

56. Як вбачається зі змісту резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2021, яка наразі не є предметом касаційного оскарження, вона за своєю суттю є судовим рішенням про зобов`язання ліквідатора Боржника повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь Заявника.

57. Такий висновок суду ґрунтувався на тому, що ліквідатор Боржника зобов`язаний повернути зазначені грошові кошти Заявнику, однак не надав доказів виконання такого обов`язку.

58. Однак внесеними оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду змінами передбачено зобов`язання не лише ліквідатора Боржника, а й Банку повернути відповідні кошти Заявникові, відповідно, одним із боржників за ухвалою визначений Банк.

59. Тобто суд апеляційної інстанції своєю постановою по суті доповнив висновки Господарського суду міста Києва, викладені в ухвалі від 17.03.2021, новим висновком, який не заснований на викладених у мотивувальній частині цієї ухвали обґрунтуваннях, адже питання про стягнення з Банку на користь Заявника грошових коштів безпосередньо при постановленні зазначеної ухвали не вирішувалось. При цьому у суду апеляційної інстанції не було підстав для ухвалення нового рішення з питань, що вирішувалися в зазначеній ухвалі, оскільки вона не була предметом відповідного апеляційного оскарження.

60. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з доводами Банку про порушення під час постановлення оскаржуваної ухвали норм процесуального права, адже обставини обізнаності Банку про судові рішення щодо застосування реституційних наслідків визнання недійсним Договору, повернення Заявнику ліквідатором Боржника відповідних грошових коштів у першу чергу, наявність у Банку правового статусу учасника Боржника, а також отримання ним коштів від продажу відповідного майна на аукціоні не є підставою для включення його до складу боржників саме за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021, зокрема, при приведенні її у відповідність до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

61. При цьому щодо посилання на наявність у Банку статусу учасника Боржника Верховний Суд зауважує, що питання притягнення у зв`язку з цим Банку до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника відповідно до положень статті 61 КУзПБ окремо вирішувалося в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 та оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції. Однак в зазначеній частині вказані судові рішення, якими відмовлено у притягненні Банку до субсидіарної відповідальності, в касаційному порядку учасники справи не оскаржили.

62. Верховний Суд приймає до уваги, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 та оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції також розглянута та залишена без задоволення подана Заявником заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам. Але в зазначеній частині судові рішення попередніх інстанцій учасниками справи не оскаржені, зокрема з підстав неправильного застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України із посиланням на наявність заборгованості Банку перед Боржником, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, або не оспорюється.

63. Зі змісту оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги вбачається, що Банк заперечує проти наявності в нього заборгованості перед Боржником та/або Заявником.

64. З огляду на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи Верховний Суд не приймає до уваги заперечення Банку проти висновку апеляційного господарського суду щодо отримання ним для задоволення своїх кредиторських вимог до Боржника коштів від продажу майна Боржника на первісному аукціоні (у сумі 2160000,00 грн, платник - Заявник) та коштів від продажу майна на повторному аукціоні (у сумі 3264797,97 грн, платник ТОВ "ЛД-Держбудпостач"). Наведені доводи Банку зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

65. Однак Верховний Суд зауважує, що наслідки безпідставного збагачення Банку за рахунок Заявника, зокрема внаслідок отримання та безпідставного збереження ним грошових коштів, які не підлягали включенню до ліквідаційної маси Боржника, а мали бути повернені Заявнику (в разі наявності таких обставин), не можуть бути застосовані шляхом доповнення резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 висновком про стягнення грошових коштів з Банку. Відповідний спір щодо захисту прав Заявника та/або Боржника в разі їх порушення Банком підлягає окремому вирішенню в порядку позовного провадження відповідно до вимог матеріального та процесуального права із належним встановленням, зокрема, зазначених обставин. У зв`язку з наведеним аргументи Банку про неповне з`ясування обставин, які мають істотне значення для цієї справи, через ухвалення оскаржуваної постанови за його відсутності, не підтвердились.

66. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно змінив рішення місцевого господарського суду та виклав його резолютивну частину в новій редакції.

67. Водночас Верховний Суд відхиляє посилання Банку на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги, адже зазначені порушення норм процесуального права як такі не є підставою для висновку про незаконність судового рішення в цілому. Аргументи Банку про неналежне повідомлення його про відповідне судове засідання апеляційного господарського суду, в якому ухвалено оскаржувану постанову, не підтверджені доказами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Виходячи з викладеного, Верховний Суд виснував, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині зміни ухвали суду першої інстанції як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

69. Касаційну скаргу належить задовольнити.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №43/601 скасувати в частині зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 та викладення абзаців 2 і 6 пункту 5 резолютивної частини зазначеної ухвали в новій редакції.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №43/601 у зазначеній частині залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк