Постанова

від 03.12.2024 по справі 43/601

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 43/601

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" - Яроми С., Гірак Т.С.;

ліквідатора ТОВ "Кріогенні техології" арбітражного керуючого Гусара І.О. - Леонов К.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича

на ухвали:

Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (зміна способу виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021)

Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (припинення юридичної особи, закриття провадження у справі)

у справі №43/601 (суддя - Івченко А.М.)

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601, крім іншого, задоволено заяву Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" від 19.01.2021 №001/с та зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №43/601, крім іншого, приведено ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 у відповідність до вимог виконавчого документу, що встановлено Законом України "Про виконавче провадження", а саме: "Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі № 12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601 , постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал". Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття, тобто з 17.03.2021 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", підлягає обов`язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття. Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва до виконання становить три роки, тобто до 17.03.2024. Стягувачем у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є Дочірнє підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (вул. Варшавська, 1, м. Ковель, 45007, код ЄДРПОУ 32414565) Боржником у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013, 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005)".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №43/601, крім іншого, відмовлено у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" про приведення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду до вимог виконавчого документа. Відмовлено у задоволенні клопотань Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" про приведення ухвали Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №43/601 до вимог виконавчого документа. Клопотання Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" про приведення ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №43/601 до вимог виконавчого документа, шляхом зазначення дати народження боржника та продовження строку пред`явлення даної ухвали до виконання задоволено частково; приведено ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №43/601 до вимог виконавчого документу, що встановлено Законом України "Про виконавче провадження", а саме: "Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №43/601, крім іншого, задоволено клопотання Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" про зміну способу виконання ухвали та змінено спосіб виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №43/601 з: "Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі № 12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал". Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття, тобто з 13.03.2024 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", підлягає обов`язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття. Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва до виконання становить три роки, тобто до 13.03.2027. Стягувачем у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є Дочірнє підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (вул. Варшавська, 1, м. Ковель, 45007, код ЄДРПОУ 32414565). Боржником у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013, 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )" на: "Стягнути з ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601 , постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" грошові кошти у сумі 2160000,00 грн. Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття, тобто з 13.03.2024 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", підлягає обов`язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття. Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва до виконання становить три роки, тобто до 13.03.2027. Стягувачем у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є Дочірнє підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (вул. Варшавська, 1, м. Ковель, 45007, код ЄДРПОУ 32414565). Боржником у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого №143 від 15.04.2013, 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №43/601 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології", ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології", як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії з виключення юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, провадження у справі №43/601 закрито, дію мораторію припинено.

Не погоджуючись із вказаними ухвалами суду першої інстанції, арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович 20.09.2024 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, згідно якої просив:

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2024 у справі №43/601 в частині пунктів 3 та 4 її резолютивної частини;

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2024 у справі №43/601 в частині пункту 5 її резолютивної частини;

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №43/601 в частині пунктів 5, 6, 7 та 8 її резолютивної частини;

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №43/601 в частині пунктів 2 та 3 її резолютивної частини;

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №43/601 в частині закриття провадження у справі №43/601, припинення юридичної особи ТОВ "Кріогенні технології" та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича у справі №43/601 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги арбітражного керуючого Гусара І.О., колегією суддів виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, неподання документів, які підтверджують відправлення всім учасникам копії цієї скарги і доданих до неї документів.

Крім того суд визнав необґрунтованим клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 13.03.2024 вказавши, що наведені апелянтом в обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження причини (нерозуміння рішення суду), не можна вважати поважними, оскільки нерозуміння змісту судових рішень залежить від суб`єктивної волі сторони.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Гусара І.О. в частині оскарження ухвал Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 та від 08.12.2021 у справі №43/601 (з огляду на подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення їх тексту). Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Гусара І.О. в частині оскарження ухвал Господарського суду міста Києва від 13.03.2024, від 11.09.2024 та від 11.09.2024 у справі №43/601 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

06.11.2024 арбітражний керуючий Гусар І.О. подав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано докази направлення апеляційної скарги комітету кредиторів боржника та Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал", а також скаржник повторно долучив копії квитанцій про сплату судового збору на суму 15140 грн.

Також у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги арбітражний керуючий Гусар І.О. порушив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 13.03.2024 навівши інші мотиви на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Гусара І.О. на ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №43/601, справу призначено до розгляду на 03.12.2024, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Разом тим вказаною ухвалою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Гусара І.О. в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №43/601, у зв`язку з недоведеністю скаржником поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 13.03.2024.

Відтак, предметом даного апеляційного провадження є ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №43/601.

Згідно матеріалів апеляційної скарги, арбітражний керуючий Гусар І.О. стверджує, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваних ухвал неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Основні аргументи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції у межах справи про банкрутство розглянуто вимоги майнового характеру, без заявленого позову. Заява Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" про стягнення грошових коштів з арбітражного керуючого, а не боржника, повинна розглядатися у позовному провадженні;

- судом розглянуто клопотання особи (Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал"), яка не є учасником справи про банкрутство;

- суд допустив до участі у справі представника Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" Гірака Т.С., який не має повноважень представляти інтереси довірителя в суді;

- суд першої інстанції мав залишити заяву Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" без розгляду, оскільки товариство не зареєстроване в електронному суді;

- судом закрито провадження у справі за наявності невирішених питань провадження, зокрема, відкритого виконавчого провадження.

В межах встановлених судом процесуальних строків іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду ухвал суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У призначене засідання суду 03.12.2024 з`явилися представник арбітражного керуючого Гусара І.О. та представники Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал", інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, натомість, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів та письмових пояснень учасників провадження, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності інших учасників справи.

В судовому засіданні дослідивши повноваження Яроми С. та Гірак Т.С. представляти інтереси Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" в суді, колегія суддів встановила їх належність, враховуючи наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 дійшла висновку, що починаючи з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

На підтвердження повноважень Гірак Т.С. діяти в інтересах Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" суду надано:

- протокол №1/24 від 12.03.2024 загальних зборів учасників товариства, згідно якого Гірак Т.С. призначили особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи;

- наказ про призначення №3 від 27.06.2024, відповідно до якого Гірак Т.С. призначено заступником директора товариства;

- доручення №1752 від 12.03.2024.

Отже, представником Гірак Т.С. належним чином підтверджено повноваження діяти від імені Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал".

При цьому, суд зауважує, що наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР) даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Стосовно повноважень Яроми С. колегією суддів встановлено, що він є директором Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал", відомості про якого внесені до ЄДР.

За наведеного, Ярома С. та Гірак Т.С. є належними представниками Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал", а відтак вказані особи мають право брати участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" порушив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу та просив долучити його до матеріалів справи. При цьому заявник повідомив суд, що копію відзиву не було направлено іншим учасникам справи.

Колегія суддів розглянувши клопотання заявника враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

За приписами ч. ч. 2, 4 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З огляду на викладені норми права, враховуючи, що Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" не направило копію відзиву на апеляційну скаргу іншим учасникам справи, колегія суддів дійшла висновку про повернення відзиву заявнику без розгляду.

Представники сторін надали пояснення по суті апеляційної скарги. Представник скаржника вимоги скарги підтримав, просив суд її задовольнити. Представники Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" заперечували проти вимог скарги, вказували на правомірність зміни способу виконання рішення суду. Водночас стверджували про неповноту звіту ліквідатора, та як наслідок, передчасність його затвердження.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2004 порушено провадження у справі №43/601 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології" (боржник) за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2004 у справі №43/601 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 59664009,00 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 03.02.2005 у справі №43/601 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

07.08.2008, під час здійснення ліквідаційної процедури, було проведено аукціон з продажу майна банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології", переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен -Стал", відповідно до протоколу №1.

В подальшому, внаслідок цього аукціону, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології" в особі ліквідатора Гусара І.О. та Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" було укладено договір купівлі продажу від 17.02.2009, за умовами якого вартість майна банкрута становила 7185572,00 грн. На виконання умов договору Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" перерахувало боржнику 2160000 грн.

Проте, рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 по справі №12/110, що набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна від 17.02.2009, застосовано реституцію та зобов`язано ліквідатора повернути Дочірньому підприємству Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" 2160000 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 в частині відмови заявнику в задоволенні заяви про зобов`язання ліквідатора вчинити дії щодо перерахування грошових коштів та прийнято нове рішення, яким стягнуто з боржника 2160000,00 грн. Вищий господарський суд України виснував, зокрема, що після визнання відповідного договору недійсним та застосування двосторонньої реституції судовим рішенням у справі №12/110 ліквідатор боржника неправомірно ухилявся від виконання зазначеного судового рішення про повернення грошових коштів у сумі 2160000,00 грн заявнику, посилаючись на неможливість їх повернення через наявність ліквідаційної процедури, оскільки заявник не є кредитором у цій справі. З огляду на положення ст. 31 Закону про банкрутство, оскільки обов`язок боржника повернути заявнику сплачені ним 2160000,00 грн виник на стадії ліквідації, тому ліквідатор боржника зобов`язаний в першу чергу повернути ці грошові кошти заявнику.

14.05.2018 заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну способу та порядку виконання постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 шляхом заміни сторони виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 та відшкодування грошового зобов`язання наявним еквівалентним майном на кошторисну вартість у сумі 2160000,00 грн або коштами згідно з субсидіарною відповідальністю банку разом з ліквідатором боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №43/601 відмовлено заявнику в задоволенні зазначеної заяви про зміну способу та порядку виконання постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017.

19.01.2021 заявник подав заяву з грошовими вимогами до боржника, в якій заявив вимоги про зобов`язання ліквідатора боржника визнати заявника кредитором першої черги для виконання зобов`язання здійснення реституції інвестиції згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 та постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 по виділенню з ліквідаційної маси боржника суми в розмірі 2160000,00 грн на рахунки заявника.

17.03.2021 заявник подав клопотання про зобов`язання ліквідатора боржника звернутися до засновника та конкурсного кредитора - банку із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності у випадку відсутності коштів у боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021, зокрема, задоволено вказані заяву та клопотання заявника, зобов`язано ліквідатора боржника на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь заявника; зобов`язано ліквідатора боржника здійснити заходи, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), здійснити аналіз фінансового стану банкрута та вжити заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб з урахуванням ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №43/601 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.12.2023), зокрема, приведено ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 у відповідність до вимог виконавчого документу, що встановлено Законом України "Про виконавче провадження", а саме:

"Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №53/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал".

Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття, тобто з 17.03.2021 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", підлягає обов`язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття.

Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва до виконання становить три роки, тобто до 17.03.2024.

Стягувачем у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (вул. Варшавська, 1, м. Ковель, 45007, код ЄДРПОУ 32414565)

Боржником у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013, 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005)".

В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 задоволено частково клопотання Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" про приведення ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №43/601 до вимог виконавчого документа, шляхом зазначення дати народження боржника та продовження строку пред`явлення даної ухвали до виконання. Приведено ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №43/601 до вимог виконавчого документу, що встановлено Законом України "Про виконавче провадження", а саме:

«Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал".

Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття, тобто з 13.03.2024 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", підлягає обов`язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття.

Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва до виконання становить три роки, тобто до 13.03.2027.

Стягувачем у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (вул. Варшавська, 1, м. Ковель, 45007, код ЄДРПОУ 32414565).

Боржником у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 є ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого №143 від 15.04.2013, 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )».

15.05.2024 до суду від Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" надійшло клопотання, згідно якого заявник просив замінити в резолютивній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 слово «зобов`язати ліквідатора» на «стягнути з ліквідатора», оскільки виконавча служба вимагає уточнення своїх дій до виконання.

Господарським судом міста Києва (ухвала суду від 11.09.2024) розцінено подане заявником клопотання, як клопотання про заміну способу виконання ухвали та за результатами його розгляду ухвалено змінити спосіб виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №43/601 з: "Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О.…." на: "Стягнути з ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О….".

Судове рішення мотивоване наявністю підстав для задоволення клопотання заявника, з урахуванням того, що ліквідатором банкрута суду не подано доказів виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601, тоді як згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 боржником у виконавчому провадженні є ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гусар І.О. Відтак, зміна способу виконання ухвали суду від 08.12.2021 шляхом заміни словосполучення "Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О.…." на: "Стягнути з ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О….", на переконання суду першої інстанції, забезпечить виконання судового рішення у спосіб передбачений чинним законодавством.

Проте, з наведеними висновками суду першої інстанції не погоджується Північний апеляційний господарський суд зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, законодавцем передбачено право суду за заявою особи змінити спосіб виконання судового рішення у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням. Обмежень щодо кількісної можливості вчинення відповідних дій законодавцем не встановлено, адже метою зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісного обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15).

Як вбачається зі змісту резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2021, вона за своєю суттю є судовим рішенням про зобов`язання ліквідатора боржника повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь заявника.

Такий висновок суду ґрунтувався на тому, що ліквідатор боржника зобов`язаний повернути зазначені грошові кошти заявнику, однак не надав доказів виконання такого обов`язку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 приведено ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №43/601 у відповідність до вимог виконавчого документу, що встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Вказаною ухвалою було зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О., як особу, яка виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №53/601, повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал".

Тобто, боржником за вказаним рішенням є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології", а не арбітражний керуючий, як фізична особа. А тому, відсутні підстави для зміни способу виконання рішення шляхом стягнення відповідної суми з арбітражного керуючого, як з фізичної особи.

Таким чином суд першої інстанції своєю ухвалою від 11.09.2024 фактично змінив по суті ухвалу суду від 08.12.2021, адже питання про стягнення з ліквідатора, як фізичної особи, на користь заявника грошових коштів безпосередньо при постановленні ухвал від 17.03.2021 та від 08.12.2021 не вирішувалось. При цьому у суду не було підстав для ухвалення нового рішення з питань, що вирішувалися в зазначених ухвалах, оскільки Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" не зверталося до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної йому внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого Гусара І.О.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що механізм захисту права кредитора, інших учасників справи про банкрутство від помилки або незаконних дій ліквідатора законодавець реалізував, визначивши в розділі І книги другої КУзПБ обсяг і підстави відповідальності арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання обов`язків.

Зокрема, невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків законодавець відносить до дисциплінарного проступку, що є підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності (ч. 1 п. 3 ч. 2 ст. 19 КУзПБ).

Крім того невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого, зловживання правами арбітражного керуючого, подання до суду неправдивих відомостей тощо є підставою для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, що здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою (п. п. 1- 3 ч. 4 ст. 28 цього Кодексу).

За положеннями ч. 4 ст. 28 КУзПБ:

- комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав;

- за наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Поряд із цим в ст. 25 КУзПБ законодавець передбачив регулювання порядку відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого:

- шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону;

- шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок арбітражного керуючого або страхових виплат у разі укладення ним договору страхування;

- шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.

Що ж до виконання повноважень та обов`язків арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі - ліквідатора, то законодавець в положеннях КУзПБ окремо врегулював порядок та умови захисту від помилки або незаконних дій арбітражного керуючого на цій стадії провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Згідно із ч. 3 ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Наведеній нормі кореспондують положення ч. 6 ст. 61 цього Кодексу, згідно з якими дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

У ч. 4 ст. 65 КУзПБ законодавець також передбачив, що у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд постановляє ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом наведених положень КУзПБ, заперечень та незгоди з діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, під час здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності), а також враховуючи мету, яку намагається досягнути заявник, не погоджуючись та оскаржуючи дії (бездіяльність) арбітражного керуючого, звернення заявника умовно можна поділити на три типи, згідно з якими заявник домагається:

- усунення та виправлення арбітражним керуючим відповідних помилок, недоліків при виконанні своїх обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) задля приведення до належного виконання цих обов`язків, і, відповідно, до належного здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності);

- відсторонення арбітражного керуючого від виконання ним обов`язків у відповідній справі з призначенням іншого арбітражного керуючого для виконання відповідних функцій (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- відшкодування арбітражним керуючим шкоди, заподіяної ним при виконанні відповідних повноважень та обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

При цьому якщо перших два типи звернення (за заявою, клопотанням та скаргою) не містять у вимогах грошової складової, то третій тип звернення має відповідну складову.

У зв`язку з наведеним розмежуванням у зверненнях до суду у справі про банкрутство щодо дій арбітражного керуючого законодавець встановив різне правове регулювання для їх розгляду і для вирішення відповідних спорів між заявником та арбітражним керуючим.

Зокрема, КУзПБ у ст. 25 окремо та безпосередньо регулює правовідносини з відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим.

Так, КУзПБ визначає підстави і порядок відшкодування особі шкоди, заподіяної внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, на що спрямовані, зокрема, приписи ст. 24 КУзПБ щодо страхування діяльності арбітражного керуючого.

Поряд із цим вказівка в ч. 1 ст. 25 КУзПБ щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відповідно до закону свідчить про можливість застосування загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених, зокрема, ст. 1166 ЦК України.

У цьому висновку суд апеляційної інстанції звертається до близьких за змістом висновків Верховного Суду сформульованих в постановах від 11.11.2021 у справі №5023/1123/12 та від 06.02.2024 у справі №910/21840/14.

Відповідно до матеріалів справи, враховуючи клопотання заявника від 15.05.2024, Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" домагається захисту та відновлення його прав щодо повернення грошових коштів сплачених на виконання договору (2160000 грн) шляхом їх стягнення з ліквідатора боржника Гусара І.О., оскільки він неправомірно розпорядився цими коштами та всупереч рішень суду (рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №53/601) не повернув в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн заявнику, а перерахував спірну суму Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» на задоволення його кредиторських вимог.

Ураховуючи викладене, стверджувані Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" обставини неповернення ліквідатором грошових коштів заявнику є підставою для юридичної відповідальності ліквідатора або відшкодування завданої ним шкоди за умови доведення незаконності таких дій ліквідатора.

Відшкодування збитків/шкоди є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною згідно з правилами ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке мало наслідком завдання особі майнових збитків, саме є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України (далі - ГК України) збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" ГК України та глави 82 "Відшкодування шкоди" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.

За загальним правилом про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (збитків) - деліктну відповідальність, що випливає із положень ст. 1166 ЦК України, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, а тому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків/шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, загальні правила та підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України, вимагають дослідження та встановлення судом за вимогами про відшкодування шкоди усіх елементів складу цивільного правопорушення, чого судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано не було.

Це було обумовлено також порушенням судом процесуального порядку розгляду та вирішення спору за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим .

Так, вимоги про відшкодування шкоди, заявлені у справі про банкрутство особою, яка вважає, що шкоду завдано арбітражним керуючим, є вимогами майнового характеру та містять ознаки спору в розумінні положень ч. 2 ст. 4 ГПК України.

Звертаючись до правил розгляду та вирішення спору у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами ст. 7 КУзПБ визначені правила та порядок розгляду майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство.

Положення ч. 2 цієї статті КУзПБ передбачають розгляд цієї категорії спорів за правилами ГПК України, тобто з урахуванням вимог ст. ст. 12, 20, ч. 8 ст. 29 ГПК України, за правилами позовного провадження у межах провадження відповідної справи про банкрутство.

Однак вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної особі арбітражним керуючим, заявляються не до боржника, а до такого особливого суб`єкта цивільної та господарської відповідальності у справі про банкрутство, як арбітражний керуючий (ст. 25 КУзПБ), тоді як ні ГПК України, ні КУзПБ безпосередньо не визначають процесуальних правил (процедури) розгляду відповідних вимог та зазначеної категорії спору.

Втім, враховуючи, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим, випливають та пов`язані безпосередньо зі здійсненням процедур у справі про банкрутство, колегія суддів доходить висновку, що в разі якщо заявник вказує на протиправність дій арбітражного керуючого та стверджує про необхідність стягнення грошових коштів у сумі 2160000 грн з останнього, ці вимоги мають заявлятися та розглядатися у спорі про відшкодування шкоди:

- із дотриманням вимог щодо загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених, зокрема, ст. 1166 ЦК України;

- за правилами заявлення вимог та розгляду спорів майнового характеру, що вирішуються у межах справи про банкрутство (ст. 7 КУзПБ), тобто за правилами позовного провадження.

Поряд із цим, якщо Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал", не погоджуючись з діями/бездіяльністю арбітражного керуючого, звертається з вимогами про зміну способу виконання рішення шляхом зазначення боржником ліквідатора Гусара І.О., як фізичну особу (що слід розцінювати як відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим), з порушенням наведених порядку та вимог - не з позовом про відшкодування шкоди, а з клопотанням про зміну способу виконання рішення суду у справі про банкрутство, то це клопотання задоволенню не підлягає, а суд ухвалює рішення про відмову в його задоволенні.

Господарський суд міста Києва наведеного не врахував, здійснивши розгляд по суті клопотання заявника та змінивши спосіб виконання ухвали суду від 08.2.2021 шляхом стягнення спірної суми з ліквідатора боржника Гусара І.О. на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" за результатами розгляду клопотання у справі про банкрутство, а не позову в межах справи про банкрутство про відшкодування шкоди, не дотримавшись при цьому загальних правил та підстав покладення відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених ст. 1166 ЦК України: без дослідження та встановлення за вимогами про відшкодування шкоди усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Отже, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу про задоволення клопотання заявника та зміну способу виконання рішення суду всупереч встановленим законом (зокрема ст. 7 КУзПБ) порядку і вимогам для розгляду та вирішення спору про відшкодування шкоди, завданої особі арбітражним керуючим у справі про банкрутство.

Дійшовши наведених висновків, з урахуванням мотивів, викладених вище, колегія суддів погоджується з аналогічними аргументами скаржника у відповідній частині.

Водночас колегія суддів визнає безпідставними доводи скаржника про те, що судом розглянуто клопотання особи (Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал"), яка не є учасником справи про банкрутство, оскільки Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" має майнові вимоги до боржника, що виникли в ліквідаційній процедурі, а відтак є учасником даної справи, позаяк в ході здійснення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології" було порушено права заявника.

Також суд відхиляє доводи скаржника про те, що Гірак Т.С. не має повноважень представляти інтереси Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" в суді, оскільки судом перевірено повноваження останнього та встановлено їх належність, що відображено вище по тексту.

Стосовно доводів арбітражного керуючого Гусара І.О. про необхідність залишення заяви Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" без розгляду, оскільки товариство не зареєстроване в електронному суді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 6 ГПК України, у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (ч. 1).

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів (ч. 2).

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відео конференції (ч. 4).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (ч. 6).

Згідно ч. 4 ст. 170 ГПКУ України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Водночас, як слідує з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" є структурним підрозділом іноземного суб`єкту господарської діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (республіка Польща). Отже, Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" не зобов`язане реєструватися в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, з огляду на що є помилковими твердження скаржника про обов`язковість вчинення заявником відповідної дії та як наслідок, залишення без розгляду клопотання останнього.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи у їх сукупності, Північний апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича та наявності підстав для скасування п. п. 2, 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (зміна способу виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021) з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання заявника.

Щодо оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (припинення юридичної особи, закриття провадження у справі) у справі №43/601.

Як вже було відмічено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2004 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології".

03.02.2005 постановою Господарського суду міста Києва по справі №43/601 визнано боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.

Строк ліквідаційної процедури у справі №43/601 неодноразово продовжувався.

12.08.2024 до Господарського суду міста Києва від ліквідатора банкрута надійшов на затвердження звіт та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю „Кріогенні технології".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №43/601 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю „Кріогенні технології", як юридичну особу у зв`язку із банкрутством, провадження у справі закрито.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором вжито всіх встановлених КУзПБ заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури. Згідно з матеріалами справи та документами, що підтверджують проведену ліквідаційну процедуру, рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки за боржником не зареєстровані. Проведеною ліквідатором роботою встановлено, що майно банкрута, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, відсутнє, що підтверджено матеріалами ліквідаційної процедури. У ліквідаційному балансі підприємства-банкрута відображено відсутність майнових активів. Відтак, наявні підстави для завершення процедури ліквідації банкрута та закриття провадження у справі.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає передчасними зазначені висновки суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом ст. 65 КУзПБ звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення усіх необхідних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд постановляє ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже, у поданому суду на затвердження звіті ліквідатор зобов`язаний зазначити повну інформацію щодо всіх вжитих ним заходів та обґрунтувати їх достатність і вичерпність для досягнення мети ліквідаційної процедури, а господарський суд має перевірити висновки ліквідатора та надати мотивовану оцінку повноті його дій у ліквідаційній процедурі.

КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16, від 25.06.2020 у справі №44/484-б, від 27.10.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012, від 02.09.2021 у справі №910/3438/13, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15.

Північний апеляційний господарський суд акцентує, що в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

При цьому, необхідно також зазначити, що саме після завершення всіх, передбачених КУзПБ дій по здійсненню ліквідаційної процедури, та після розгляду усіх скарг та майнових спорів, суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен переконатись не тільки у належності проведення ліквідатором всієї повноти ліквідаційної процедури, а і пересвідчитись у відсутності не розглянутих спорів, скарг, клопотань, розгляд яких після припинення провадження у справі про банкрутство та внесення запису до ЄДРПОУ про припинення підприємства-банкрута стане неможливим або значно утрудниться.

Як вже було відмічено, постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601 задоволено заяву Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" та постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології" на користь заявника кошти у сумі 2160000,00 грн.

В подальшому, суд першої інстанції встановивши, що ліквідатором банкрута не подано доказів виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі №12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі №43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі №43/601, ухвалою суду від 17.03.2021 зобов`язав ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2160000,00 грн на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал".

Однак, в ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором боржника не вчинено обґрунтованих дій щодо повернення грошових коштів Дочірньому підприємству Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал".

За повідомленням ліквідатор, кошти від реалізації майна на аукціонах були направлені ним на витрати ліквідаційної процедури та задоволення вимог кредиторів, зокрема ініціюючого кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Однак доказів перерахування грошових коштів у розмірі 2160000 грн на рахунок Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звіт ліквідатора та матеріали справи не містять.

Відповідно до матеріалів справи, на вимогу апеляційного суду банком було надано до матеріалів справи виписки про рух коштів за рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології" №26007302163, що було відкрито в Акціонерному товаристві «Ощадбанк» за період з 01.01.2013 по 13.10.2014. Разом з тим первинних документів, що підтверджують здійснення банківських операцій (касові, меморіальні, реєстри) за період з 2008 по 2013 роки банком не надано, оскільки, як зазначено представником банку, відповідно до Правил застосування переліку документів, первинні документи зберігаються протягом 5 років, тоді як ліквідаційний рахунок боржника закрито у 2018 році.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у своєму звіті, поданому до суду першої інстанції 12.08.2024 арбітражний керуючий Гусар І.О. не зазначив куди було перераховано кошти у сумі 2160000 грн отримані від продажу майна боржника на первісному аукціоні (платник Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю «П.П.Г. Мартен-Стал»), а також останній не вчинив реальних дій щодо повернення вказаних грошових коштів від особи, якій їх було перераховано, з метою їх подальшого повернення Дочірньому підприємству Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал".

Водночас долучене до звіту ліквідатора листування з Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» щодо повернення грошових коштів (у сумі 2535815,55 грн!) є формальною перепискою та не може розцінюватися як дотримання арбітражним керуючим Гусарем І.О. принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Відтак, з огляду на встановлені у цій справі обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №43/601 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кріогенні технології" є передчасною.

При цьому суд враховує, що одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження, який здійснюється з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (подібний за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20).

Однак, оскаржувана ухвала повною мірою таким вимогам не відповідає, оскільки не містять мотивованої оцінки усіх обставин справи з якими КУзПБ пов`язує можливість затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство, отже не відображає належного виконання судом першої інстанції покладених на нього завдань із судового контролю на завершальному етапі ліквідаційної процедури.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що арбітражний керуючий Гусар І.О. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11.09.2024 лише в частині закриття провадження у справі.

Проте, враховуючи, що провадження у справі про банкрутство суд закриває лише за наслідками затвердження звіту ліквідатора (ст. 90 КУзПБ), а відтак затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі про банкрутство є нерозривно пов`язаними діями, беручи до уваги положення ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі апеляційних вимог та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (припинення юридичної особи, закриття провадження у справі) у справі №43/601 повністю, з урахуванням того, що дана ухвала прийнята з порушенням КУзПБ, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. Справу №43/601 слід направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури. Отже, вимоги апеляційної скарги арбітражного керуючого Гусара І.О. в частині оскарження ухвали суду від 11.09.2024 (припинення юридичної особи, закриття провадження у справі) є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича задовольнити частково.

2. Пункти 2, 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (зміна способу виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021) скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

«Відмовити Дочірньому підприємству Товариства з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" у задоволенні клопотання про зміну способу виконання ухвали суду».

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (припинення юридичної особи, закриття провадження у справі) у справі №43/601 скасувати.

4. Справу №43/601 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.12.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко