Постанова

від 19.12.2023 по справі 910/24368/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/24368/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий, Євсіков О.О., Владимиренко С.В.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 (суддя Чеберяк П.П.)

у справі № 910/24368/14

за заявою третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета позову ОСОБА_2

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Київ"; 2) ОСОБА_1

про визнання недійсними договорів відчуження торгівельних знаків та витребування майна з чужого незаконного володіння

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" арбітражного керуючого Беніцької В.І.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1

про визнання недійсними договорів про передачу права власності на знак для товарів і послуг

в межах справи №910/24368/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система - Київ", нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (далі - Ініціюючий кредитор; правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система - Київ", нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд").

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 залучено до участі у справі ОСОБА_2 учасником провадження як уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) Боржника.

4. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду із заявою до Ініціюючого кредитора про визнання недійсними договорів про передачу права власності на знак для товарів і послуг, укладених 09.04.2015 між Боржником та Ініціюючим кредитором, за якими Боржник безоплатно передав Ініціюючому кредитору право власності на знаки для товарів і послуг:

- за свідоцтвом №20439, заявка №m98020730 від 24.02.1998 на території України для всього зареєстрованого переліку товарів і послуг (далі, відповідно - Договір-1, Майно-1);

- за свідоцтвом №36888, заявка №m2001106502 від 18.10.2001 на території України для всього зареєстрованого переліку товарів і послуг (далі - Договір-2, Майно-2);

- за свідоцтвом №36889, заявка №m2001106503 від 18.10.2001 на території України для всього зареєстрованого переліку товарів і послуг (далі - Договір-3, Майно-3);

- за свідоцтвом №36890, заявка №m2001106504 від 18.10.2001 на території України для всього зареєстрованого переліку товарів і послуг (далі - Договір-4, Майно-4).

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 зазначену заяву ліквідатора Боржника прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство Боржника.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 .

7. Уповноважена особа від засновників (учасників) Боржника ОСОБА_2 (далі - Заявник) в порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) як особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, 15.08.2016 подав позовну заяву до Ініціюючого кредитора та ОСОБА_1 (далі - Позовна заява) про визнання недійсними Договору-1, Договору-2, Договору-3, Договору-4, а також витребування Майна-1, Майна-2, Майна-3, Майна-4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 Позовну заяву повернуто без розгляду.

9. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 скасовано зазначену ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2016, матеріали оскарження ухвали передано на розгляд суду першої інстанції.

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 відмовлено Заявнику у відкритті провадження за Позовною заявою в межах цієї справи.

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 скасовано, матеріали оскарження за Позовною заявою передано до суду першої інстанції для вирішення питання про залучення до участі у справі Заявника як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору та для вирішення питання про прийняття Позовної заяви в межах розгляду позову ліквідатора Боржника про визнання недійсними договорів про передачу права власності на знак для товарів і послуг у межах справи про банкрутство Боржника.

12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021, зокрема, залучено до участі у справі за заявою ліквідатора Боржника про передачу права власності на знак для товарів і послуг Заявника в якості третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету позову; передано заяву Заявника про визнання недійсним договорів про передачу права власності на знак для товарів і послуг та витребування майна із чужого незаконного володіння для спільного розгляду з первісним позовом у справі за заявою ліквідатора Боржника.

13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 Позовну заяву залишено без руху, встановлено Заявнику строк десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків Позовної заяви шляхом пред`явлення самостійних вимог на предмет спору у справі, в межах якої розглядається заява ліквідатора Боржника про визнання недійсними договорів про передачу права власності на знаки для товарів та послуг.

14. Ухвалу мотивовано посиланням на положення частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) та те, що згідно з пунктами 4, 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, а також виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги тощо. Однак із Позовної заяви вбачається, що Заявник не переслідує мети вирішення спору на свою користь та не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в цій справі, тому розгляд його позову та заяви ліквідатора Боржника спільно в цій справі неможливий.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 Позовну заяву повернуто Заявнику.

16. Ухвалу мотивовано посиланням на положення статей 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) та те, що Позовна заява була подана з недоліками, які не усунуто у встановлений судом строк.

17. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

18. Постанову мотивовано тим, що висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для залишення позову без руху з наведених ним мотивів, що в подальшому зумовило повернення позовної заяви на підставі положень частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, є помилковими та такими, що не відповідають приписам процесуального закону.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

19. ОСОБА_1 (далі - Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити ухвалу суду першої інстанції, зазначивши в мотивувальній частині ухвали замість невірно застосованих частин 4, 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України застосувати частину 13 статті 176 зазначеного Кодексу, а в резолютивній частині ухвали замість повернення Заявнику Позовної заяви вказати про залишення Позовної заяви без розгляду.

20. Касаційну скаргу мотивовано посиланням на постановлення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з порушенням статей 26, 54 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), статей 162, 176, 180 зазначеного Кодексу (в чинній редакції), а ухвали суду першої інстанції - з порушенням статті 176 та неправильним застосуванням статті 174 зазначеного Кодексу (в чинній редакції).

21. Скаржник наголошує, що Позовна заява не містить самостійних вимог на предмет спору, передбачених статтею 26 Господарського процесуального кодексу України, а наявність інтересу, який може бути захищеним через цей позов або незгода з формою захисту прав Боржника, обраною ліквідатором, не призводить до виникнення в особи самостійних вимог на предмет спору.

22. Скаржник зазначає, що всупереч вимогам пункту 2.3.29 положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25 (у редакції рішення ради суддів України від 11.06.2021 №18, далі - Положення) та статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) заява ліквідатора Боржника та Позовна заява були передані різним складам суду, тобто первісний позов - судді Чеберяку П.П., а позов третьої особи - судді Івченку А.М. У зв`язку з цим суддя Чеберяк П.П. лише після прийняття суддею Івченком А.М. рішення про спільний розгляд позову третьої особи з самостійними вимогами (Позовної заяви) разом з первісним позовом (заява ліквідатора Боржника) мав можливість встановити невідповідність такого позову вимогам процесуального законодавства. Наведене, на думку Скаржника, підтверджує неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції).

23. Водночас Скаржник стверджує про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що нормами процесуального права не передбачена можливість залишення без руху позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, зокрема через невідповідність позову цієї особи нормам статті 54 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017).

24. Також Скаржник вказує на безпідставне застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

25. Крім того, Скаржник вважає, що неправильне застосування місцевим господарським судом положень статті 174 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) полягає в тому, що наслідки неусунення недоліків, визначених частиною 11 статті 176 цього Кодексу, передбачені у частинах 12 і 13 зазначеної статті.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

26. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про відсутність підстав для її задоволення.

27. Зазначений відзив подано двічі 09.12.2023 і 17.12.2023, тобто після закінчення встановленого Верховним Судом в ухвалі від 20.11.2023 строку, тому Боржник заявив про продовження строку для подання відзиву, посилаючись на виникнення у нього проблем технічного характеру з незалежних від представника обставин.

28. Заявник не навів конкретних причин, які перешкоджали йому подати відзив вчасно, та не надав будь-яких доказів на підтвердження таких причин, у зв`язку з чим Верховний Суд виходить з того, що передбачені статтею 119 Господарського процесуального кодексу України підстави для продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу у даному випадку відсутні.

Позиція Верховного Суду

29. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

30. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідком перегляду ухвали місцевого господарського суду про повернення заявнику позовної заяви, поданої ним як третьою особою, яка заявляє самостійні позовні вимоги на предмет спору.

31. За змістом статті 26 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

32. Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема у постановах від 05.12.2019 у справі №910/3432/19, від 13.06.2018 у справі №905/120/15), право подати до однієї або декількох сторін позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення позовів третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, встановлених процесуальним законодавством. Тому повернення заявникові позовної заяви, поданої з порушенням відповідних вимог процесуального законодавства, не може вважатися обмеженням доступу до суду.

33. Загальні правила подання позовів на момент подання Позовної заяви були врегульовані розділом VIII Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017). Зокрема, у статті 54 цього Кодексу визначені вимоги щодо форми і змісту позовної заяви, яка подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб`єктом підприємницької діяльності або його представником; та повинна містити: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб`єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності; 21) документи, що підтверджують за громадянином статус фізичної особи - підприємця; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); 4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; 61) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу; 7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. У статті 57 зазначеного Кодексу наведений перелік документів, що додаються до позовної заяви.

34. Разом з тим, за змістом положень статті 26 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), позовна заява третьої особи має містити самостійні вимоги саме на предмет спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

35. Тобто вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

36. За вимогами частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

37. Згідно з пунктом 11 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

38. Відповідно до положень частин 1-5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) суддя протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, в яких закріплено положення про загальні правильна подання позовів та документи, що додаються до позовної заяви.

39. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2).

40. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (частина 3).

41. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4).

42. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, зокрема, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу) (частина 5).

43. При цьому частиною 7 вказаної статті Кодексу передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву.

44. Відповідно до частин 11-13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

45. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (частина 12).

46. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина 13).

47. З огляду на викладене Верховний Суд вважає слушним висновок апеляційного господарського суду про те, що наслідки неусунення заявником недоліків позовної заяви, яка залишена без руху згідно з приписами частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) передбачені частиною 13 вказаної статті Кодексу у вигляді залишення заяви без розгляду.

48. Отже, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі помилково застосував положення частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції), повернувши без розгляду Позовну заяву, яку було передано для спільного розгляду з первісним позовом (заявою ліквідатора Боржника) ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021, якою було залучено Заявника як третю особу, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі. Крім того, суд першої інстанції порушив вимоги частини 7 вказаної статті Кодексу.

49. Звертаючись із касаційною скаргою, Скаржник не спростував наведені порушення норм процесуального права судом першої інстанції.

50. Водночас Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про можливе усунення недоліків оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду шляхом її зміни із залишенням Позовної заяви без розгляду на підставі частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції). Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність таких правових підстав для залишення позову Заявника без руху, які в подальшому зумовили його повернення, та могли би бути підставою для залишення Позовної заяви без розгляду відповідно до вказаної норми процесуального права.

51. Так, залишаючи без руху Позовну заяву, суд першої інстанції слушно зазначив, що вона підлягає розгляду за правилами чинного законодавства, однак має бути перевірена на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на дату її подання).

52. В ухвалі від 31.08.2023 (про залишення позовної заяви без руху) Господарський суд міста Києва послався на положення пунктів 4, 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), які передбачають наведення в позовній заяві змісту позовних вимог (зокрема, до кожного з відповідачів), а також виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються; законодавства, на підставі якого подається позов.

53. Однак місцевий господарський суд не навів конкретних підстав для висновку про невиконання вимог зазначених норм процесуального права при поданні Позовної заяви, зокрема, відсутність у ній певних із перелічених відомостей.

54. Натомість у вказаній ухвалі суд дійшов висновку, що Заявник не переслідує мети вирішення спору на свою користь та не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору в цій справі (зокрема не просить витребувати знаки для товарів і послуг із чужого незаконного володіння на користь засновників (учасників) Боржника, інтереси яких Заявник представляє), тому розгляд його позову та заяви ліквідатора Боржника спільно в цій справі неможливий.

55. Зі змісту Позовної заяви вбачається, що в її прохальній частині заявлено вимоги про визнання недійсними Договору-1, Договору-2, Договору-3 і Договору-4, які також оспорюються ліквідатором Боржника в цій справі, та похідні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 майна, безоплатно переданого на підставі перелічених спірних договорів.

56. Тобто в Позовній заяви наведені позовні вимоги щодо кожного з відповідачів і такі вимоги спрямовані саме на предмет спору між Боржником та Ініціюючим кредитором у цій справі, зокрема, є частково тотожними позовним вимогам первісного позову (заяви ліквідатора Боржника).

57. У мотивувальній частині Позовної заяви викладено обставини укладення спірних договорів від імені Боржника директором Сиволоцьким О.М. , що є кінцевим бенефіціарним власником Ініціюючого кредитора, порушення у зв`язку з цим, на думку Заявника, вимог чинного законодавства із наведенням посилання на конкретні норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення статуту Боржника тощо. При цьому Заявник посилається на наявність у засновників Боржника корпоративних прав, які порушені у зв`язку з укладенням спірних договорів про безоплатне відчуження майна та підлягають захисту за окремим позовом, зокрема, з урахуванням неналежного виконання своїх обов`язків ліквідатором Боржника. У додатках до Позовної заяви наведений перелік доказів, які, на думку Заявника, підтверджують його позов.

58. З огляду на викладене Верховний Суд вбачає, що Заявник при зверненні з Позовною заявою виконав вимоги пунктів 4, 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), на які послався місцевий господарський суд в ухвалі від 31.08.2022, а також вимоги статті 26 зазначеного Кодексу. Тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведена в ухвалі про залишення без руху підстава неможливості сумісного розгляду позовів ліквідатора Боржника і Заявника не узгоджується з відповідними вимогами процесуального законодавства, а отже не знайшла свого підтвердження.

59. Водночас Верховний Суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції в зазначеній ухвалі на те, що вимоги Заявника не спрямовані на вирішення спору на його користь тощо, оскільки наявність чи відсутність прав Заявника (та осіб, яких він представляє), що є порушеними внаслідок укладення спірних договорів та можуть отримати ефективний захист шляхом визнання таких договорів недійсними й витребування відчуженого на їх підставі майна, не входить до меж дослідження під час перевірки позовної заяви на предмет відповідності вимогам процесуального законодавства щодо її форми та порядку подання (зокрема й після відкриття провадження у справі). Такі обставини підлягають належному з`ясуванню під час розгляду позовної заяви по суті заявлених у ній вимог із повним і всебічним дослідженням усіх обставин справи та наданням правової оцінки усім доводам і доказам сторін.

60. З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність у Заявника самостійних вимог на предмет спору, попри наявність інтересу, який може бути захищений через його позов.

61. Водночас Верховний Суд приймає до уваги аргументи Скаржника про те, що Позовна заява згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021 була помилково передана на розгляд судді Івченко А.М., адже відповідно до вимог підпункту 2.3.44 Положення, підлягала передачі судді, раніше визначеному в цій судовій справі, який розглядав, зокрема, первісний позов (заяву ліквідатора Боржника). У зв`язку з наведеним суддя Івченко А.М. при постановленні ухвали від 06.12.2021 про залучення Заявника до участі у справі як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету позову тощо діяв не як суд, встановлений законом.

62. Однак, враховуючи те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, Верховний Суд вважає, що наведене порушення процесуального законодавства усунуто апеляційним господарським судом у оскаржуваній постанові шляхом передання справи до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування ухваленої ним постанови.

64. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

65. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі №910/24368/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк