Постанова

від 12.12.2023 по справі 922/4812/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/4812/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Коляденко В. В., Гегельська Н. А.,

відповідача - Стець М. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (судді: Стойка О. В. - головуючий, Попков Д. О., Істоміна О. А.) у справі

за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва"

про стягнення 15 897 349,04 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

1.1. У грудні 2021 року Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (далі - ДП "Укрхімтрансаміак") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" (далі - ТОВ "НВС "Концептуального будівництва") про стягнення 15 282 738,44 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами та 614 610,60 грн інфляційних втрат.

1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 (суддя Кухар Н. М.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 (судді: Хачатрян В. С. - головуючий, Россолов В. В., Склярук О. І.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" на користь ДП "Укрхімтрансаміак" 614 610,60 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 15 282 738,44 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами у позові відмовлено. Стягнуто з ДП "Укрхімтрансаміак" на користь ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 528 273,84 грн.

Аргументуючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили із того, що обов`язок повернути суми отриманого авансу виник у відповідача 08.12.2020 (дата направлення замовником повідомлення про відмову від договору), а прострочення виконання цього обов`язку почалося з 18.12.2020; звідси позовні вимоги в частині стягнення 25 % річних за період із 29.08.2014 по 17.12.2020 в сумі 13 656 084,79 грн, а також 22 % річних за період із 18.12.2020 по 15.01.2021 в сумі 151 375,99 грн є такими, що не відповідають вимогам закону, а тому не підлягають задоволенню. Застосування положень пункту 10.5 договору після його розірвання неможливо, а отже, позовні вимоги в частині стягнення 25 % річних за період із 16.01.2021 по 23.09.2021 в сумі 1 475 277,66 грн є безпідставними. Поза тим, задоволено клопотання відповідача про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 % від суми позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено, а саме в розмірі 1 528 273,84 грн і стягнуто цю суму з позивача.

1.3. Постановою Верховного Суду від 17.01.2023 касаційну скаргу ДП "Укрхімтрансаміак" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 у справі № 922/4812/21 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 528 273,84 грн скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Підставою для скасування судових рішень в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу стало неповне дослідження судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, ненадання їм юридичної оцінки, а також ненадання оцінки доказам, наявним у справі, та всім аргументам учасників справи. Зокрема, Верховний Суд виходив із того, що суди попередніх інстанцій не виконали вимог статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, не відреагували на клопотання позивача про зменшення заявлених витрат, і, відповідно, визначаючи суму таких витрат, не врахували критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

1.4. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 (суддя Хотенець П. В.) стягнуто з ДП "Укрхімтрансаміак" на користь ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" 1 528 273,84 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач визначив вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання професійної правничої допомоги 10 % від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено, отже, гонорар визначений у формі фіксованого розміру і такий розмір сторони узгодили у додатковій угоді № 1 до договору від 16.12.2021 № 16/12. Враховуючи обставини цієї справи та наявні у ній докази, зважаючи на положення процесуального законодавства, а також принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі заявленій до стягнення, а саме у сумі 1 528 273,84 грн (10 % від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом було відмовлено).

1.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДП "Укрхімтрансаміак" на користь ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" 15 282,73 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку та скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий господарський суд проігнорував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.01.2023, та не надав оцінки клопотанню позивача про зменшення заявлених витрат, викладене у відповіді на відзив. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що окремі докази на підтвердження адвокатських витрат були подані з порушенням вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а інші - не доводять обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, їх розрахунок та не підтверджують обставини фактичного надання послуг правової допомоги, що пов`язана з цією справою. У зв`язку з наведеним та зважаючи, зокрема, на заперечення позивача щодо стягнення з нього спірних витрат, специфіку діяльності підприємства позивача, те, що стягнення суми витрат у заявленому відповідачем розмірі може привести до негативних наслідків та перешкод у роботі підприємства позивача, яке зобов`язане забезпечувати безпечну експлуатацію об`єкта підвищеної небезпеки, беручи до уваги те, що спір у справі виник з вини відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у наведеному випадку становить 15 282,73 грн і є співмірним з обсягом фактично виконаних адвокатом послуг, а отже, підлягає стягненню з позивача. З огляду на це у решті заявлених витрат суд апеляційної інстанції відмовив.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

2.1. ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, в якій просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 у цій справі.

Скаржник вважає, що оскаржену у справі постанову ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема статей 2, 126, 316 Господарського процесуального кодексу України; на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у справі без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (пункти 136- 147), а також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо фактичної оплати послуг адвоката (пункт 6.5).

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним, і для його відшкодування подання до суду детального опису виконаних робіт не є необхідним. Також скаржник стверджує про дійсність та реальність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також їх пропорційність стосовно розміру заявлених позовних вимог (в задоволенні яких було відмовлено), та при цьому зазначає, що після розгляду справи Східним апеляційним господарським судом та набрання чинності рішенням у справі 18.07.2022 відповідач сплатив адвокату Стецю М. Л. гонорар за захист його прав та інтересів у справі № 922/4812/21 у розмірі 10 % від суми позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, а саме 1 528 273, 84 грн, копії платіжного доручення 13591 та рахунку, наявні в матеріалах справи.

Водночас скаржник звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, заперечення позивача щодо розміру витрат на правову допомогу, викладені у відзиві, обґрунтовані відсутністю детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що не відповідає вимогам закону; фактично іншого обґрунтування заперечень розміру витрат на правову допомогу матеріали справи не містять, як не містять і зустрічної пропозиції щодо "розумного", на думку, позивача розміру таких витрат. Окрім цього, скаржник посилається на те, що в оскаржуваній постанові відсутнє будь-яке обґрунтування стягнутої судом суми, формули її розрахунку тощо.

2.2. Від ДП "Укрхімтрансаміак" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

3.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги з огляду на таке.

3.3. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наголошено на тому, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (щодо надання учасником справи детального подання опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом) конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень наведеної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

3.4. У цій справі, що розглядається, відповідач визначив вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання професійної правничої допомоги від 16.12.2021 № 16/12 - 10 % від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено. Таким чином, зазначений гонорар визначений у формі фіксованого розміру, який сторони узгодили в додатковій угоді № 1 до вказаного договору. Так, за змістом додаткової угоди № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.12.2021 № 16/12 сторони погодили застосувати в якості ставок адвокатського гонорару рекомендовані ставки, прийняті рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7, але вартість послуг (гонорар) адвоката за вказаним договором встановили становить 10 % (десять відсотків) від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено, із оплатою послуг наступного банківського дня після набрання чинності судовим рішенням у справі.

Оскільки суд першої інстанції відмовив у позові в частині стягнення 15 282 738,44 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами, то сума витрат на професійну правничу допомогу за розрахунком відповідача, зважаючи на вказані положення договору про надання професійної правничої допомоги, становить 1 528 273,84 грн.

На підтвердження цих витрат відповідач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 16.12.2021 № 16/12, додаткову угоду № 1 від 16.12.2021 до цього договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 28.06.2022), свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 1328 на ім`я Стеця М. Л.

Ці докази суд апеляційної інстанції визнав такими, що подані відповідачем з дотриманням вимог процесуального закону. Проте, за висновком суду апеляційної інстанції, з їх змісту неможливо дослідити обґрунтованість та співмірність заявлених витрат, їх розрахунок, а також вони не підтверджують обставини фактичного надання послуг правової допомоги, що пов`язана з цією справою.

Що ж до інших наданих відповідачем доказів, а саме квитанції від 17.07.2022, платіжного доручення від 18.07.2022 № 13591 про перерахування вартості професійної правничої допомоги у розмірі 1 528 273,84 грн (у копіях), пояснення щодо обсягу виконаних робіт в межах договору про надання професійної правничої допомоги від 16.12.2021 № 16/12, то суд апеляційної інстанції їх не взяв до уваги, адже вони, за висновком суду, подані з порушенням вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на те, що надані відповідачем в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази та заяви не містять будь-якого розрахунку та переліку фактично наданих послуг, беручи до уваги наявність заперечень позивача проти стягнення адвокатських витрат, специфіку діяльності підприємства позивача, ймовірні негативні наслідки для позивача у разі задоволення заявлених витрат у повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу становить 15 282,73 грн і є співмірною з обсягом фактично виконаних адвокатом послуг.

3.5. Проте вказані висновки суду апеляційної інстанції є взаємосуперечливими, оскільки, зазначивши про недоведеність обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, їх розрахунку, а також обставин фактичного надання послуг правової допомоги у цій справі згідно з наданими відповідачем та прийнятими судом доказами, суд апеляційної інстанції разом із тим констатував, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є співмірною з обсягом фактично виконаних адвокатом послуг, у наведеному випадку становить 15 282,73 грн і підлягає стягненню з позивача.

3.6. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний господарський суд вимог статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України не виконав; не надав оцінки заявленим витратам з урахуванням усіх умов та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, визначених положеннями наведених норм, зважаючи на обставини цієї справи та докази, на чому, серед іншого, наголошував Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у цій справі, вказівки якого згідно з положеннями частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Разом із цим, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу, що у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (пункт 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ (пункт 41) зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат стосовно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

3.7. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги частково знайшли підтвердження.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.4. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4812/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак