Ухвала

від 18.12.2023 по справі 361/5189/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5189/22

провадження № 1-кс/361/2001/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023 м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської областi ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021116380000269 від 03.03.2021,

ВСТАНОВИВ:

Представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 15.12.2023 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2023 у справі №361/5189/22 у кримінальному провадженні № 12021116380000269 від 03.03.2021 на нерухоме майно квартири, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 кв.м., та квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 85,3 кв.м., власником яких є ОСОБА_6 , із скасуванням заборон користуватися, розпоряджатися та відчужувати вказане майно.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні Броварського РУП ГУ НП в Київській області знаходиться кримінальне провадження №12021116380000269 від 03.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 2016-2018 роки ТОВ «БІК ДОБРІ СПРАВИ» ЄДРПОУ: 40224869 (далі ТОВ «БДС») в особі директора ОСОБА_7 було укладено із потерпілими інвесторами ряд попередніх договорів та договорів купівлі продажу частини багатоквартирного житлового будинку (квартир) розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером: 322248001:01:023:5019 за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 49,3 кв.м., та квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 85,3 кв.м.В подальшомуінвесторами будинкубуло здійсненорозрахунок забажані квартириз ТОВ«БДС».

В ході досудового розслідування прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про арешт вказаних квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 85,3 кв.м., а 04.10.2023 слідчим суддею винесена ухвала у справі №361/5189/22 якою накладено арешт з позбавленням права відчуження, розпорядження, користування на об'єкти нерухомого майна - житлові квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 , та власником яких являється ОСОБА_6 , представник якого вважає, що арешт накладено необґрунтовано та в арешті на вказані квартири відпала потреба, а застосовані судом обмеження являються нерозумними та неспіврозмірними, так як ОСОБА_6 є добросовісним власником квартири з 05.10.2022, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що вказує на необґрунтованість арешту, нерозумність та неспіврозмірність подальшого арешту майна. Вважає що належним способом захисту прав особи, права на житло якої порушено, є звернення до суду за захистом своїх цивільних прав в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання посилаючись на те, що на даний час відпала потреба в арешті вказаних квартир, просить суд врахувати, що ОСОБА_6 являється добросовісним набувачем квартир, ухвалою слідчого судді від 01.09.2023 вже було скасовано арешт на ці квартири, однак прокурор повторно звернувся до суду із клопотанням про їх арешт, не зазначивши при цьому нових доводів щодо необхідності арешту квартир, жодних слідчих дій з квартирами не проводиться, досудове розслідування проводиться тривалий час, при цьому квартири не мають ніякого доказового значення в даному кримінальному провадженні, а всі спори щодо вказаних квартир мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту квартири посилаючись на те, що на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії з метою встановлення наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, так як попередні договори були укладені з потерпілими на ці квартири із зазначенням однієї адреси АДРЕСА_7 , а в подальшому шляхом підроблення довідки змінили адресу об'єкта нерухомості на іншу адресу - АДРЕСА_7 , після чого здійснили продаж цих квартир. Отже реєстрація вказаної нерухомості була здійснена незаконно, наразі проводиться камеральна перевірка Міністерством юстиції України. Окремо звертає увагу на те, що дійсно, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2023 задоволено клопотання про скасування арешту вказаних квартир, однак розгляд клопотання слідчим суддею було проведено без виклику сторони обвинувачення, тому прокурор повторно звернувся з клопотанням про накладення арешту на ці квартири з метою недопущення відчуження, пошкодження чи перетворення вказаних квартир. Також зазначив, що враховуючи реєстрацію права власності на ці квартири на підставі підробленої довідки, їх власник не може бути визнаний законним власником, він може мати статус потерпілого в даному кримінальному провадженні, однак він не бажає отримувати такий статус, а саме для того, щоб розібратися хто є потерпілим і добросовісним набувачем вказаних квартир і проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна виходячи з наступного.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Так, слідчим суддею встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №355085325 від 20.11.2023 право власності на об'єкт нерухомого майна - квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 , зареєстроване за ОСОБА_6 згідно договорів купівлі-продажу від 05.10.2022. Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень 05.10.2023 на підставі ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області №361/5189/22 від 04.10.2023 накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , власником яких є ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2023 було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на нерухоме майна шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном, в тому числі на об`єкт нерухомого майна, площею 49.3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомого майна, площею 85.3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ,власником яких є ОСОБА_6 .

Звертаючись до суду із клопотанням про накладення арешту на майно, прокурором була зазначена підстава, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме необхідність збереження доказів, для запобіганняможливості їхвідчуження,розпорядження та/абокористування пошкодження,псування,зникнення,приховування,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі,відчуження з посиланням на те, що згідно зібраної досудовим розслідуванням інформації квартира АДРЕСА_10 , була придбана ОСОБА_8 , який 26.10.2016підписав попереднійдоговір №47/1з ТОВ«БІК ДОБРІСПРАВИ» (ЄДРПОУ:40224869)в особідиректора ОСОБА_7 щодо придбанняквартири АДРЕСА_11 ,в договорібуло зазначено,що будівельнаадреса -тимчасова,присвоєна наперіод будівництважитлового будинкудо моментуприсвоєння поштовоїадреси.В договорібуло зазначено,що будинокповинен здатисяв експлуатацію30.09.2017.За дануквартиру вінрозрахувався всумі 461934 грн.,платіж здійснювавсякожного днята булоповністю розрахованоз ТОВ«БІК ДОБРІСПРАВИ»,грошові коштиособисто отримувала ОСОБА_7 ,яка всвою чергупередавала квитанціїдо прибутковогокасового ордеру.В серпні2021йому сталовідомо,що йогоквартиру АДРЕСА_11 ужеє новийвласник Акціонерне товариство«Закритий недиверсифікованийвенчурний корпоративнийінвестиційний фонд«ГУВЕР».

Крім того, квартира АДРЕСА_6 , була придбана ОСОБА_9 , який 31.10.2016підписав попереднійдоговір №53/1з ТОВ«БІК ДОБРІСПРАВИ» (ЄДРПОУ:40224869)в особідиректора ОСОБА_7 щодо придбанняквартири АДРЕСА_12 ,в договорібуло зазначено,що будівельнаадреса -тимчасова,присвоєна наперіод будівництважитлового будинкудо моментуприсвоєння поштовоїадреси.В договорібуло зазначено,що будинокповинен здатисяв експлуатацію30.09.2017.За дануквартиру вінрозрахувався всумі 875413 грн.,платіж здійснювавсякожного днята булоповністю розрахованоз ТОВ«БІК ДОБРІСПРАВИ»,грошові коштиособисто отримувала ОСОБА_7 ,яка всвою чергупередавала квитанціїдо прибутковогокасового ордеру.В серпні2021йому сталовідомо,що йогоквартиру АДРЕСА_12 ужеє новийвласник Акціонерне товариство«Закритий недиверсифікованийвенчурний корпоративнийінвестиційний фонд«ГУВЕР».

Перевіркою було встановлено, що під час проведення державної реєстрації права власності державним реєстратором ОСОБА_10 порушено вимоги статей З, 10, 18, 23 Закону, статті 263 Закону, пунктів 12, 40, 78 Порядку № 1127, пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003, пункту 71 Типової інструкції, оскільки проведено державну реєстрацію прав за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та на підставі копії Довідки, оформленої з порушенням вимог законодавства.

Накладаючи арешт на майно слідчий суддя виходив з того, що в даному кримінальному провадженні наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також те, що зазначене нерухоме майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою недопущення втрати речових доказів, а також всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, виникла необхідність застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на нерухоме майно.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що нерухоме майно на яке накладено арешт в повному обсязі відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а тому доводи заявника про відсутність ознак, визначених ст. 98 КПК України, є безпідставними.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч. 3ст. 170 КПКУкраїни, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Зв`язок даного нерухомого майна (квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 ) із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

Доводи клопотання про скасування арешту зводяться до незгоди із прийнятим рішенням про визнання квартири речовим доказом та мотивами накладення арешту на зазначене майно.

Враховуючи необхідність збереження вказаних речових доказів та для запобігання можливості їх відчуження, розпорядження та/або користування пошкодження, псування, знищення, використання, перетворення, відчуження, слідчим суддею встановлено, що на даний час не відпала потреба в застосуванні такого запобіжного заходу як арешт майна із забороною відчуження, розпорядження та користування означеними у клопотанні квартирами.

Доводи заявника щодо створення несприятливих обставин для власника, пов`язаних із обмеженням їх права власності на квартиру, не приймаються до уваги, оскільки обмеження права його власності в даному випадку є пропорційними завданням та меті кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, оскільки заявником не було доведено, що в подальшому застосуванні арешту на майно відпала потреба чи арешт накладено необґрунтовано, досудове розслідування триває, тому вважаю необхідним у задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021116380000269 від 03.03.2021- залишити без задоволення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1