Ухвала

від 20.12.2023 по справі 906/1041/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/1041/19 (906/879/21)

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради в особі ліквідатора Каплі Сергія Васильовича

на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023

та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023

у справі № 906/1041/19 (906/879/21)

за позовом Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради в особі ліквідатора Каплі Сергія Васильовича

до Приватного підприємства "Під ключ" в особі ліквідатора Носань Н.С.

до ОСОБА_1

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нерухомість-Інвест"

про визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав № 86/110/щ;

про витребування у ОСОБА_1 на користь КП "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1

у межах справи № 906/1041/19

про визнання банкрутом КП "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради в особі ліквідатора Каплі Сергія Васильовича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2023 року у справі № 906/1041/19 (906/879/21) залишено без змін.

13.11.2023 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради в особі ліквідатора Каплі Сергія Васильовича з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 906/1041/19 (906/879/21), в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши касаційну скаргу, суддя-доповідач вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Проте скаржник не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм матеріального та процесуального права без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 2 частини четвертої ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 % ціни позову, але не менше 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Предметом поданого у 2021 році позову у цій справі є:

1)визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав № 86/110/щ;

2) витребування у ОСОБА_1 на користь КП "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270 грн.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Стаття 162 ГПК України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у зв`язку з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Враховуючи майновий характер позовних вимог про витребування нерухомого майна, у колегії суддів немає можливості визначити вартість спірного майна, визначену під час звернення з позовом, для встановлення розміру судового збору, який необхідно сплатити за звернення з касаційною скаргою у цій справі, відтак скаржнику необхідно надати відповідні докази.

Оскаржуваною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Житомирської області про відмову у задоволенні позову залишено без змін.

Відтак, скаржник при зверненні з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю з однією вимогою немайнового характеру та майновою вимогою про витребування нерухомого майна повинен сплатити судовий збір у розмірі (2 270 грн + (вартість майна х 1,5 %) х 200%).

Крім того, Верховний Суд зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку. У зв`язку з цим, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі та виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради в особі ліквідатора Каплі Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 906/1041/19 (906/879/21) підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду доказів вартості майна, яке є предметом позову, для встановлення ціни позову, з якої визначається розмір судового збору за звернення до суду та доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у встановлених порядку та розмірі.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради в особі ліквідатора Каплі Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 906/1041/19 (906/879/21) - залишити без руху.

2.Надати Комунальному підприємству "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради в особі ліквідатора Каплі Сергію Васильовичу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3.Роз`яснити скаржнику у справі № 906/1041/19 (906/879/21), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.