Постанова

від 19.12.2023 по справі 918/759/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/759/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх"</a> (далі - ТОВ "Мотортєх") - не з`явився,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ "Рівнетеплоенерго", скаржник) - Мицько Р.М. (адвокат),

приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича (далі - приватний виконавець, Сідоренко С. П.) - Сідоренко С.П., Дяденчук А.І. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго"

на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023 (головуючий - суддя Пашкевич І.О.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 (головуючий - суддя Петухов М.Г., судді: Василишин А.Р., Мельник О.В.)

за скаргою ТОВ "Рівнетеплоенерго" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича (далі - приватний виконавець, Сідоренко С.П.)

у справі №918/759/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх"</a> (далі - ТОВ "Мотортєх")

до ТОВ "Рівнетеплоенерго"

про стягнення 1 239 936, 47 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. ТОВ "Мотортєх" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" коштів в сумі 1 239 936,47 грн за договором про надання послуг.

Розгляд справи попередніми судовими інстанціями

2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "Мотортєх" 872 000,00 грн основного боргу, 161 374,85 грн пені, 17 235,38 грн - 3% річних, 160 543,77 грн - інфляційні втрати та 18 167,31 грн судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 28 782,47 грн пені відмовлено.

3. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.11.2022 заяву представника ТОВ "Мотортєх" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/759/22 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "Мотортєх" 42 000,30 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги. У решті витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 42 557,70 грн - відмовлено.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 змінено рішення Господарського суду Рівненської області від 08.11.2022 у справі №18/759/22, викладено його резолютивну частину в такій редакції: "1.Позов задоволити частково. Стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "Мотортєх" 872 000,00 грн основного боргу, 109 637,78 грн пені, 76 486,05 грн інфляційних втрат, 9617,99 грн -3% річних та 16016,13 грн судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні позову в частині стягнення 80519,54 грн пені, 84057,72 грн інфляційних втрат та 7617,39 грн -3% річних - відмовлено". Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 22.11.2022 змінено в частині суми стягнення. Викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: "Стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "Мотортєх" 38 415 грн витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

5. На виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, яка набрала законної сили 14.02.2023, 22.03.2023 видано відповідні накази.

6. Від представника ТОВ "Рівнетеплоенерго" 03.04.2023 надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

7. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.04.2023 у задоволенні заяви відмовлено.

8. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.04.2023 повернуто скаржнику - ТОВ "Рівнетеплоенерго".

9. До Господарського суду Рівненської області в травні 2023 року надійшла скарга ТОВ "Рівнетеплоенерго" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П., у якій заявник просив суд визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця з неповернення ТОВ "Рівнетеплоенерго" коштів в сумі 108 375,79 грн основної винагороди приватного виконавця з примусового виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 918/759/22.

9.1. Скарга мотивована тим, що 04.04.2023 приватний виконавець в рамках виконавчого провадження по виконанню наказу у справі № 918/759/22 стягнув із ТОВ "Рівнетеплоенерго" 108 375, 79 грн основної грошової винагороди приватного виконавця. При цьому, боржник вважав, що приватний виконавець стягнув вказані грошові кошти з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", а тому дані кошти на переконання скаржника підлягають поверненню на користь ТОВ "Рівнетеплоенерго".

9.2. Скаржник зазначав, що порушення в діях приватного виконавця полягають у тому, що на момент стягнення приватним виконавцем суми боргу та основної винагороди, 04.04.2023, сума заборгованості за виконавчим документом у справі № 918/759/22 була відсутня, тобто не підлягала стягненню в примусовому порядку, оскільки судове рішення добровільно виконано боржником 31.03.2023.

9.3. Також скаржник вказав, що 04.05.2023 він звернувся до приватного виконавця з вимогою про повернення у п`ятиденний термін з моменту отримання листа коштів у сумі 108 375,79 грн основної грошової винагороди приватного виконавця, яка вручена 08.05.2023. Однак приватний виконавець означені грошові кошти не повернув, і зберігає їх у себе без достатньої правової підстави.

Стислий зміст оскаржуваних судових рішень

10. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023 відмовлено в задоволенні скарги боржника ТОВ "Рівнетеплоенерго" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П.

10.1. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для повернення 108 375,79 грн основної грошової винагороди приватного виконавця, як наслідок і відсутні підстави для задоволення скарги ТОВ "Рівнетеплоенерго".

11. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 скасовано ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023, а провадження у справі за скаргою ТОВ "Рівнетеплоенерго" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. закрито.

11.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що скарга на бездіяльність приватного виконавця підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у скарзі в цій частині вимог згідно приписів пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. ТОВ "Рівнетеплоенерго" 06.10.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023 у справі №918/759/22; ухвалити рішення про задоволення скарги ТОВ "Рівнетеплоенерго" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П.; визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Сідоренка С.П. з не повернення ТОВ "Рівнетеплоенерго" коштів в сумі 108 375,79 грн основної винагороди приватного виконавця з примусового виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №918/759/22.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. У касаційній скарзі ТОВ "Рівнетеплоенерго" з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що судами передніх інстанцій неправильно застосовано норми частини другої статті 74, частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ, частини четвертої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та порушено норми процесуального права частину першу статті 339, частину першу статті 340 ГПК України.

13.1. Також скаржник вважає, що висновки Північно-західного апеляційного господарського суду про застосування частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ викладені в оскаржуваній постанові не узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені в ухвалі від 29.03.2023 у справі №585/2436/21.

13.2. Крім того відсутні висновки Верховного Суд про застосування частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", частини четвертої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" з огляду на положення частини п`ятої статті 11, частини першої статті 598, статті 599 та статті 604 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позиція інших учасників справи

14. Приватний виконавець у відзиві на касаційну скаргу частково заперечує проти доводів скаржника, просить скаргу задовольнити частково, скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023 залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

15. Від приватного виконавця 15.12.2023 до Суду надійшли додаткові пояснення.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 у справі №918/759/22 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

17. Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023, зокрема відкрито касаційне провадження у справі №918/759/22 за касаційною скаргою ТОВ "Рівнетеплоенерго".

18. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.12.2023 № 29.2-02/3427 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б.

19. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 для розгляду справи №918/759/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій

20. Предметом касаційного розгляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Рівнетеплоенерго" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. та постанова суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження у справі за скаргою ТОВ "Рівнетеплоенерго".

21. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх судових інстанцій норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

22. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

23. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

24. Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

25. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 ГПК України).

26. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

27. Верховний Суд погоджується із посиланням суду апеляційної інстанції на частину першу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 339, 340 ГПК України, з яких вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно.

28. Натомість, згідно з частиною другою статті 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

29. З наведених норм права вбачається, що Закон України «Про виконавче провадження» установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

30. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у справі №1940/1957/18 викладено правову позицію про те, що вищезазначені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову щодо оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

31. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи: 1) з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів: 2) належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

32. Такі ж за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, від 19.02.2020 у справі №382/389/17, від 18.12.2019 у справі № 344/21436/18, 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 21.08.2019 у справі № 1915/1868/2012, від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 28.11.2018 у справі № 2-01575/11, від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, а також Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 у справі № 640/20165/18 тощо.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №229/1026/21 зазначила, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

34. Отже, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу, зокрема, стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.

35. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц) "щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані".

36. Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П., ТОВ "Рівнетеплоенерго" просив суд визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця з неповернення ТОВ "Рівнетеплоенерго" кошти в сумі 108 375,79 грн основної винагороди приватного виконавця з примусового виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 918/759/22.

37. Як установлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. о 13:15:39 год. відкрито виконавче провадження ВП № 714434970 на виконання наказу від 22.03.2023 у справі №918/759/22 на загальну суму 1 083 757 грн 95 коп. У постанові про відкриття даного виконавчого провадження від 31.03.2023 (пункт 3) постановлено стягнути з боржника основну грошову винагороду приватного виконавця у розмірі 108 375 грн 79 коп.

38. Приватним виконавцем 04.04.2023 у межах виконавчого провадження ВП №714434970 стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" 1 083 757,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 14492 від 04.04.2023, а також стягнуто 108 375,79 грн основної грошової винагороди приватного виконавця, що підтверджується платіжною інструкцією №14491 від 04.04.2023.

39. Отже, ключовим і визначальним за доводами і підставами поданої скарги є: з приводу чого виник спір - з приводу основної винагороди приватного виконавця; підстава скарги - неправомірне (безпідставне) стягнення основної винагороди (адже відбулось добровільне виконання рішення суду) і бездіяльність в її неповерненні; обраний спосіб і порядок - скарга подана в порядку статті 339 ГПК України на бездіяльність приватного виконавця.

40. Таким чином, оскільки ТОВ "Рівнетеплоенерго" просить визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця в частині з неповернення ТОВ "Рівнетеплоенерго" коштів в сумі 108 375,79 грн основної винагороди приватного виконавця, тобто оскаржується бездіяльність (рішення приватного виконавця) щодо неповернення основної винагороди, скарга не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

41. У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулось до суду першої інстанції саме зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. на підставі статті 339 ГПК України. Водночас, на справи з приводу оскарження рішень, зокрема, щодо стягнення виконавчого збору, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

42. Доводи касаційної скарги та відзиву зазначених висновків не спростовують.

43. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (у даному випадку - застосування частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", частини четвертої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" з огляду на положення частини п`ятої статті 11, частини першої статті 598, статті 599 та статті 604 ЦК України), колегія суддів виходить з того, що ключовим питанням під час касаційного провадження було встановлення порушення/не порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час закриття провадження у справі. Верховний Суд, не встановивши порушень судом апеляційної інстанції норм частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ, дійшов висновку, що ухвала про закриття провадження у справі відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду у такій категорії справ.

44. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

45. З урахуванням наведеного вище, доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не приймаються Верховним Судом.

46. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

47. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

48. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у правовому, так і процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

49. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій Постанові.

51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

52. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати

54. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі №918/759/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова