Ухвала

від 08.12.2023 по справі 527/2096/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 527/2096/21

провадження № 61-17341ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Онікс Карат» про зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Онікс Карат» (далі - ПП «Онікс Карат») про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 5320680400:00:011:0028 площею 7,1551 га, яка розташована на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Під час розгляду справи 527/478/21 їй стало відомо, що існує договір оренди вказаної земельної ділянки площею 7,16 га, кадастровий номер 5320680400:00:011:0028, від 25 січня 2011 року, строком на 10 років. Позивач заперечує факт укладення та підписання між нею та ПП «Онікс Карат» договору оренди землі від 25 січня 2011 року зі строком оренди на 10 років, вважає, що підпис на цьому договорі та акті приймання - передачі виконаний іншою особою.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ПП «Онікс Карат» про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки задоволено.

Зобов`язано ПП «Онікс Карат» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,1551 га, кадастровий номер 5320680400:00:011:0028, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Скасовано рішення державного реєстратора відділу Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області Цимбал В. М. від 01 листопада 2012 року, номер рішення 532060004006065, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 7,1551 га, кадастровий номер 5320680400:00:011:0028, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Рішення суду першої інстанціїмотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 договір оренди землі від 25 січня 2011 року № 7 та акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувала, то такий договір не може вважатись укладеним. Доводи відповідача про те, що позивач отримувала плату за користування земельною ділянкою не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання спірного договору оренди земельної ділянки саме на визначених у договорі істотних умовах, зокрема, щодо строку його дії, оскільки такий договір позивач своїм підписом не скріплював, а чинним законодавством не передбачено усної форми договору оренди землі та не вказує на відсутність порушення права власності позивача за встановлених обставин. Адже отримання власником майна плати за фактичне використання належного йому майна не суперечить закону і разом з тим не свідчить про укладення договору оренди землі.

Посилання представника відповідача на відсутність порушеного права, в зв`язку поверненням спірної земельної ділянки позивачу спростовується як поясненнями позивача, яка повідомила, що земельна ділянка на даний час їй не повернута, так і листом від 21 листопада 2022 року № 18, згідно якого ПП «Онікс-Карат» повідомило позивача про виділення їй земельної ділянки єдиним масивом разом з земельними ділянками, що належать ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (в полі № 3), тобто позивачу запропоновано до повернення земельну ділянку в іншому місці, що не передбачено чинним законодавством.

Позовні вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки є обґрунтованими, оскільки обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності судом зазначено, що оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном - земельною ділянкою, то нею подано негаторний позов, особливістю якого є те, що він спрямований на усунення порушень повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин загальної позовної давності.

Додатковим рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2023 року вирішено питання судових витрат.

Стягнуто з ПП «Онікс Карат» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Стягнуто з ПП «Онікс Карат» на користь ОСОБА_1 11 514,97 грн витрат за проведення експертизи.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позов було задоволено, однак судом під час ухвалення рішення не було вирішено питання про судові витрати, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ПП «Онікс Карат» задоволено.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року та додаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Онікс Карат» про зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 договір оренди землі від 25 січня 2011 року № 7 та акт приймання передачі земельної ділянки не підписувала. Разом з тим, з таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд погодитись не може, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлений факт укладення договору земельної ділянки між ОСОБА_1 і ПП «Онікс Карат» строком на десять років, а належними і допустимими доказами доведено, що ПП «Онікс Карат» упродовж дев`яти років сплачувало орендну плату, тобто виконувало умови укладеного договору. Тому навіть за відсутності підпису самої ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 25 січня 2011 року №7 і в акті приймання-передачі такий договір є укладеним у розумінні вимог статті 638 ЦК України.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на твердженні про неукладеність договору оренди, з наведених підстав заявлені вимоги є необґрунтованими.

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у вересні 2021 року, тобто до закінчення строку дії договору, нею не було надано до суду належних, допустимих і достатніх доказів про те, що після закінчення строку дії договору, з 01 листопада 2021 року, відповідач продовжує неправомірно користуватися земельною ділянкою, яка їй належить.

Оскільки, додаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2023 року є похідним від рішення цього ж суду від 16 лютого 2023 року, то воно також підлягає скасуванню.

04 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції і додаткове рішення цього суду.

Підставою, на якій подається касаційна скарга, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц; у постановах Верховного Суду: від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, застосував до спірних правовідносин неправильні висновки Верховного Суду, оскільки обставини тих справ не є релевантними до спірних правовідносин. Зазначає, що вона не була обізнана про існування договору оренди землі, укладеного з ПП «Онікс-Карат», оскільки вважала, що має договірні відносини щодо оренди землі, яка їй належить на праві власності, з іншим суб`єктом господарювання, а саме з ФОП ОСОБА_4 . Тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку стосовно того, що договір оренди земельної ділянки, який відповідно до законодавства тлумачиться як неукладений, не може тлумачитись як фактично укладений шляхом конклюдентних дій. Оскільки вона договір оренди землі від 25 січня 2011 року № 7 та акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувала, то такий договір не може вважатися укладеним через те, що відповідач їй сплачував орендну плату Тому постанова апеляційного суду є прийнятою з порушенням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 190921 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,16 га на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320680400:00:011:0028.

У матеріалах справи міститься договір оренди землі від 25 січня 2011 року № 7, згідно якого орендодавцем є ОСОБА_1 , а орендарем - ПП «Онікс Карат». Згідно підпункту 1.2 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320680400:00:011:0028, загальною площею 7,16 гектарів.

Пунктом 8 договору оренди передбачено, що договір укладено на 10 років.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі 01 листопада 2012 року за № 532060004006065.

Згідно висновку експерта № 354-355 за результатами судово-почеркознавчої експертизи по матеріалах цивільної справи № 527/2096/21, складеного 28 жовтня 2022 року, - підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець ____» договору оренди землі від 25 січня 2011 року № 7, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Онікс Карат» в особі ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; - підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець передав ____» акта приймання передачі земельної ділянки від 25 січня 2011 року за договором оренди землі від 25 січня 2011 року № 7 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2021 року у справі № 527/478/21, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі і задоволено зустрічний позов ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_1 : визнано недійсним договір оренди землі від 10 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_4 , стосовно земельної ділянки площею 7,16 га на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320680400:00:011:0028, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 190921.

У межах розгляду справи № 527/478/21 судами встановлено, що 25 січня 2011 року між ОСОБА_1 і ПП «Онікс Карат» укладений договір оренди № 7 земельної ділянки площею 7,16 га на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320680400:00:011:0028, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 190921. Судами також встановлено, що договір укладено строком на 10 років, договір зареєстровано 01 листопада 2012 року. Також встановлено факт сплати ПП «Онікс Карат» орендної плати за укладеним договором у натуральній і грошовій формах за період з 2016 по 2019 роки.

Відповідачем подані суду письмові докази, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, згідно яких у період з 2011 року по четвертий квартал 2021 року включно ОСОБА_1 отримувала дохід у виді орендної плати від ПП «Онікс Карат».

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зроблено висновок, що «укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 385/1243/21 (провадження № 61-9682св22) вказано, що «у випадку непідписання договору однією із сторін його не можна вважати неукладеним після повного чи часткового виконання всіма сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18. Якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. Тобто суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним і може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21»

У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що ПП «Онікс Карат» упродовж дев`яти років сплачувало орендну плату позивачу як орендодавцю, тобто виконувало умови укладеного договору, а позивач в свою чергу приймала орендну плату, врахував відповідні обставини, встановлені рішенням суду у справі № 527/478/21 за участі ОСОБА_1 , яка зазначені обставини не спростувала.

Тому апеляційний суд на підставі належно оцінених доказів зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки навіть за відсутності підпису саме ОСОБА_1 у договорі від 25 січня 2011 року № 7 і в акті приймання-передачі, такий договір не можна вважати неукладеним.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц,у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 є необґрунтованими, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц є необґрунтовані, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, №21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 527/2096/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. М. Русинчук