Постанова

від 19.12.2023 по справі 127/23133/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 127/23133/21

провадження № 61-13040св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Павлюком Сергієм Миколайовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2022 року у складі судді Дернової В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів Матківської М. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, визнати право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_5 . Після смерті діда відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку площею 0,0859 га, розташовану на території Вінницької міської ради, Садівничого товариства «Калина» (далі - СТ «Калина») (ділянка № НОМЕР_1 ), для ведення садівництва, яка належала спадкодавцю на праві власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 24 вересня 1997 року, серія ВН № 1/593.

Спадкоємцями першої черги за законом щодо майна ОСОБА_5 були його дружина - ОСОБА_6 і діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_3 .

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області у справі № 127/25086/14-ц за його позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, припинення права власності та внесення змін у свідоцтво встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла тільки його дружина ОСОБА_6 . Цим рішенням не встановлено факту прийняття спадщини дітьми: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_6 спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 прийняла, вступивши в оперативне управління та володіння спадковим майном - земельною ділянкою, однак за своє життя право на спадщину не оформила, свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку не отримала.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 були її діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_3 . Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв ОСОБА_7 , який постійно проживав із спадкодавцем і був зареєстрований за адресою місця її проживання, а саме: квартира АДРЕСА_1 , що вказує про прийняття ним спадщини.

Своє право на спадкування майна, зокрема і того, яке ОСОБА_6 успадкувала після чоловіка ОСОБА_5 , ОСОБА_7 не оформив.

Факт реєстрації ОСОБА_3 за адресою місця проживання її матері ОСОБА_6 не вказують, що вона постійно проживала з матір`ю з огляду на зміну договору найму відповідно до рішення народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року. Ці обставини встановлені рішенням Вінницького міського суду від 19 вересня 2017 року у справі № 127/20440/16-ц.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько - ОСОБА_7 , який усе своє майно заповів йому. Спадщину після смерті батька він прийняв, подавши в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини до Першої вінницької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори подали також ОСОБА_3 (сестра батька) і ОСОБА_2 (дочка спадкодавця від другого шлюбу і сестра позивача від спільного батька).

Він оформив своє право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 , належних батькові на підставі свідоцтва про право власності на житло.

Постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори від 08 жовтня 2014 року № 3491/02-31 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 19 серпня 2013 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, право власності на спадкове майно зареєстроване за ОСОБА_3 .

Вказані обставини встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року у справі № 127/20440/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року, за його позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Судовими рішеннями у справі № 127/20440/16 його позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 серпня 2013 року, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В., на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0859 га, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , надану для ведення садівництва, що належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 24 вересня 1997 року, серія ВН № 1/593, виданого на підставі рішення Вінницької міської ради від 29 травня 1997 року № 433.

Суди у справі № 127/20440/16 встановили, що спадщину після ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв лише ОСОБА_7 .

Після смерті ОСОБА_7 він прийняв спадщину, тому в грудні 2019 року звернувся до Першої вінницької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом на 100 % земельної ділянки площею 0,0859 га.

Постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори від 11 грудня 2019 року № 4053/02-31 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та вказано, що спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли її діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_3 , тому неможливо видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2022 року, що залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 листопада 2020 року № 2-1765, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137. Скасовано рішення державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 листопада 2020 року (індексний номер 55384416, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 136253805101, запис про право власності номер 39411519).

В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 не прийняла спадщини після смерті ОСОБА_6 , оскільки вона не мала права на спадкування, тому видане на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 листопада 2020 року є недійсним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 листопада 2020 року.

Відмовивши у позові в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , суд першої інстанції вказав, що ця вимога є передчасною, оскільки відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом повинно видаватись Першою вінницькою державною нотаріальною конторою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_3 через адвоката Павлюка С. М. звернулася до Верховного Суду через Електронний суд із касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування частини третьої статті 1268 ЦК України щодо спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем у разі зміни договору найму квартири, коли не здійснено поділ майна в натурі, не сформовано окремі об`єкти цивільного обороту, житло не набуло статусу окремого житла та має ту саму адресу. Також відсутній висновок Верховного Суду про те, якими доказами спадкоємець повинен довести спільне проживання із спадкодавцем.

Позивач не довів обставин непроживання заявниці з матір`ю ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області у справі № 127/20440/16-ц встановлено, що позивач не довів підстави позову. Обставини реєстрації ОСОБА_7 і ОСОБА_3 за місцем проживання спадкодавця (батька ОСОБА_5 ) не є доказом прийняття ними спадщини, оскільки квартира АДРЕСА_1 не входить до складу спадкового майна. Доводи позивача про те, що його покійний батько ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_5 також обробляв спірну земельну ділянку, не підтверджені будь-якими доказами. Отже, спірна земельна ділянка підлягає спадкуванню в загальному порядку, а заявниця законно отримала свідоцтво на свою частку землі.

Заявниця проживала з матір`ю в одній кімнаті до дня її смерті, ці обставини суд не спростував.

Рішення народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року про зміну договору найму квартири не вказує про її непроживання з матір`ю. Це рішення не спростовує, що вона проживала саме із матір`ю, а позивач протилежного не довів та не надав доказів того, де проживала заявниця.

Рішенням народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року не поділено майно в натурі, не сформовано окремі об`єкти цивільного обороту, приміщення не набуло статусу окремого житла.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що судовими рішеннями у справі № 127/20440/16-ц встановлено, що ОСОБА_3 не прийняла спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6 . Спадкоємцем ОСОБА_6 є лише його батько ОСОБА_7 . Нотаріус незаконно видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 листопада 2020 року, яке визнано недійсним рішенням Вінницького міського суду від 14 грудня 2022 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_5 належала на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті спадкоємцями першої черги були дружина ОСОБА_6 і діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Після її смерті спадкоємцями першої черги були діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 , ОСОБА_2 - дочкою.

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги є його діти: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Водночас ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_7 за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Надольською О. А. 04 квітня 2013 року за реєстровим номером 7-343, згідно з яким спадкодавець усе своє майно заповів синові ОСОБА_1 .

Державний нотаріус Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. винесла постанову від 11 грудня 2019 року № 4053/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли двоє її дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , частка у спадщині кожного з яких є рівною.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2015 року у цивільній справі № 127/25086/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, припинення права власності та внесення змін у свідоцтво, яке набрало законної сили 13 жовтня 2015 року, встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_6 , а спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_6 не заводилася.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року у цивільній справі № 127/20440/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки земельної ділянки, яке набрало законної сили 19 жовтня 2017 року згідно з ухвалою Апеляційного суду Вінницької області, встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла тільки його дружина ОСОБА_6 .

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року у цивільній справі № 127/20440/16-ц встановлено, що, враховуючи рішення народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року про зміну договору найму квартири, факт реєстрації ОСОБА_3 за адресою місця проживання спадкодавця ОСОБА_6 не підтверджує факту її проживання зі спадкодавцем на день смерті.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 постійно проживав і був зареєстрований за адресою місця проживання спадкодавця ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 , тобто він прийняв спадщину після ОСОБА_6 , однак своє право на спадкування майна, зокрема і того, яке ОСОБА_6 успадкувала після померлого чоловіка, він не оформив.

Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року у справі № 127/20440/16-ц залишено без змін. Вказано, що ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_6 не подала, а факт проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини та/або факт прийняття спадщини згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України у судовому порядку встановлений не був.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті їхнього батька ОСОБА_7 , подавши відповідні заяви до Першої вінницької державної нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний термін.

ОСОБА_3 також подала заяву про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_7 у шестимісячний строк.

27 листопада 2020 року на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. за реєстровим № 2-1765, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на спадщину, яка складається з 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 24 вересня 1997 року, серія ВН № 1/593, виданого на підставі рішення Вінницької міської ради від 29 травня 1997 року № 433.

Рішенням державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. 27 листопада 2020 року здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 55384416, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 136253805101, запис про право власності номер 39411519).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).

Доводи касаційної скарги стосуються питання кола осіб, які успадкували земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137, після смерті ОСОБА_6 , а саме: ОСОБА_3 і ОСОБА_7 у рівних частинах або лише ОСОБА_7 , спадщину після якого отримав позивач у справі.

Відповідно до статті 1225 ЦК України (у редакції станом на 02 жовтня 2008 року) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України (у редакції станом на 02 жовтня 2008 року) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України (у редакції станом на 02 жовтня 2008 року) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України у редакції станом на 02 жовтня 2008 року).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року у цивільній справі № 127/20440/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла лише його дружина ОСОБА_6 . Суд апеляційної інстанції у цій справі зазначив, що враховуючи рішення народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року про зміну договору найму квартири, факт реєстрації ОСОБА_3 за адресою місця проживання ОСОБА_6 не підтверджує факту проживання її із спадкодавцем на день смерті. Суд апеляційної інстанції встановив, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 постійно проживав із спадкодавцем та був зареєстрований за адресою місця проживання спадкодавця ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 та прийняв спадщину після спадкодавця ОСОБА_6 , однак своє право на спадкування майна, зокрема і того, яке спадкодавець успадкувала після померлого чоловіка ОСОБА_5 , не оформив.

Встановивши, що ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_6 не подала, а факт проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України у судовому порядку не встановлений, суди з урахуванням преюдиційних фактів у справі, що переглядається, дійшли обґрунтованого висновку про недійсність виданого на ім`я ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 листопада 2020 року № 2-1765 на 1/2 частини спірної земельної ділянки, оскільки ОСОБА_3 втратила право на спадкування після ОСОБА_6 .

Посилання заявниці на відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини третьої статті 1268 ЦК України та висновку про те, якими доказами спадкоємець повинен довести спільне проживання із спадкодавцем, є безпідставними, оскільки Верховний Суд робив такі висновки неодноразово, зокрема, у постановах від 01 серпня 2018 рокуу справі № 212/9157/15-ц, провадження № 61-10998св18, від 28 липня 2021 року у справі № 363/719/17, провадження № 61-7283св19, від 05 лютого 2020 року у справі № 718/3569/18-ц, провадження № 61-19455св19, від 14 грудня 2022 рокуу справі № 198/132/21, провадження № 61-10359св22, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18, від 12 липня 2022 року у справі № 295/15914/19, провадження № 61-7486св21, від 07 червня 2023 рокуу справі № 227/5018/21, провадження № 61-2216св23, від 17 січня 2022 року у справі № 643/790/20, провадження № 61-12807св21 та інших.

У наведених постановах Верховний Суд вказав про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Підтвердженням обставин, встановлених частиною третьою статті 1268 ЦК України, про те, що спадкоємець проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є будь-які належні і допустимі докази, які підтверджують такі обставини.

ОСОБА_3 у касаційній скарзі посилається на те, що вона проживала з матір`ю в одній кімнаті до дня її смерті, що не є спростованим під час судового розгляду; рішення народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року не спростовує, що вона проживала саме із матір`ю, а позивач протилежного не довів та не надав доказів проживання заявниці; рішенням народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року не здійснено поділ майна в натурі, не сформовано окремі об`єкти цивільного обороту, житло не набуло статусу окремого житла.

У справі № 127/20440/16-ц суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року у справі за позовом ОСОБА_3 (відповідач у справі, що переглядається), ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зміну договору житлового найму, виділено ОСОБА_3 і ОСОБА_9 кімнату 18,45 кв. м. на АДРЕСА_3 та зобов`язано укласти окремий договіріз ОСОБА_3

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що незалежно від того, що квартира не розподілена в натурі, рішення Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року було виконано - відкрито особові рахунки на ОСОБА_5 зі складом сім`ї в три особи та ОСОБА_3 зі складом сім`ї в три особи, підтвердженням чого є рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 19 вересня 1974 року № 657, що встановлено у справі № 127/20440/16-ц (т 1, а. с. 26-29).

Крім того, у справі, що переглядається, підстави позову не стосуються доказування та встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, водночас доводи касаційної скарги щодо недоведеності обставин фактичного проживання ОСОБА_3 не спростовують недійсності виданого на ім`я ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 листопада 2020 року № 2-1765 на 1/2 частини спірної земельної ділянки, що є предметом позову, оскільки ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_6 не подала, а факт її проживання разом із спадкодавцем з урахуванням преюдиційних фактів, зазначених у справах № 127/20440/16-ц,127/25086/14-ц, у судовому порядку не встановлений.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Безпідставним також є посилання заявниці на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2015 року у справі № 127/20440/16-ц як на підставу відмови у позові, оскільки цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено в позові про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, припинення права власності та внесення змін у свідоцтво з тих підстав, що позивач не довів факт вступу ОСОБА_7 у володіння і управління спадковим майном ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вимоги про вступ ОСОБА_7 у володіння і управління спадковим майном ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявлені не у спосіб захисту прав, визначених нормами ЦК України 2003 року.

У справі № 127/20440/16-ц підставами позову ОСОБА_1 було доведення обставин спадкування його батька ОСОБА_7 після діда ОСОБА_5 .

У справі, що переглядається, підставами позову ОСОБА_1 є спадкування його батька ОСОБА_7 після баби ОСОБА_6 , яка одноосібно успадкувала майно свого чоловіка ОСОБА_5 .

Отже, предмет, підстави позову у цій справі та справі № 127/20440/16-ц є різними, що виключає преюдиційність відмови у позові ОСОБА_1 у справі № 127/20440/16-ц для вирішення спору у справі, що переглядається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_4 , подану адвокатом Павлюком Сергієм Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська