Постанова

від 19.12.2023 по справі 759/7647/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 759/7647/22

провадження № 51-3865км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ТОВ «Амберама» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року про закриття кримінального провадження № 32014110000000012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі КК України),

Історія кримінального провадження та короткий зміст оскаржених судових рішення

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року задоволено клопотання прокурора та закрито кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Задовольняючи клопотання прокурора, суд мотивував свої висновки тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 212 КК України (в редакції чинній станом на 27 квітня 2014 року), на даний час відноситься до кримінальних проступків, а кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакціях чинних станом на 27 квітня 2014 року), - до нетяжких злочинів. Тому, станом на 07 травня 2019 року закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності невстановленої особи, яка вчинила ці кримінальні правопорушення. Враховуючи ці обставини і те, що кримінальні правопорушення не є особливо тяжкими злочинами проти життя чи здоров`я особи та не є злочинами, за які згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, суд закрив кримінальне провадження.

Цією ж ухвалою суд конфіскував і передав у дохід держави в особі Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України речові докази - каміння бурштину сирцю в кількості 5 183 кг.

Вирішуючи питання про долю речових доказів, суд виходив з того, що власника майна не встановлено, а в осіб, у яких вилучено вказане майно, відсутні будь-які документи на його видобуток чи придбання в осіб, які мають таке право. Також суд врахував поширеність фактів незаконного видобутку бурштину на території Київської області, у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що майно являється незаконно здобутим.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року ухвалу районного суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ТОВ «Амберама» (далі Товариство) ставить питання про скасування ухвал районного та апеляційного судів в частині вирішення питання про долю речових доказів у зв`язку з істотним порушенням судами вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та просить передати речові доказів Товариству.

Стверджує, що районний суд в частині застосування конфіскації та передачі в дохід держави належного Товариству майна допустив неправильне застосування кримінального закону під час вирішення питання про конфіскацію майна та безпідставно не застосовував до даних правовідносин ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).

Апеляційним судом, у свою чергу, при розгляді апеляційної скарги Товариства не було надано жодної оцінки наданим доказам - контракту на переробку давальницької сировини № 0217 від 17 лютого 2014 року та митної декларації від 08 вересня 2014 року, які підтверджували те, що Товариство на законних підставах володіло майном, яке було вилучено 12 вересня 2014 року у розмірі 1530,919 кг та необґрунтовано залишив його скаргу без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що касаційна скарга представника Товариства не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Мотиви Суду

За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Оскаржувані судові рішення відповідають даним вимогам кримінального процесуального закону.

Так, з матеріалів провадження та постановлених у справі судових рішень слідує, що слідчим управлінням ГУ НП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014110000000012 від 06 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням було встановлено, що службові особи та співзасновники ТОВ «Амберама» за попередньою змовою між собою в період 2012 - 2013 років з метою умисного ухилення від сплати податків, провели операції з придбання (сировини для переробки на митній території України) товарів від компанії-нерезидента UAB «GEO AMBRA» (Литва, Клайпеда), чим занизили вартість товару та ухилились від сплати податку на додану вартість з імпортованих товарів та товарів придбаних на території України шляхом не відображення в звітності реальних обсягів придбання сировини-несортованої дорогоцінного каміння «Бурштину».

До того ж, службові особи та співзасновники ТОВ "Амберама" здійснювали експортно-імпортні операції з придбання для переробки на митній території України бурштину у сировині та подальшої реалізації бурштину довільної форми, частково обробленого галтуванням, за межі митної території України, використовуючи при цьому ПП "ЛНК". Так, службовими особами ПП "ЛНК" відповідно до укладених з компанією-нерезидентом контрактів імпортовано на територію України з квітня 2014 року, сировину (сортоване дорогоцінне каміння бурштину для переробки на митній території України) на суму 27 383, 8 грн. Згідно з показниками податкової звітності за 2014 рік підприємством у декларації з ПДВ за травень 2014 року зазначені операції не відображені.

З метою маскування експортно-імпортних операцій в значних обсягах службовою особою ПП "ЛНК" ОСОБА_8 здійснюється перерахування безготівкових коштів в іноземній валюті за аналогічною схемою, як і у ТОВ "Амберама".

12 вересня 2014 року під час обшуку автомобіля "Mercedes-Benz Vito" д/н НОМЕР_1 вилучено бурштин частково оброблений в картонних коробках. Представником UAB "Erigis" надано документи, відповідно до яких вказаний бурштин перевозиться з республіки Литва і місцем її видобутку є Литва. Однак згідно з висновком гемологічної експертизи № 5 від 07 листопада 2014 року країною походження бурштину, зразки якого вилучені в автомобілі, є Україна.

Таким чином, під час досудового розслідування було встановлено, що невстановлені особи на території України організували незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

З метою підтвердження чи спростування сум несплачених податків (зборів) проведено документальну невиїзну перевірку ПП "ЛНК" з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. За результатами перевірки встановлено, що товар "бурштин у сировині", ввезений ПП "ЛНК" та оформлений за міжнародним договором, не використовувався за заявленою метою, чим порушено порядок здійснення операцій з переробки товарів, визначений главою 23 Митного кодексу України, що призвело до неправомірного застосування умовного повного звільнення від оподаткування: мито, яке нараховується відповідно вимог глави 42 Митного кодексу України, та ПДВ, який нараховується відповідно вимог розділу V Податкового кодексу України та, як наслідок, з урахуванням положень п. 190.1 ст. 190, п. 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України, до заниження податкового зобов`язання на загальну суму 1 515 478, 57 грн (в тому числі: ввізне мито - 135 310, 59 грн., ПДВ - 1 380 167, 98 грн).

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 20198/17-45 від 28 березня 2018 року висновки, викладені в акті перевірки ГУ ДФС у Київській області № 1/5/10-36-22-06/39156487 від 23 лютого 2015 року з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за міжнародним договором, відповідно до яких ПП "ЛНК" не сплачені податкові зобов`язання з ввізного мита та ПДВ на загальну суму 1 515 478, 57 грн, документально підтверджено.

Під час досудового розслідування також були проведені обшуки та тимчасові доступи на виробничих, складських приміщеннях ПП "ЛНК" і ТОВ "Амберама", за місцями проживання осіб, а також на митниці, в ході яких вилучено бурштинову сировину загальною масою 5 183 кг.

У подальшому, 11 липня 2022 року від прокурора надійшло клопотання про закриття кримінального провадження № 32014110000000012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ставилось в даному клопотанні і питання конфіскацію в дохід держави в особі Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України речових доказів у виді каміння бурштину сирцю у кількості 5 183 кг.

Районний суд, вирішуючи клопотання прокурора, послався на те, що оскільки особу, яка вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 32014110000000012 від 06 травня 2014 року не встановлено, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився, зазначені кримінальні правопорушення не є особливо тяжкими злочинами проти життя чи здоров`я особи та не є злочинами, за які згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, то кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, районний суд, постановляючи ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, застосував спеціальну конфіскацію і конфіскував у власність держави речові докази у виді каміння бурштину сирцю у кількості 5 183 кг.

Застосовуючи такий захід кримінально-правового характеру, суд першої інстанції мотивував це тим, що власника майна не встановлено, а у осіб, у яких вилучено майно відсутні будь-які документи на його видобуток чи придбання майна у осіб, які мають таке право.

Апеляційний суд в свою чергу відхилив доводи апеляційної скарги представника Товариства та погодився з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення долі речових доказів.

З вказаними рішеннями судів погоджується колегія судів та відхиляє доводи представника товариства щодо незаконності вказаних рішень, виходячи з таких обґрунтувань.

Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, а саме якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Згідно ч. 4 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.

Частиною 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Доводи представника Товариства, про те, що спеціальна конфіскація не може бути застосована до вилученого у підприємства майна, оскільки Товариство є його власником, а тому підлягає поверненню Товариству, на думку колегії суддів є непереконливими.

Як вже було зазначено вище, суд першої інстанції свої висновки про те, що вилучена у Товариства 12 вересня 2011 року в ході обшуку продукція являється незаконно здобутою, обґрунтував тим, що у осіб яких вилучено вказане майно, відсутні будь-які документи на його видобуток чи документи на придбання такої продукції в осіб, які мають таке право.

У свою чергу суд апеляційної інстанції, погоджуючись із рішенням районного суду, проаналізувавши надані представником Товариства документи: копію контракту на переробку давальницької сировини № 0217 від 17 лютого 2014 року, укладеного між ТОВ "Амберама" (виконавець) і ЗАТ "Geo Аmbra" (Литва) (замовник); копію митної декларації № 125130006/2014/593232 від 08 вересня 2014 року на переміщення через митний кордон України від ЗАТ "Geo Аmbra" на адресу ТОВ "Амберама" товару - бурштину у сировині вагою 1 500 кг, копію міжнародної транспортної накладної CMR № 125000000/2014/930836 від 08 вересня 2014 року, акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09 вересня 2014 року, у відповідності з яким під час огляду проводився повний перерахунок та зважування кожного мішка і встановлена вага 1 499, 3 кг, дійшов висновку, що вказані документи не підтверджують, що власником вказаного майне є Товариство.

Були взяті до уваги цим судом івисновки експертів за результатами експертизи та оцінки дорогоцінних каменів органогенного утворення у сировині та виробах № 6 від 07 листопада 2014 року, яка проводилась за зразками вилучених під час проведеного обшуку офісного приміщення Товариства бурштину. Згідно даного висновку орієнтовною країною походження (видобування) наданих для проведення експертизи зразків №№ 1-60 є Індонезія та зразка № 63 - є країни балтійського регіону. Тому на основі викладено цей суд дійшов висновку, що, оскільки країною походження більшості вилученого товару є Індонезія, у той час як згідно з документами, наданими для митного оформлення та митного контролю, товаром, який переміщувався через митний кордон України був бурштин у сировині несортований, країною виробництва якого є Литва, то це свідчить про те, що відсутній законний володілець майна і тому таке майно підлягає конфіскації.

Будь яких інших доказів на підтвердження законного володіння майном Товариством суду надано не було.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в ст. 7 КПК України закріплено, що до основних засад кримінального провадження належить, зокрема змагальність, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів та диспозитивність, яка передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах і спосіб передбачених цим Кодексом.

На переконання колегії суддів судовий розгляд у цьому провадженні відбувався з урахуванням вимог кримінального процесуального законодавства, і, як наслідок, колегія суддів констатує дотримання судами загальної справедливості судового розгляду.

Виконуючи законодавчі приписи, в свою чергу суд апеляційної інстанції перевірив надані Товариством докази на підтвердження своєї позиції. Цей суд їх проаналізував та визнав недостатніми та непереконливими для підтвердження законного володіння майном цим Товариством.

Отже, переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга представника Товариства не містить.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала районного суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при постановленні рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

Ухвала районного суду та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.

Під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування або зміни постановлених у кримінальному проваджені судових рішень.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу представника Товариства слід залишити без задоволення, а судові рішення- без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без зміни, а касаційну скаргу представника ТОВ «Амберама» - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_3