Рішення

від 27.11.2023 по справі 752/17365/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17365/23

Провадження № 2/752/6628/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 листопада 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути на його користь з: ПАТ СК «Інтер-Поліс» частину невиплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 20 622,88 грн; ОСОБА_2 та ТОВ «Денисівка-1» різницю між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням в розмірі 23 190,32 грн і 8 000,00 грн компенсації завданої моральної шкоди. Вирішити питання про розподіл понесених судових витрат: 2 147,00 грн сплаченого судового збору, 5 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу та 4 800,00 грн за проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.01.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Geely CK», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобіля «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який перед поворотом ліворуч на вул. Комарова в м. Чернівці, не врахував дорожньої обстановки, здійснив маневр, не переконавшись, що це буде безпечно, внаслідок чого допустив зіткнення та транспортний засіб позивача отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці в справі № 727/697/23 від 27.01.2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2 », на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована ПАТ СК «Інтер-Поліс», згідно з полісом № АР/3004023, де страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 130 000,00 грн, а франшиза 2 600,00 грн.

Страховиком здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 25 675,07 грн, однак внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачу,як власнику автомобіля «Geely CK», д.н.з. НОМЕР_1 , завдано матеріальних збитків з урахуванням зносу, розмір яких відповідно до висновку експерта №31/23, складеного 08.05.2023 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, становить 46 297,95 грн, отже сума недоплаченого страхового відшкодування становить 20 622,88 грн, яка підлягає стягненню з ПАТ СК «Інтер-Поліс».

Поряд із цим, позивач зауважує, що вказаним вище експертним висновком визначено, що вартість відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу «Geely CK», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 69 488,27 грн, в зв`язку із чим, з винної у дорожньо-транспортній пригоді особи ОСОБА_2 та ТОВ «Денисівка-1», з яким останній перебував у трудових відносинах, підлягає стягненню 23 190,32 грн.

Крім того, позивач, зауважує, що винними діями ОСОБА_2 як найманого працівника ТОВ «Денисівка-1», йому завдано моральної шкоди, грошовий розмір компенсації якої визначено за його внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності та справедливості.

З огляду на викладене, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 29.08.2023 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін на 25.10.2023 року (а.с. 45-46).

29.09.2023 року від представника відповідача ПАТ СК «Інтер-Поліс» до суду надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому адвокат Гусєв П.В. просить у позові до ПАТ СК «Інтер-Поліс» відмовити, посилаючись на правомірність дій під час визначення розміру та виплати страхового відшкодування позивачеві, а також те, що наданий позивачем висновок експерта про визначення розміру шкоди, є неналежним доказом, через те, що про огляд пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 страховика не повідомив, що суперечить п. 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), крім того, з нього неможливо встановити розмір завданого збитку, а також у висновку не зазначено показники одометра автомобіля. Також просить стягнути з позивача 4 000,00 грн витрат на правову допомогу, які планує понести ПАТ СК «Інтер-Поліс» (а.с. 51-55, 55 зворот).

18.10.2023 року від представника позивача - адвоката Конюшка Д.Б. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що наявність іншого звіту про визначення матеріального збитку щодо того самого транспортного засобу, висновки якого істотно суперечать звіту страховика, дають істотні підстави для обґрунтованих сумнівів у його правильності та позивач оскаржує саме суму страхового відшкодування, оскільки не згоден з її розміром (а.с. 89-90).

Ухвалою від 25.10.2023 року залучено до участі в указаній справі в якості співвідповідача ТОВ «Денисівка-1». Відкладено судовий розгляд на 27.11.2023 року (а.с. 140-141).

Від відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Денисівка-1» відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16.01.2023 року о 12 год. 50 хв. в м. Чернівці по вул. Комарова,7 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2 , перед поворотом ліворуч на вул. Комарова в м. Чернівці, не врахував дорожньої обстановки, здійснив маневр, не переконавшись, що це буде безпечно, допустив зіткнення з транспортним засобом «Geely CK», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 10.4, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці в справі № 727/697/23 від 27.01.2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП (а.с. 9).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.05.2012 року, транспортний засіб «Geely CK», д.н.з. НОМЕР_1 , належить позивачу (а.с. 29, 29 зворот).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17.12.2011 року, транспортний засіб «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2 », належить ТОВ «Денисівка-1»(а.с. 59).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в ПАТ СК «Інтер-Поліс» за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/3004023, діючого на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Страхова сума за договором за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 130 000 грн, і франшиза становить 2 600,00 грн (а.с. 62).

Згідно з вказаним полісом, страхувальником вказано ТОВ «Денисівка-1».

Відповідно до дорожнього листа ТОВ «Денисівка-1» № 29142 від 16.01.2023 року, автобус «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2 , використовувався ОСОБА_2 у роботі за маршрутом 5/7. Час роботи у рейсі: 06 год 19 хв - 15 год 09 хв (а.с. 61).

Як вбачається із Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 33571 від 09.02.2023 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження транспортного засобу «Geely CK», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 16.01.2023 року дорівнює з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ПДВ на запасні частини, та без врахування втрати товарної вартості, становить 30 121,31 грн, а вартість відновлювального ремонту складає 44 219,90 грн (а.с. 63-69).

Відповідно до розрахунку, сума страхового відшкодування, яка й була виплачена ОСОБА_1 становить 25 675,07 грн (а.с. 12, 81).

Поряд із цим, не погоджуючись із вказаною сумою страхового відшкодування, позивач замовив власну оцінку пошкодженого транспортного засобу та відповідно до висновку експерта № 31/23, складеного 08.05.2023 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Geely CK», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на час проведення цієї експертизи становить 46 297,95 грн (а.с. 13-17, 17 зворот).

За проведення вказаної експертизи позивач поніс витрати в розмірі 4 480,00 грн (а.с. 28).

Згідно з ремонтною калькуляцією № 43-3665 від 08.05.2023 року, вартість ремонту автомобіля «Geely CK», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 69 488,27 грн (а.с. 22-24).

Відповідно до рахунку на оплату № 57 від 05.05.2023 року, виписаного продавцем СПД ОСОБА_3 покупцю ОСОБА_1 , загальна вартість запчастин визначена в розмірі 39 647,00 грн (а.с. 26).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог до страховика ПАТ СК «Інтер-Поліс», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону № 1961-IV).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 цього ж Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем було визнано дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та виплачено позивачу страхове відшкодування згідно із Звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 33571 від 09.02.2023 року, в розмірі 25 675,07 грн.

Однак, сторона позивача із посиланням на висновок експерта № 31/23, складений 08.05.2023 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, вказувала, що розмір страхового відшкодування є недостатнім.

Відповідно до ст. 29, п.33.3 ст. 33, п.34.2 ст. 34 Закону № 1961-IV обов`язок визначати розмір заподіяного збитку (оціненої шкоди із урахуванням зносу) покладено згідно даного Закону саме на Страховика.

Таким чином, прийняття рішення про визначення підстав та розміру виплати страхового відшкодуванню, здійснюється виключно страховиком, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи (застосуванню підлягають спеціальні норми ст. 29, п.33.3 ст. 33, п.34.2 ст. 34 цього ж Закону).

Самостійне обрання потерпілим експерта для визначення ним шкоди можливе у випадку, передбаченому п.34.3 ст. 34 Закону, - якщо представник страховика не з`явився у визначений строк для визначення розміру шкоди.

Отже, оскільки протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідач, будучи страховиком, направив свого представника до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, здійснив належну оцінку вартості матеріального збитку, суд вважає, що підстав для застосування п.34.3 ст. 34 Закону та виплати потерпілому страхового відшкодування на підставі наданого ним висновку експерта, немає.

Згідно із п. 32.2 ст. 32 Закону № 1961-IV розмір збитків, завданих потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається на дату такої дорожньо-транспортної пригоди.

Поряд із цим, із наданого позивачем висновку експерта № 31/23, який складено 08.05.2023 року, вбачається, що вартість матеріального збитку визначена всупереч п. 32.2 ст. 32 Закону № 1961-IV, а саме не на дату дорожньо-транспортної пригоди (16.01.2023 року), а на час проведення експертизи.

Крім того, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена 24.07.2009 року за № 1335/5/1159 встановлюється порядок оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Вимоги Методики, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень (п. 1.3 Методики).

У п. 4.4. вказаної Методики визначено, що у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація, як показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності).

Однак, в п. 4 розділу «Обмеження достовірності дослідження» наданого позивачем висновку експерта № 31/23, складеного 08.05.2023 року, вказано, що фактичний пробіг досліджуваного автомобіля не встановлений.

Крім того, за змістом ст. 4 Закону України «Про експертизу» забезпечення однієї з гарантій незалежності судового експерта та правильності його висновку є кримінальна відповідальність судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Так, ст. 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновку експерта № 31/23, складеного 08.05.2023 року, не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ураховуючи всі перелічені вище порушення під час вчинення вказаної експертизи в сукупності, суд вважає, що висновок експерта № 31/23, складений 08.05.2023 року, не є належним та допустимим доказом, в зв`язку із чим, не може бути взятий до уваги.

Враховуючи, що під час судового розгляду стороною позивача не доведено достатніми доказами те, що страховиком виплачене страхове відшкодування не в повному обсязі, не спростовано розмір завданої позивачу майнової шкоди, фактично не оспорюється правильність нарахування та виплата суми страхового саме в межах визначених матеріальних збитків згідно із Звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 33571 від 09.02.2023 року, не наведено жодної переконливої обставини із посиланням на відповідні докази, в чому полягає неправильність чи неповнота оцінки, проведеної страховиком, окрім нічим не підтверджених сумнівів, викладених у відповіді на відзив, а тому, суд вважає, що в частині позовних вимог до ПАТ СК «Інтер-Поліс», необхідно відмовити.

Що ж стосується вимог позивача до ОСОБА_2 та ТОВ «Денисівка-1» про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням в розмірі 23 190,32 грн, то суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за особою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного виплаває, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року в справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки, в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі ст. 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Аналіз норм ст.ст. 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (замовник), тобто ТОВ «Денисівка-1», а тому, відповідач ОСОБА_2 не відповідає за збиток перед потерпілим як особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Поряд із цим, вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Денисівка-1», з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, в якості різниці між страховим відшкодуванням і фактичним розміром шкоди в сумі 23 190,32 грн ґрунтуються саме на висновку експерта № 31/23, складеному 08.05.2023 року, де вартість відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу «Geely CK», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 69 488,27 грн, і який судом визнано неналежним доказом, з мотивів, викладених вище.

При цьому, обґрунтувань і вимог щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування, що становить різницю між розміром матеріального збитку в сумі 44 219,90 грн, визначеного у Звіті про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 33571 від 09.02.2023 року та виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 25 675,07 грн, позивачем не заявлено, та не дивлячись на свою незгоду із вказаним розміром страхового відшкодування, жодних інших доказів незаконності її визначення стороною позивача не наведено.

Крім того, будь-яких відомостей щодо того, що ОСОБА_1 відремонтовано транспортний засіб та останній поніс відповідні фактичні витрати внаслідок такого відновлення, матеріали справи не містять.

Наданий стороною позивача сам по собі рахунок на оплату № 57 від 05.05.2023 року, виписаний продавцем СПД ОСОБА_3 покупцю ОСОБА_1 , де вказана загальна вартість запчастин у розмірі 39 647,00 грн, судом до уваги не береться, оскільки такий документ, за своєю правовою природою рахунок не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги (товар), тобто, носить інформаційний характер.

Саме такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року в справі № 915/641/19.

Доказів здійснення оплати позивачем вказаного рахунку матеріали справи не місять.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зауважити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, виходячи із доказів, які надані на підтвердження позову, які не доводять визначених ОСОБА_1 підстав для визнання його позовних вимог обґрунтованими, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням, через їх недоведеність.

Що ж стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «Денисівка-1» 8 000,00 грн компенсації завданої моральної шкоди, то суд зазначає про часткове задоволення позову в цій частині наступних підстав.

Суд зазначає, що таку компенсацію згідно з положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України, виплачує саме роботодавець, тобто ТОВ «Денисівка-1».

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

За загальним правилом особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, тому поряд із компенсацією матеріальної шкоди позивач має право на компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Під моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язанні ні з тією, ні з іншою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд вважає доведеним, що дії відповідача ОСОБА_2 , як найманого ТОВ «Денисівка-1» працівника, у даному випадку були неправомірними і цими неправомірними діями позивачу було завдано моральну шкоду, між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача та наслідками в вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася в моральних стражданнях у зв`язку з цим - є причинно-наслідковий зв`язок.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані пошкодженням належного йому транспортного засобу, а також негативних змін у звичному ритмі його життя.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням характеру і обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суд вважає за необхідне стягнути на відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн.

На переконання суду, позивач та його представник не довели належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог в цій частині в заявленому розмірі на суму 8 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Денисівка-1» моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку із чим, з відповідача ТОВ «Денисівка-1» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 268,40 грн., оскільки позов в частині компенсації моральної шкоди задоволено на суму 2 000,00 грн, що становить 25 % від заявлених вимог позову в цій частині.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги № 19/06/23-ЮП/ІL від 19.06.2023 року; ордер від 21.08.2023 року, акт приймання виконаних робіт про надання правової допомоги від 10.08.2023 року (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом); копію квитанції № 167936194 від 22.06.2023 року (а.с. 131, 132, 133).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд вважає, що позивачем подано належні докази обґрунтування розміру вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, однак їх сума підлягає компенсації пропорційно розміру від ціни позову щодо усіх задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 200,00 грн, тобто 4 % із суми 51 813,20 грн (20 622,88 грн+23 190,32 грн+8 000,00 грн), при цьому, представник відповідача ПАТ СК «Інтер-Поліс» також просив стягнути з позивача 4 000,00 грн витрат на правову допомогу, які планує понести, однак відповідних доказів згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК не надав, в зв`язку із чим, його заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 28, 29, 34, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 106, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) компенсації завданої моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1», код ЄДРПОУ 31742567, юридична адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 64-Б, м. Чернівці, 58007.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко