Постанова

від 29.03.2024 по справі 752/17365/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м. Київ

Справа № 752/17365/23

Провадження № 22-ц/824/6431/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія

«Інтер-Поліс», ОСОБА_2 , Товариство

з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1»,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 , Товариства

з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» про стягнення страхового відшкодування

і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - ПрАТ СК «Інтер-Поліс»), ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 16 січня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача та транспортного засобу « Богдан », реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортний засіб позивача отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 січня 2023 року

в справі № 727/697/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Вказував, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу « Богдан », реєстраційний номер НОМЕР_2 », на момент ДТП, була застрахована в ПАТ СК «Інтер-Поліс» згідно з полісом № АР/3004023, де страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 130 000,00 грн, а франшиза - 2 600,00 грн.

Страховик здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 25 675,07 грн, однак внаслідок вказаної ДТП позивачу, як власнику автомобіля «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , завдано матеріальних збитків з урахуванням зносу, розмір яких відповідно до висновку експерта № 31/23, складеного 08 травня 2023 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, становить 46 297,95 грн, отже сума недоплаченого страхового відшкодування становить 20 622,88 грн, яка підлягає стягненню з ПАТ СК «Інтер-Поліс».

Поряд із цим, позивач зауважував, що вказаним вище експертним висновком визначено, що вартість відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 69 488,27 грн, у зв`язку з чим,

з винної у ДТП особи ОСОБА_2 і ТОВ «Денисівка-1», з яким останній перебував

у трудових відносинах, підлягає стягненню 23 190,32 грн.

Крім того, позивач, зазначав, що винними діями ОСОБА_2 , як найманого працівника ТОВ «Денисівка-1», йому завдано моральної шкоди, грошовий розмір компенсації якої визначено за його внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності та справедливості позивач оцінив у 8 000,00 грн.

ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з: ПАТ СК «Інтер-Поліс» частину невиплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 20 622,88 грн; ОСОБА_2

і ТОВ «Денисівка-1» різницю між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням в розмірі 23 190,32 грн і 8 000,00 грн компенсації завданої моральної шкоди. Вирішити питання про розподіл понесених судових витрат: 2 147,00 грн сплаченого судового збору, 5 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу і 4 800,00 грн за проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Інтер-Поліс»,

ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок ДТП. Вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Призначено судовий розгляд по справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року залучено до участі у справі як співвідповідача ТОВ «Денисівка -1».

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 , ТОВ «Денисівка-1» про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок ДТП задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «Денисівка-1» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн. компенсації завданої моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Врахувавши, що під час судового розгляду стороною позивача не доведено достатніми доказами те, що страховиком виплачено страхове відшкодування не в повному обсязі, не спростовано розмір завданої позивачу майнової шкоди, фактично не оспорюється правильність нарахування та виплата суми страхового відшкодування саме в межах визначених матеріальних збитків згідно із звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 09 лютого 2023 року № 33571, не наведено жодної переконливої обставини із посиланням на відповідні докази, в чому полягає неправильність чи неповнота оцінки, проведеної страховиком, окрім нічим не підтверджених сумнівів, викладених у відповіді на відзив, а тому, суд вважав, що в частині позовних вимог до ПАТ СК «Інтер-Поліс» необхідно відмовити.

Відмовляючи у задоволенні вимог до ОСОБА_2 і ТОВ «Денисівка-1» про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням в розмірі 23 190,32 грн, суд виходив із того, що ОСОБА_2 не відповідає за збиток перед потерпілим як особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. А вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Денисівка-1», з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, в якості різниці між страховим відшкодуванням і фактичним розміром шкоди в сумі 23 190,32 грн. ґрунтуються саме на висновку експерта № 31/23, складеному

08 травня 2023 року, де вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить

69 488,27 грн, і який судом визнано неналежним доказом. При цьому, обґрунтувань

і вимог щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування, що становить різницю між розміром матеріального збитку в сумі 44 219,90 грн, визначеного у звіті про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 09 лютого 2013 року № 33571 та виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 25 675,07 грн, позивачем не заявлено, та не дивлячись на свою незгоду із вказаним розміром страхового відшкодування, жодних інших доказів незаконності її визначення стороною позивача не наведено. Будь-яких відомостей щодо того, що ОСОБА_1 відремонтовано транспортний засіб та останній поніс відповідні фактичні витрати внаслідок такого відновлення, матеріали справи не містять.

Суд вважав доведеним, що дії відповідача ОСОБА_2 , як найманого ТОВ «Денисівка-1» працівника, у даному випадку були неправомірними і цими неправомірними діями позивачу було завдано моральну шкоду, між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача та наслідками в вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася в моральних стражданнях у зв`язку з цим - є причинно-наслідковий зв`язок. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані пошкодженням належного йому транспортного засобу, а також негативних змін у звичному ритмі його життя. Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням характеру і обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суд вважав за необхідне стягнути на відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн.

27 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від

27 листопада 2023 року в частині відшкодування матеріальних збитків та ухвалити нове рішення на користь позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що будь-які вказівки про те, що зобов?язання є начебто припиненим належним виконанням, є таким, що не лише не відповідають дійсності, а й суперечать положенням законодавства у сфері обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо права позивача на оскарження рішення страховика у разі незгоди з ним, а також положенням цивільного законодавства щодо права потерпілої особи на стягнення повного фактичного розміру заподіяної шкоди. висновок експерта від 08 травня 2023 року, який наданий стороною позивача є належним і допустимим доказом у справі. Суд необґрунтовано відмовив у стягненні різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 01 січня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д. Б. на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 , ТОВ «Денисівка-1» про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок ДТП.

Витребувано з Голосіївського районного суду м. Києва матеріали справи

№ 752/17365/23 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 , ТОВ «Денисівка-1» про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок ДТП.

29 січня 2024 року матеріали справи № 752/17365/23 надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

24 січня 2024 року представник ПрАТ СК «Інтер-Поліс» - Гусєв П. В. подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Голосіївського районного суд ум. Києва від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції чітко та зрозуміло роз?яснив представнику позивача, що наданий звіт є неналежним та недопустимим доказом, протилежного стороною позивача не доведено. Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване судове рішення у якому дана відповідь на всі доводи представників сторін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, а тому відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України оскаржуване судове рішення в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Встановлено, що 16 січня 2023 року о 12 год. 50 хв. в м. Чернівці на

вул. Комарова, 7 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед поворотом ліворуч на вул. Комарова в м. Чернівці, не врахував дорожньої обстановки, здійснив маневр, не переконавшись, що це буде безпечно, допустив зіткнення з транспортним засобом «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці в справі від 27 січня 2023 року № 727/697/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено статтею 124 КУпАП.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22 травня 2012 року, власником транспортного засобу «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17 грудня 2011 року, власником транспортного засобу « Богдан », реєстраційний номер НОМЕР_2 », є ТОВ «Денисівка-1».

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в ПАТ СК «Інтер-Поліс» за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/3004023, діючого на момент настання ДТП. Страхова сума за договором за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн.

Згідно з вказаним полісом, страхувальником є ТОВ «Денисівка-1».

Відповідно до дорожнього листа ТОВ «Денисівка-1» від 16 січня 2023 року

№ 29142, транспортний засіб (автобус) «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_2 , використовувався ОСОБА_2 у роботі за маршрутом 5/7. Час роботи у рейсі:

06 год 19 хв - 15 год 09 хв.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 09 лютого 2023 року № 33571, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження транспортного засобу «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 16 січня 2023 року становить

з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ПДВ на запасні частини, та без врахування втрати товарної вартості 30 121,31 грн, а вартість відновлювального ремонту -

44 219,90 грн.

Відповідно до розрахунку, сума страхового відшкодування, яка й була виплачена ОСОБА_1 становить 25 675,07 грн.

Не погоджуючись із вказаною сумою страхового відшкодування, позивач замовив власну оцінку пошкодженого транспортного засобу та відповідно до висновку експерта

№ 31/23, складеного 08 травня 2023 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на час проведення цієї експертизи становить 46 297,95 грн.

За проведення вказаної експертизи позивач поніс витрати в розмірі 4 480,00 грн.

Згідно з ремонтною калькуляцією від 08 травня 2023 року № 43-3665, вартість ремонту автомобіля «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить

69 488,27 грн.

Відповідно до рахунку на оплату від 05 травня 2023 року № 57, виписаного продавцем СПД ОСОБА_4 покупцю ОСОБА_1 , загальна вартість запчастин визначена в розмірі 39 647,00 грн.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 цього ж Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Установлено, що ПрАТ СК «Інтер-Поліс» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно із звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 09 лютого 2023 року № 33571 в розмірі 25 675,07 грн, що стороною позивача не заперечується.

Однак, сторона позивача із посиланням на висновок експерта від 08 травня 2023 року № 31/23 вказувала, що розмір страхового відшкодування є недостатнім.

Аналогічні аргументи наведені і в апеляційній скарзі.

Надаючи оцінку вказаним аргументам, Київський апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до статті 29, пункту 33.3 статті 33, пункту 34.2 статті 34 Закону № 1961-IV обов`язок визначати розмір заподіяного збитку (оціненої шкоди із урахуванням зносу) покладено згідно даного Закону саме на страховика.

Таким чином, прийняття рішення про визначення підстав та розміру виплати страхового відшкодуванню, здійснюється виключно страховиком, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи (застосуванню підлягають спеціальні норми стаття 29, пункт 33.3 статті 33, пункт 34.2 статті 34 цього ж Закону).

Самостійне обрання потерпілим експерта для визначення ним шкоди можливе у випадку, передбаченому пунктом 34.3 статті 34 Закону, - якщо представник страховика не з`явився у визначений строк для визначення розміру шкоди.

Отже, оскільки протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідач, будучи страховиком, направив свого представника до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, здійснив належну оцінку вартості матеріального збитку, суд вважає, що підстав для застосування пункту 34.3 статті 34 Закону та виплати потерпілому страхового відшкодування на підставі наданого ним висновку експерта, немає.

Згідно із пунктом 32.2 статті 32 Закону № 1961-IV розмір збитків, завданих потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається на дату такої дорожньо-транспортної пригоди.

Поряд із цим, із наданого позивачем висновку експерта від 08 травня 023 року

№ 31/23, вбачається, що вартість матеріального збитку визначена всупереч пункту 32.2 статті 32 Закону № 1961-IV, а саме не на дату ДТП (16 січня 2023 року), а на час проведення експертизи.

Крім того, у пункті 4 розділу «Обмеження достовірності дослідження» наданого позивачем висновку експерта від 08 травня 2023 року № 31/23 вказано, що фактичний пробіг досліджуваного автомобіля не встановлений, що не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена

24 липня 2009 року за № 1335/5/1159, пунктом 4.4 якої визначено, що у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація, як показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності).

У висновку експерта від 08 травня 2023 року № 31/23 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Урахувавши та встановивши всі перелічені вище порушення під час вчинення вказаної експертизи в сукупності, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що висновок експерта від 08 травня 2023 року № 31/23 не

є належним та допустимим доказом у зв`язку із чим, не може бути взятий до уваги.

Оскільки під час судового розгляду стороною позивача не доведено достатніми доказами те, що страховиком виплачене страхове відшкодування не в повному обсязі, не спростовано розмір завданої позивачу майнової шкоди, не наведено жодної переконливої обставини із посиланням на відповідні докази, в чому полягає неправильність чи неповнота оцінки, проведеної страховиком, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині вимог до ПрАТ СК «Інтер-Поліс» у зв?язку із їх недоведеністю.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями статті 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за особою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного виплаває, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV)

(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі

№ 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження

№ 14-95цс20).

У Законі № 1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

ЦК України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга, четверта статті 14 ЦК України).

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від

05 червня 2018 року (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18); від 04 липня

2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18); від 03 жовтня

2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18); від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19); від 11 грудня 2019 року (справа

№ 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди

(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

У випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Результат аналізу статей 1187 і 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (замовник), тобто ТОВ «Денисівка-1», а тому, ОСОБА_2 не відповідає за збиток перед потерпілим як особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Однак, вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Денисівка-1» різниці між страховим відшкодуванням і фактичним розміром шкоди в сумі 23 190,32 грн ґрунтуються на висновку експерта від 08 травня 2023 року № 31/23 який судом визнано неналежним доказом, а тому немає підстав для задоволення позову в цій частині також, про що суд першої інстанції зробив правильний і обґрунтований висновок.

Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 відремонтував транспортний засіб та поніс відповідні фактичні витрати внаслідок такого відновлення, матеріали справи не містять, а наданий стороною позивача сам по собі рахунок на оплату від 05 травня 2023 року № 57, виписаний продавцем СПД ОСОБА_4 судом до уваги не береться, оскільки такий документ, за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги (товар), тобто, носить інформаційний характер.

Доказів здійснення оплати позивачем вказаного рахунку матеріали справи не місять.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Установивши, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням, суд першої інстанції зробив правильний та обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Аргументи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д. Б. без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 , ТОВ «Денисівка-1» про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення в цій частині немає.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 , Товариства

з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна