Рішення
від 30.11.2023 по справі 320/13607/20
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року справа №320/13607/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Профі» до Головного управління ДПС у Київській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК Профі» (далі позивач та/або ТОВ «ВК Профі») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач та/або ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової служби України (далі третя особа та/або ДПС України) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 №0001830506.

Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача вказує, що висновки ГУ ДПС у Київській області в частині зберігання ТОВ «ВК Профі» палива на його території не відповідають дійсності і суперечать позиції як ДФС, так і чинному законодавству. Представник ТОВ «ВК Профі» також звертає увагу суду на хибність тверджень контролюючого органу щодо відсутності в товариства ліцензії на право зберігання пального. Окрім цього, на переконання представника позивача під час проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у Київській області не правильно встановило факти зберігання палива у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». При цьому, представник ТОВ «ВК Профі» акцентує увагу суду на порушенні контролюючим органом порядку призначення фактичної перевірки.

Разом з цим, представник позивача вказав, що ним було подано скаргу на спірне податкове повідомлення-рішення, проте ані рішення про відмову у задоволенні скарги ТОВ «ВК Профі», ані рішення про продовження строку її розгляду до останнього не надходило, що вказує, з урахуванням положень пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України на те, що така скарга є задоволеною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.

14.01.2021 представником ТОВ «ВК Профі» подано до суду заяву на виконання ухвали суду від 24.12.2020 (т. 1, а.с. 33-35).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 клопотання позивача від 04.01.2021 про продовження процесуального строку задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВК Профі» процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020, а саме строк для усунення недоліків позовної заяви, - на 10 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 відкрито провадження у справі №320/13607/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

23.02.2021 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником ГУ ДПС у Київській області (т. 1, а.с. 161-207). У відзиві на позовну заяву представник контролюючого органу стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що в ході здійснення фактичної перевірки ТОВ «ВК Профі» встановлено факт зберігання останнім пального без наявності відповідної ліцензії на право його зберігання. Представник ГУ ДПС у Київській області наголосив, що станом на момент початку проведення фактичної перевірки у ТОВ «ВК Профі» була відсутня ліцензія на право зберігання пального.

Окрім цього, щодо процедурних порушень представник відповідача відмітив, що директор ТОВ «ВК Профі» допустив посадових осіб до проведення фактичної перевірки, а підставою для видачі наказу та направлень на проведення такої перевірки стала наявна податкова інформація, власником і розпорядником якої є ДПС України.

Додатково щодо ліцензії на зберігання пального, то представник відповідача вказав, що за результатами розгляду заяви позивача від 06.03.2020, листом від 25.03.2020 №10953/10-10-36-32-03-18 позивачу було відмовлено у її видачі товариству. Відповідна ліцензія була видана на підставі заяви ТОВ «ВК Профі» від 25.09.2020 13.10.2020 терміном дії з 13.10.2020 по 13.10.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 клопотання представника відповідача про заміну відповідача на правонаступника задоволено. Замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а). Повторно витребувано докази у справі та нові докази від відповідача. Відкладено підготовче судове засідання на 20.04.2021.

24.03.2021 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому представник позивача, серед іншого наполягає на тому, що контролюючим органом не надано доказів на підтвердження обґрунтованості призначення фактичної перевірки та наголошує, що жодний із наданих ГУ ДПС у Київській області доказів не підтверджує фактичну наявність місць зберігання палива та наявність у них пального на території товариства (т. 2, а.с. 33-36).

05.04.2021 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано письмові пояснення, які надійшли від представника відповідача, які фактично є аналогічними позиції, що була викладена у відзиві на позовну заяву (т. 2, а.с. 37-51).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 зупинено провадження в адміністративній справі №320/13607/20 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/7737/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі №320/13607/20 поновлено провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 37472277; адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 6-8, Електронна адреса: idd@tax.gov.ua).

16.05.2023 до суду надійшли пояснення представника ДПС України, в яких остання пояснила, що адміністративна скарга ТОВ «ВК Профі» містила недоліки, а саме були відсутні додатки та така скарга була подана до Державної фіскальної служби України, у той час коли звертатися із нею потрібно було до правонаступника ДПС України. В прохальній частині пояснень третя особа просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

У свою чергу, представником позивача подано відповідь на пояснення ДПС України (т. 3, а.с. 1-5) на які, відповідно 26.09.2023 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано заперечення представника ДПС України (т. 3, а.с. 40-51).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 02.11.2023, за згодою представника відповідача, судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

На підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, статті 80, статті 81 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Київській області видано наказ №1081 від 31.08.2020 «Про проведення фактичних перевірок» (далі Наказ №1081).

Згідно з Витягом з додатку до наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.08.2020 №1081 «Про проведення фактичних перевірок» на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України наказано провести фактичну перевірку ТОВ «ВК Профі» за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 (адреса зберігання пального); Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 (юридична адреса) терміном 10 діб (далі Витяг з Наказу №1081) (т. 1, а.с. 174).

На підставі окресленого наказу контролюючим органом виписано направлення на проведення фактичної перевірки від 03.09.2020 №2510 (т. 1, а.с. 175).

За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт фактичної перевірки від 23.09.2020, реєстраційний номер №1298/1036/05/41691865 від 24.09.2020 (далі акт перевірки) (т. 1, а.с. 176-177).

У висновках акту перевірки контролюючий орган зафіксував порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» з наступних підстав:

«Згідно наявних матеріалів в період з 01.04.2020 по 16.09.2020 ТОВ «ВК Профі» отримано паливо від постачальників згідно акцизних накладних форми «П», яке доставлено транспортними засобами постачальника до місця зберігання пального, розташованого за адресою: 07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 ТОВ «ВК Профі» з метою використання та зберігання для власних потреб при здійсненні господарської діяльності згідно ЕОР 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва. Таким чином ТОВ «ВК Профі» здійснює діяльність із зберігання пального на території загальною площею 1,0 га, на якій розташовані резервуари та обладнання за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 згідно договору оренди землі №011/04-2019 від 01.04.2019» (т. 1, а.с. 177).

Тут і надалі висновки акту перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки, за порушення позивачем положень статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та на підставі статті 17 вказаного закону, керуючись підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 №0001830506, яким до ТОВ «ВК Профі» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн. (далі оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 10).

Не погоджуючись із спірним рішенням позивачем подано скаргу (т. 1, а.с. 15-20), за результатами розгляду якої листом від 20.11.2020 №5535/6/99-99-01-02-15 Державна фіскальна служба України повернула таку скаргу ТОВ «ВК Профі».

Позивач категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та вказує про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України регламентовано, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

При цьому, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Аналізуючи вказані положення ПК України, суд приходить до висновку про покладення на контролюючі органи проводити фактичні перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Водночас, при вирішення даного спору по суті, суд враховує, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем обставини отримання ним як Витягу з Наказу №1081, так і направлення на проведення фактичної перевірки від 03.09.2020 №2510.

При цьому, при проведенні фактичної перевірки контролюючим органом було пред`явлено службове посвідчення, відмітки про що містяться в направленні від 03.09.2020 №2510.

У той же час, суд вказує, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Суд відмічає, що позивачем у позовній заяві було наголошено на тому, що в наказі про призначення фактичної перевірки відсутні конкретні підстави для її проведення.

Як вже було вказано судом вище ГУ ДПС у Київській області призначило фактичну перевірку ТОВ «ВК Профі» на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України та у Витязі з Наказу №1081 фактично процитувало дану норму.

Суд при наданні оцінки доводам позивача в наведеній частині звертає увагу на те, що сталою є практика Верховного Суду, згідно з якою передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. При цьому для здійснення перевірки (податкового контролю) платника податків в наказі на проведення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої перевірки, має бути посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки. Доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У постанові від 18.12.2018 по справі № 820/4891/18 Верховним Судом висловлено правову позицію про протиправність наказу про проведення фактичної перевірки, внаслідок відсутності у наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки. До того ж у вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що доповідна записка не може обґрунтовувати правомірність Наказу, оскільки податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу, відсутня інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки. Зазначено, що доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

В постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року по справі № 820/4895/18 також викладено правову позицію про відсутність правових підстав для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої. При цьому Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що посадові особи контролюючого органу не мали право приступити до проведення документальної виїзної перевірки позивача, оскільки у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючим органом встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 про справі №820/4893/18, від 04.12.2018 по справі №820/4894/18, від 11.06.2019 по справі №1440/2045/18, в яких застосовані норми підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України до встановлених судами попередніх інстанцій у відповідних справах обставин щодо підстав (обставин) проведення (призначення) фактичної перевірки суб`єкта господарювання, зокрема і відповідність таких підстав зазначеним у наказі про проведення перевірки підставам (фактичним і правовим).

На підтвердження наявності правових підстав для призначення фактичної перевірки ГУ ДПС у Київській області надано до суду додаток до Наказу №1081 від 31.08.2020, в якому вказано інформацію, що стала підставою для призначення фактичної перевірки ТОВ «ВК Профі», а саме: «при здійсненні аналізу та моніторингу роботи сфери продажу паливно-мастильних матеріалів, було використано наявну податкову інформацію, власником і розпорядником якої є ДПС України, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства ТОВ «ВК Профі», а саме: встановлено, що згідно акцизних накладних ТОВ «ВК Профі» провадиться господарська діяльність зі зберігання пального за адресою: 07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 без отримання ліцензії на право зберігання пального» (т. 2, а.с. 43).

Суд при наданні оцінки твердженням позивача про відсутність підстав для призначення фактичної перевірки, враховує вказаний додаток до Наказу №1081 від 31.08.2020 та вважає, що останній є належним доказом на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Разом з цим, з урахуванням сталої практики Верховного Суду, про яку зазначено вище, суд не може оминути тих обставин, що безпосередньо у Витязі з Наказу №1081 не вказано конкретних та фактичних підстав для призначення фактичної перевірки, окрім норми ПК України, що встановлює такі підстави.

Також в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження вручення позивачу додатку до Наказу №1081 від 31.08.2020.

У той же час, за встановлених обставин, суд вважає, що зазначення інформації, яка стала підставою для призначення фактичної перевірки позивача безпосередньо в додатку до Наказу №1081 від 31.08.2020, а не в самому тексті наказу про проведення перевірки не є таким порушенням, що впливає на суть оскаржуваного ТОВ «ВК Профі» рішення суб`єкта владних повноважень та відповідно на може бути підставою для його скасування.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, згідно з яким порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття наказу про проведення перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Отже, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв`язку з процедурними порушеннями при оформленні наказу про проведення перевірки.

Щодо обставин справи по суті встановлених порушень під час проведення перевірки судом встановлено таке.

Відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP (далі - Закон № 481/95-BP) імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

За змістом частини 8 статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною 32 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.

Тому задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Аналогічні висновки щодо застосування статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №360/4140/20, від 07.06.2022 у справі №520/2347/21, від 09.06.2022 у справі №200/11093/20-а, від 15.06.2022 у справі №260/3859/20, від 27.06.2022 у справі №280/8338/20, від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а, від 13.07.2022 у справі №600/664/21-а, від 21.09.2022 у справі №140/16490/20, від 28.12.2022 у справі №380/12060/20.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такі висновки Верховного Суду є застосовними до правовідносин, які виникли у цій справі.

Як вже було вказано судом вище, актом перевірки встановлено, що в період з 01.04.2020 по 16.09.2020 ТОВ «ВК Профі» отримано паливо від постачальників згідно акцизних накладних форми «П», яке доставлено транспортними засобами постачальника до місця зберігання пального, розташованого за адресою: 07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 ТОВ «ВК Профі» з метою використання та зберігання для власних потреб при здійсненні господарської діяльності згідно КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Відповідач вважає, що позивач здійснює діяльність із зберігання пального на території загальною площею 1,0 га, на якій розташовані резервуари та обладнання за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 згідно договору оренди землі №011/04-2019 від 01.04.2019.

В матеріалах справи містяться пояснення головного бухгалтера ТОВ «ВК Профі» Ананко О.О., які надано на пункт 11 запиту ГУ ДПС у Київській області, в яких остання пояснила, що у ТОВ «ВК Профі» за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 відсутні ємкості для зберігання пального, тому відповідальних осіб, які приймають пальне немає. Пальне отримується будь-ким на зміні (т. 2, а.с. 61).

У той же час, під час розгляду справи судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВК Профі» укладено договір оренди нерухомого майна №01/04-2019 від 01.04.2019 (т. 2, а.с. 139-143) та договір оренди нерухомого майна №01/04-2020 від 01.04.2020 (т. 2, а.с. 146-150), у відповідності до яких орендодавець передав у строкове платне користування, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, а саме: адміністративна будівля, А, загальна площа 98,1 кв.м.; (№21300000); бетонний вузол, Б, загальною площею 321,8 кв.м.; (21300001); навіс №1, В, загальною площею 277,2 кв.м.; (№213000002); операторська, Г, загальна площа 17,0 кв.м. (№21300003); склад домішок, Д, загальна площа 13,0 кв.м.; (№21300004); КТП, Е; (№21300005); лабораторія, Ж, загальна площа 58,8 кв.м. (№21300006); огорожа, N; (№21300007).

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних особі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності КВЕД ТОВ «ВК Профі» є 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; Інші 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання

Відповідно до акцизної накладної форми «П» від 30.07.2020 №217193 (т. 2, а.с. 119) ТОВ «Вог Трейд Ресурс» поставило на користь позивача важкі дистиляти (газойли) у кількості 5 423,24 л, приведених до температури 15 С, а згідно акцизної накладної форми «П» - 5 403,94 л, приведених до температури 15 С (т. 2, а.с. 122).

У той же час, згідно акцизної накладної форми «П» від 17.07.2020 №2470 (т. 2, а.с. 120) ТОВ «Флеш Оіл» було поставлено ТОВ «ВК Профі» важкі дистиляти (газойли) у кількості 17 107,88 л, приведених до температури 15 С, а відповідно до акцизної накладної форми «П» №2469 від 17.07.2020 19 877,60 л, приведених до температури 15 С (т. 2, а.с. 121).

Тут і надалі акцизні накладні.

Суд зазначає, що ТОВ «ВК Профі» не заперечує факту надходження від ТОВ «Вог Трейд Ресурс», ТОВ «Флеш Оіл» дистилятів (газойлів), однак наголошує на тому, що такі паливно-мастильні матеріали використовувались ним виключно у господарській діяльності, заправлялись у баки техніки та пересувні цистерни.

При цьому, представник ТОВ «ВК Профі» стверджує, що обставини зберігання паливно-мастильних матеріалів на території останнього відсутні, перевірка резервуарів не проводилась.

Суд з метою повного та всебічного розгляду справи допитав в судовому засіданні 29.09.2023 ОСОБА_2 , який повідомив, що в податкових органах працює з 2004 року, в головним державним інспектором відділу фактичних перевірок Управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області з 2015 року.

Свідок повідомив суд, що територія, на якій проводилась фактична перевірки ТОВ «ВК Профі» є виробничою територією, на якій знаходилися як виробничі транспортні засоби, так і легкові, у тому числі вантажівки, цементовози.

Перевіркою встановлено відсутність місць для зберігання пального, однак візуальним обстеженням встановлено на території наявність пального в пластикових ємностях (бочках), які містили паливно-мастильні матеріали.

Також в судовому засіданні 29.09.2023 в якості свідка було допитано ОСОБА_3 , який пояснив суду, що в податкових органах працює з 1996 року, а головним інспектором відділу фактичних перевірок Управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області з 15.11.2021.

ОСОБА_3 вказав, що фактична перевірка позивача проводилась на підставі наказу та направлення на її проведення, які були вручені в бухгалтерії головному бухгалтеру, перевіряючих було допущено до перевірки.

Свідок пояснив, що територія підприємства велика, огороджена парканом. Свідок повідомив, що 16.09.2020 разом з іншим перевіряючим піднялися на другий поверх офісного приміщення, та вручили запит про надання документів до перевірки, це було 16.09.2020 о 13:06 год. Час, до якого ТОВ «ВК Профі» було потрібно було надати документи, встановлено до 17.09.2020 до 12:00 год.

Також свідок вказав, що вони спілкувались з бухгалтером, що потрібно надати пояснення, чи ведеться списання палива, чи є відповідальні особи на отримання палива і чи складалися документи на отримання палива такою особою за період з 01.04.2020 (дата отримання палива згідно АН) по 16.09.2020 (день фактичної перевірки).

ОСОБА_3 повідомив суд, що при візуальному огляді складських приміщень та відкритої території було встановлено розміщення на ній адміністративної будівлі, складських будівель, гаражів, транспортних засобів - бетономішалки, ємності для зберігання пального на відкритій місцевості по 10 куб.м. Одна стаціонарна ємність знаходилась на колесах, а друга стаціонарна ємність була більше 10 куб.м.

Свідок вказав, що ним разом з перевіряючими ними було задано питання головному бухгалтеру, що знаходиться в ємностях, однак відповіді по суті питання вона не надала, вказавши, що немає відповідальних осіб за зберігання пального і відомостей щодо його зберігання також.

ОСОБА_4 , посилаючись на оборотно-сальдові відомості про рахунку 203 щодо руху палива, вказав, що вони намагалися перевірити наявність пального, що обліковується як залишки, проте заміри палива не проводилися.

Свідок відмітив, що за наданих пояснень головного бухгалтера про відсутність відповідальних осіб за зберігання палива неможливо перевірити наявність палива. Документи на ємності надані не були.

ОСОБА_4 також повідомив суд про те, що згідно 20-ОПП на момент перевірки у позивача був напівпричіп-цистерна 1 одиниця. Під час фактичної перевірки і в перший і в другий раз територію ТОВ «ВК Профі» спеціально не оглядали, пропонували товариству оглянути ємності з пальним, проте їм було відмовлено у зв`язку із відсутністю відповідальних осіб. Акт про зазначене не складався.

Свідок зазначив, що відомості та документи про ведення бухгалтерського обліку списання палива, окрім оборотно-сальдової відомості 2003 надано не було, під час перевірки не досліджувались ємності, інвентаризацію не проводили, адже директор ТОВ «ВК Профі» відмовився від її проведення.

Суд при вирішенні даного спору по суті наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставин зберігання ТОВ «ВК Профі» пального за місцем провадження господарської діяльності.

При цьому, згідно показань свідків, ними під час проведення фактичної перевірки не було встановлено ані наявності резервуарів (ємностей) в обсязі, необхідному для зберігання пального, отриманого позивачем згідно акцизних податкових накладних форми «П», ані наявність в них пального.

Більше того, наявність будь-якого резервуару (ємності) та наявність в ньому пального, в якій кількості тощо в акті фактичної перевірки не зафіксовано.

Відомості про проведення інвентаризації відсутні, як і докази відмови ТОВ «ВК Профі» у її проведенні та відмови у наданні доступу перевіряючим для огляду ємностей.

Отже, суд вважає, що факт розвантаження позивачем отриманого від ТОВ «Вог Трейд Ресурс», ТОВ «Флеш Ойл» дизельного палива саме у резервуар (ємність) за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56, матеріалами справи не підтверджений та позивачем заперечується.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що отримання ТОВ «ВК Профі» пального відповідно до акцизних накладних форми «П» не є доказом того, що позивач фактично зберігав отримане пальне в певному резервуарі чи ємності, а не використав його у власній господарській діяльності.

Доводи податкового органу про те, що на території підприємства є резервуар (ємність) для пального, а тому позивач у цьому резервуарі (ємності) зберігав пальне, суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем фактично не перевірявся ані факт зберігання пального в резервуарі (ємності), ані факт наявності взагалі у позивача такого резервуару (ємності) та перебування його (її) на балансі підприємства на момент проведення фактичної перевірки.

Окрім цього, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки, зокрема 203 «Паливо».

На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Звідси слідує, що оборотно-сальдові відомості по субрахунку 203 ТОВ «ВК Профі» не є та не можуть бути належним доказом, що підтверджують факт зберігання ним пального без ліцензії, адже фіксує облік наявності та руху палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів.

Таким чином, посилання ГУ ДПС у Київській області на такі докази, як підставу для висновку про порушення позивачем чинного законодавства (зберігання пального без ліцензії) є необґрунтованими та такими, що не підтверджують вказаного.

З приводу ж зазначених відповідачем у заявах по суті справи акцизних накладних, суд відмічає, що останні підтверджують сам факт придбання ТОВ «ВК Профі» паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Вог Трейд Ресурс», ТОВ «Флеш Оіл», проте такі обставини не є беззаперечним доказом його зберігання у розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР.

При цьому, суд зазначає, що процедуру заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового відповідно до статей 231, 232 розділу VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України врегульовано Порядком заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262 "Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового", чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).

Так, відповідно до пунктів 1, 2 розділу II Порядку акцизна накладна форми "П" складається в день ввезення на митну територію України пального чи в день реалізації пального у разі кожної повної або часткової операції з реалізації пального. Акцизні накладні реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Пунктом 4 розділу II Порядку передбачено, що у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються: коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику; ознака щодо умов оподаткування пального; ознака щодо напрямів використання пального.

У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:

"1" - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару;

"2" - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;

"3" - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання "З" зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами;

"4" - реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Така ознака зазначається також у разі реалізації пального з акцизного складу пересувного до: паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою; місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.

Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання "1" - "4", у відповідному рядку зазначається цифра "0".

Пунктом 12 розділу II Порядку встановлено, що в акцизній накладній, складеній на операції з реалізації пального суб`єкту господарювання, який не є платником (код операції "3"), адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку):

зазначається - в накладних з напрямом використання пального "0";

не зазначається - в накладних з напрямом використання пального "4" (якщо здійснюється реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, або реалізація пального з акцизного складу пересувного до паливного бака транспортного засобу чи технічного обладнання, пристрою).

З аналізу вищенаведених норм Порядку слідує, що при заповненні акцизної накладної за результатами реалізації пального суб`єкту господарювання, напрями використання пального, які не підпадають під жодну із визначених в пункту 4 Порядку ознак, у верхній лівій частині акцизної накладної у відповідному рядку (напрям використання) зазначається цифра « 0», та відповідно до пункту 12 Порядку в такій накладній обов`язково вказується адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Таким чином, якщо при реєстрації вказаних акцизних накладних постачальники зазначали критерії: код операції « 3», умови оподаткування « 0», напрямок використання « 0», які використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відсутні підстави стверджувати про надходження палива для зберігання у місці, яке є акцизним складом.

З наявних в матеріалах справи акцизних накладних, складених з придбання ТОВ «ВК Профі» у ТОВ «Вог Трейд Ресурс», ТОВ «Флеш Оіл» важких дистилятів (газойлів), судом встановлено, що в її лівому верхньому куті в рядку «напрям використання» зазначено цифру « 0» та в якості адреси місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, зазначено адресу: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56, де позивач здійснює господарську діяльність.

Вказане додатково свідчить, що поставлене на адресу позивача пальне не придбавалося для зберігання в місцях, які є акцизним складом, а було використано виключно для потреб власного споживання шляхом наливу палива безпосередньо в паливні баки транспортних засобів ТОВ «ВК Профі».

Отже, паливо дизельне, яке придбано позивачем для здійснення господарської діяльності, не перепродано і не зберігалось у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а використовувалось виключно для заправки наявної у позивача техніки для здійснення власної господарської діяльності.

Водночас, зберігання залишків пального в паливних баках транспортних засобів не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального у розумінні вимог Закону №481/95-BP.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 15 Закону № 481/95-BP та положень підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, суд дійшов висновку, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортної техніки, яка, в свою чергу, була використана в межах здійснення господарської діяльності.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Також при вирішенні спору по суті суд враховує, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2021 у справі №361/6654/20, провадження №3/361/1470/21, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (директор ТОВ «ВК Профі») закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП (т. 2, а.с. 77-78).

У вказаній постанові суд відмітив, що у суді не здобуто достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на порушення ОСОБА_1 вимог статті 15 Закону № 481/95-BP.

Окрім цього, суд вказав, що облік палива на підприємстві було встановлено лише по оборотно-сальдовій відомості по субрахунку 203, тобто без встановлення виду пального (бензин, дизельне паливо, чи/або інше), його об`єму та конкретного місця зберігання.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-BP до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

В силу вимог частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження допущення ТОВ «ВК Профі» порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-BP і, як наслідок наявність правових підстав для застосування до штрафу, передбаченого абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-BP.

Що ж стосується розгляду ДФС скарги позивача, поданої щодо спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає про наступне.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

За правилами пункту 56.4 статті 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

У той же час пунктами 56.8, 56.9 статті 56 ПК України регламентовано, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як вже було наведено судом вище, позивач, не погоджуючись із спірним рішенням, подав до Державної фіскальної служби України скаргу.

Листом від 20.11.2020 №5535/6/99-99-01-02-15 Державна фіскальна служба України повернула скаргу ТОВ «ВК Профі» (т. 2, а.с. 219-220).

Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за №1617/28062, затверджено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, яким визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження (далі Порядок №916).

Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку №916 скарги на рішення контролюючих органів у місті Києві, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи.

Розділом IV Порядку №916 врегульовано порядок оформлення скарги.

Так, скарга платника податків подається в письмовій формі та має включати таку інформацію: прізвище, ім`я, по батькові, найменування (для юридичних осіб), податкову адресу платника податків, який подає скаргу; найменування контролюючого органу; реквізити оскаржуваного рішення; підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі; обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства; вимоги та клопотання платника податків, який подає скаргу; відомості щодо повідомлення контролюючого органу, рішення якого оскаржується, про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня; відомості про оскарження рішення контролюючого органу до суду; адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги; перелік документів, які додаються до скарги.

Скарги на рішення та на дії контролюючих органів викладаються та подаються окремо.

Платник податків може додавати до скарги розрахунки та докази, які він вважає за необхідне надати. Копії документів, які додаються до скарги, повинні бути належним чином засвідчені.

Скарга підписується особисто платником податків, який її подає, або його представником, уповноваженим на підписання скарги. Якщо скарга підписується представником платника податків, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства.

Згідно із пунктами 1, 2 розділу VII Порядку №916 реєстрація скарги відбувається в день її надходження до контролюючого органу. Відмова у прийнятті скарги платника податків забороняється.

Контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Вмотивованим є рішення, яке відповідає таким ознакам: зазначені конкретні посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги; по суті вимог чи заперечень платника податків контролюючий орган висловив свою позицію.

Рішення надсилається на адресу, зазначену платником податків у скарзі, а у разі незазначення такої адреси - на податкову адресу платника податків.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу (п. 1 р. VIII Порядку №916).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Порядку №916 за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

У свою чергу, пунктом 4 розділу VIII Порядку №916 передбачено, що контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково у разі, якщо: скаргу не підписано особою, яка подала скаргу, чи її представником або до скарги не додано належним чином оформлених та завірених документів, які підтверджують повноваження представника на її підписання; скаргу подано з пропуском строку, крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу ІІІ цього Порядку; скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати; до прийняття рішення по скарзі від платника податків, який її подав, надійшла заява про її відкликання (відмову від скарги) повністю чи частково; платник податків оскаржив до суду рішення контролюючого органу; платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу з цього самого питання.

Про залишення скарги без розгляду контролюючий орган повідомляє платника податків у письмовій формі із зазначенням причин повернення.

Аналізуючи наведені положення Порядку №916, суд констатує, що останніми не передбачено підстав для відмови у прийнятті скарги платника податку. Більше того така відмова забороняється.

При цьому, контролюючий орган за результатами розгляду скарги платника податку має право прийняти рішення про задоволення скарги в повному обсязі, про часткове задоволення скарги, залишення скарги без задоволення та/або залишення скарги без розгляду.

Водночас, жодною нормою Порядку №916 не надано право контролюючому органу повертати скаргу.

Посилання ж ДФС у листі від 20.11.2020 №5535/6/99-99-01-02-15 на пункт 150 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», не може бути враховано судом, адже Порядок №916 до спірних правовідносин є спеціальним і саме ним встановлюються вимоги до скарги платника податку та визначаються рішення, які можуть бути прийняті контролюючим органом, за результатами розгляду останньої.

Також не можуть бути визнані обґрунтованими твердження ДПС України про те, що скарга направлена ТОВ «ВК Профі» неналежному органу, з наступних мотивів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» постановлено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Установлено, що державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби» (далі Розпорядження №682-р) погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Суд враховує вказане Розпорядження, проте відмічає, що станом на час подання позивачем скарги на спірне рішення відомості про припинення Державної фіскальної служби України до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено не було.

Згідно із частиною 2 статті 16 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР).

Таким чином, ДФС України, як суб`єкт владних повноважень, повернувши скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення із підстав того, що таку скаргу має бути скеровано ДПС України, не вчинила дій щодо її направлення до належного органу, з урахуванням положень Закону № 393/96-ВР та дії Розпорядження №682-р, чим безумовно порушила права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ВК Профі», фактично позбавивши останнього права на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення.

Наведене, у свою чергу зумовило не розгляд скарги позивача ДПС України у строки, встановлені ПК України, що не може ставитися в провину платнику податку.

Отже, суд частково погоджується з позицією представника ТОВ «ВК Профі» в окресленій частині, однак вважає, що такі обставини, в даному конкретному випадку, за наявності оцінки спірного рішення по суті, не є самостійною підставою для скасування останнього.

Водночас, всі інші доводи позивача, що стосуються обставин подання ним пакету документів для отримання ліцензії на зберігання пального, відмову ГУ ДПС у Київській області щодо надання такої ліцензії та оцінка правових підстав такої відмови, суд залишає поза увагою, оскільки дані обставини прямо не впливають на вирішення даного спору по суті.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про не відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України та наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (платіжне доручення №4611 від 15.12.2020 (т. 1, а.с. 7) та 5398,00 грн. (платіжне доручення №4831 від11.01.2021 (т. 1, а.с. 34)).

Загальна сума сплаченого судового збору ТОВ «ВК Профі за подання даного адміністративного позову становить 7500,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.10.2020 №0001830506.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Профі» (місцезнаходження: 07443, Київська область, Броварський район, смт.Калинівка, вул.Лісова, б.56) судовий збір у сумі 7500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.11.2023.

Суддя Кушнова А.О.

Дата ухвалення рішення30.11.2023
Оприлюднено25.12.2023
Номер документу115827683
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю

Судовий реєстр по справі —320/13607/20

Постанова від 29.04.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ключкович Василь Юрійович

Ухвала від 18.03.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ключкович Василь Юрійович

Ухвала від 18.03.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ключкович Василь Юрійович

Ухвала від 26.01.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ключкович Василь Юрійович

Рішення від 30.11.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 12.09.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 18.07.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 13.04.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 22.03.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 27.07.2021

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні