Постанова

від 29.04.2024 по справі 320/13607/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13607/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Кузьмишиної О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, прийнятого в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВК ПРОФІ" до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа: Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК ПРОФІ" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа: Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2020 № 0001830506.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача вказує, що працівниками ГУ ДПС у Київській області згідно направлень від 03.09.2020 № 2510 та № 2511 у відповідності до наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.08.2020 № 1081 «Про проведення фактичних перевірок» здійснено виїзд з метою проведення фактичної перевірки господарської одиниці - місця зберігання пального за адресою: 07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, 56 суб`єкта господарської діяльності ТОВ «ВК ПРОФІ».

Перед початком перевірки перевіряючими пред`явлено направлення на перевірку головному бухгалтеру ТОВ «ВК ПРОФІ» Ананко О.О. , яке підписане першим заступником начальника контролюючого органу та скріплене печаткою контролюючого органу, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводить перевірку. Ананко О.О. , ознайомилась з направленнями від 03.09.2020 № 2510, № 2511 (в яких зазначені реквізити наказу від 31.08.2020) та отримала копію наказу від 31.08.2020 № 1081 про проведення фактичної перевірки з витягом, про що власноручно зазначила у направленні.

Також, директор ТОВ «ВК ПРОФІ» ОСОБА_2 прийняв рішення щодо отримання фотокопії направлень від 03.09.2020 № 2510, № 2511 для ознайомлення юриста, бухгалтер Саюк В.В. та розписався за отримання фотокопій направлень.

Так, перевірка проводилась за місцем зберігання пального ТОВ «ВК ПРОФІ»: 07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, 56.

На момент перевірки директором ТОВ «ВК ПРОФІ», ОСОБА_2 , на письмовий запит перевіряючих від 16.09.2020 № 1 про надання документів були надані первинні документи по рахунку 203 та оборотно-сальдова відомість по рахунку 203 за період з 01.04. по 16.09.2020 із залишками пального станом на 16.09.2020 в кількості 23 205 літрів. Також зберігання пального підтверджується акцизними накладними що містяться в матеріалах справи, та підтверджують факт зберігання пального за місцем здійснення господарської діяльності позивача. Таким чином, при проведенні перевірки виявлено факт зберігання пального без наявності відповідної ліцензії на право зберігання пального.

Відтак, ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.10.2020 № 0001830506 про застосування штрафної санкції в розмірі 500 000 гривень.

Відповідач не погоджується з існуючим висновком щодо того, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або єдностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального).

Крім того, за даними бухгалтерського обліку підприємства підтверджено зберігання ТОВ «ВК ПРОФІ» пального у розмірі 23 205 літрів без наявності відповідної ліцензії, а саме ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481.

На думку відповідача, своєю дією (подання заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального), позивач підтвердив те, що він дійсно здійснює зберігання пального.

Однак, за результатами розгляду документів ГУ ДПС у Київській області надіслано рішення про відмову у видачі ліцензії листом від 25.03.2020 № 10953/10-10-36-32-03-18.

Пізніше, ТОВ «ВК ПРОФІ» подало документи 25.09. та 13.10.2020 до ГУ ДПС у Київській області для отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

За результатами розгляду документів ГУ ДПС у Київській області видало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) терміном дії з 13.10.2020 по 13.10.2025.

Разом з тим, за період з 01.04. по 16.09.2020 у підприємства була відсутня ліцензія на право зберігання пального.

Позивач також зауважує у позові на тому, що пальне відвантажувалось безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, проте, відповідач звертає увагу, що позивач не надає будь-яких доказів такого відвантаження, які б свідчили про транспортні засоби, об`єм їх паливних баків. Також, не надано жодних доказів погодження від постачальника на відвантаження пального шляхом заправки автотранспорту безпосередньо в паливні баки.

Відповідач вказує, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Крім того, приписами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів. За змістом положень указаної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари.

Відповідач звертає увагу, що зауважень до складених акцизних накладних ТОВ «ВК Профі» до постачальника не висувало. Тому, акцизними накладними підтверджено порушення.

Відповідач вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача стосовно зберігання пального позивачем, що в сукупності матеріали справи підтверджують порушення, а саме:

що станом на 16.09.2020 існує дебетовий залишок по субрахунку 203 (тобто залишок дизельного пального на складі підприємства);

що надані копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, акцизних накладних додатково підтверджується порушення;

не надано жодних доказів погодження від постачальника на відвантаження пального шляхом заправки автотранспорту безпосередньо в паливні баки, доказів які б підтверджували розвантаження пального у паливні баки, крім того доказів щодо кількості транспортних засобів які б могли вмістити отримане пальне;

що своєю дією (подання заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального), позивач підтвердив те, що він дійсно здійснює зберігання пального.

Також, відповідач подав клопотання про участь у судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до положень частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних особі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності КВЕД ТОВ "ВК Профі" є 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; Інші 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "ВК Профі" укладено договір оренди нерухомого майна № 01/04-2019 від 01.04.2019 та договір оренди нерухомого майна № 01/04-2020 від 01.04.2020, у відповідності до яких орендодавець передав у строкове платне користування, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, а саме: адміністративна будівля, А, загальна площа 98,1 кв.м.; (№ 21300000); бетонний вузол, Б, загальною площею 321,8 кв.м.; (№ 21300001); навіс № 1, В, загальною площею 277,2 кв.м.; (№213000002); операторська, Г, загальна площа 17,0 кв.м. (№ 21300003); склад домішок, Д, загальна площа 13,0 кв.м.; (№ 21300004); КТП, Е; (№ 21300005); лабораторія, Ж, загальна площа 58,8 кв.м. (№ 21300006); огорожа, N; (№ 21300007).

В період з 01.04. по 16.09.2020 ТОВ "ВК Профі" отримано паливо від постачальників згідно акцизних накладних форми "П", яке доставлено транспортними засобами постачальника до місця зберігання пального, розташованого за адресою: 07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 до ТОВ "ВК Профі" з метою використання та зберігання для власних потреб при здійсненні господарської діяльності згідно КВЕД - 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Відповідно до акцизної накладної форми "П" від 30.07.2020 № 217193 ТОВ "Вог Трейд Ресурс" поставило на користь позивача важкі дистиляти (газойли) у кількості 5 423,24 л, приведених до температури 15 С, а згідно акцизної накладної форми "П" - 5 403,94 л, приведених до температури 15 С.

Згідно акцизної накладної форми "П" від 17.07.2020 № 2470 ТОВ "Флеш Оіл" було поставлено ТОВ "ВК Профі" важкі дистиляти (газойли) у кількості - 17 107,88 л, приведених до температури 15 С, а відповідно до акцизної накладної форми "П" № 2469 від 17.07.2020 - 19 877,60 л, приведених до температури 15 С.

В подальшому, на підставі пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, ст. 80, ст. 81 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Київській області видано наказ № 1081 від 31.08.2020 "Про проведення фактичних перевірок".

Згідно з Витягом з додатку до наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.08.2020 № 1081 "Про проведення фактичних перевірок" на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України наказано провести фактичну перевірку ТОВ "ВК Профі" за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 (адреса зберігання пального); Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 (юридична адреса) терміном 10 діб.

На виконання вказаного, контролюючим органом виписано направлення на проведення фактичної перевірки від 03.09.2020 № 2510.

За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Київській області склало акт фактичної перевірки від 23.09.2020, реєстраційний номер № 1298/1036/05/41691865 від 24.09.2020.

У висновках акту перевірки контролюючий орган зафіксував порушення позивачем статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" з наступних підстав:

"Згідно наявних матеріалів в період з 01.04.2020 по 16.09.2020 ТОВ "ВК Профі" отримано паливо від постачальників згідно акцизних накладних форми "П", яке доставлено транспортними засобами постачальника до місця зберігання пального, розташованого за адресою: 07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 ТОВ "ВК Профі" з метою використання та зберігання для власних потреб при здійсненні господарської діяльності згідно ЕОР - 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва. Таким чином ТОВ "ВК Профі" здійснює діяльність із зберігання пального на території загальною площею 1,0 га, на якій розташовані резервуари та обладнання за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56 згідно договору оренди землі № 011/04-2019 від 01.04.2019".

На підставі вказаного акту перевірки, за порушення позивачем положень статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та на підставі статті 17 вказаного Закону, керуючись пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 № 0001830506, яким до ТОВ "ВК Профі" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав скаргу, за результатами розгляду якої листом від 20.11.2020 №5535/6/99-99-01-02-15 Державна фіскальна служба України повернула таку ТОВ "ВК Профі".

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 № 0001830506 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що отримання ТОВ "ВК Профі" пального відповідно до акцизних накладних форми "П" не є доказом того, що позивач фактично зберігав отримане пальне в певному резервуарі чи ємності, а не використав його у власній господарській діяльності. Доводи податкового органу про те, що на території підприємства є резервуар (ємність) для пального, а тому позивач у цьому резервуарі (ємності) зберігав пальне, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки відповідачем фактично не перевірявся ані факт зберігання пального в резервуарі (ємності), ані факт наявності взагалі у позивача такого резервуару (ємності) та перебування його (її) на балансі підприємства на момент проведення фактичної перевірки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Щодо клопотання відповідача заявленого в апеляційній скарзі про розгляд справи за його участі, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 та 3 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених ч. 4 ст. 12 КАС України.

Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За приписами частин 5 та 7 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 261 КАС України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі;

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими КАС України.

Згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги п. 20 ч. 1 ст. 4 та ч. 6 ст. 12 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

За приписами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Керуючись п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням, що міститься у пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пункти 80.1 ст. 80 ПК України встановлює, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За визначеннями, що містяться у ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-BP (далі - Закон № 481/95-BP):

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

За визначеннями, що містяться у п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару;

акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу;

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу;

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Відповідно до частин 1, 8, 32, 43 ст. 15 Закону № 481/95-BP імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Частини 19, 21 ст. 15 Закон № 481/95-BP встановлює, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Як вірно посилається суд першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності "на балансі" у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Аналогічні висновки щодо застосування статей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 360/4140/20, від 07.06.2022 у справі № 520/2347/21, від 09.06.2022 у справі № 200/11093/20-а, від 15.06.2022 у справі № 260/3859/20, від 27.06.2022 у справі № 280/8338/20, від 29.06.2022 у справі № 200/11016/20-а, від 13.07.2022 у справі № 600/664/21-а, від 21.09.2022 у справі № 140/16490/20, від 28.12.2022 у справі № 380/12060/20.

Як не заперечується сторонами у справі, ТОВ "ВК Профі" підтверджує надходження від ТОВ "Вог Трейд Ресурс", ТОВ "Флеш Оіл" дистилятів (газойлів), однак наголошує на тому, що такі паливно-мастильні матеріали використовувались ним виключно у господарській діяльності, заправлялись у баки техніки та пересувні цистерни.

Як підтверджено матеріалами справи, суд першої інстанції з метою повного та всебічного розгляду справи допитав в судовому засіданні 29.09.2023 в якості свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неможливості застосувати дані покази свідків або спростування таких.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставин зберігання ТОВ "ВК Профі" пального за місцем провадження господарської діяльності. При цьому, згідно показань свідків, ними під час проведення фактичної перевірки не було встановлено ані наявності резервуарів (ємностей) в обсязі, необхідному для зберігання пального, отриманого позивачем згідно акцизних податкових накладних форми "П", ані наявність в них пального.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що факт розвантаження позивачем отриманого від ТОВ "Вог Трейд Ресурс", ТОВ "Флеш Ойл" дизельного палива саме у резервуар (ємність) за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56, матеріалами справи не підтверджений.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки, зокрема 203 "Паливо".

На субрахунку 203 "Паливо" (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Втім, як вірно зауважує суд першої інстанції, оборотно-сальдові відомості по субрахунку 203 ТОВ "ВК Профі" не є та не можуть бути належним доказом, що підтверджують факт зберігання ним пального без ліцензії, адже фіксує облік наявності та руху палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів.

Процедуру заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового відповідно до статей 231, 232 розділу VI "Акцизний податок" Податкового кодексу України врегульовано Порядком заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262 "Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового", чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 262).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 розділу II Порядку № 262 акцизна накладна форми "П" складається в день ввезення на митну територію України пального чи в день реалізації пального у разі кожної повної або часткової операції з реалізації пального. Акцизні накладні реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

У верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються: коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику; ознака щодо умов оподаткування пального; ознака щодо напрямів використання пального.

У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:

"1" - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару;

"2" - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;

"3" - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання "З" зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами;

"4" - реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Така ознака зазначається також у разі реалізації пального з акцизного складу пересувного до: паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою; місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.

Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання "1" - "4", у відповідному рядку зазначається цифра "0".

Пунктом 12 розділу II Порядку № 262 встановлено, що в акцизній накладній, складеній на операції з реалізації пального суб`єкту господарювання, який не є платником (код операції "3"), адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку):

зазначається - в накладних з напрямом використання пального "0";

не зазначається - в накладних з напрямом використання пального "4" (якщо здійснюється реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, або реалізація пального з акцизного складу пересувного до паливного бака транспортного засобу чи технічного обладнання, пристрою).

Як підтверджено матеріалами справи, в акцизних накладних, складених з придбання ТОВ "ВК Профі" у ТОВ "Вог Трейд Ресурс", ТОВ "Флеш Оіл" важких дистилятів (газойлів), в їх лівому верхньому куті в рядку "напрям використання" зазначено цифру " 0" та в якості адреси місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, зазначено адресу: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Лісова, б. 56.

Зважаючи на встановлене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що поставлене на адресу позивача пальне не придбавалося для зберігання в місцях, які є акцизним складом, а було використано виключно для потреб власного споживання шляхом наливу палива безпосередньо в паливні баки транспортних засобів ТОВ "ВК Профі". Водночас, зберігання залишків пального в паливних баках транспортних засобів не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального у розумінні вимог Закону №481/95-BP. Таким чином, з урахуванням вимог статті 15 Закону № 481/95-BP та положень пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортної техніки, яка, в свою чергу, була використана в межах здійснення господарської діяльності.

Крім того, суд першої інстанції вірно врахував, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2021 у справі № 361/6654/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 (директор ТОВ "ВК Профі") закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оксіцльки, у суді не здобуто достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на порушення ОСОБА_2 вимог статті 15 Закону № 481/95-BP. Окрім цього, суд вказав, що облік палива на підприємстві було встановлено лише по оборотно-сальдовій відомості по субрахунку 203, тобто без встановлення виду пального (бензин, дизельне паливо, чи/або інше), його об`єму та конкретного місця зберігання.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження допущення ТОВ "ВК Профі" порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-BP і, як наслідок наявність правових підстав для застосування до штрафу, передбаченого абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-BP.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, а тому у задоволенні такої слід відмовити.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина