Постанова

від 18.12.2023 по справі 360/1148/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року справа №360/1148/19

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Передерій Є.О., за участю представника відповідачів Матусевича Р.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року (головуючий суддя І інстанції Шембелян В.С.), складене у повному обсязі 06 вересня 2021 року у м. Сєвєродонецьку Луганської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання незаконним звільнення, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2021 року з Верховного Суду до Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, в якому позивач, з урахуванням заяви від 21.05.2019 (т.1 арк. спр. 106-108) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії від 20.02.2019 №2о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії від 17.05.2019 №5о/с «Про часткову зміну пунктів наказу ГУМВС України у Луганській області від 20.02.2019 року №2о/с»;

- поновити майора міліції ОСОБА_1 (М -116931), старшого уповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області, з 20.02.2019;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії видати наказ в порядку, передбаченому п.9 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію», про переведення до органів Національної поліції ОСОБА_1 за його згодою на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 моральну шкоду з розрахунку 1 мінімальної зарплати на місяць у розмірі 4173 грн за місяць перебування у вимушеному прогулі в загальному розмірі 187785,00 гривень;

- стягнути з Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час перебування у вимушеному прогулі в розмірі 8346,00 гривень.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Національної поліції в Луганській області, розгляд справи відкладено до 30.03.2021

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, відповідачем не вжито заходів щодо перевірки можливості подальшого використання позивача на службі, в тому числі щодо наявності у позивача переважного права на залишення на роботі.

Відповідачем не пропонувались інші посади, а тільки після відмови від усіх пропозицій щодо зайняття посад і неподання заяви (рапорту) про участь у конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для звільнення за скороченням штатів

Вважає, що його вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди мають бути задоволені.

Крім того, Головним управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є похідною від основної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, у задоволені яких було відмовлено.

Представник відповідачів в судовому засіданні навів пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевірив матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України з 17 лютого 2003 року, зокрема на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, про що свідчить копія дублікату трудової книжки від 04 травня 2017 року серія НОМЕР_1 та довідка про проходження служби на посадах атестованого складу, складена членом ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року (т.1 арк. спр. 67, 104-105).

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2018в адміністративній справі № 1240/2047/18 наказом ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 14.12.2018 №22о/с було скасовано пункт наказу ГУМВС України у Луганській області від 04.06.2018 № 11 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2 , старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а також поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 05.06.2018 (т.1 арк. спр. 71).

Листами від 14.12.2018 № 6/2-504ЛК та від 17.12.2018 № 6/2-506 ЛКліквідаційної комісії позивача було повідомлено про поновлення на посаді та попереджено про майбутнє звільнення через скорочення штатів (арк. спр. 72, 74). Вказані листи вручені особисто позивачу 18.12.2018 (т.1 арк. спр. 73).

Згідно з рапортом підполковника поліції ОСОБА_3 , члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області, 07.02.2019 під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.2019 про надання направлення для проходження ВЛК, позивача також було попереджено про майбутнє звільнення через скорочення штатів (т.1 арк. спр. 76).

07.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії із заявою про надання направлення на військово-лікарську комісію (т.1 арк. спр. 78).

Згідно з рапортом старшого інспектора ВК УКЗ ГУНП в Луганській області капітана поліції Скнаріної А.В. 14.02.2019 під час звернення ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області, поновленого в ОВС за рішенням суду, з проханням отримати відповідь на заяву від 07.02.2019 про надання направлення на проходження ВЛК та вирішення питання щодо видачі вказаного направлення, позивача булопопереджено про майбутнє звільнення через скорочення штатів (т.1 арк. спр. 77).

Відповідно до акту № 646/111/19-2019, складеного комісією у складі: члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області - заступника УКЗ ГУНП в Луганській області Шеховцова О.В., старших інспекторів з особливих доручень відділу комплектування УКЗ ГУНП в Луганській області Скнаріної А.В. та ОСОБА_4 14.02.2019 у приміщенні ГУНП в Луганській області Бєлікову А.О. було запропоновано ознайомитися зі змістомпостанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1388 "Про організаційно-штатні питання", наказу ГУМВС України у Луганській області від 10.12.2015 № 2803, якими повністю скасовано штатиорганів, підрозділів, установ та підприємств МВС України, в тому числі скорочено й посаду позивача (т.1 арк. спр. 80).

В акті зазначено, що ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з вище наведеним наказами, постановою про скасування штатів ГУМВСУ у Луганській області та про отримання попередження про можливе звільнення зі служби через скорочення штатів відмовився, у зв`язку з чим був складений акт від 14.02.2019 № 646/111/19-2019.

Наказом ГУМВСУ у Луганській області від 20.02.2019 № 2 о/с майора міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) з 20.02.2019 (т.1 арк. спр. 81).

Листом ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області від 20.02.2019 № 6/2 - 52ЛК, ОСОБА_1 був попереджений, що відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області від 20.02.2019 № 2 о/с останнього було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення № 114 та запропоновано з`явитися до ГУМВСУ у Луганській області для отримання дублікату трудової книжки (арк.спр. 81), який 20.02.2019 за вих. № 6/2-52ЛК спрямовано на адресу позивача разом із повідомленням про звільнення із займаної посади (т.1 арк. спр. 82-84).

13.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області із заявою про надання листку тимчасової непрацездатності, згідно з яким позивач у період часу: з 20.02.2019 по 26.02.2019 перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Кремінської районної ради» Кремінська міська лікарська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини (т.1 арк. спр. 102-103,189).

Рапортом від 15.05.2019 члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_3 заступника голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області Думанського О.О. повідомлено про надходження вказаної вище заяви ОСОБА_1 та повідомлено про необхідність перенесення дати звільненя ОСОБА_1 , а саме: з 20.02.2019 на 27.02.2019, після закінчення перебування останнього на лікарняному (т.1 арк. спр. 101).

Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 17.05.2019 № 5 о/с внесено часткову зміну до пункту наказу ГУ МВС України у Луганській області від 20.02.2019 № 2 о/с, згідно якого майора міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області, вважати звільненим з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 27.02.2019, з вислугою років у календарному обчисленні: 16 років 00 місяців 10 днів (т.1 арк. спр. 99).

Згідно з листом члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області Шеховцова О.В. від 17.05.2019 № 6/2-115ЛК ОСОБА_1 повідомлено, що наказом ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області від 17.05.2019 № 5 о/с внесено часткові зміни до пункту наказу ГУМВС України у Луганській області від 20.02.2019 № 2 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 27.02.2019. Вказане повідомлення та відповідний наказ від 17.05.2019 № 5 о/с спрямовано позивачу поштовою кореспонденцією (т.1 арк. спр. 98-100).

Крім того, листом від 18.05.2021 № 9/180 Кремінський районний відділ Головного управління міністерства внутрішніх справ у Луганській області повідомив суд, що за період з 14.12.2019 по 27.02.2020 відсутні підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 (т.3 арк. спр.15).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув на користь позивача відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав

Відповідно до ч.5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2021 скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 360/1148/19, справу направлено на новий розгляд (т.2 арк.спр.91-105).

Вирішуючи питання правомірності звільнення позивача зі служби з вказаних підстав оскарженими наказами, суд враховує висновки Верховного Суду в постанові від 22.01.2021 про направлення на новий розгляд справи, що розглядається.

Так Верховним Судом в мотивувальній частині постанови зазначено, що суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно необґрунтованості доводів позивача про його звільнення під час тимчасової непрацездатності.

Крім того, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ГУ МВС України в Луганській області попередило позивача про можливе звільнення 18 грудня 2018 року, тобто за два місяці до звільнення, застосувавши у цій частині положення статті 49-2 КЗпП України, тому у цьому аспекті процедура звільнення порушена не була, а тому доводи скаржника стосовно вказаного Верховний Суд відхиляє.

Стосовно доводів позивача щодо невстановлення судами обставин в частині проведення атестації відповідно до пункту 48 Положення №114, то ці доводи Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не були підставами позову в суді першої інстанції, а суд апеляційної інстанції в силу статті 308 КАС України не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

В той же час, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд з урахуванням необхідності з`ясування тих обставин, чи вирішувалося відповідачами у межах їхніх повноважень питання щодо можливого використання позивача на службі як однієї з умов, з якою пов`язано звільнення за пунктом 64 «г» Положення №114, тобто, чи пропонували йому інші посади для працевлаштування (з огляду, зокрема, на стаж роботи та рівень кваліфікації чи інші обставини, які мають значення для того, щоб залишитись на службі або відмови в цьому).

Водночас Верховний Суд зауважив, що сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв`язку зі скороченням штатів відбулося правомірно. Якщо ліквідовано ГУ МВС України в Луганській області з одночасним створенням іншого органу - Головного управління Національної поліції в Луганській області, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, то зобов`язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу, який за своїми функціями є правонаступником ГУ МВС України в Луганській області. Суди не надали оцінки тим обставинам, що позивач був позбавлений можливості звернутися до ГУ МВС України в Луганській області з рапортом про бажання проходити службу в поліції протягом тримісячного строку, встановленого пунктом 9 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з підстав його незаконного звільнення за порушення дисципліни, що підтверджено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 9 березня 2017 року у справі №812/641/15. Тобто ОСОБА_1 втратив своє право подати рапорт на призначення на посаду в органі поліції у тримісячний термін, визначений вказаною нормою, з підстави протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень. Правова процедура є складовою принципів законності і верховенства права та передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, проте суди попередніх інстанцій викладеного не врахували, зокрема не звернули увагу на подання позивачем рапортів від 15 березня 2018 року як до ГУ МВС України в Луганській області, так і до ГУНП в Луганській області, що встановлено судом у справі №1240/2047/18. Аналогічні правові позиції, в тому числі щодо об`єктивної можливості особи подати рапорт у визначений законом строк, викладені у постановах Верховного Суду від 4 вересня 2020 року у справі №0640/4568/18, від 25 червня 2020 року у справі №420/6852/18, від 6 травня 2020 року у справі №821/3731/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі №808/8919/15.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі №812/641/15 встановлено незаконність звільнення позивача за порушення дисципліни наказами від 06.06.2015 № 1458 та від 08.06.2015 №187 о/с, визнані протиправними та скасовні оскаржені накази, поновлено позивача на службі в міліції з 08 червня 2015 року (т. 3 арк. спр. 83-88).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі № 812/1965/17 визнано незаконним та скасувано наказ №12 о/с від 06.11.2017 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено позивача на посаді з 08.06.2016 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 1 арк. спр. 36-38).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 у справі №1240/2047/18 визнано протиправним та скасовано наказ від 04 червня 2018 року № 11 о/с про звільенення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено позивача на посаді з 05 червня 2018 року (т. 1 арк. спр. 39-45).

Отже, суд при вирішенні цієї справи врахував зазначені вище висновки Верховного Суду щодо правовідносин, що склалися між сторонами, в тому числі обставини, встановлені в постанові Луганського окружного адміністративного суду від 9 березня 2017 року у справі №812/641/15, в рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 у справі №1240/2047/18.

Згідно з вимогами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи № 360/1148/19 судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі обставини щодо дотримання відповідачами процедури звільнення позивача, в тому числі наявності об`єктивної можливості використання його на службі та фактичного переведення зі служби в міліції на службу в поліцію відповідно до вимог законодавства, чинного на час видання оскарженого наказу про його звільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 641 «Про утворення Національної поліції України» утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема ГУНП у Луганській області.

Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі ГУМВС України у Луганській області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1388 ліквідовано ГУМВС України у Луганській області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06.11.2015 "Про організаційно-штатні питання" наказано вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1388 "Про організаційно-штатні питання", наказу ГУМВС України у Луганській області від 10.12.2015 № 2803, судом встановлено, що на момент поновлення позивача на службі на підставі рішення суду наказом ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 14.12.2018 №22о/с вже було повністю скасовано штати органів, підрозділів, установ та підприємств МВС України, в тому числі скорочено й посаду позивача.

За відсутністю будь-яких вакантних посад в ГУМВС України в період часу з 14.12.2018 по 27.02.2019 позивача не можливо було використати на службі в міліції в органі, що ліквідується.

Стосовно обставин фактичної можливості використання позивача на службі в поліції та з`ясування відповідачами таких обставин в період з 14.12.2018 по 27.02.2019, суд встановив такі обставини.

16.03.2018 на адресу ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області, Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії надійшов рапорт Бєлікова А.О. з вимогою скласти відповідні кадрові документи, які необхідні для переходу на службу позивача в органи поліції (т.2 арк.спр 130-131).

Листом ГУМВСУ у Луганській області від 04.04.2018 № 46/ВДЗ ОСОБА_1 належним чином повідомлений, що рапорт від 16.03.2018 розглянутий та у випадку виявлення бажання проходження служби в поліції, він може прийняти участь у конкурсному відборі на службу до Національної поліції при оголошенні конкурсу на офіційному веб-порталі ГУНП в Луганській області, за адресою: Ig.npu.gov.ua.uk/. (т.2 арк.спр.127-128).

Також, 16.03.2018 на адресу ГУНП в Луганській області надійшов рапорт ОСОБА_1 з вимогою надання інформації щодо вирішення питання про можливість прийняття позивача на службу в органи національної поліції (т.2 арк.спр 134).

Листом ГУНП в Луганській області від 04.04.2018 № 1072 111/19/2018 ОСОБА_1 повідомлений, що рапорт від 16.03.2018 розглянутий та у випадку виявлення бажання проходження служби в поліції, він може прийняти участь у конкурсному відборі на службу до Національної поліції при оголошенні конкурсу на офіційному веб-порталі ГУНП в Луганській області, за адресою: lg.npu.gov.ua.uk/. (т.2 арк.спр.132).

ОСОБА_1 ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Луганській області надавався рапорт від 21.11.2018 про висловлення бажання проходити службу в Національній поліції України (т.1 арк. спр. 75).

Листом ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області від 17.12.2018 № 6/2-506 ЛК ОСОБА_1 надана відповідь на звернення та роз`яснено порядок відбору на службу у Національній поліції України через конкурсну процедуру (т.1 арк. спр. 74, звор. бік арк. спр. 74).

22.11.2018 на адресу ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області, Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії надійшов рапорт від 21.11.2018 ОСОБА_1 з вимогами вирішити питання щодо видання наказу про переведення його на службу до Національної поліції (т.2 арк.спр. 137).

Згідно з роз`ясненнями УКЗ ГУНП в Луганській області від 30.11.2018 № 4537/111/19-2018, наданими за результатами розгляду рапорту від 21.11.2018 ОСОБА_1 , позивачу повідомлено, що з метою працевлаштування останній може прийняти участь у конкурсному відборі на службу до Національної поліції при оголошенні конкурсу на офіційному веб-порталі, за адресою: lg.npu.gov.ua.uk/. у порядку визначеному розділом VI Закону № 580 (т.2 арк.спр.138).

Згідно з довідкою УКЗ ГУНП в Луганській області від 09.03.2021 № 961/111/19-2021 ОСОБА_1 у період часу з 21.11.2018 по 20.09.2019 до УКЗ ГУНП в Луганській області зі зверненнями щодо прийняття на службу до Національної поліції не звертався (т.2 арк.спр. 139).

Позивач неодноразово отримував від членів ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області направлення на ВЛК, але висновків ВЛК щодо можливості проходження служби за станом здоров`я, ані до ГУНП в Луганській області ані до ГУМВСУ у Луганській області не надавав (т.2 арк.спр 204-208, 225-226).

Листом від 12.05.2021 № 33/33-631 Державна Установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» повідомила суд, що ОСОБА_1 19.04.2018 та 19.02.2019 звертався до Державної Установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області», але ВЛК ним не було пройдено.

Тому висновків щодо можливості проходження служби ОСОБА_1 у лавах Національної поліції МВС України у Луганській області не існує. З цього можна зрозуміти, що ніякі висновки ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_1 не надавались (т.3 арк.спр.7).

Листом від 20.05.2021 № 37/33-794 Державна Установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» повідомила суд, що в документації медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» за період з 01.01.2018 по 27.02.2019 зареєстровані звернення ОСОБА_1 за направленням Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області для визначення придатності щодо подальшої служби на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУ МВС України у Луганській області двічі, а саме: 19.04.2018 та 19.02.2019.

За вказаними направленнями ОСОБА_1 отримував бланки актів для проходження медичного огляду ВЛК. Жодного разу медичний огляд ОСОБА_1 не завершив та акти медичного огляду до ВЛК не повернув. Рішень щодо придатності ОСОБА_1 до подальшої служби на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУ МВС України у Луганській області медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» за період з 01.01.2018 по 27.02.2019 не приймалось, ОСОБА_1 особисто та Ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Луганській області висновків не надавалось (т.3 арк.спр.14).

Таким чином, в 2018 році до прийняття оскарженого наказу про звільнення позивач звертався до відповідачів з рапортами, в яких висловлював своє бажання продовжити службу в поліції, які відповідачами розглянуті з наданням відповідей про можливість прийняття на службу в поліцію лише за конкурсною процедурою.

Отже, факт порушення права позивача як працівника міліції на продовження служби в поліції (шляхом подачі в тримісячний термін з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» відповідної заяви) саме відповідачем ГУ МВС України у Луганській області через незаконне звільнення позивача, що відбулось на підставі дисциплінарних наказів в червні 2015 року визнано постановою Верховного Суду про направлення справи, що розглядається, на новий розгляд (від 22.01.2021 в справі №360/1148/19).

Фактична можливість поновлення такого права відповідачами на підставі вимог законодавства, яке було чинним станом на час виникнення спірних правовідносин - прийняття оскарженого наказу, є спірним питанням цієї справи.

Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

В рамках реформування правоохоронної системи України 2 липня 2015 року Верховною радою України прийнятоЗакон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII(далі - Закон №580-VIII), який відповідно до п. 1 його розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та частини 7 ст. 15 і частини 5 ст. 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Згідно з пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цимЗаконом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, могли бути прийняті на службу в поліцію лише за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом.

Частинами 1,2 статті 49 Закону № 580-VIII визначено, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно з вимогами статті 50 Закону № 580-VIII передбачено проведення перевірки таких осіб, а саме: громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров`я зобов`язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами частин 1, 3 статті 51 Закону № 580-VIII для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії. До складу поліцейської комісії територіальних органів поліції входять п`ять осіб: 1) один представник, визначений Міністром внутрішніх справ України, не з числа поліцейських; 2) один представник, визначений керівником поліції; 3) один представник, визначений керівником відповідного територіального органу (закладу, установи) поліції; 4) два представники громадськості, обрані відповідною обласною радою, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Київською міською радою, Севастопольською міською радою з числа осіб, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Відповідно до вимог частини 4 статті 51 Закону № 580-VIII основними повноваженнями поліцейської комісії є: 1) проведення відбору (конкурсу) на службу в органи (заклади, установи) поліції, крім прийому на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських; 2) проведення конкурсу для призначення на вакантну посаду.

Згідно з вимогами пункту 2 розділу І Порядку діяльності поліцейських комісій, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.12.2015 № 1631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2016 року № 49/28179, поліцейські комісії - постійно діючі колегіальні органи, що утворюються в центральному органі управління поліцією та в її територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) (далі - органи поліції) для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції.

Частини 1, 4,5 статті 52 Закону № 580-VIII визначають, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов`язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади (далі - конкурс) відповідно до Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, що затверджується Міністром внутрішніх справ України. Комплектуванню в порядку просування по службі посад молодшого, середнього та вищого складу поліції за рішенням керівника, уповноваженого призначати на такі посади, може передувати або проведення конкурсу, або проведення атестації.

Таким чином, рішенням атестаційні комісії чи поліцейської комісії має бути встановлена відповідність певної особи вимогам до кандидатів на службу в поліції, що визначені статтею 49 Закону № 580-VIII.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Отже, атестація застосовується до осіб, які вже проходять службу в поліції на відповідних посадах.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу І Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.12.2015 № 1631, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 січня 2016 року за № 50/28180, визначено, що конкурс проводиться серед осіб: 1) які вперше приймаються на службу в поліції з призначенням на посади молодшого складу поліції; 2) які вперше приймаються на службу в поліцію з призначенням на посади середнього та вищого складу поліції, за рішенням керівника, уповноваженого призначати на такі посади відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»; 3) які призначаються на посади молодшого, середнього та вищого складу поліції в порядку просування по службі за рішенням керівника уповноваженого призначати на такі посади, через конкурс.

З аналізу змісту наведених норм можна зробити висновок про те, що саме через конкурсну процедуру позивач відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" міг продовжити службу в поліції станом на час прийняття оскарженого наказу.

Верховний Суд в постанові про направлення справи, що розглядається, на новий розгляд (від 22.01.2021, №360/1148/19) визнавши порушеним право позивача як працівника міліції на продовження служби в поліції (в порядку розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII) не зазначив способу відновлення порушеного права, яким має керуватися суд під час нового розгляду справи, лише зазначив приклади практики застосування норм Верховним Судом в аналогічних справах.

Аналізуючи такі зазначені Верховним Судом приклади розгляду аналогічних справ, суд дійшов висновку про відсутність єдиної практики у вирішенні цих спорів.

Так в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №808/8919/15 зазначено, що аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу. У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту). Лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ щодо звільнення особи через скорочення штатів. Сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв`язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

У справі №420/6852/18 25 червня 2020 року Верховний Суд дійшов висновку, що наданню згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції має передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду - ініціатива керівництва, спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

В постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №821/3731/15-а способу відновлення такого права не зазначено.

У справі № 0640/4568/18 (постанова від 04 вересня 2020 року) колегія Верховного Суду зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію" передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає, в тому числі, перевірку відповідності особи вимогам до поліцейського, встановленим вказаним Законом, що відноситься до компетенції органів Національної поліції. За такого правового врегулювання, адміністративний суд позбавлений можливості зобов`язати орган державної влади прийняти позивача на роботу, оскільки прийняттю на службу до Національної поліції передує встановлена законодавством процедура перевірки, яка може бути проведена лише вищезазначеним органом державної влади.

Суд звертає увагу на ті обставини, що позивач ОСОБА_1 в межах розгляду цієї справи не оскаржує дії, рішення чи бездіяльність ГУНП в Луганській області.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, а також аналіз зазначених вище норм законодавства суд дійшов висновку, що порушене свого часу в наслідок протиправного звільнення позивача зі служби його право на продовження служби в поліції могло бути відновлене станом на час видання оскарженого наказу лише внаслідок проходження конкурсної процедури позивачем за його ініціативою.

Оскільки позивач не подав заяви (рапорту) до органів поліції для проходження конкурсу на заміщення вакантних посад поліцейських в період часу з 14.12.2018 по 27.02.2019, суд дійшов висновку про відсутність у Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії підстав для видачі наказу в порядку, передбаченому п.9 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію», про переведення до органів Національної поліції ОСОБА_1 за його згодою на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З урахуванням висновків Верховного Суду в постанові про направлення цієї справи на новий розгляд (від 22.01.2021, №360/1148/19), що про наступне звільнення позивача він був повідомлений своєчасно належним чином, а також відсутності можливості подальшого використання його на службі, суд дійшов висновку, що позивача правомірно звільнено за пунктом 64 «г» Положення №114 через скорочення штатів з дотриманням процедури такого звільнення та за наявності визначених чинним законодавством підстав.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття ліквідаційною комісією ГУМВС України у Луганській області наказу від 17.05.2019 № 5 о/с про внесення часткової зміни до пункту наказу ГУ МВС України у Луганській області від 20.02.2019 № 2 о/с, згідно якого майора міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 27.02.2019, з вислугою років у календарному обчисленні: 16 років 00 місяців 10 днів, суд виходить із такого.

У зв`язку із зверненням 13.05.2019 ОСОБА_1 до відповідача 1 із заявою про надання листку тимчасової непрацездатності, згідно якого позивач у період часу: з 20.02.2019 по 26.02.2019 перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Кремінської районної ради» Кремінська міська лікарська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини, відповідачем прийнято спірний наказ про звільнення, яким ОСОБА_1 вважати звільненим з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 27.02.2019. Тобто, позивача звільнено з займаної посади після виходу з лікарняного.

Позивачем в підтвердження протиправності спірного наказу надано довідки про перебування на стаціонарному лікуванні у Луганському обласному тимчасову непрацездатність, а саме за періоди: з 05.03.2019 по 22.03.2019, з 12.04.2019 по 30.04.2019, з 30.05.2019 по 14.07.2019 (т.1 арк. спр. 143, 187, 188).

Відповідачем 1 після надходження заяви ОСОБА_1 від 13.05.2019 про перебування останнього на стаціонарному лікуванні у період часу: з 20.02.2019 по 26.02.2019, винесено наказ від 17.05.2019 № 5 о/с про внесення часткової зміни до пункту наказу ГУ МВС України у Луганській області від 20.02.2019 № 2 о/с, згідно якого майора міліції ОСОБА_1 (М -116931 ), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 27.02.2019, з вислугою років у календарному обчисленні: 16 років 00 місяців 10 днів, після виходу з лікарняного.

Отже, враховуючи докази, надані позивачем в підтвердження перебування позивача на лікарняному у період часу: з 20.02.2019 по 26.02.2019, з 05.03.2019 по 22.03.2019, з 12.04.2019 по 30.04.2019, з 30.05.2019 по 14.07.2019 судом встановлено, щона час прийняття відповідачем 1 спірного наказу (27.02.2019), позивач був працездатний та на лікарняному не перебував. Інших доказів в підтвердження тимчасової непрацездатності станом на 27.02.2019 позивачем суду не надано, а судом не встановлено.

Відтак, накази ГУМВС України у Луганській області наказу від 20.02.2019 № 2 о/с «Про звільнення майора міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) з 20.02.2019 та від 17.05.2019 № 5 о/с про внесення часткової зміни до пункту наказу ГУ МВС України у Луганській області від 20.02.2019 № 2 о/с, згідно якого майора міліції ОСОБА_1 (М -116931), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 27.02.2019, з вислугою років у календарному обчисленні: 16 років 00 місяців 10 днів прийняті відповідачем 1 у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів констатує, що в зазначеній частині рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, як законне та обґрунтоване, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вищезазначених висновків суду першої інстанції

Щодо стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 3статті 23 Цивільного кодексу Українивизначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З аналізу зазначених норм вбачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 1 та 2статті 1167 Цивільного кодексу Українивизначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимогст. 1173 Цивільного кодексу Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (ст. 1190 Цивільного кодексу України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Обґрунтовуючи підстави вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що він вже доволі тривалий час через протиправні дії ГУМВС у Луганській області, в тому числі в особі ліквідаційної комісії, позбавлений в повній мірі можливості реалізувати своє право на працю, змушений докладати значних зусиль для забезпечення свого існування.

Враховуючи встановлені при розгляді цієї справи обставини неодноразового протиправного звільнення позивача з органів внутрішніх справ, порушення відповідачем його права на продовження служби в поліції через протиправне звільнення, неможливість його відновлення на даний час в інший спосіб, крім проходження конкурсної процедури на заміщення посад поліцейських, а також ненарахування відповідачем грошового забезпечення позивачу за період поновлення його на службі з 14.12.2019 по 27.02.2020, що підтверджено листом від 18.05.2021 № 9/180 (т.3 арк. спр.15), дійшов висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір до відшкодування 40000 грн. є завищеним та з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності належним розміром відшкодування завданої моральної шкоди, суд визначає суму 10000 гривень, яку слід стягнути на користь позивача з відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії підлягає частковому задоволенню зі зміною рішення суду першої інстанції з зазначеній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 360/1148/19 змінити, замінивши в другому абзаці його резолютивної частини слова та цифри «40000 (сорок тисяч)» на слова та цифри «10000 (десять тисяч)»

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 360/1148/19 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 18 грудня 2023 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2023 року.

Судді А.В. Гайдар

Т.Г.Гаврищук

І.Д.Компанієць