Рішення
від 21.12.2023 по справі 953/4537/23
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4537/23

Провадження № 2/953/3109/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ЮрлагіноїТ.В.,

за участю секретаря - Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кірсік Сніжана Володимирівна до ОСОБА_2 за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-інформаційний центр сурогатного материнства «ЛА ВІТА НОВА», Харківської міської ради, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Оболонської окружної прокуратури міста Києва про встановлення факту народження, визнання батьківства,

за участю сторін :

позивача -ОСОБА_1,

перекладача-Черниш Н.І.,

представника позивача - адвоката Кірсік Сніжана Володимирівна

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника Оболонської окружної прокуратури міста Києва - Тімонової Л.І.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кірсік Сніжана Володимирівна звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-інформаційний центр сурогатного материнства «ЛА ВІТА НОВА», Харківської міської ради, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Оболонської окружної прокуратури міста Києва про встановлення факту народження громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей чоловічої статі (І з двійні та II з двійні) ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові, в результаті репродуктивних технологій, визнання громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт тип Р, код країни НОМЕР_1 , виданий 12.05.2022, орган видачі Перфектура Атлантичної Лаури Нант , дійсний до 11.05.2032 року), батьком дитини чоловічої статі (І з двійні) народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті застосування репродуктивних технологій та батьком дитини чоловічої статі (II з двійні) народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті застосування репродуктивних технологій, матір дітей - відомості відсутні.

12.07.2023 року позивачем подано уточнену позовну заяву, 05.10.2023 року позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову.

За наслідками проведення підготовчого судового засідання ухвалою від 02.11.2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірсік Сніжана Володимирівна до ДагіАуріки Іванівни, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-інформаційний центр сурогатного материнства «ЛА ВІТА НОВА», Харківської міської ради, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Оболонської окружної прокуратури міста Києва про встановлення факту народження, визнання батьківства, в частині позовних вимог про встановлення факту народження - закрито.

Прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову. Закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірсік Сніжана Володимирівна до ДагіАуріки Іванівни, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-інформаційний центр сурогатного материнства «ЛА ВІТА НОВА», Харківської міської ради, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Оболонської окружної прокуратури міста Києва про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей, призначено до судового розгляду.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в березні 2021 року ОСОБА_1 з мережі Інтернет дізнався, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ла Віта Нова» надає послуги з сурогатного материнства щодо виношування дітей в тому числі й для нетрадиційних пар.З цією метою він приїхав до України та укладення договору виношування дитини звернувся до Центру сурогатного материнства, а саме ТОВ «Ла Віта Нова».

13.03.2021 року позивач уклав з ТОВ «Ла Віта Нова» договір про надання інформаційних послуг, відповідно до якого ТОВ «Ла Віта Нова» зобов`язалась надати інформацію про осіб, котрі виявили своє добровільне бажання виконати на прохання третіх осіб, послугу (сурогатне материнство). Згідно п. 2.2. ТОВ «Ла Віта Нова» зобов`язалась запропонувати позивачу одну кандидатуру сурогатної матері, яка є здоровою та не має медичних протипоказань до вагітності та виношуванні дитини, тощо. Відповідно до п. 2.3. Замовник має право вибрати конкретну особу, яка буде надавати послугу сурогатного материнства, з бази даних, яку надасть виконавець. Надалі після ознайомлення з базою даних, позивачем обрано кандидатуру (жінка, в якої було відібрано яйцеклітину та яка пізніше була запліднена спермою позивача). В той же час, на виконання умов Договору 1, ТОВ «Ла Віта Нова» для виношування дитини та проведення запліднення була залучена сурогатна матір - ОСОБА_2 .14.05.2021 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір про виношування дитини. Відповідно до п. 1.2. Договору зазначено: «Даний Договір передбачає сурогатне материнство, тобто сурогатна матір (ОСОБА_2) зобов`язується виношувати вагітність, яка може настати у неї шляхом перенесення в її порожнину матки ембріонів, отриманих шляхом екстракорпорального запліднення з використанням яйцеклітин та сперми, що належать Генетичним батькам». Згідно п. 4.7. Договору Позивач зобов`язується забрати дитину із пологового будинку протягом 7 днів з моменту народження, щоб виконати всі формальності, необхідні для отримання відповідних документів (батьківськи прав) на дитину (дітей). На виконання вимог всіх зазначених договорів, Позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, оплатив всі зазначені послуги (копії електронного листування про оплату додається), а ТОВ «Ла Віта Нова» була проведена відповідна процедура запліднення.Так, в зв`язку з виконанням зазначених Договорів, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила двох хлопчиків, біологічних батьком яких є Позивач (копія довідок № 097/о додається). Надалі, як стало відомо Позивачу по факту діяльності ТОВ «Ла Віта Нова», Національною поліцією України було розпочато кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120212220000001092 від 16.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України. Наразі органом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є Оболонське УП ГУ НП у м. Києві. В рамках вказаного кримінального провадження, було проведено обшук та вилучено документи та вилучено новонароджених дітей, що позбавило можливості Позивача зареєструвати факт народження дитини.Надалі вказані діти були переведені до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Харківської міської ради.

Представник позивача - адвокат Кірсік С.В., звернулась до органу досудового розслідування з метою отримання копій відповідних документів та реалізацією Позивачем свого права на встановлення батьківства (копія заяви додається). Листом слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві надано відповідь з наданням копій вилучених документів та зазначено, що в рамках досудового розслідування проведено генетичну експертизу. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-22/6719-БД від 29.06.2022 року зазначено:«Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні) , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,999987 %. Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,999987 %. Біологічне материнство між гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 виключається. Біологічне материнство між гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 виключається». Враховуючи вищевикладене, біологічне батьківство Позивача підтверджено Висновком генетичної експертизи.

Відповідно до листа СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві, біологічну матір дітей (хлопчиків), народжених ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не встановлено.

Наразі народження дітей зареєстровано на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 22.03.2023 року виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.04.2023 прийнято рішення № 187 про проведення реєстрації народження дітей на підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 13.06.2022 року з визначенням даних про дітей: перший з двійні - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , другий з двійні - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю дітей записано - ОСОБА_15 , батьком - ОСОБА_16 , відповідно до ч. 2 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Службою у справах дітей за місцем народження малолітніх хлопців здійснено реєстрацію їх народження у Другому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та отримані відповідні свідоцтва. Рішення від 19.04.2023 № 187.

Факт народження відповідачкою ОСОБА_2 у м. Харкові дітей чіловічої статі в результаті застосування репродуктичних технологій в повній мірі підтверджується змістом укладених позивачем з ТОВ «Ла Віта Нова» та ОСОБА_2 , виписками про народження КНП ХОР «Обласнного клінічного перинатального центру» форми 097/о від 07.06.2022 року та висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/121-22/6719-БД від 29.06.2022 року.

Вказані докази свідчать про те, що позивач надав свій матеріал для запліднення яйцеклітини донора (біологічної матері дитини, особа якої до теперішнього часу не встановлена), а ОСОБА_2 виносила та народила дітей та не є їх біологічної матірью, тобто для зачаття, виношування та народження дитини були застовані репродуктивні технології.

Вказане у сукупності свідчать про те, що позивач є біологічним батьком дітей, народжених ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові, тобто спорідненість позивача та дітей у відповідності до вимог СК України є встановленою.

Позивач не може реалізувати своє батьківство у зв`язку із чим він змушений звернутись до суду. Цивільні правовідносини складають основну частину всіх правовідносин, що підлягають регулюванню з боку права. В диспозиціях цивільних норм закріплені абстрактно-можливi права і обов`язки невизначеного кола суб`єктів. Це стосується i послуг з сурогатного материнства, що мають основою договірну цивільно-правову природу. Сурогатне материнство є видом репродуктивних технологій, коли окремі або всі етапи зачаття i раннього розвитку ембріонів здійснюються поза організмом генетичної матері. За загальним визначенням cypoгатне материнство - це процес штучного запліднення, виношування й народження дитини жінкою (сурогатною матір`ю) з метою передачі дитини названим батькам згідно з договором за винагороду або без неї. Сурогатна мати - це жінка, яка добровільно згодилася завагітніти з метою виносити та народити генетично чужу їй дитину, що буде віддана на виховання іншим особам - біологічним батькам. Зустрічаються i визначення сурогатного материнства як «допоміжної репродуктивної технології, при застосуванні якої жінка добровільно погоджується завагітніти з метою виносити й народити біологічно сторонню їй дитину, що буде згодом віддана на виховання іншим особам - генетичним батькам». Між тим, найбільш точним формулюванням слід визнати формулювання, прийняте ВООЗ у 2001 році, яка оперує не терміном «сурогатна матір», а терміном «гестацiйний кур`єр», розуміючи під ним «жінку, у якої вагітність настала в результаті запліднення ооцитiв, що належать третій стороні, сперматозоїдами, що належать третій стороні. Вона виношує вагітність з тією умовою або договором, що батьками народженої дитини будуть один або обидва людини, чиї гамети використовувалися для запліднення. За визначенням Європейського товариства репродукції людини (FSНE), сурогатне материнство - це комплекс методів, а сурогатна матір - це жінка, яка погоджується виносити i народити дитину для певної пари. Таким чином, з медичної точки зору, сурогатне материнство - це запліднення яйцеклітини штучним методом з наступним поміщенням ембріона, отриманого від генетичних батьків, в порожнину матки іншої жінки - cypoгатної матері. З юридичної точки зору - це послуга з виношування i народження дитини з наступною реєстрацією немовляти як дитини замовника послуги. У нормативному плані сурогатне материнство має визначене регулювання i є законною легітимною послугою, що виражена в договірній формі. Засади цивільного законодавства передбачені ст. 3 ЦК України, в якій зазначено про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу. Право на батьківство безперечно належить до особистих немайнових прав. Принцип невтручання у сферу батьківства дозволяє особам на власний розсуд визначати момент, коли ставати батьками i, враховуючи можливі проблеми з репродуктивним здоров`ям i технологічним прогресом в галузі медицини, - яким чином ставати батьками. Принцип свободи договору дозволяє особам укладати правочини для реалізації власних прав i інтересів. Якщо такий договір не передбачений актами цивільного законодавства, він має відповідати загальним засадам цивільного законодавства. Принцип свободи підприємницької діяльності надає можливості спеціалізованим медичним установам надавати послуги із cypoгатного материнства з метою отримання прибутку. Принцип судового захисту цивільного права та інтересу є гарантією їх реалізації й охорони вищезазначених свободи договору, підприємницької діяльності, неприпустимості свавільного втручання в сферу особистого життя людини. Ч. 7 ст. 281 ЦК України встановлює норму, згідно з якою повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством. А ч. 1 ст. 290 ЦК України дозволяє повнолітній дієздатній фізичній особі бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. Основи законодавства України про охорону здоров`я в cт. 48 містять регламентацію запліднення та імплантації ембріона. За даною нормою застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. Тобто в даній статті встановлюються загальні умови сурогатного материнства - сурогатною матір`ю може бути повнолітня дієздатна жінка, має бути письмова згода подружжя, необхідно забезпечити анонімність донора i збереження медичної таємниці. Наказ МОЗ України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій» від 23.12.2008 року №771, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлював певні медичні стандарти щодо проведення штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) методами iнсемiнацiї жінок спермою чоловіка (донора) та екстракорпорального запліднення i перенесення ембріона (ембріонів) у порожнину матки. Даний наказ передбачав вимоги до медичного закладу, суб`єктів, які беруть участь у даній медичній послузі, медичні показання, організації процесу із запліднення тощо. Для цивільних правовідносин з сурогатного материнства характерним є традиційний трьох ланковий склад: суб`єкти - учасники репродуктивної послуги з cypoгатного материнства, об`єкт - репродуктивна послуга, зміст даних відносин, що складають репродуктивні суб`єктивні права i репродуктивні цивільні обов`язки. Суб`єктами цивільних правовідносин з сурогатного материнства є: 1) замовник - сімейна пара, або неодружені чоловік чи жінка, оскільки імперативних обмежень закон не містить, а судова практика пішла шляхом визнання права на батьківство неодружених людей; 2) сурогатна матір - жінка, яка бере на себе обов`язок пройти процедуру екстракорпорального запліднення; 3) медичний заклад, акредитований МОЗ для проведення таких процедур. Репродуктивна послуга як об`єкт цивільних правовідносин з сурогатного материнства передбачає встановлений договором процес зачаття, виношування i народження дитини з подальшою її передачею біологічним батькам. Таким чином, послуги з cypoгатного материнства - це врегульований цивільним законодавством процес зачаття, виношування i народження дитини з наступною реєстрацією немовляти як дитини замовника послуги. Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини. У ст. 281 СК України встановлено, що визнання батьківства в Україні незалежно від громадянства батьків i дитини та місця їхнього проживання провадиться за законом України. Згідно п. 6.9 Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України від 09 вересня 2013 року №787, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом. Відповідно до ч. 1 ст. 144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до п. 11 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених Наказом МЮУ №52/2 від 18.10.2000 р. (в редакції наказу №3307/5 від 24.10.2010 р.), у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом. Відповідно до абз. А) п. 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого наказом МЮУ 18.10.2000 №52/5 (у редакції наказу МЮУ 24.12.2010 №3307/5) підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є: а) медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), форма якого затверджена наказом МОЗ України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у MЮУ 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Відповідно до cт.cт. 6, 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складання актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акту цивільного стану. Відповідно до ст.ст. 2, 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої постановою ВРУ №789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці поважають та забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я i народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. У рішеннях від 26.06.2014 року у справі «Меннессон проти Франції» (скарга №65192/11) та у справі «Пабассе проти Франції» (скарга №65941/11) ЄСПЛ конкретно визначив, що кожна країна має право заборонити сурогатне материнство на її території. Однак суд також визнав, що заборона сурогатного материнства не може негативно впливати на дітей, народжених у такий спосіб за кордоном. У цьому контексті суд висловив позицію, що країни, де сурогатне материнство заборонене, повинні визнати родинний зв`язок між дітьми, народженими від сурогатної матері за кордоном, та їхніми біологічними батьками, інакше буде мати місце порушення прав дітей на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ст.ст. 2, 3 Конвенції ООН про права дитини, держави-учасниці поважають i забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, cтaтi, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, статі, здоров`я i народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 52 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд врахувати необхідність встановлення батьківства з метою захисту прав батьківства, його реалізації та захисту інтересів дитини, які є пріоритетними.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , який надавав пояснення за допомогою перекладача, представник позивача адвокат Кірсік Сніжана Володимирівна, наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених в позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі з підстав зазначених у позові. Пояснила, що вона народила у м. Харкові дітей чіловічої статі в результаті застосування репродуктичних технологій на підстав договору з ТОВ «Ла Віта Нова», що підтверджується виписками про народження КНП ХОР «Обласнного клінічного перинатального центру» форми 097/о від 07.06.2022 року батьком дітей є позивач, що підтверджується висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/121-22/6719-БД від 29.06.2022 року.

Представник третьої особи Оболонської окружної прокуратури міста Києва - Тімонова Л.І. у судвому засіданні зазначила про необхідність врахування письмових пояснень Оболонської окружної прокуратури міста Києва, ухвалити рішення на розсуд суду.

Третя особа ТОВ «Медико-інформаційний центр сурогатного материнства «ЛА ВІТА НОВА» про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися, конверт повернувся на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Третя особа Харківська міська рада, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить трекінг Укрпошти, відправлення вручено за довіреністю 26.10.2023 року, проте у судове засідання не з`явилися.

Третя особа Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення, у судове засідання не з`явилися.

Третя особа Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, у судове засідання не з`явилися, до суду надано заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, рішення прийняти в інтересах малолітніх дітей.

Третя особа Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у судове засідання не з`явилися до суду надано заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, проти задоволення позову не заперечують.

Ухвалою суду від 16 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 13 липня 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

27.09.2023 року третьою особою Оболонською окружною прокуратурою міста Києва до суду надійшли письмові пояснення по справі, зі змісту яких просять врахувати відомості про наявні кримінальні провадження, наявні у справі докази для прийняття законог та справедливого рішення.

Підготовче судове засідання, яке відбулося 02.11.2023 року закрито, призначено справу до розгляду по суті.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, позивач є громадянином Французької Республіки, що підтверджується копією його паспорту.(Т. 1, а.с. 55-56).

13.03.2021 року між ПП Медико-інформаційний Центр «Ла Віта Нова» та позивачем була укладена угода про надання інформаційних послуг, відповідно до якого ТОВ «Ла Віта Нова» зобов`язалась надати інформацію про осіб, котрі виявили своє добровільне бажання виконати на прохання третіх осіб, послугу (сурогатне материнство). Згідно п. 2.2. ТОВ «Ла Віта Нова» зобов`язалась запропонувати позивачу одну кандидатуру сурогатної матері, яка є здоровою та не має медичних протипоказань до вагітності та виношуванні дитини, тощо. Відповідно до п. 2.3. Замовник має право вибрати конкретну особу, яка буде надавати послугу сурогатного материнства, з бази даних, яку надасть виконавець. Після ознайомлення з базою даних, позивачем обрано кандидатуру (жінка, в якої було відібрано яйцеклітину та яка пізніше була запліднена спермою позивача). В той же час, на виконання умов Договору ТОВ «Ла Віта Нова» для виношування дитини та проведення запліднення була залучена сурогатна матір - ОСОБА_2 . (Т. № 1, а.с. 80-93).

14.05.2021 року між ПП Медико-інформаційний Центр «Ла Віта Нова» та позивачем також був укладений договір про виношування дитини. Відповідно до п. 1.2. Договору зазначено: «Даний Договір передбачає сурогатне материнство, тобто сурогатна матір ( ОСОБА_2 ) зобов`язується виношувати вагітність, яка може настати у неї шляхом перенесення в її порожнину матки ембріонів, отриманих шляхом екстракорпорального запліднення з використанням яйцеклітин та сперми, що належать Генетичним батькам». Згідно п. 4.7. Договору Позивач зобов`язується забрати дитину із пологового будинку протягом 7 днів з моменту народження, щоб виконати всі формальності, необхідні для отримання відповідних документів (батьківськи прав) на дитину (дітей). На виконання вимог всіх зазначених договорів, Позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, оплатив всі зазначені послуги (копії електронного листування про оплату додається), а ТОВ «Ла Віта Нова» була проведена відповідна процедура запліднення. (Т. № 1, а.с. 63-80).

Так, в зв`язку з виконанням зазначених Договорів, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила двох хлопчиків, про що свідчить копії виписок № 097/о. (Т. № 1, а.с. 57-60).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював грошові оплати за укладеними ним договорами, що підтверджується копіями переписки з електронної скриньки позивача. (Т. № 1, а.с. 93-104).

За змістом Виписки про новонародженого КНП ХОР «Обласний клінічний перинатальний центр» від 07.06.2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народила дітей чоловічої статі (І з двійні та II з двійні) ІНФОРМАЦІЯ_3. (Т.с. № 1, а.с. 57-60).

В рамках досудового розслідування проведено генетичну експертизу. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-22/6719-БД від 29.06.2022 року зазначено:«Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні) , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,999987 %. Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,999987 %. Біологічне материнство між гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні) , ІНФОРМАЦІЯ_3 виключається. Біологічне материнство між гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 виключається». Враховуючи вищевикладене, біологічне батьківство Позивача підтверджено Висновком генетичної експертизи. (Т. № 1, а.с. 103-129).

Відповідно до листа СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві, біологічну матір дітей (хлопчиків), народжених ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не встановлено. (Т. № 1, а.с. 130).

Згідно копії договору найму житлового приміщення від 02.11.2022 року, позивач на території України проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Київського районого суду м. Харкова. (Т. 1, а.с. 143)

.Відповідно до відповіді Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 29.09.2023 року, на виконання вимог ухвали про витребування доказів зазначено, на виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 22.03.2023 виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.04.2023 прийнято рішення № 187 про проведення реєстрації народження дітей на підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 13.06.2022, з визначенням даних про дітей: 1-й з двійні - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІІ-й з двійні - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю дітей записати - ОСОБА_15 , батьком - ОСОБА_16 , відповідно до ч. 2 ст. 135 Сімейного кодексу України. Службою у справах дітей за місцем народження малолітніх хлопців здійснено реєстрацію їх народження у Другому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та отримані відповідні свідоцтва. Малолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на даний час перебувають у комунальному закладі «Харківський обласний центр соціальної підтримки дітей та сімей «Гармонія» Харківської обласної ради, який був евакуйований з міста Харкова та розміщений у Чернівецькій області, Чернівецькому районі, с. Банилів-Підгірний, вул. Ольги Кобилянської, 90. (Т. 1, а.с. 248-250).

Постановою прокурора у кримінальному провадження - першого заступника керівника Оболонської прокуратури міста Києва Керман С. від 25.09.2023 року надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування. що містяться у матеріалах кримінального провадження № 12021102050000149 від 27.08.20221 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255 у справі № 953/4537/23. (Т. № 1, а.с. 244-245).

Відповідно до письмових пояснень Оболонської прокуратури міста Києва, встановлено, що у провадженні Оболонського управління поліції Головного управління Національної Поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42021102050000149, від 27.08.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 149, ч.ч. 1, 2 ст. 255 КК України. Крім того, у провадженні Оболонського УП перебувають матеріали кримінального провадження № 12021220000001092 від 29.07.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. З ст. 190, ч. З ст. 149 КК України.

У ході вивчення матеріалів кримінального провадження № 12021220000001092 від 29.07.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. З ст. 190, ч. З ст. 149 КК України, встановлено, що обставини, які виявлені під час досудового розслідування у вказаному провадженні, вже встановлені під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021102050000149 від 27.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. З ст. 149, ч. ч. 1,2 ст. 255 КК України.

Таким чином, кримінальне провадження № 12021220000001092 від 29.07.2021 є дублікатом кримінального провадження № 42021102050000149 від 27.08.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. З ст. 149, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України, та, у подальшому, буде вирішено питання про об`єднання матеріалів зазначених кримінальних проваджень. Досудове розслідування триває.

Аналізом діючих норм встановлено, що право на сурогатне материнство має виключно подружжя (чоловік та жінка), що перебувають у зареєстрованому шлюбі, один з яких або обидва мають безпліддя (в тому числі наявність медичних показань до сурогатного материнства, передбачених законом) та надали передбачені законом документи. Таким чином, враховуючи громадянство та сімейний стан Позивача останній не мав правових підстав на сурогатне материнство, передбачене чинним законодавством України. Враховуючи викладене, просять суд, ураховуючи обставини даних кримінальних проваджень, наявні у справі докази а також позиції сторін прийняте законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.ст. 21, 22 Конституції України).

Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

За статтею 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до положень ст.ст. 51, 52 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним

Статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Знідно ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.ст. 4, 5 ЦПК України).

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.ст. 1, 2 СК України, регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (ст.ст. 3,4 СК України).

Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (ст. 5 СК України).

За змістом ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ст. 8 СК України).

Статтею 269 ЦК України визначено поняття особистого немайнового права, а смае: Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом; Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту; Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою; Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав; Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Згідно зі ст. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Згідно зі ст. 281 ЦК України, фізична особа має невід`ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя. Фізична особа має право захищати своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. Клінічні випробування лікарських засобів проводяться відповідно до закону. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи. Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів, може здійснюватися за бажанням жінки. У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів. Перелік обставин, що дозволяють переривання вагітності після дванадцяти тижнів вагітності, встановлюється законодавством. Повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.

Наказом міністерства охорони здоров`я 09.09.2013 № 787 затверджено Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, який регулює відносини між пацієнтами (жінками, чоловіками) та закладами охорони здоров`я, які забезпечують застосування методик допоміжних репродуктивних технологій та визначає механізм та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій.

П 1.4 Порядку визначено, що допоміжні репродуктивні технології повинні застосовуватись в закладах охорони здоров`я, що мають ліцензію на впровадження господарської діяльності з медичної практики, відповідне оснащення та обладнання згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 123 СК України у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

Відтак, з огляду на зміст .2 ст. 123 СК України, а також п. 6.9, п.6.1., п.6.11. Порядку, якими передбачено надання подружжям свідоцтва про шлюб як необхідну умову для застосування ДРТ (сурогатного материнства), вказані медичні послуги можуть надаватись виключно подружжю, тобто особам, які зареєстрували шлюб в установленому законом порядку.

На момент звернення позивача до ТОВ «Медико-інформаційний центр сурогатного материнства «Ла Віта Нова» позивач не перебув у шлюбі, і повідомив про даний факт.

В супереч вимогам законодавства ТОВ «Медико-інформаційний центр сурогатного материнства «Ла Віта Нова» було здійснено застосування репродуктивних технологій що підтверджується змістом укладених позивачем з ТОВ «Ла Віта Нова» та ОСОБА_2 договорів від 13.03.2021 року, 14.05.2021 року, виписками про народження КНП ХОР «Обласнного клінічного перинатального центру» форми 097/о від 07.06.2022 року, батьком дітей є позивач, що підтверджується висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/121-22/6719-БД від 29.06.2022 року.

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (ст. 13 СК України).

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін (ст. 18 СК України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (ст. 121 СК України).

Відповідно до ст. 123 СК України, у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

За змістом ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 126 СК України).

Відповідно до положень ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина. Якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім`я, по батькові дитини і відомості про батьків (ст. 135 СК України).

Діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою (ст. 142 СК України).

Батько, який не перебуває у шлюбі з матір`ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, зобов`язаний за повідомленням служби у справах дітей, що здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, забрати дитину для утримання та виховання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я, якщо цього не зробила мати дитини. У разі якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька (ст. 143 СК України).

Статтею 144 СК України визначено, що батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.ст. 150-155, 180 СК України).

У даному випадку факт народження відповідачкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові дітей чоловічої статі в результаті застосування репродуктичних технологій в повній мірі підтверджується змістом укладених позивачем з ТОВ «Ла Віта Нова» та ОСОБА_2 договорів.

Вказані докази свідчать про те, що позивач надав свій матеріал для запліднення яйцеклітини донора (біологічної матері дитини, особа якої до теперішнього часу не встановлена), а ОСОБА_2 виносила та народила дітей і не є їх біологічної матірью, тобто для зачаття, виношування та народження дитини були застовані репродуктивні технології.

Крім того, зміст укладених позивачем з ТОВ «Ла Віта Нова» та ОСОБА_2 договорів від 13.03.2021 року, 14.05.2021 року, виписками про народження КНП ХОР «Обласного клінічного перинатального центру» форми 097/о від 07.06.2022 року батьком дітей є позивач, та висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/121-22/6719-БД від 29.06.2022 року у сукупності переконливо свідчать про те, що позивач є біологічним батьком дітей народжених ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові, тобто спорідненість позивача та дітей теєстраціія народження яких здійснена на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.04.2023 № 187 про проведення реєстрації народження дітей на підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 13.06.2022, з визначенням даних про дітей: 1-й з двійні - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІІ-й з двійні - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю дітей записати - ОСОБА_15 , батьком - ОСОБА_16 , відповідно до ч. 2 ст. 135 Сімейного кодексу України у відповідності до вимог СК України є встановленою.

ЄСПЛ зазначив у справі "Йевремович проти Сербії", що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні права та обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Отже, при вирішенні справ про встановлення батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

Слід відмітити, що Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Поряд із цим, у змісті висноку експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/121-22/6719-БД від 29.06.2022 року зазначено, що встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні) , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,999987 %. Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,999987 %. Біологічне материнство між гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 виключається. Біологічне материнство між гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 виключаєтьсяпозивач може бути біологічним батьком

Наведене свідчить про те, що позивач є біологічним батьком народжених відповідачкою дітей в результаті застосування репродуктивних технологій, відтак визнання позивача їх батьком за рішення суду є правозгідним і відповідає якнайкращим інтересам дитини та правам дитини на визначення її походження, батьківське піклування, виховання та матеріальне забезпечення.

За змістом ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (ст. 10 ЦК україни).

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 201 ЦК України).

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно (ст. 269 ЦК україни).

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним (ст. 270 ЦК України).

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 271 ЦК України).

Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав (ст. 272 ЦК України).

Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав. Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права (ст. 273 ЦК України).

Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, передбачених нею. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим Кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними (ст. 274 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ст. 275 ЦК України).

Зі встановлених судом обставин справи вбачається, що позивач не був одружений з біологічною матір`ю дитини або із жінкою яка фактично виносила та народила двох хлопчиків.

Відбулось використання яйцеклітини жінки як донора для штучного запліднення і до теперішнього часу особа біологічної матері дитини не встановлена, а відповідачка ОСОБА_2 є сурогатною матір`ю, яка виносила та народила дітей, які у свою чергу не мають спорідненості з відповідачкою, що підтверджується вищенаведеним висновком експерта.

Поряд із цим, частиною 7 ст. 281 ЦК України встановлено, що повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.

Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. Донорство крові, її компонентів, органів та інших анатомічних матеріалів, репродуктивних клітин здійснюється відповідно до закону. Особа донора не повинна бути відомою реципієнту, а особа реципієнта - родині донора, крім випадків, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (ст. 290 ЦК України).

Разом з тим, згідно ст. 291 ЦК України, фізична особа незалежно від віку та стану здоров`я має право на сім`ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім`єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Ті фактичні обставини справи, які свідчать, що позивач не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, встановити особу біологічної матері дитини правоохоронним органам не вдалось, жінка яка фактично виносила та народила дітей не є їх мамою, та не має наміру реєструватись матір`ю, при цьому позивач дійсно є біологічним батьком хлопчиків, все це позбавляє батька дітей можливості в позасудовому порядку захистити захист його прав та прав дійтей, така ситуація безумовно порушує права дітей, що не може лишатись позаувагою суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 року «Mennesson проти Франції» (65192/11) та «Labassee проти Франції» (65941/11) суд констатував порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і вказав, що застосування сурогатного зачаття порушує делікатні питання етичного характеру. В принципі держави повинні мати значну можливість розсуду у питаннях стосовно сурогатного зачаття. Проте можливість розсуду має бути обмежена, коли йдеться про спорідненість, оскільки заторкується наріжний аспект ідентичності особи. Тому Суд має встановити, чи було дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави і інтересами особи, якої безпосередньо стосується таке рішення, з огляду, зокрема, на основоположний принцип, відповідно до якого у кожному випадку, що стосується становища дитини, її вищий інтерес має бути пріоритетом. Наслідки невизнання у французькому праві зв`язку спорідненості між зачатими у такий спосіб дітьми і юридичними батьками не обмежується становищем останніх, котрі єдині робили вибір способу розмноження, з яким не згодна французька влада: ці наслідки торкаються і самих дітей, чиє право на повагу до приватного життя, котре вимагає, щоб кожен міг встановити суть своєї особистості, включно зі спорідненістю, значною мірою порушується. Тому постає серйозне питання про сумісність такого становища з вищим інтересом дітей, дотримання якого має керувати усіма рішеннями щодо них. Цей аналіз набуває особливого значення, коли, як у даній справі, один із юридичних батьків є водночас і біологічним. З огляду на важливість біологічної спорідненості як складової ідентичності кожного, не можна стверджувати, що є відповідним інтересу дитини позбавлення її юридичного зв`язку такого характеру, в той час як біологічна реальність цього зв`язку встановлена, і дитина, і один з її батьків вимагають повного його визнання. Проте, не лише зв`язок між дітьми-заявницями і їхнім біологічним батьком не був визнаний під час клопотання про реєстрацію свідоцтв про народження, але й його встановлення шляхом визнання батьківства або усиновлення зіткнулось із заборонною юриспруденцією, ухваленою з цього питання Касаційним судом. З урахуванням наслідків такого серйозного обмеження щодо ідентичності і права на повагу до приватного життя дітей-заявниць, Європейський суд вважає, що створюючи перешкоду як для визнання, так і для встановлення у національному праві зв`язку спорідненості з біологічним батьком, держава-відповідач вийшла за межі, дозволені для можливості розсуду. З огляду також на вагу, якої слід надати інтересу дитини під час зважування інтересів, право на повагу до приватного життя дітей-заявниць було порушене.

У своєму консультативному висноку «Про визнання в національному законодавстві законних відносин батьки-дитина між дитиною, народженою за кордоном відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство, і передбачуваною матір`ю» від 10.04.2019 року Велика Палата Європейського суду з прав людини зазначила наступне:

35. Відповідно до прецедентного права суду стаття 8 Конвенції вимагає, щоб національне законодавство передбачало можливість визнання законних відносин між дитиною, народженою згідно з домовленостями про сурогатне материнство, укладених за кордоном, і передбачуваним батьком, якщо він є біологічним батьком. Як було повідомлено раніше, в справі Mennesson, наведеній вище, Суд чітко виявив, що відсутність такої можливості тягне за собою порушення права дитини на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 8 (дивіться Mennesson, наведена вище, §§ 100- 01; дивіться також Labassee проти Франції, № 65941/11 , 26 червня 2014 року; Foulon і Bouvet проти Франції , № 9063/14 і 10410/14, 21 липня 2016 року, і Laborie проти Франції , № 44024/13, 19 січня 2017 року).

36. У зв`язку з вищевикладеним Суд зазначає, що на сьогоднішній день в своєму прецедентному праві він зробив певний акцент на існуванні біологічного зв`язку принаймні з одним із передбачуваних батьків (дивіться рішення, наведені вище, а також рішення у справі Paradiso і Campanelli проти Італії ([ВП], № 25358/12, § 195, 24 січня 2017 року)). З цього приводу він зазначає, що питання, яке необхідно вирішити в цій справі, явно містить фактичний складову щодо батька, який має біологічний зв`язок із цією дитиною. Відповідно, Суд обмежить свою відповідь одночасно пояснюючи, що в майбутньому він може бути покликаний надалі розвивати своє прецедентне право в цій сфері, зокрема, з огляду на розвиток питання сурогатного материнства.

37. Для визначення в контексті цього запиту для отримання консультативного висновку (дивіться пункти 32, 34 та 36 вище), чи вимагає стаття 8 Конвенції від національного законодавства надання можливості визнання стосунків між дитиною, народженою відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство, укладеної за кордоном, і передбачуваною матір`ю, два фактори будуть мати особливе значення: найкращі інтереси дитини і межі розсуду, доступні для держав-учасників.

38. Щодо першого фактора, Суд посилається на істотно важливий принцип, згідно з яким, коли виникає ситуація з дитиною, найважливіші інтереси цієї дитини є першочерговими (дивіться, зокрема, наведені вище Paradiso і Campanelli, § 208; Х проти Латвії [ВП], № 27853/09 , § 95, ECHR 2013; Mennesson, наведена вище, §§ 81 і 99; Labassee , наведена вище, §§ 60 і 78, і Wagner та J.M.W.L. Люксембургу, № 76240/01, § 133, 28 червня 2007 року).

39. В справі Mennesson (наведена вище, § 99) та Labassee (наведена вище, § 78) Суд визнав що «Франція [може] бажати стримувати своїх громадян від виїзду за кордон для того, щоб скористатися методами допоміжної репродукції, забороненими на власній території». Проте він зазначив, що наслідки невизнання у французькому законодавстві законних відносин батьки-дитина між дітьми, зачатими в такий спосіб, та передбачуваними батьками, не обмежувались лише батьками, які обрали певний метод допоміжної репродукції, заборонений органами влади Франції. Вони також негативно впливали на самих дітей, право на повагу до приватного життя яких суттєво постраждало.

40. Таким чином, невизнання законних відносин між дитиною, народженою відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство, виконаної за кордоном, і передбачуваною матір`ю має негативний вплив на декілька аспектів права цієї дитини на повагу до приватного життя. Загалом, як зазначив Суд у справах Mennesson і Labassee, наведених вище, невизнання в національному законодавстві відносин між дитиною та передбачуваною матір`ю є несприятливим для дитини, оскільки воно ставить його або її в положення правової невизначеності щодо його або її особистості в суспільстві (§§ 96 та 75, відповідно). Зокрема, існує ризик того, що таким дітям буде відмовлено в доступі до громадянства їх передбачуваної матері, яке гарантують законні відносини батьки-дитина; для них може бути складніше залишатися в країнах проживання їх передбачуваної матері (хоча цей ризик не виник в справі, яку розглядав Касаційний суд, оскільки передбачуваний батько, який також є біологічним батьком, мав громадянство Франції); їх право на успадкування майна їх передбачуваної матері може бути порушене; їх постійні стосунки з нею опиняються під загрозою, якщо передбачувані батьки розлучаються або передбачуваний батько помирає; а також вони не мають захисту у випадку, якщо їх передбачувана мати відмовиться піклуватися про них або припинить це робити.

41. Суд бере до уваги той факт, що в контексті домовленостей про сурогатне материнство, найкращі інтереси дитини не лише обумовлюють повагу до цих аспектів його або її право на приватне життя. Вони містять інші фундаментальні компоненти, які не обов`язково мають вплив на користь визнання законних відносить батьки-дитина з передбачуваною матір`ю, таких як захист від ризиків жорстокого поводження, які тягнуть за собою домовленості про сурогатне материнство (дивіться Paradiso і Campanelli, наведена вище, § 202) і можливість бути поінформованим про своє походження (дивіться, наприклад, Мікуліч (Mikuliж) проти Хорватії, № 53176/99, §§ 54-55, ECHR 2002 - I ).

42. Проте, з урахуванням міркувань, викладених в пункті 40 вище, а також того факту, що найкращі інтереси дитини також тягнуть за собою законне встановлення особистості осіб, відповідальних за його або її виховання, задоволення його або її потреб і забезпечення його або її добробуту, а також можливість дитини жити і розвиватися в стабільних умовах, Суд вважає, що загальна і абсолютна відсутність можливості отримати визнання стосунків між дитиною, народженою відповідно до домовленостей про сурогатне материнство, укладених за кордоном, і передбачуваною матір`ю є несумісною з найкращими інтересами дитини, які вимагають принаймні те, щоб кожна ситуація розглядалася в світлі особливих обставин справи.

43. Стосовно другого фактора, як зазначив Суд в справі Mennesson (наведена вище, § 77) і Labassee (наведена вище, § 57) межі розсуду держав залежать від обставин, галузі і контексту; у зв`язку з цим одним з відповідних факторів може бути існування або відсутність спільного знаменника у правових системах Договірних Держав. Тому, з одного боку, якщо поміж державами-учасницями Ради Європи немає консенсусу як щодо відносної важливості задіяного інтересу, так і щодо оптимальних засобів його захисту, зокрема, якщо справа порушує делікатні питання моралі і етики, можливість розсуду є широкою. Вищезазначене порівняльно-правове дослідження демонструє, що, незважаючи на певну тенденцію до можливості законного визнання відносин між дітьми, зачатими відповідно до угоди про сурогатне материнство, укладеної за кордоном, і передбачуваними батьками, в Європі не існує консенсусу з цього питання (дивіться пункт 23 вище).

44. Проте Суд також зазначив в тих самих рішеннях (§§ 77 і 80, а також §§ 56 і 59, відповідно), що, якщо розглядається особливо важливий аспект ідентичності особи, наприклад, стосовно законних відносин батьки-дитина, межі розсуду, надані державі, зазвичай були обмежені. З цього витікає, що межі розсуду, надані державі-відповідачеві, необхідно зменшити (в тому ж місці).

45. Фактично, питання, які розглядаються в контексті визнання законних відносин батьки-дитина між дітьми, народженими відповідно до угоди про сурогатне материнство, і передбачуваними батьками, виходять за межі питання щодо ідентичності дітей. Інші істотно важливі аспекти їх приватного життя застосовуються, коли справа стосується середовища, в якому вони живуть та розвиваються, та осіб, відповідальних за задоволення їх потреб та забезпечення їх добробуту (дивіться також пункти 40-42 вище). Це надає додаткову підтримку для висновку Суду щодо звуження меж розсуду.

46. Як підсумок, з урахуванням вимог найкращих інтересів дитини і звужених меж розсуду Суд вважає, що в такій ситуації, на яку посилається Касаційний суд в його питаннях (дивіться пункти 9 і 32 вище) та як Суд визначив в пункті 36 вище, право на повагу до приватного життя дитини, народженої за кордоном відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство, вимагає, щоб національне законодавство передбачало можливість визнання законних відносин батьки-дитина між передбачуваною матір`ю, зазначеною як «законна мати» у свідоцтві про народження, офіційно виданому за кордоном.

47. Хоча національне провадження не стосується справи дитини, народженої відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство, укладеної за кордоном, та зачатої з використанням яйцеклітин передбачуваної матері, Суд вважає важливим наголосити на тому, що якщо ситуація в іншому випадку схожа на ситуацію, яка розглядається в цьому провадженні, необхідність надання можливості визнання законних відносин між дитиною та передбачуваною матір`ю застосовується з ще більшою силою в такій справі.

48. Друге питання стосується питання, чи право на повагу до приватного життя дитини, народженої за допомогою гестаційного сурогатного материнства за кордоном, в ситуації, коли він або вона були зачаті з використанням яйцеклітини донора-третьої сторони, вимагало визнання правових відносин батько-дитина з майбутньою матір`ю у формі внесення в реєстр народжень, шлюбів та смертей докладної інформації свідоцтва про народження, законно встановлених за кордоном, або чи може воно дозволяти використання інших засобів, таких як усиновлення дитини передбачуваною матір`ю.

49. Саме в інтересах дитини така ситуація невизначеності законних відносин з його або її передбачуваною матір`ю повинна бути настільки нетривалою, наскільки це можливо. Як було вказано раніше, якщо і до того часу, доки ці відносини не будуть визнані в національному законодавстві, дитина буде перебувати у вразливому становищі щодо декількох аспектів її права на повагу до приватного життя (дивіться пункт 40 вище).

50. Проте з цього неможливо зробити висновок, що держави-члени зобов`язані обирати реєстрацію відомостей зі свідоцтв про народження, законно виданих за кордоном.

51. Суд зазначає, що в Європі не існує консенсусу з цього питання: якщо встановлення або визнання законних відносин між дитиною та передбачуваним батьком є можливим, процедура відрізняється від однієї держави до іншої (дивіться пункт 24 вище). Суд також зазначає, що ідентичність особи розглядається менш безпосередньо, якщо цим питанням не є сам принцип встановлення або визнання його походження, а скоріше засіб, який повинен бути здійснений для досягнення цієї мети. Відповідно, Суд вважає, що вибір засобів, за допомогою яких можливо отримати дозвіл на визнання законних відносини між дитиною і передбачуваними батьками, знаходиться в межах розсуду держав.

52. На додаток до цього висновку щодо меж розсуду Суд вважає, що стаття 8 Конвенції не накладає на державу загальне зобов`язання визнавати abinitio відносини батьки-дитина між дитиною та передбачуваною матір`ю. Найкращі інтереси дитини - які перш за все повинні бути оцінені inconcreto, а не inabstracto - вимагають, щоб визнання цих відносин, законно встановлених за кордоном, було можливим не пізніше ніж тоді, коли вона стануть практичною реальністю. В принципі не Суд, а в першу чергу національні органи влади повинні оцінити, чи і коли за особливих обставин справи ці відносини стали практичною реальністю.

53. Найкращі інтереси дитини, з таким тлумаченням, не можуть означати, що визнання законних відносини батьки-дитина між дитиною і передбачуваною матір`ю, необхідне для того, щоб забезпечити право дитини на повагу до приватного життя в значенні статті 8 Конвенції передбачає зобов`язання держав реєструвати відомості зі свідоцтва про народження, виданого за кордоном, в частині, в якій передбачувана мати зазначається як законна мати. Залежно від обставин кожної справи інші засоби можуть також належним чином слугувати цим найкращим інтересам, в тому числі усиновлення, яке, з урахуванням визнання цих відносин, створює подібні наслідки реєстрації відомостей зі свідоцтва про народження, виданого за кордоном.

54. Важливим є те, що не пізніше ніж тоді, коли, згідно з оцінюванням обставин кожної справи відносини між дитиною та передбачуваною матір`ю стають практичною реальністю (дивіться пункт 52 вище), повинен існувати ефективний механізм, який дозволяє визнання цих відносин. Усиновлення може задовольнити цю вимогу у тому випадку якщо умови, що керують ним, є відповідними та процедура дозволяє швидко приймати рішення для того, щоб дитина протягом тривалого часу не залишалася в ситуації правової невизначеності щодо відповідних відносин. Очевидно, ці умови повинні містити оцінювання судами найкращих інтересів дитини в світлі обставин справи.

55. Як підсумок, з урахуванням меж розсуду, доступних для держав щодо вибору засобів, альтернатив реєстрації, зокрема, усиновлення передбачуваною матір`ю, можуть бути прийнятними, оскільки процедура, встановлена національним законодавством, забезпечує їх швидке і ефективне виконання відповідно до найкращих інтересів дитини.

56. Касаційний суд в своєму запиті для отримання консультативного висновку вказав, що законодавство Франції сприяло усиновленню дитини чоловіка/дружини (дивіться пункт 14 вище). Це може бути повне усиновлення (adoptionpleniere) або просте усиновлення (adoptionsimple).

57. Уряд Франції стверджував, що між 5 липня 2017 року та 2 травня 2018 практично всі заяви на усиновлення дитини чоловіка/дружини стосовно дітей, народжених за кордоном відповідно до угоди про сурогатне материнство, були задоволені. Проте Суд зазначає, що ця процедура доступна лише для передбачуваних батьків, які перебувають у шлюбі. Крім того, зі спостережень омбудсмена Франції, виявляється, зокрема, що зберігається невизначеність щодо механізмів усиновлення дитини чоловіка/дружини в цьому контексті, наприклад, у зв`язку з необхідністю отримання попередньої згоди сурогатної матері.

58. З огляду на це Суд не повинен висловлювати думку в контексті свого консультативного висновку стосовно того, чи відповідає законодавство Франції про усиновлення критеріям, викладеним у пунктах 54-55 вище. Саме це питання повинні вирішувати національні суди (дивіться пункт 25 вище) з урахуванням вразливого становища відповідних дітей в той час, коли триває процес усиновлення.

59.Наприкінці, Суд усвідомлює складність питань, поставлених угодами про сурогатне материнство. Він зазначає, що Гаазька конференція з міжнародного приватного права працювала над пропозицією міжнародної конвенції, розробленої для вирішення цих питань на основі принципів, прийнятих державами, які приєдналися до цього документу (дивіться пункт 20 вище)

На цих підставах Європейський суд з прав людини одноголосно прийняв наступний висновок: У ситуації, в якій, як і в контексті, викладеному в питаннях Касаційного суду, дитина народилася за кордоном відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство і була зачата з використанням статевих клітин передбачуваного батька та стороннього донора, і в якій законні відносини батьки-дитина між передбачуваним батьком були визнані в національному законодавстві: 1. право дитини на повагу до приватного життя в значенні статті 8 Конвенції передбачає можливість визнання законних відносин батьки-дитина між передбачуваною матір`ю, яка зазначається як «законна мати» в свідоцтві про народження, офіційно виданому за кордоном; 2. право дитини на повагу до приватного життя в значенні статті 8 Конвенції не вимагає, щоб таке визнання прийняло форму внесення в реєстр народжень, шлюбів та смертей відомостей зі свідоцтва про народження, офіційно виданого за кордоном, інший засіб, наприклад, усиновлення дитини передбачуваною матір`ю може бути використане за умови, що процедура, передбачена національним законодавством, гарантує, що воно може бути здійснене швидко і ефективно відповідно до найкращих інтересів дитини.

Щодо внесення змін до актового запису, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду (п.2.16.4. Розділу ІІ Правил).

Тому суд вважає за можливе внести відомості до актового запису про народження дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України та ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи як найкращі інтереси дітей народження яких відбулось в порушення чинного законодавства України щодо сурогатного материнства, проте судом встановлено що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 (І з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,999987 %. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8 (ІІ з двійні), ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,999987 %, з огляду на гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположених свобод право дитини на повагу до приватного і сімейного життя, а також враховучи встановлені судом обставини наявності батьківської спорідненості позивача з дітми та не встановлення до теперішнього часу особи біологічної матері, суд дійшов висновку про необхідність визнання позивача батьком ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внесення змін до актового запису про народження дітей.

Судові витрати за клопотання представника позивача покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 8, 9, 21, 22, 26, 32, 51, 52, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 13, 18, 121, 123, 125, 126, 128, 135, 142, 143, 144, 150-155, 180 СК України, ст.ст. 1, 3, 10, 15, 16, 49, 201, 169, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 281, 290, 291 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженеми наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, суд, -

УХВАЛИВ

Позов громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-інформаційний центр сурогатного материнства «ЛА ВІТА НОВА», Харківської міської ради, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Оболонської окружної прокуратури міста Києва про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати громадянина ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт тип Р, код країни НОМЕР_1 , виданий 12.05.2022, орган видачі Перфектура Атлантичної Лаури Нант , дійсний до 11.05.2032 року), батьком дитини чоловічої статі (I з двійні) ОСОБА_13 народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті застосування репродуктивних технологій, матір дітей - відомості відсутні.

Визнати громадянина ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт тип Р, код країни НОМЕР_1 , виданий 12.05.2022, орган видачі Перфектура Атлантичної Лаури Нант , дійсний до 11.05.2032 року), батьком дитини чоловічої статі (II з двійні) ОСОБА_14 народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті застосування репродуктивних технологій, матір дітей - відомості відсутні.

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного 09.05.2023 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 25, зазначивши: Прізвище дитини - « ОСОБА_13 », Ім`я дитини - « ОСОБА_13 », По-Батькові дитини - відсутнє, виключивши відомості про ОСОБА_16 як батька, вказати батьком : громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 (ОСОБА_1), виключивши відомості про ОСОБА_15 як мати, вказати відомості про матір - відсутні.

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного 09.05.2023 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 26, зазначивши: Прізвище дитини - « ОСОБА_13 », Ім`я дитини - « ОСОБА_14 », По-Батькові дитини - відсутнє виключивши відомості про ОСОБА_16 як батька, вказати батьком : громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), виключивши відомості про ОСОБА_15 як мати, вказати відомості про матір - відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21.12.2023 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Кірсік С.В., адреса: 01054, м. Київ, вул. Павлівська, 18, оф. 109.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: ТОВ «Медико-інформаційний центр сурогатного материнства «ЛА ВІТА НОВА»

61058, м. Харків, вул. Культури, буд. 22-Б, кв. 2Н.

Третя особа: Харківська міська рада, 61003, м. Майдан Конституції, 7.

Третя особа: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, 61002, м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 55.

Третя особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 61052, м. Харків, вул. Маліновського, буд. 10/14.

Третя особа: Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, 04212, м. Київ, вул. М. Малиновського, 2 «А».

Третя особа: Оболонська окружна прокуратура міста Києва, 04212, м. Київ, вул. М.Малиновського, 10.

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна


Суд	Київський районний суд м.Харкова
Дата ухвалення рішення	21.12.2023
Оприлюднено	27.12.2023
Номер документу	115834752
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про встановлення батьківства або материнства

Юрлагіна Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.12.2023 по справі 953/4537/23КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Судовий реєстр по справі —953/4537/23

Рішення від 21.12.2023

Рішення
від 21.12.2023 по справі 953/4537/23
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА