Ухвала

від 18.12.2023 по справі 523/7076/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1920/23

Справа № 523/7076/23 1-кс/523/3260/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ТОВ «ДОБРО» ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ «ДОБРО» на ухвалу слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 25.10.2023 про накладення арешту на майно в межах к/п №12023163490000168 від 08.03.2023 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскарженою ухвалою слідчого судді в межах к/п №12023163490000168 від 08.03.2023 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України було задоволено клопотання ст. слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на наступне майно:

- нежитлові приміщення, автозаправну станцію, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів 13, загальною площею 7,2 кв. м., на земельній ділянці 0, 065 га;

- земельну ділянку площею 0, 065 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів в районі складської території, кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:07:001:0015;

- нежилі будівлі автозаправної станції, загальною площею 89,8 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т. Добровольського, 6-А;

- будівлю автозаправної станції, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 26;

- майстерню з дрібного ремонту автомобілів, розташовану за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, смт. Чорноморське, вул. Гвардійська 50/2, на земельній ділянці площею 0, 0450 га;

- будівлю автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці площею 960 кв. м. за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 4/6.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вищевказане майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, внаслідок чого накладення арешту на таке майно забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 , в інтересах власника майна ТОВ «ДОБРО» не погодилась із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з огляду на наступні обставини:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що ТОВ «ДОБРО» в зазначеному кримінальному провадженні не має статусу ані потерпілого, ані підозрюваного, натомість, є третьою особою, стосовно майна якої вирішується питання про арешт; майно було набуто ТОВ «ДОБРО» в результаті господарської діяльності; наразі не встановлено будь-якої протиправної діяльності ТОВ «ДОБРО», а законність укладення угод купівлі-продажу вказаного майна була підтверджена відповідними наказами МЮ України;

- в ухвалі слідчий суддя взагалі уникнув обґрунтування необхідності заборони власнику майна ним користуватися, натомість, арештоване нерухоме майно наразі використовується у господарській діяльності ТОВ «ДОБРО», за рахунок якого товариство отримує прибуток, внаслідок чого реалізація ризику знищення, пошкодження або втрати такого майна безпосередньо ТОВ «ДОБРО» виходить за межі розумного та доцільного.

Посилаючись на викладені обставини, представник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, в частині заборони ТОВ «ДОБРО» користуватись арештованим майном.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався не в повному обсязі з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми основного закону узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі аналізу змісту клопотання в зазначеному к/п №12023163490000168 вбачається, що слідчий просив накласти арешт на зазначене у ньому майно, а саме на об`єкти нерухомості (автозаправні станції, земельну ділянку та майстерню з дрібного ремонту автомобілів) з метою забезпечення збереження такого майна як речових доказів (а.с. 1-7).

Окрім того, відповідно до клопотання про накладення арешту на майно, витягу з ЄРДР у вищевказаному к/п №12023163490000168 (а.с. 8) та інших матеріалів провадження, СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів стосовно придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, що завдало матеріального збитку потерпілому у великих розмірах.

Зокрема, в ході здійснення досудового розслідування було встановлено, що до правоохоронних органів надійшла заява гр. ОСОБА_9 стосовно незаконного виключення невстановленими особами її зі складу учасників ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ», ТОВ «Схід-А», ТОВ «Єгаз-Рітейл» та ТОВ «Активгаз» та, як наслідок, спроби заволодіти належними останній частками в статутних капіталах товариств.

Починаючи з 2021 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , разом із підконтрольними їм особами, намагаються присвоїти частки в ряді товариств, в яких ОСОБА_9 є учасником, вживають заходи стосовно її незаконного вилучення з переліку учасників підприємств, зокрема, шляхом використання неправдивої інформації про те, що вона не внесла свою частку в статутний капітал вищезгаданих товариств, що створили передумови та надало можливість для подальших незаконних дій щодо продажу майна ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ», ТОВ «АКТИВГАЗ» на користь третіх осіб, зокрема, вищезгаданих арештованих об`єктів нерухомого майна, відповідно до переліку в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слідчого судді (автозаправні станції, земельна ділянка та майстерня з дрібного ремонту автомобілів), на користь ТОВ «ДОБРО» (код ЄДРПОУ 31068755), кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_12 .

На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що наказами Міністра Юстиції України ОСОБА_13 №1880/5 від 15.05.2023 та №1881/5 від 15.05.2023 відповідно (а.с. 65-67 та 68-72), за скаргою ОСОБА_9 було скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» стосовно ТОВ «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» та ТОВ «АКТИВГАЗ» (щодо виключення зі складу учасників товариств ОСОБА_9 та зменшення розмір статутних капіталів товариств).

Окрім того, наказом Міністра Юстиції України ОСОБА_13 №3126/5 від 31.08.2023 за скаргою ОСОБА_9 було визнано вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та анульовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації» стосовно ТОВ «АКТИВГАЗ» (а.с. 73-79).

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Диспозиція ч.3ст.190КК України,чинної намомент вчиненнякримінального правопорушення,досудове розслідуванняза ознакамиякої здійснюєтьсяв межахк/п№12023163490000168,передбачає кримінальнувідповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, зазначене в клопотанні слідчого нерухоме майно, зокрема, автозаправні станції, земельна ділянка та майстерня з дрібного ремонту автомобілів, належні на праві приватної власності ТОВ «ДОБРО», має ознаки речових доказів відповідно до ст. 98 КПК України, зокрема, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч. 3 ст. 190 КК України стосовно придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайства).

Колегія суддів, погоджуючись із доводами сторони обвинувачення, зазначає, що не накладення арешту на зазначені вище об`єкти нерухомого майна може призвести до втрати таких речових доказів, зокрема, відчуження майна на підставі відповідних правочинів, що може негативно вплинути на досягнення завдань кримінального провадження.

Враховуючи викладене, апеляційний суд констатує, що в даному випадку зазначені вище об`єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності ТОВ «ДОБРО», відповідають критеріям, встановленим ст. 98 КПК України та є речовими доказами в даному кримінальному провадженні, у зв`язку із чим слідчий обґрунтовано звернувся із клопотанням про накладення арешту на таке майно, а слідчий суддя дійшов вірного висновку про існування підстав для накладення арешту на таке нерухоме майно задля забезпечення можливості його збереження в якості речового доказу.

Водночас, ч. 11 ст. 170 КПК України передбачає, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При цьому, п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України зобов`язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна врахувати, серед іншого, також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на теперішній час власником зазначених вище об`єктів нерухомого майна, а саме автозаправних станцій, земельної ділянки та майстерні з дрібного ремонту автомобілів є ТОВ «ДОБРО» (код ЄДРПОУ 31068755), вказані об`єкти нерухомості були придбані товариством на підставі відповідних договорів купівлі-продажу (а.с. 55-65), внаслідок чого ТОВ «ДОБРО» є добросовісним набувачем такого майна, жодній особі в зазначеному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, у зв`язку із чим апеляційний суд доходить переконання про те, що органом досудового розслідування не була доведена необхідність обмеження товариства у правомочності володіння та користування вказаними об`єктами нерухомості, зокрема того, що їх незастосування призведе до втрати або інших незаконних дій стосовно такого майна як речового доказу.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що арештоване нерухоме майно на теперішній час вочевидь використовується ТОВ «ДОБРО» для здійснення господарської діяльності, основним видом якої є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними продуктами, за рахунок такого майна товариство отримує прибуток, внаслідок чого позбавлення ТОВ «ДОБРО» правомочності користування та володіння об`єктами нерухомого майна становить надмірне обмеження права власності товариства на майно та не є співрозмірним завданням кримінального провадження.

За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки слідчого судді в цій частині, стосовно необхідності накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, слідчим суддею не було взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що є відповідною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

На переконання апеляційного суду, в даному випадку достатнім задля забезпечення досягнення визначеної слідчим мети арешту майна у вигляді збереження речового доказу буде накладення арешту на зазначені вище об`єкти нерухомого майна, належні на теперішній час на праві приватної власності ТОВ «ДОБРО» із обмеженням права товариства на розпорядження вказаним нерухомим майном.

Відтак, скасовуючи ухвалу слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання слідчого частково та накласти арешт на вищезазначене нерухоме майно без позбавлення власника ТОВ «ДОБРО» права користування та володіння об`єктами нерухомості, наряду з правомочністю розпорядження, оскільки таке обмеження права власності товариства на вказане майно буде надмірним та безпідставним.

Приписами п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК України, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Отже, враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, апеляційний суд доходить висновку про існування підстав для часткового задоволення апеляційної скарги представника власника майна, скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та накладення арешту в межах вказаного кримінального провадження на зазначені вище об`єкти нерухомості, належні ТОВ «ДОБРО» на праві приватної власності із забороною їх відчуження (розпорядження ними).

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ «ДОБРО» задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Суворовського райсудум.Одеси від25.10.2023,якою вмежах к/п№12023163490000168від 08.03.2023накладено арештна нерухомемайно,перелік якогоміститься врезолютивній частиніухвали,із забороною відчуження, розпорядження та користування скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання ст. слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та накласти арешт із забороною відчуження (розпорядження) на наступне майно:

- нежитлові приміщення, автозаправну станцію, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів 13, загальною площею 7,2 кв. м., на земельній ділянці 0, 065 га;

- земельну ділянку площею 0, 065 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів в районі складської території, кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:07:001:0015;

- нежилі будівлі автозаправної станції, загальною площею 89,8 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т. Добровольського, 6-А;

- будівлю автозаправної станції, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 26;

- майстерню з дрібного ремонту автомобілів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0, 0450 га;

- будівлю автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці площею 960 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4