Постанова

від 19.12.2023 по справі 523/18582/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7344/23

Справа № 523/18582/21

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

учасники справи:

позивач житловий кооператив «Інтерраф»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 ,

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року,

за позовом житлового кооперативу «Інтерраф» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року житловий кооператив «Інтерраф» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2007 року у справі № 2-1726/07. ОСОБА_1 є членом кооперативу та на неї відкритий особовий рахунок.

ЖК «Інтерраф» є балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та забезпечує надання житлово-комунальних послуг мешканцям житлового будинку та утримання будинку інших об`єктів нерухомого майна та прибудинкової території до нього.

Відповідачі свої зобов`язання в частині сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території не виконують належним чином, чим порушують умови Статуту ЖК «Інтерраф» та норми діючого законодавства, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 01.09.2021 року у розмірі - 11825,27 грн, з яких: 11125,20 грнзаборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території; 700,07 грн заборгованість зі сплати витрат за обслуговування ліфта.

Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь житлового кооперативу «Інтерраф» загальну заборгованість у розмірі - 11825,27 грн, з яких: 11125,20 грнзаборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території; 700,07 грнзаборгованість зі сплати витрат за обслуговування ліфта та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 12 липня 2023 року позов житлового кооперативу «Інтерраф» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнив.

Стягнув в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 11825,27 грн, а також в рівних частинах судовий збір у розмірі 2270 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачіє співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак на них покладається зобов`язання дотримуватися обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, які утворили ЖК «Інтерраф», для належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідачі зобов`язані здійснювати оплату встановлених ЖК «Інтерраф» платежів з утримання будинку та прибудинкової території та витрати на обслуговування ліфта, проте допустили заборгованість за період з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2021 року на загальну суму 11825,77 грн.

Заперечення відповідачів щодо розміру заборгованості та посилань на не проживання в квартирі судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки співвласники квартири зобов`язані утримувати будинок і нести відповідні витрати. Також враховано, що рішення зборів щодо визначеної вартості послуг і витрат не оскаржені, за таких обставин заперечення є безпідставними. Крім того, посилання на наявність претензій щодо якості обслуговування будинку само по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог, оскільки не надано належних доказів таким обставинам та відповідного взаємозв`язку з наявною заборгованістю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що обставини того, що вона є власником вказаної квартири та членом житлового кооперативу - недоведеними. Також посилається на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості яка виникла до 13.10.2018 року.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_2 не погоджуєтьсяз висновкамисуду першоїінстанції,та зазначає,що державнареєстрація прававласності наквартиру нездійснена,тому вонане єїї власником.Також вважає,що позивачемне доведенотого,що вінє балансоутримувачемвказаного багатоквартирногобудинку танадавачем послуг.Ухвалюючи рішення в справі суд проігнорував ту обставину, що згідно резолютивних частин всіх доданих до позову копій протоколів зборів, за період 2017- 2021 років жодного разу не приймалося рішення про затвердження кошторису, натомість приймалися рішення про затвердження «калькуляцій», що чинним законодавством не передбачено.

Звертає увагу на те, що при складанні повного тексту рішення суд повністю проігнорував обставини та доводи, вказані скаржником у відзиві на позовну заяву, усних поясненнях.

Судом не застосовані строки позовної давності та не враховано, що ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору. Крім того, клопотання ОСОБА_2 від 10.12.2021 року про перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом не розглянуте. Також ЖК «Інтерраф» не підтвердив документально своє право на звернення до суду.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 07.08.2023 року та 29.09.2023 року відкриті провадження за вказаними апеляційними скаргами відповідно, відповідачу роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву не надходило.

Копії ухвал про відкриття провадження та копії апеляційних скарг отримані представником позивача 02.11.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується, довідками.

Копію ухвали про відкриття провадження від 07.08.2023 року та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 отримав 11.08.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження представник ОСОБА_1 отримав 11.08.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття провадження від 29.09.2023 року та копію апеляційної скарги ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 отримав 30.09.2023 року та 25.08.2023 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження представник ОСОБА_2 отримав 30.09.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Згідно ч. 13ст.7ЦПКУкраїни розглядсправи здійснюєтьсяв порядкуписьмового провадженняза наявнимиу справіматеріалами,якщо цимКодексом непередбачено повідомленняучасників справи.У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1статті 369ЦПКУкраїни апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже,розгляд цивільноїсправи зціною позовуменше старозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,крім справзазначених вч.4ст.274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 11825,27 грн і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481* 100 = 248100 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачіє співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак на них покладається зобов`язання дотримуватися обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, які утворили ЖК «Інтерраф», для належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідачі зобов`язані здійснювати оплату встановлених ЖК «Інтерраф» платежів з утримання будинку та прибудинкової території та витрати на обслуговування ліфта, проте допустили заборгованість за період з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2021 року на загальну суму 11825,77 грн.

Заперечення відповідачів щодо розміру заборгованості та посилань на не проживання в квартирі судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки співвласники квартири зобов`язані утримувати будинок і нести відповідні витрати. Також враховано, що рішення зборів щодо визначеної вартості послуг і витрат не оскаржені, за таких обставин заперечення є безпідставними. Крім того, посилання на наявність претензій щодо якості обслуговування будинку само по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог, оскільки не надано належних доказів таким обставинам та відповідного взаємозв`язку з наявною заборгованістю.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 6, 13 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ізчастиною першоюстатті 5Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» житловапослуга -послуга зуправління багатоквартирнимбудинком,яка включає:забезпечення утриманняспільного майнабагатоквартирного будинку,зокрема прибираннявнутрішньобудинкових приміщеньта прибудинковоїтериторії,якщо прибудинковатериторія,за данимиДержавного земельногокадастру,знаходиться увласності абокористуванні співвласниківбагатоквартирного будинкувідповідно довимог законодавства,виконання санітарно-технічнихробіт,обслуговування внутрішньобудинковихсистем (крімобслуговування внутрішньобудинковихсистем,що використовуютьсядля наданнявідповідної комунальноїпослуги уразі укладенняіндивідуальних договорівз обслуговуваннямвнутрішньобудинкових системпро наданнятакої послуги,за умовамияких обслуговуваннятаких системздійснюється виконавцем),утримання ліфтівтощо; купівлюелектричної енергіїдля забезпеченняфункціонування спільногомайна багатоквартирногобудинку; поточнийремонт спільногомайна багатоквартирногобудинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений статтею 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором, крім того, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першоюстатті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники зобов`язані, зокрема забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно зі ст. ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг покладається на власника квартири.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Суворовського районного місцевого суду м. Одеси від 21.11.2007 року у справі № 2-1726/07.

Доводи, що відсутності державної реєстрації права власності на вказану квартиру не заслуговують на увагу, оскільки статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При цьому державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про відсутність доказів того, що позивач є балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також те, що позивач не є суб`єктом надання послуги з управляння будинком в розумінні положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно доположень ст.9Закону України«Про особливостіздійснення права власностіу багатоквартирномубудинку» управліннябагатоквартирним будинкомздійснюється йогоспіввласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Проте, відповідно до положень пункту 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» набирав чинності з 1 липня 2015 року (ч. 1 ст. 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ЖК «Інтерраф» зареєстровано 17.08.1995 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону (ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 5Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» встановленаможливість реорганізаціїжитлово-будівельнікооперативів воб`єднання. Реорганізація відбувається за рішенням загальних зборів. Відповідно до статуту (положення) кооперативу збори можуть прийняти рішення про реорганізацію кооперативу в об`єднання. З моменту прийняття цього рішення зазначені збори вважаються установчими зборами об`єднання і далі проводяться відповідно до вимог цього Закону.

Відповідачем доказів створення співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком не надано.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не визначено ЖБК як окремої форми управління будинком не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 2.1 Статуту ЖК «Інтерраф», затвердженого протоколом загальних зборів членів № 3 від 31.08.2016 року кооператив створений для обслуговування своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва. Метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, включаючи жителів, власників земельних ділянок та будинків по за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно п. 4.1 Статуту ЖК «Інтерраф» членами кооперативу можуть бути фізичні та юридичні особи - власники квартир, жилих чи/і нежилих приміщень. Крім того, членами кооперативу можуть бути юридичні особи, що були запрошені для участі у кооперативі задля досягнення мети кооперативу. Наймачі й орендарі не можуть бути членами кооперативу.

Якщо власник квартири чи жилого чи/і нежилого приміщення не є членом кооперативу, то з ним укладається договір на відшкодування витрат по утримання будинку і прибудинкової територій та оплату комунальних послуг. Ухилення власника від укладення договору не звільняє його від витрат по утриманню будинку і прибудинкової території й оплату комунальних послуг.

ЖК «Інтерраф» укладено договори з ТОВ «Чорноморліфт» на повне технічне обслуговування ліфтів № 2 від 02.01.2018 року, № 22 від 01.04.2018 року, № 22 від 01.03.2019 року.

Відповідно до яких ТОВ «Чорноморліфт» зобов`язалось виконувати відповідно до вказаних договорів технічний огляд технічного обслуговування ліфтів, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачем ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду не спростовано надання їй послуг ЖК «Інтерраф».

В матеріалах справи відсутні відомості про надання житлово-комунальних послуг у будинку за адресою: АДРЕСА_2 іншою компанією, або на підставі інших договорів за період з вересня 2018 року по вересень 2021 року.

Відповідно до протоколу загальних зборів членів ЖК «Інтерраф» № 8/17 від 11 жовтня 2017 року встановлено розмір членських внесків на послуги на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 3,1 грн. за 1 кв.м. з 01 листопада 2017 року, протоколом загальних зборів членів ЖК «Інтерраф» № 9/18 від 17 жовтня 2018 року - у розмірі 3,8 грн за 1 кв.м з 01 жовтня 2018 року, протоколом загальних зборів членів ЖК «Інтерраф» № 1 від 02 січня 2019 року - у розмірі 3,8 грн за 1 кв.м з 31 січня 2019 року, протоколом загальних зборів членів ЖК «Інтерраф» № 1/20 від 29 травня 2020 року - у розмірі 4,8 грн за 1 кв.м з 01 червня 2020 року, протоколом загальних зборів членів ЖК «Інтерраф» № 3/21 від 14 липня 2021 року - у розмірі 5,8 грн за 1 кв.м з 01 липня 2021 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо невідповідності зазначених протоколів зборів чинному законодавству та не прийняття рішення про затвердження кошторису не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх скасування, або визнання нечинними. Крім того, протоколи містять відомості про питання, які виносились на розгляд зборів, кількість голосів «За», «Проти» «Утрималось» та прийняте рішення.

Доводи щодо невідповідності зазначених протоколів формі, встановленій наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 25.08.2015 року № 203 «Про затвердження форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку» також не заслугоють на увагу, оскільки вказаним наказом затвердженоформу протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, доказів створення якого відповідачем не надано.

Згідно наданого позивачем розрахунку з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2021 року заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території в загальному розмірі склала 11825,27 грн, з яких 11125,20 грн - заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території та 700,07 грн - заборгованість зі сплати витрат за обслуговування ліфта.

Посилаючись в апеляційній скарзі на неправомірність нарахованої заборгованості, ОСОБА_2 власного розрахунку не надано, доказів як на спростування вказаних розрахунків, або проведення їх за невідповідними тарифами, так і на здійснення оплати житлово-комунальних послуг не надано.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачам, які є власниками квартири, надавались житлово-комунальні послуги за сприянням ЖК «Інтерраф» та, відповідно, споживались відповідачами, тому між сторонами наявні фактичні договірні відносини; щомісяця в період з 01.09.2018 року до 01.09.2021 року ЖК «Інтерраф» надавалися послуги та нараховувалась плата за отримані житлово-комунальні послуги, однак відповідачами обов`язки щодо сплати житлово-комунальних послуг не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість.

Доводи апеляційної скарги проте, що ЖК «Інтерраф» не маєправа здійснювати нарахування співвласникам багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , за комунальні послуги та вимагати їх сплати, оскільки відповідачі не є членами даного кооперативу не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;

обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами (стаття 7 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до статуту ЖК «Інтерраф», затвердженого протоколом загальних зборів членів № 3 від 31.08.2016 року створений його засновниками на добровільних засадах у відповідності з чинним законодавством, на підставі протоколу Установчих зборів. Кооператив надає послуги своїм членам не маючи на меті отримання прибктку, таким чином кооператив є неприбутковою організацією.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.1 Статуту ЖК «Інтерраф», метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, включаючи жителів, власників земельних ділянок та будинків по за адресою: АДРЕСА_2 .

З викладеного вбачається, що відповідачі, як власники квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_2 є споживачами послуг, які надаються ЖК «Інтерраф».

Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати надані їм послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо підписання позову не уповноваженою особою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПК України).

Відповідно доч.4ст.62ЦПК Україниповноваження адвокатаяк представникапідтверджуються однимз такихдокументів: 1)довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно доЗакону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно доЗакону України"Про безоплатну правничу допомогу".

Поданий у жовтні 2021 року позов від імені ЖК «Інтерраф» підписано адвокатом Крупкою О.О.

На підтвердження повноважень діяти від імені ЖК «Інтерраф» адвокатом надано довіреність від 26.07.2021 року, видану головою ЖК «Інтерраф», з якої вбачається, що довіреність видана без права передоручення третім особам та втрачає чинність в момент припинення дії договору про надання правової допомоги, укладеного між Повіреним та Довірителем, або тридцять першого грудня дві тисячі двадцять першого року (в залежності від того, яка подія відбудеться раніше).

Скаржником доказів того, що станом на час подання позову до суду першої інстанції втратив чинність договір про надання правової допомоги, укладений між ЖК «Інтерраф» та адвокатом Крупкою О.О. не надано.

Посилання на те, що станом на дату надання довіреності адвокату Крупка О.О. - 26 липня 2021 року, в матеріалах справи відсутні докази наявності у голови кооперативу Смольнікової М.І. відповідних повноважень, спростовуються матеріалами справи.

Так, з безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи ЖК «Інтерраф» є Смольникова М.І. Відповідачем доказів на спростування вказаних обставин не надано.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо протиправного відкриття провадження у справі та допуску до участі у справі представника позивача адвоката Крупки О.О., у зв`язку з не зазначенням у ордері серії ВН № 1159572, виданого на представництво інтересів ЖК «Інтерраф» адвокатом Крупкою О.О., номеру договору про надання правової допомоги, оскільки це не спростовує обставин представництва інтересів ЖК «Інтерраф» адвокатом Крупкою О.О. на підставі довіреності від 26.07.2021 року.

Доводи щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження спростовуються матеріалами справи.

Так, Суворовським районним судом м. Одеси ухвалою від 03.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у вказаній справі без повідомлення (виклику сторін).

ОСОБА_2 надано клопотання про перехід справи зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження.

Суворовським районним судом м. Одеси постановлено ухвалу від 15.12.2021 року про призначення судового розгляду з викликом учасників справи у судове засідання. Розгляд справи здійснювався з викликом учасників справи та за участі скаржника.

Апеляційний суд вважає доводи апеляційних скарг щодо пропуску позивачем строку позовної давності необґрунтованими, з огляду на таке.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В статті 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.

У апеляційній скарзі відповідачами заявлені клопотання про застосування строку позовної давності.

ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції також заявлялось клопотання про пропуск позивачем строку позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, з урахуванням статті 257 ЦК України, позивач вправі був звернутися до суду з позовом до відповідачів за захистом свого порушеного права з вимогами про стягнення заборгованості, яка утворилася з 01 вересня 2018 року, у строк не пізніше 01 вересня 2021 року, позов подано 09.10.2021 року, що підтверджується відомостями на поштовому конверті однак, оскільки Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає підлягає задоволенню.

У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовженодля всіх суб`єктів цивільних правовідносинна строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду в частині розподілу судових витрат, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині слушними.

Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 12 липня 2023 року стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах судовий збір у розмірі 2270 грн.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 218-ОА № 015781 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 , судового збору.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Згідно п.4ч.1ст.376ЦПК Українипідставою дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь житлового кооперативу «Інтерраф» судового збору у розмірі 1135 грн слід скасувати. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , залишити без змін.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь житлового кооперативу «Інтерраф» судового збору у розмірі 1135 грн скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати житловому кооперативу «Інтерраф» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за поданя позовної заяви у розмірі 1135 грн.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький