Ухвала

від 20.12.2023 по справі 420/18615/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 420/18615/22

адміністративне провадження № К/990/41218/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі № 420/18615/22 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, у якій позивач просив:

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України про відмову виплатити ОСОБА_1 соціальної допомоги по постанові №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", так як вони порушили законодавство Держави та його Конституційні права, закріплені у статті 21 Конституції України;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України відмінити своє протиправне рішення про відмову виплатити ОСОБА_1 соціальної допомоги по постанові №713 від 14.07.2021 у сумі 2000 грн, починаючи з 01.07.2021, тим самим відновити його конституційні права про рівні права громадян перед законом, передбачені статтею 21 Конституції України;

- зобов`язати Пенсійний фонд України виплачувати ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 01.07.2021, соціальну допомогу у сумі 2000 грн по постанові №713 від 14.07.2021 нарівні з іншими військовими пенсіонерами та виплатити її заборгованість з 01.07.2021;

- зобов`язати Пенсійний фонд України повернути ОСОБА_1 загальну заборгованість по пенсії за рішеннями з судових справ 266587,68 грн на підставі ст.129-1 Конституції України та статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів";

- стягнути з Кабінету Міністрів України завдану ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду в сумі 2650000грн та перерахувати її на пенсійну картку Ощадбанку України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Слід зазначити, що 26.08.2023 ОСОБА_1 вперше звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023.

Верховний Суд ухвалою від 14.09.2023 залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та надав скаржнику строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження й зазначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, та правового обґрунтування, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 330 КАС України.

З підстав неусунення недоліків касаційної скарги в частині невикладення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, Верховний Суд ухвалою від 23.10.2023 повернув скаржнику касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №420/18615/22.

Верховний Суд звертає увагу, що скаржник, вдруге звертаючись з цією ж касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023, не змінив її зміст, а відтак Верховний Суд ухвалою від 20.11.2023 повернув касаційну скаргу, оскільки така не містила обґрунтувань підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

07.12.2023 до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі № 420/18615/22. Однак Верховний Суд звертає увагу скаржника, що він звернувся втретє з касаційною скаргою, зміст якої є ідентичним до попередньо поданих касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнавав неналежно оформленими.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У цілому доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування норм чинного законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України, при цьому позивач не враховує, що суд касаційної інстанції лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, звертаючись з касаційною скаргою вже втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

СуддяС.Г. Стеценко