Рішення

від 25.11.2008 по справі 2-4413/08

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-4413/08

провадження № б/н

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді- Фрич Т.В.при секретарі- Порхун Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 13.06.2006 року та визнання за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_3 суд

ВСТАНОВИВ

05.06.2008 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 13.06.2006 року між громадянином Австрії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_1 право спільної сумісної з ОСОБА_2 власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Позивачка у судове засідання не з`явилися, належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, шляхом направлення повісток рекомендованими листами. Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіслав телеграму до суду в якій позовні вимоги просив задовольнити, справу розглядати за його відсутністю.

Враховуючи повідомлення позивача у встановленому порядку про час і місце розгляду справи, а також надіслану до суду телеграму представника позивача про розгляд справи за його відсутністю, думку відповідачів про можливість розгляду справи за відсутністю позивачки та її представника, відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Представник відповідача (1) ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав до суду письмове заперечення, яке підтримав в судовому засіданні та просив суд позовні вимоги залишити без задоволення посилаючись на те, що вони заявлені без достатніх на то підстав, а їх обґрунтування не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому пояснив суду, що з 2001 року відповідач (1) проживав разом з позивачкою без укладення шлюбу. Матеріальне утримання позивачки здійснювалося відповідачем (1) за рахунок його власних коштів, бо позивачка не працювала. В Україні він не мав доходів. Спірна квартира ним була придбана за його особисті кошти, які він офіційно ввозив в Україну та декларував на кордоні України. Загальна сума ввезених ним в Україну коштів за період з 2001 по 2003 роки складала -20800 доларів США та 21750 EUR.

За договором купівлі -продажу спірної квартири від 31 липня 2003 року він сплатив за неї продавцю - 98600 грн., що значно менше ніж ним було ввезено та задекларовано в Україну.

Після придбання спірної квартири вони разом з позивачкою стали проживати в ній.

В 2005 році вони уклали шлюб з позивачкою. 30 червня 2006 року він продав спірну квартиру ОСОБА_4 -.відповідачу (2). Договор купівлі - продажу спірної квартири укладався в присутності нотаріуса та в присутності позивачки, яка не заперечувала проти укладання цього договору, бо визнавала квартиру його особистою власністю. Після продажу спірної квартири позивачка самостійно з неї виписалася.

В серпні 2006 року шлюбні стосунки між ними погіршилися через те, що позивачка переслідувала від шлюбу лише корисні інтереси і вони стали проживати окремо.

8 серпні 2008 року шлюб між ними був розірваний судом. Під час проживання з відповідачкою спільного майна в них набуто не було .

Відповідач ОСОБА_4 надав суду письмові заперечення проти позову, які в судовому засіданні підтвердив. Просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що спірна квартира ним була придбана за договором купівлі - продажу у відповідача (1). Договір був укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений. В укладенні угоди приймали участь брокери як зі сторони продавця так і зі сторони покупця. Позивачка приймала безпосередню участь в договорі купівлі - продажу. Вона як дружина продавця показувала квартиру, приймала участь в обговоренні її вартості. Вона також виконувала обов`язки перекладача, бо її чоловік погано розумів Українську та Російську мови. Позивачка не заперечувала проти продажу квартири та погоджувалася надати письмову згоду, але нотаріус зазначила, що такої письмової згоди не потрібно, бо ОСОБА_2 є одноособовим власником спірної квартири, бо придбав її до укладення шлюбу з позивачкою.

Вислухавши пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

31 липня 2003 року відповідач (1) придбав за договором купівлі - продажу квартиру АДРЕСА_1 . Продаж зазначеної квартири була здійснено за 98600 гривень, які покупець передав продавцю повністю до підписання договору.

9 квітня 2005 року між позивачкою та відповідачем (1) був укладений шлюб, який зареєстрований в ЗАГС міської общини Траун, Країни Австрії та 14.04.2005 р. засвідчений службою земельного уряду Верхньої Австрії та видано свідоцтво про укладення шлюбу.

13.06.2006 року квартира АДРЕСА_1 була продана відповідачем (1) відповідачу (2) відповідно до письмового договору купівлі - продажу посвідченому нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А.

Укладенню договору купівлі- продажу вищезазначеної квартири передувало укладення 13.06.2006 року попереднього договору. Попередній договір укладений в письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М.

11 серпня 2008 року шлюб між позивачкою та відповідачем (1) розірваний рішенням Макарівського районного суду Київської області.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня у справі №2-0-126/2007р., за позовом відповідача (1) до позивачки, яке набрало законної сили, визнано існування факту спільного проживання до шлюбу відповідача (1) та позивачки однією сім`єю у період з 2001 року до 09.04.2005 року.

Судом також достовірно встановлено, що відповідач (1) є громадянином Австрії, який на законних підставах перебуває в України а під час перетинання кордонів України ввозив валюту, шляхом її декларування. Зазначені кошти є особистим майном відповідача

Так згідно з деклараціями, що досліджені судом, відповідачем було ввезено в Україну в період з 03.10.2001р. по 15.02.2003 р. грошові кошти: 03.10.2001р.-8100 доларів США, 09.01.2002 р.-5200 доларів США, 19.02.2002 р.-7500 доларів США, 29.10.2002 р. -7000 (EUR) евро, 03.12.2002 р.- 5000 (EUR) евро, 15.02.2003 p.-9750 (EUR) євро, на загальну суму 20800 доларів США та 21750 (EUR) евро.

Спірна квартира була придбана відповідачем (1) за договором купівлі-продажу від 31 липня 2003 року за 98600 гривень.

Суд вважає доведеним фактом обставини, які встановлені рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.07.2007 року по справі №2-0-126/2007р. між тими самими сторонами в тому, що до оформлення шлюбу з 2001 року позивачка та Відповідач (1) проживали однією сім`єю. Цим же рішенням суду встановлено, що: „ ... матеріальне утримання Відповідача здійснювалося Позивачем" (Арк.2 абз.2 рішення суду).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини які визнані сторонами та встановлені рішенням суду між тими самими сторонами не потребують додаткового доведення.

Тому, аналізуючи вищезазначені письмові докази в їх сукупності, суд приходить до обґрунтованого висновку, що спірна квартира придбана відповідачем (1) за його особисті кошти, які були ввезені в Україну, а їх кількості було достатньо для розрахунку з продавцем, а позивачка в цей період перебувала на матеріальному утриманні відповідача (1).

Разом з цим, суд вважає, що доводи позивачки про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю з відповідачем (1) є безпідставними , оскільки вони протирічить іншим зібраним та дослідженим судом доказам.

Відповідно до п.З ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд також не може в повній мірі прийняти до уваги посилання позивачки в тій частині, що спірний договір купівлі продажу квартири від 13.06.2006 року укладений з порушенням ст.657 ЦК України щодо форми договору. Досліджений та наявний в матеріалах справи спірний договір укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений та зареєстрований в БТІ, а тому суд приходить до обґрунтованого висновку, що всі вимоги щодо форми, істотних умов та держаної реєстрації спірного договору були дотримані при його укладанні.

Також суд приходить до висновку в тому, що письмова згода позивачки при укладанні спірного договору не була потрібна, бо така згода потрібна лише від співвласників майна, в тому випадку якщо б спірна квартира була набута одним з подружжя у шлюбі. З досліджених в судовому засіданні доказів наявних в матеріалах справи судом достовірно встановлено, що відповідач (І) був одноособовим її власником. Спірна квартира ним була придбана за особисті кошти до шлюбу з позивачкою хоча і під час спільного проживання з нею однією сім`єю, а тому є його особистим майном. Також суд враховує доводи відповідачів про те, що позивачка була присутня при укладанні спірного договору та не заперечувала проти його укладення.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом в судовому засіданні встановлено, що спірний договір в повній мірі відповідає вимогам ст. 657 ЦК України.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову, які ним були ухвалені.

Враховуючи викладене, керуючись п.З ч.І ст.57 СК України, ст.657 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 58-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 13.06.2006 року та визнання за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_4 відмовити.

Ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 27.06.2008 року про забезпечення позову - накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 скасувати.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десяти денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано, але апеляційна скарга не була подана у двадцяти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

СУДДЯ: