Постанова

від 07.12.2023 по справі 908/129/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023 року м.Дніпро Справа № 908/129/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Компанії ZKF s.r.o.

на постанову Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/129/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 31.01.2022 у справі № 908/129/22 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Саланську Ілону Любомирівну.

Постановою господарського суду Запорізької області від 11.05.2002 у справі № 908/129/22 у затвердженні Плану санації Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» схваленого рішенням зборів кредиторів Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» від 10.04.2023 (протокол б/н від 10.04.2023), - відмовлено.

Припинено процедуру розпорядження майном боржника Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» та повноваження розпорядника майна боржника Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» арбітражного керуючого Саланської Ілони Любомирівни.

Визнано боржника - Приватне акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» банкрутом.

Відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором боржника Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» призначино арбітражного керуючого Саланську Ілону Любомирівну.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів - заборону боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави, вжиті ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 у справі № 908/129/22, - скасовано.

Не погодившись з вказаною постановою Компанією ZKF s.r.o. подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 11.05.2002 у справі № 908/129/22 та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що план санації схвалений рішенням зборів кредиторів від 10.04.2023 та рішенням комітету кредиторів ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» від 10.04.2023, однак судом зроблено передчасний висновок про перехід боржника до ліквідаційної процедури всупереч таким рішенням та без урахування вигідності для кредиторів плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

Скаржник стверджує про помилковість висновку суду, що наданий до затвердження план санації не є реально виконуваним, в тому числі у зв`язку з неправильною оцінкою визначених строків задоволення вимог кредиторів.

Зауважує, що відмовляючи у затвердження плану санації ПрАТ «ЗКФ» та приймаючи постанову про визнання банкрутом суд проявив надлишковий формалізм, не виконав покладені на нього КУзПБ повноваження щодо перевірки дотримання порядку схвалення плану санації та наявності дійсних підстав для введення ліквідаційної процедури щодо боржника у справі.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

01.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» надійшла заява про розгляд справи без його участі.

06.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від Компанії ZKF s.r.o. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В обґрунтування клопотання повідомляє про неможливість забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 07.12.2023 о 11:30 год, у зв`язку з його зайнятістю в цей день в інших судових процесах.

07.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бімаркет» надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 07.12.2023 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Щодо перебування представника Компанії ZKF s.r.o. в інших судових засіданнях, то скаржник як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 07.12.2023 будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

Визначення пріоритетності участі в тих чи інших судових засіданнях є процесуальним правом сторони, безумовним наслідком реалізації якого не може бути відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась та враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України), колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи своїм правом на подання відзиву/пояснень не скористалися.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги подані певними кредиторами клопотання про розгляд справи без їх участі та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників учасників справи.

Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою від 31.01.2022 у справі № 908/129/22 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» (69063, м.Запоріжжя, вул.Святого Миколая, 7, код ЄДРПОУ 00382094), ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Саланську Ілону Любомирівну.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» суд здійснив 04.02.2022 (номер публікації 68314).

Ухвалою від 27.06.2022, винесеною за результатами попереднього засідання, розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Саланську Ілону Любомирівну суд зобов`язав у відповідності до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредиторів, вимоги яких визнані ухвалами Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022, від 04.04.2022 та від 27.06.2022 у справі № 908/129/22, постановленими за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів; зобов`язав розпорядника майна виконати вимоги ч. 1 ст. 48 КУзПБ з врахуванням введення в Україні воєнного стану, представити відповідні рішення зборів кредиторів та комітету кредиторів до початку підсумкового засідання; дату підсумкового засідання суд ухвалив визначити окремою ухвалою після надання розпорядником майна звіту та відповідних документів.

21.07.2022 суду розпорядником майна із супровідним листом (вих№02-01/908/129/22-54 від 19.07.2022) було надано протокол зборів кредиторів ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», що відбулися 11.07.2022. За наслідками проведених зборів було прийнято ряд рішень, зокрема, про утворення комітету кредиторів боржника у складі таких кредиторів:

- Компанія «ZKF s.r.o.» має 5 512 голосів (95,07 % голосів комітету кредиторів),

- Запорізький міський центр зайнятості - має 33 голоси (0,57 % голосів комітету кредиторів),

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лев-Україна» має 253 голоси (4,36 % голосів комітету кредиторів).

Також, протокол зборів кредиторів від 11.07.2022 свідчить про прийняття зборами рішення про затвердження класів кредиторів, про зобов`язання розпорядника майна протягом 30 днів розробити план санації Боржника, погодити його зі всіма класами кредиторів та подати на затвердження зборів кредиторів.

Наданий у справу протокол засідання комітету кредиторів ПрАТ «ЗКФ» від 11.07.2022 підтвердив обрання головою комітету кредиторів Компанію «ZKF s.r.o.».

22.07.2022 від Компанії «ZKF s.r.o.» до суду надійшло клопотання (вх.№8422/08-08/22 від 22.07.2022) про продовження процедури розпорядження майном та повноважень розпорядника майна. У клопотання кредитор просив суд продовжити процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна строком на 30 днів, до 19.08.2022, з метою підготовки плану санації ПрАТ ЗКФ, погодження його класами кредиторів та затвердження зборами та комітетом кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2022 суд задовольнив подану заяву Компанії «ZKF s.r.o.» про правонаступництво та замінив кредитора у справі - Компанію «ZKF s.r.o.» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атріум-М» (69095, м.Запоріжжя, вул.Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 36912070), внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні.

Отже, з 01.09.2022 головою комітету кредиторів боржника є ТОВ «Атріум-М», яке також є членом комітету кредиторів поряд з Запорізьким міським центром зайнятості та ТОВ «Компанія «Лев-Україна».

Ухвалами Господарського суду Запорізької області від 10.08.2022, від 30.11.2022 від 21.02.2023 строк процедури розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Саланської І.Л. продовжувався.

12.04.2023 до суду надійшло клопотання голови комітету кредиторів ПрАТ «ЗКФ» - ТОВ «Атріум-М», за змістом якого повідомлено про те, що зборами кредиторів ПрАТ «ЗКФ» та комітетом кредиторів прийняті рішення про затвердження введення процедури санації Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» та схвалення плану санації, призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Камінську Анну Анатоліївну (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1413 від 19.07.2013, адреса: 61195, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, б.112, кв.67).

У клопотанні голова комітету кредиторів згідно з прийнятими рішеннями просить:

1.Ввести процедуру санації у справі №908/129/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» строком на 12 місяців;

2.Затвердити план санації Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» у межах справи №908/129/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», схвалений рішенням зборів кредиторів від 10.04.2023 та рішенням комітету кредиторів Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» від 10.04.2023;

3.Призначити керуючим санацією Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» арбітражного керуючого Камінську Анну Анатоліївну (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1413 від 19.07.2013, адреса: 61195, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, б.112, кв.67).

До клопотання додано: План санації Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» з додатками, протокол зборів кредиторів Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитер ська фабрика» від 10.04.2023, протокол засідання комітету кредиторів Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» від 10.04.2023.

Від арбітражного керуючого Камінської Анни Анатоліївни надійшла заява на участь у справі про банкрутство (б/н від 10.04.2023), якою арбітражний керуючий надає згоду та просить призначити її керуючим санацією ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика».

Арбітражний керуючий Саланська І.Л. розпорядник майна Боржника у справі, подала заяву (вих. №02-01/908/129/22-118 від 10.04.2023), якою надала згоду на участь у справі №908/129/22 про банкрутство ПрАТ «ЗКФ» у якості керуючого санацією Боржника, а у випадку ухвалення судом постанови відповідно до ч. 9 ст. 52 Кодексу України з процедур банкрутства - згоду на участь у справі №908/129/22 про банкрутство ПрАТ «ЗКФ» у якості ліквідатора Боржника.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.04.2023, окрім іншого, суд зобов`язав Боржника виконати ухвали від 21.02.2023, 15.03.2023 та надати актуальну довідку про загальну суму заборгованості перед кредиторами, в т.ч. по заробітній платі працівникам, а також заборгованості по податках і зборах (обов`язкових платежах); надати довідку про поточну заборгованість, яка виникла в період з 31.01.2022 на час подання довідки; надати інформацію про керівників боржника за період з 2020-2022 роки, з наданням наказів про призначення та звільнення вказаних осіб; надати відомості про погашення заборгованості.

Розпорядника майна та Боржника суд зобов`язав надати письмові пояснення та правове підґрунтя відносно погашення вимог четвертої черги за рахунок додаткової емісії акцій та включення кредиторів до реєстру акціонерів Боржника, що передбачає план санації, в тому числі за відсутності волевиявлення кредиторів.

Комітету кредиторів суд ухвалив надати позицію відносно заяви арбітражного керуючого Саланської І.Л. про подальшу участь у справі у якості керуючого санацією, ліквідатора.

На дату засідання 11.05.2023 голова комітету кредиторів ТОВ «Атріум-М» із заявою про долучення документів до матеріалів справи (б/н, б/д, отримана 10.05.2023) подав протокол засідання комітету кредиторів б/н від 04.05.2023, згідно з яким комітет в тому числі розглянув питання згідно з вимогами ухвали від 12.04.2023.

ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу від 12.04.2023 надало інформацію (вих.№ 17718/6/08-01-13-03-04 від 09.05.2023) про подання Боржником останньої податкової звітності, довідки про узгоджену та неузгоджену податкову заборгованість Боржника та заборгованість з ЄСВ, про конкурсні та поточні вимоги до Боржника.

Боржник на ухвали суду із заявою про долучення документів до матеріалів справи (вих.№ 75 від 10.05.2023) надав ряд документів, інформацію, зокрема довідку про заборгованість із заробітної плати працівникам, оборотно-сальдову відомість по рахунку щодо сплати податків.

Кредитор ТОВ «Сінергія-Груп» надав пояснення щодо умов плану санації (б/н від 10.05.2023), у яких виразив непогодження з умовами плану, які передбачають погашення вимог четвертої черги шляхом додаткової емісії акцій Боржника з включенням кожного кредитора до реєстру акціонерів Боржника. Вважає, що план розроблений лише для фактичного задоволення інтересів двох забезпечених кредиторів, відносно яких передбачається реальне погашення боргу. Проти затвердження плану санації у запропонованій редакції ТОВ «Сінергія-Груп» заперечує.

Розпорядник майна надала пояснення (вих.№ 02-01/908/129/22-121 від 09.05.2023) за змістом плану санації; відносно відсутності волевиявлення кредиторів четвертої черги зазначила, що за такої відсутності належні таким кредиторам акції будуть внесені на депозит нотаріуса, де буде відкритий рахунок у цінних паперах на ім`я таких кредиторів.

Розглянувши наданий на затвердження суду План санації Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», ЄДРПОУ 00382094 (далі, також - План санації ПрАТ «ЗКФ», План санації), який схвалений зборами кредиторів, комітетом кредиторів та забезпеченими кредиторами, надавши оцінку змісту цього Плану санації та обставинам стосовно його розроблення та схвалення, а також оцінку на предмет відповідності Плану санації нормам законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у затвердженні Плану санації через його невідповідність вимогам законодавства.

Зважаючи на викладене та сплив встановлених строків процедури розпорядження майном Боржника, суд дійшов також висновку про наявність правових підстав для визнання Боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 50 КУзПБ під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Частинами 1, 3, 4 ст. 52 КУзПБ унормовано, що з метою прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації усі конкурсні кредитори поділяються на класи. Кредитори, включені до кожної черги, формують окремий клас кредиторів. Кредитор, вимоги якого підлягають включенню до двох і більше черг, підлягає включенню відповідно до двох і більше класів кредиторів. Прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації приймається кожним класом окремо шляхом голосування. План санації вважається схваленим класом незабезпечених кредиторів, якщо за схвалення плану санації віддано більше половини голосів кредиторів, включених до відповідного класу, а також якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному класі. План санації вважається схваленим класом забезпечених кредиторів, якщо за схвалення плану санації віддано дві третини голосів кредиторів, включених до класу забезпечених кредиторів, а також якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу в цьому класі.

Згідно ч. 7 ст. 52 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про затвердження плану санації боржника, якщо:

план санації схвалений всіма класами конкурсних кредиторів, розмір та/або порядок задоволення вимог яких змінені планом санації порівняно з умовами, які були б застосовані у разі введення процедури ліквідації;

план санації схвалений класом забезпечених кредиторів;

розмір задоволених вимог кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, не буде меншим у процедурі санації, ніж розмір вимог, який був би задоволений у разі введення процедури ліквідації.

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 48 КУзПБ до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього, звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство.

Представлений суду протокол зборів кредиторів ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» б/н від 10.04.2023 свідчить про винесення на порядок денний цих зборів питань про схвалення Плану санації ПрАТ «ЗКФ» класами кредиторів (питання перше порядку денного), про схвалення Плану санації зборами кредиторів та подання до господарського суду клопотання про введення процедури санації ПрАТ «ЗКФ» і затвердження Плану санації (питання друге).

Згідно із зазначеним протоколом та протоколами голосування кожного класу з питання першого порядку денного План санації погоджений (схвалений) більшістю голосів кредиторів за вимогами першої черги (6 441 проти 1 712), погоджений єдиним кредитором за вимогами другої черги (32), не погоджений єдиним кредитором за вимогами третьої черги (614), погоджений більшістю голосів за вимогами четвертої черги (6 441 проти 1 098), не погоджений кредиторами за вимогами шостої черги (253 проти 1 098).

З питання другого порядку денного зборами кредиторів більшістю голосів (6 441 проти 1 712) прийняті рішення про затвердження введення процедури санації, про затвердження Плану санації ПрАТ «ЗКФ», а також про доручення комітету кредиторів звернутися до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про введення процедури санації, затвердження Плану санації та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Камінську Анну Анатоліївну.

За положеннями п. 3 ч. 8 ст. 48 КУзПБ прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого належить до компетенції комітету кредиторів.

Протокол засідання комітету кредиторів ПрАТ «ЗКФ» б/н від 10.04.2023 свідчить про погодження всіма членами комітету Плану санації та прийняття рішення про звернення до господарського суду з пропозицією про призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Камінську Анну Анатоліївну (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1413 від 19.07.2013, адреса: АДРЕСА_1 ).

Реалізуючи відповідне рішення комітету кредиторів, голова комітету кредиторів ТОВ «Атріум-М» подав до суду клопотання про затвердження введення процедури санації Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» та схвалення плану санації.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з представленим розпорядником майна реєстром вимог кредиторів Боржника (станом на 12.09.2022) загальний розмір вимог першої черги задоволення (судовий збір) становить 99 278,00 грн, розмір вимог другої черги становить 32 884,06 грн, розмір вимог третьої черги становить 614 648,96 грн, загальний розмір вимог кредиторів четвертої черги складає 10 270 305,32 грн, шостої - 188 603,49 грн.

Загальний розмір грошових вимог за реєстром складає 11 205 719,77 грн.

Загальний розмір забезпечених вимог кредиторів (ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» та Компанії «ZKF s.r.o.») за реєстром становить 49 717 621,75 грн, розмір заборгованості Боржника із заробітної плати працівникам дорівнює 1 271 059,92 грн.

За вимогами ч. 1 ст. 51 КУзПБ план санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за умови погашення вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Також, за вимогами ч. 1 ст. 51 КУзПБ план санації обов`язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати.

У Плані санації ПрАТ «ЗКФ» (розд.V) щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам зазначається:

«Погашення заборгованості по заробітній платі буде здійснено за рахунок грошових коштів, отриманих як прибуток від господарської діяльності боржника. Прибуток буде отриманий за рахунок збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної харчової продукції та підвищення ефективності виробництва.

Погашення заборгованості по заробітній платі буде здійснено протягом 12 місяців з моменту затвердження плану санації та відновлення роботи підприємства (виробництва продукції).».

Відносно погашення вимог кредиторів по класах План санації (розд. V) передбачає такі умови:

«Клас забезпечених кредиторів:

Вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280) в розмірі 15292284,08 грн основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника, шляхом проведення реструктуризації на загальну суму боргу, строком на 35 місяців із погашенням тіла кредиту та відсотків частками впродовж усього строку реструктуризації (щомісячно, згідно із графіком щомісячних платежів), з правом кредитування третіми особами (в тому числі задля погашення заборгованості перед кредитором). Обов`язковою умовою зазначеного додаткового кредитування є встановлення строку погашення додаткового кредитування після розрахунку із класом забезпечених кредиторів.

Вимоги Компанії «ZKF s.r.o.» (ІНО: 06048242, місцезнаходження Lyckovo namesti 508/7, Кarlin, 18600 Praha 8) в розмірі 34 425 337,67 грн основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника, шляхом проведення реструктуризації на загальну суму боргу, строком на 35 місяців із погашенням тіла кредиту та відсотків частками впродовж усього строку реструктуризації (щомісячно, згідно із графіком щомісячних платежів), строку реструктуризації, з правом кредитування третіми особами (в тому числі задля погашення заборгованості перед кредитором). Обов`язковою умовою зазначеного додаткового кредитування є встановлення строку погашення додаткового кредитування після розрахунку із класом забезпечених кредиторів. Також планується отримання кредиту від Компанії «ZKF s.r.o.» на закупівлю додаткового виробничого обладнання».

«Клас кредиторів 1-ї черги:

Погашення вимог кредиторів першої черги буде здійснено за рахунок грошових коштів, отриманих як прибуток від господарської діяльності боржника. Прибуток буде отриманий за рахунок збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної харчової продукції та підвищення ефективності виробництва. Дані заходи будуть реалізовані за рахунок отримання додаткового кредитування у Компанії «ZKF s.r.o.» та третіх осіб.

Задоволення вимог кредиторів першої черги буде здійснено протягом 12 місяців з моменту затвердження плану санації та відновлення роботи підприємства (виробництва продукції)».

«Клас кредиторів 2-ї черги:

Погашення вимог кредиторів другої черги буде здійснено за рахунок грошових коштів, отриманих як прибуток від господарської діяльності боржника. Прибуток буде отриманий за рахунок збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної харчової продукції та підвищення ефективності виробництва. Дані заходи будуть реалізовані за рахунок отримання додаткового кредитування у Компанії «ZKF s.r.o.» та третіх осіб.

«Клас кредиторів 3-ї черги:

Погашення вимог кредиторів третьої черги буде здійснено за рахунок грошових коштів, отриманих як прибуток від господарської діяльності боржника. Прибуток буде отриманий за рахунок збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної харчової продукції та підвищення ефективності виробництва. Дані заходи будуть реалізовані за рахунок отримання додаткового кредитування у Компанії «ZKF s.r.o.» та третіх осіб.

Задоволення вимог кредиторів третьої черги буде здійснено протягом 12 місяців з моменту затвердження плану санації та відновлення роботи підприємства (виробництва продукції)».

«Клас кредиторів 4-ї черги:

Погашення вимог кредиторів четвертої черги буде здійснено за рахунок додаткової емісії акцій боржника із включенням кожного кредитора до реєстру акціонерів боржника. Номінальна вартість 1 (однієї) в додатковій емісії акцій буде складати 5,00 грн.

На даний час реєстр акціонерів боржника складається з наступного:

І. Пшигоцький Сергій Володимирович 879 752 акцій простих бездокументарних іменних, що складає 8.46% від загальної кількості акцій.

2. ОСОБА_1 - 1 535 523 акцій простих бездокументарних іменних, що складає 14.77% від загальної кількості акцій.

3. Компанії «ZKF s.r.o.» (ІНО: 06048242, місцезнаходження Lyckovo namesti 508/7, Кarlin, 18600 Praha 8) 7 760 011 акцій простих бездокументарних іменних, що складає 74.68% від загальної кількості акцій.

4. Інші акціонери (269 осіб) - 221 322 акцій простих бездокументарних іменних, що складає 2,09% від загальної кількості акцій.

Враховуючи загальний обсяг заборгованості перед кредиторами четвертої черги, який складає 10 270 305,32 гривень, додаткова емісія акцій, номінальною вартістю 5,00 грн, складе 2 054 061 акцій простих бездокументарних іменних, які будуть розподілені серед кредиторів, пропорційно до визнаних кредиторських вимог.

Загальна кількість акцій боржника буде складати 12 450 669 шт.

Випуск та реєстрація додаткової емісії акцій будуть проведені протягом 12 місяців з моменту затвердження плану санації та завершення воєнного стану в Україні».

«Клас кредиторів 6-ї черги:

Борг за вимогами кредиторів шостої черги вимог кредиторів, на підставі ч. 2 ст. 51 Кодексу України з процедур банкрутства, визнається безнадійним та прощається».

У розд. VІІІ Плану санації «Строк відновлення платоспроможності боржника» зазначено, що «Повне відновлення платоспроможності боржника очікується не пізніше 35 (тридцяти п`яти) місяців після затвердження плану санації та відновлення роботи підприємства (виробництва продукції)».

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Водночас, захист приватного інтересу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, які істотно відрізняють це провадження від позовного.

Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення мети законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника.

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства.

Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства, в тому числі і процедури санації.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

За змістом абзацу другого ч. 1 ст. 50 КУзПБ санація є системою заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

До того ж, абз. 3 ч. 1 ст. 51 КУзПБ визначає, що план санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника.

Колегія суддів враховує, що санація є пріоритетною судовою процедурою у справі про банкрутство, адже за своє метою є направленою на усунення ознак неплатоспроможності боржника, що відповідає сутнісній характеристиці санації - від латинського "sanare", що означає "видужання", "оздоровлення".

Тож очевидно, що поданий на затвердження суду план санації боржника має відповідати меті визначеній у ч. 1 ст. 50 КУзПБ та передбачати заходи спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, відновлення його платоспроможності та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Тобто план санації має містити ряд істотних умов, які підлягають юридичній та економічній оцінці на предмет досягнення основної мети процедури санації - відновлення платоспроможності боржника шляхом погашення грошових вимог всіх кредиторів (в повному обсязі або частково) внаслідок реалізації плану санації (близький за змістом висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19).

За приписами ч. 5 ст. 49 КУзПБ затверджуючи план санації, господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення.

Частиною 8 ст. 52 КУзПБ передбачено постановлення ухвали про відмову у затвердженні плану санації у разі, якщо план санації не відповідає вимогам законодавства.

Зазначені норми за методом правового регулювання є імперативними, а тому при з`ясуванні наявності підстав для затвердження плану санації та введення у справі процедури санації боржника необхідним є дослідження обґрунтованості таких підстав, відповідності меті та суті санації, а також змісту плану санації та порядку його схвалення вимогам КУзПБ.

Системний аналіз статей 49, 50, 52 КУзПБ свідчить, що процедура санації боржника проводиться під судовим контролем, який можна умовно розмежувати на такі етапи:

І етап - частини третя, п`ята статті 49, частини сьома, восьма статті 52 КУзПБ - суд здійснює перевірку плану санації на предмет дотримання порядку його схвалення, погодження забезпеченими кредиторами та відповідності його вимогам законодавства;

ІІ етап - частина третя статті 49, частина перша статті 50, частини сьома, восьма статті 52 КУзПБ - суд здійснює розгляд плану санації та за результатами розгляду постановляє ухвалу про затвердження плану санації та введення процедури санації або про відмову у затвердженні плану санації;

ІІІ етап - частини четверта, п`ята, шоста, дев`ята, десята, одинадцята статті 50 КУзПБ, частина п`ята статті 54 КУзПБ, частина сьома статті 55 КУзПБ, частина перша статті 56 КУзПБ, частини восьма-дванадцята статті 57 КУзПБ - суд здійснює функції нагляду за процедурою санації, що проявляється у його повноваженнях щодо накладення арешту на майно боржника та інших обмежень дій боржника щодо розпорядження його майном, розгляду заяв про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними, розгляду інформації керуючого санацією про виконання плану санації, розгляд заяв про відшкодування збитків, що виникли через відмову від виконання договору, у процедурі провадження у справі про банкрутство, припинення процедури санації достроково у разі невиконання умов виконання плану санації та/або в разі невиконання поточних зобов`язань боржника, розгляд змін до плану санації, скасування заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд звіту керуючого санацією та скарг кредиторів, затвердження або відмова в затвердженні звіту керуючого санацією, продовження строку процедури санації тощо.

Ураховуючи наведене, з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника, суд повинен займати активну процесуальну позицію при затвердженні плану санації, яка має полягати в повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які стосуються перевірки порядку його схвалення та дослідження змісту плану санації.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

За ч. 3 ст. 49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень:

- ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом;

- ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом;

- постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що одним із судових рішень, яке може бути ухвалене судом ч. 3 ст. 49 КУзПБ визначає ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації за умови його схвалення зборами кредиторів та погодження забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом.

Тлумачення ч. 5 ст. 49 КУзПБ, за якою затверджуючи план санації, господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення свідчить, що цією нормою визначено обов`язок суду щодо перевірки дотримання порядку схвалення плану санації.

Верховний Суд у постановах від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 19.11.2020 у справі № 908/2755/19, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20 та від 12.10.2021 у справі №916/3619/19 на підставі аналізу положень статті 49 КУзПБ дійшов висновку, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. Суд касаційної інстанції звернув увагу, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном.

В свою чергу, порядок розгляду та схвалення плану санації кредиторами урегульовано статтею 52 "Розгляд плану санації кредиторами" КУзПБ.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 52 КУзПБ з метою прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації усі конкурсні кредитори поділяються на класи. Кредитори, включені до кожної черги, формують окремий клас кредиторів. Кредитор, вимоги якого підлягають включенню до двох і більше черг, підлягає включенню відповідно до двох і більше класів кредиторів.

Вимоги забезпечених кредиторів утворюють окремий клас, до якого включаються вимоги у тій їх частині, яка забезпечена заставою майна. У частині вимог, не забезпечених заставою, вимоги таких кредиторів підлягають включенню до класу незабезпечених кредиторів. Якщо планом санації передбачається зміна пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план санації має бути схвалений кожним таким кредитором (абз. 2, 3 ч. 1 ст. 52 КУзПБ).

План санації не може передбачати різний порядок задоволення вимог кредиторів, включених до одного класу (ч. 2 ст. 52 КУзПБ).

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 52 КУзПБ прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації приймається кожним класом окремо шляхом голосування.

Отже, схвалення плану санації кредиторами передбачає поділ усіх без винятку конкурсних кредиторів, в тому числі забезпечених кредиторів (вимоги яких в частині забезпеченій заставою утворюють окремий клас, а в частині не забезпечених заставою - включенню до класу незабезпечених кредиторів) на класи, кожен з яких голосує за схвалення/відхилення плану санації окремо шляхом голосування.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 52 КУзПБ визначено, що у голосуванні щодо схвалення плану санації не бере участі клас кредиторів, розмір та порядок задоволення вимог якого за планом санації не відрізнятиметься від того, який був би застосований у разі введення процедури ліквідації.

У разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів із сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органом стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, які повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації, а також розмір та порядок задоволення вимог, які були б застосовані у разі введення процедури ліквідації (абз. 3 ч. 3 ст. 52 КУзПБ).

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 52 КУзПБ план санації вважається схваленим:

- класом незабезпечених кредиторів, якщо за схвалення плану санації віддано більше половини голосів кредиторів, включених до відповідного класу, а також якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному класі.

- класом забезпечених кредиторів, якщо за схвалення плану санації віддано дві третини голосів кредиторів, включених до класу забезпечених кредиторів, а також якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу в цьому класі.

В іншому випадку вважається, що план санації відхилений відповідним класом кредиторів.

Тобто за приписами ч. 4 ст. 52 КУзПБ план санації вважається схваленим як зі сторони незабезпечених, так і забезпечених кредиторів за одночасної наявності двох умов:

1) за схвалення плану санації віддано: більше половини голосів кредиторів, включених до відповідного класу (незабезпечені кредитори)/віддано дві третини голосів кредиторів, включених до класу забезпечених кредиторів (забезпечені кредитори);

2) якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному/цьому класі (незабезпечені/забезпечені кредитори).

Згідно ч. 7 ст. 52 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про затвердження плану санації боржника, якщо:

- план санації схвалений всіма класами конкурсних кредиторів, розмір та/або порядок задоволення вимог яких змінені планом санації порівняно з умовами, які були б застосовані у разі введення процедури ліквідації;

- план санації схвалений класом забезпечених кредиторів;

- розмір задоволених вимог кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, не буде меншим у процедурі санації, ніж розмір вимог, який був би задоволений у разі введення процедури ліквідації.

Аналіз приписів абз. 2 ч. 3 та ч. 7 ст. 52 КУзПБ приводить до висновку, що при перевірці умов плану санації на суд покладається обов`язок з`ясування розміру задоволених вимог кредиторів, у т.ч. для кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, зокрема, через аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно із таким розміром, що передбачається планом санації, який не має бути меншим.

За таких умов, надання судом оцінки фінансово-економічного стану боржника задля встановлення ознак економічної ефективності, доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника та з`ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації - спрямованості його на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника і задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів, а також розміру задоволених вимог кредиторів у порівнянні із процедурою ліквідації є правомірним та відповідає завданню та цілям судової процедури санації боржника.

Водночас ч. 8 ст. 52 КУзПБ закріплено право суду на відмову у затверджені плану санації у разі, якщо він не відповідає вимогам законодавства.

Частиною 10 ст. 45 КУзПБ визначено, що в процедурі розпорядження майном розпорядник майна за участю боржника розробляє план санації боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.

Тобто підготовка та розроблення плану санації відноситься до прерогативи розпорядника майна, який згідно ч. 10 ст. 45 КУзПБ розробляє його за участю боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.

Вимоги до змісту плану санації наведено у ст. 51 КУзПБ, яка визначає, що у плані санації:

- обов`язково зазначається розмір вимог кожного класу кредиторів, які були б задоволені у разі введення процедури ліквідації боржника (абзац перший частини першої цієї статті);

- мають міститися заходи щодо відновлення платоспроможності боржника (абзац третій частини першої цієї статті);

- має передбачатися строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за умови погашення вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів (абзац четвертий частини першої цієї статті);

- обов`язково повинно передбачатися забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати (абзац п`ятий частини першої цієї статті);

- повинно передбачатися погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, встановленої цим Кодексом, якщо самі кредитори не схвалили рішення про погіршення умов їхнього класу (частини п`ята цієї статті).

Умови щодо змісту плану санації боржника, визначені ч.ч. 1, 5 ст. 51 КУзПБ є обов`язковими.

Водночас, абз. 2 ч. 4 ст. 51 КУзПБ визначено також умову, яка має передбачатися планом санації за певних обставин, зокрема, у разі провадження боржником діяльності, пов`язаної з державною таємницею, план санації має містити заходи із забезпечення охорони державної таємниці.

За змістом ч. 2 ст. 51 КУзПБ заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини; виконання зобов`язання боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів в інший спосіб, що не суперечить цьому Кодексу; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Кодексу; продаж частини майна боржника; виконання зобов`язань боржника власником боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань; відчуження майна та погашення вимог кредиторів шляхом заміщення активів; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації; одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог цього Кодексу позачергово за рахунок продажу майна боржника; одержання позик та кредитів, придбання товарів у кредит; інші заходи з відновлення платоспроможності боржника.

Отже, однією з обов`язкових умов плану санації є визначення в ньому заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, перелік яких наведений в ч. 2 ст. 51 КУзПБ не є вичерпним. Головною метою таких заходів з урахуванням визначення поняття санації наведеного у статті 50 КУзПБ є оздоровлення фінансового-господарського становища боржника (іншими словами - відновлення його платоспроможності) та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів боржника.

Господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у разі, якщо план санації не затверджений судом у межах строку, встановленого цим Кодексом (ч. 9 ст. 52 КУзПБ).

Ураховуючи наведене, КУзПБ передбачена певна сукупність умов, які підлягають включенню до плану санації за наявності яких, розглянутий та схвалений кредиторами з дотриманням порядку визначеного статтею 52 КУзПБ план санації, підлягає затвердженню судом. Невідповідність змісту плану санації вимогам законодавства та недотримання порядку його схвалення є підставою для відмови у його затвердженні.

Апеляційний суд зауважує, що доводи апеляційної скарги Компанії ZKF s.r.o. зводяться до незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції про відмову у затвердженні плану санації та введення у справі процедури санації боржника.

Такі фактично ґрунтуються на аргументах, зокрема, щодо ненадання судом належної оцінки умовам плану санації боржника на предмет відповідності його вимогам КУзПБ, доцільності введення процедури санації у справі, дотримання порядку голосування за план санації та його схвалення кредиторами.

Місцевий господарський суд, проаналізувавши умови поданого плану санації, зокрема, зазначив, що План санації ПрАТ «ЗКФ» передбачає погашення вимог кредиторів четвертої черги за рахунок додаткової емісії акцій Боржника.

Так, положеннями ч. 1 ст. 53 КУзПБ передбачено, що з метою відновлення платоспроможності боржника планом санації може передбачатися збільшення статутного капіталу боржника в розмірі, встановленому планом санації. Емісія акцій та облігацій акціонерного товариства - боржника здійснюється виключно для переведення зобов`язань товариства у цінні папери в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Рішенням від 10.02.2022 № 98 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердила Положення про порядок здійснення емісії акцій, реєстрації та скасування реєстрації випуску акцій, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 13.04.2022 за № 415/37751 (далі Положення).

У відповідності до п. 4 гл. 1 роз. ІІІ Положення у разі збільшення або зменшення статутного капіталу акціонерного товариства, щодо якого судом порушено провадження у справі про банкрутство, збільшення або зменшення статутного капіталу здійснюється з урахуванням вимог Кодексу України з процедур банкрутства та відповідно до глави 3 відповідного розділу цього Положення.

Главою 3 розділу ІV Положення визначені особливості реєстрації випуску акцій акціонерних товариств при додатковій емісії акції з метою переведення грошових зобов`язань в акції товариства, щодо якого введено процедуру санації.

Пункт 6 глави 3 розділу ІV Положення визначає етапи збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, щодо якого введено процедуру санації, шляхом розміщення акцій додаткової емісії існуючої номінальної вартості, в які будуть переведені грошові зобов`язання товариства, без здійснення публічної пропозиції, та встановлює вимоги до плану санації.

Так, план санації, окрім визначених Кодексом України з процедур банкрутства, в тому числі повинен визначати (або уповноважувати керуючого санацією на визначення) питання щодо:

порядку збільшення статутного капіталу;

переліку осіб, серед яких передбачено розміщення акцій додаткової емісії (кредиторів);

порядку оплати вартості акцій (погашення зобов`язань товариства перед кредиторами);

порядку та строків розміщення акцій (отримання прав на акції особами, серед яких передбачено розміщення акцій додаткової емісії). Строк розміщення акцій додаткової емісії існуючої номінальної вартості, в які будуть переведені грошові зобов`язання товариства, не може бути менше ніж 45 календарних днів;

порядку визначення розміру часток у статутному капіталі акціонерного товариства осіб, серед яких передбачено розміщення акцій додаткової емісії;

розмір зобов`язань, визначений у грошовій формі, для погашення яких здійснюється додаткова емісія акцій;

обсягу додаткової емісії акції існуючої номінальної вартості, в які будуть переведені грошові зобов`язання товариства;

наслідків не надання кредиторами необхідної інформації / документів для перерахування акції додаткової емісії на їх рахунки.

Зважаючи на зміст Плану санації ПрАТ «ЗКФ», господарський суд констатував, що цей План санації наведеним нормам не відповідає, вимоги Положення є не дотриманими та не виконаними.

Також, зважаючи на зміст Плану санації, суд виснував, що формулювання строків задоволення вимог кредиторів, санаційних заходів та відновлення платоспроможності Боржника у вигляді: «протягом 12 місяців з моменту затвердження плану санації та відновлення роботи підприємства (виробництва продукції)», «протягом 12 місяців з моменту затвердження плану санації та завершення воєнного стану в Україні», «не пізніше 35 (тридцяти п`яти) місяців після затвердження плану санації та відновлення роботи підприємства (виробництва продукції)» доводить до висновку що такі строки фактично не є встановленими.

Кодекс України з процедур банкрутства передбачає можливість внесення змін до плану санації, продовження чи скорочення процедури санації боржника, однак не передбачає можливість визначення відповідних строків з їх поставленням в залежність від будь-яких обставин.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у Плані санації ПрАТ «ЗКФ» (розд.V) зазначено, що План передбачає відновлення платоспроможності підприємства за рахунок залучення кредитних коштів для доукомплектування підприємства обладнанням з метою розширення виробництва.

Заходами з відновлення платоспроможності підприємства Боржника визначено реорганізацію кондитерського напрямку в харчовий комбінат шляхом демонтажу збиткових ліній, заміни ліній виробництва, організації нових ліній виробництва, організації власних комерційних площ для реалізації продукції власного виробництва на базі вільних площ ПрАТ «ЗКФ» та на базі діючих об`єднань автостанції ТОВ «Сумиоблавтотранс», ПрАТ «Чернігівське ОПАС», ПрАТ «Черкаси ОПАС» та ін.

В Плані санації зазначено, що для здійснення таких заходів необхідним є отримання кредиту на закупівлю обладнання у розмірі 21 152 000,00 грн, який планується отримати у Компанії «ZKF s.r.o.» та третіх осіб.

Суд зазначив, що на затвердження має бути наданий реально виконуваний план санації, чого в даному випадку не вбачається.

План санації ПрАТ «ЗКФ» більш свідчить про наміри, реальність виконання яких не вміщує, докази того (якими можуть бути крім іншого договори про наміри, проекти договорів, акцепти оферти, гарантії, листування з відповідними особами) не представлені.

Також, окремо зауважив, що ґрунтовних заходів щодо забезпечення погашення заборгованості Боржника з виплати заробітної плати, яка згідно з матеріалами справи зростає, План санації, зважаючи на його умови в цій частині (процитовані вище), не містить.

Таким чином, суд дійшов висновку, що План санації ПрАТ «ЗКФ» не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, Положення про порядок здійснення емісії акцій, реєстрації та скасування реєстрації випуску акцій, а тому підстави для його затвердження та введення процедури санації відсутні.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання наявності/відсутності підстав для затвердження плану санації та введення у ліквідаційної процедури щодо боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Так, перевіряючи дотримання порядку схвалення плану санації боржника та його відповідності вимогам законодавства, Господарський суд Запорізької області не врахував, що п. 6 гл. 3 розд. ІV Положення визначає етапи збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, щодо якого введено процедуру санації, шляхом розміщення акцій додаткової емісії існуючої номінальної вартості, в які будуть переведені грошові зобов`язання товариства, без здійснення публічної пропозиції, серед яких першим є саме схвалення кредиторами та затвердження судом плану санації.

План санації, окрім визначених Кодексом України з процедур банкрутства, в тому числі повинен визначати (або уповноважувати керуючого санацією на визначення) питання щодо:

- порядку збільшення статутного капіталу (збільшення статутного капіталу передбачене Планом санації ПрАТ «ЗКФ» шляхом додаткової емісії акцій Боржника);

- переліку осіб, серед яких передбачено розміщення акцій додаткової емісії (кредиторів). Особи, серед яких передбачено розміщення акцій додаткової емісії визначені Планом санації ПрАТ «ЗКФ»;, їх перелік наведено на стор. 15-16 Плану;

- порядку оплати вартості акцій (погашення зобов`язань товариства перед кредиторами) (порядок визначений на 15-16 та 2-20 сторінках Плану санації ПрАТ «ЗКФ».

Щодо інших вимог Положення, які суд вважав необхідними для включення до Плану санації, то такі є саме механізмом реалізації додаткової емісії і КУзПБ не передбачено вимог щодо їх зазначення у Плані санації.

Відтак, суд мав враховувати, що здійснення вказаного комплексу заходів із визначення:

- порядку та строків розміщення акцій (отримання прав на акції особами, серед яких передбачено розміщення акцій додаткової емісії). Строк розміщення акцій додаткової емісії існуючої номінальної вартості, в які будуть переведені грошові зобов`язання товариства, не може бути менше ніж 45 календарних днів;

- порядку визначення розміру часток у статутному капіталі акціонерного товариства осіб, серед яких передбачено розміщення акцій додаткової емісії;

- розмір зобов`язань, визначений у грошовій формі, для погашення яких здійснюється додаткова емісія акцій;

- обсягу додаткової емісії акції існуючої номінальної вартості, в які будуть переведені грошові зобов`язання товариства;

- наслідків не надання кредиторами необхідної інформації / документів для перерахування акції додаткової емісії на їх рахунки,

може бути покладено на керуючого санацією шляхом його уповноваження здійснювати визначення порядку додаткової емісії існуючої номінальної вартості.

Крім того, щодо заборгованості по заробітній платі в розмірі 1 352 754 грн, судом не було враховано приписи абз. 5 ч. 1 ст. 51 КУзПБ, які встановлюють обов`язкові вимоги до змісту плану санації, а саме: у плані санації обов`язково повинно передбачатися забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати.

Відновлення виробництва, як санаційний захід та отримання виручки від реалізації продукції і визначено тим самим порядком та способами, за рахунок яких буде здійснюватися погашення означеної заборгованості.

Суду слід було зважати на те, що матеріалами справи підтверджено, що План санації, який був представлений на розгляд та затвердження, схвалений рішенням зборів кредиторів від 10.04.2023 (необхідною більшістю голосів кредиторів, включених до відповідного класу) та рішенням комітету кредиторів ПрАТ «ЗКФ» від 10.04.2023 (більш як 2/3 усіх голосів кредиторів, включених до класу забезпечених кредиторів), з дотриманням умов голосування за його схвалення не менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному класі.

Також, суд не врахував вигідність для кредиторів Плану санації порівняно з ліквідацією боржника, адже таким передбачено погашення вимог всіх кредиторів, вчинення розумних, обґрунтованих, потенційно дієвих, різноманітних заходів, направлених на відновлення його платоспроможності, що достатньо переконливо свідчать про можливість отримання прибутку та направлення його на задоволення вимог кредиторів, тоді як у разі продажу у ліквідаційній процедурі активів боржника, ціна продажу лоту може бути зменшена, виникне необхідність в додаткових витратах на організацію та проведення аукціону тощо, що ставить під сумнів можливість задоволення вимог всіх кредиторі в такому разі.

При цьому введення процедури санації може також забезпечити не тільки збереження робочих місць, але й погашення заборгованості з сплати податків та зборів, зокрема, ЄСВ, без ліквідації підприємства, сфера діяльності якого поширюється на значний регіон (декілька областей).

За таких обставин слід враховувати пріоритет санації перед процедурою ліквідації.

Колегія суддів вкотре звертає увагу, що відповідно до КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

Такою метою для процедури санації з урахуванням визначення поняття санації наведеного у абзаці другому частини першої статті 50 КУзПБ є оздоровлення фінансового-господарського становища боржника (іншими словами - відновлення його платоспроможності) та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів боржника.

Однак, суд першої інстанції не з`ясував та не надав оцінку наведеним в плані санації боржника заходам як таким, що направлені на реалізацію мети та цілей процедури санації, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 50 КУзПБ.

Так, тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов`язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини 3 статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19).

Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури санації суперечить, зокрема, приписам абзацу другого частини третьої статті та частини сьомої статті 52 КУзПБ за змістом яких при перевірці умов плану санації на суд покладається обов`язок з`ясування розміру задоволених вимог кредиторів, у т.ч. для кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації (в даному випадку по кредитору ТОВ «Сінергія-Груп»), зокрема, через аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно із таким розміром, що передбачається планом санації, який не має бути меншим.

Посилання суду на те, що План санації ПрАТ «ЗКФ» не є реально виконуваним та свідчить лише про наміри, не може бути визнане обґрунтованим та підставним для відмови у його затвердженні, з огляду на положення КУзПБ та вимоги, що ставляться до самого Плану санації.

План санації не є очевидно невиконуваним.

Відсутність договорів про наміри, проектів договорів, акцептів оферт, гарантій, листування з відповідними особами, про ненадання яких зауважив господарський суд, не позбавляє боржника доводити реальність Плану санації та передбачених ним заходів іншими засобами доказування.

Крім того, суд не погодився з формулювання строків задоволення вимог кредиторів у Плані санації, визнавши їх фактично не встановленими.

Однак, судом залишено поза увагою, що у розд. VІІ Плану санації зазначено строк відновлення платоспроможності боржника 12 місяців з дати затвердження плану санації для незабезпечених кредиторів 1-4 черги та пізніше 35 (тридцяти п`яти) місяців після затвердження плану санації та відновлення роботи підприємства (виробництва продукції) для забезпечених кредиторів.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України).

При цьому у розд. VІІІ Плану санації визначено строк відновлення платоспроможності боржника не пізніше 35 (тридцяти п`яти) місяців, саме із врахуванням строків санації, погоджених із забезпеченими кредиторами щодо забезпеченої кредиторської заборгованості, про що, зокрема, свідчать листи ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» «щодо узгодженого строку санації та календарного плану сплати забезпеченої заборгованості», наявні в матеріалах справи.

До того ж, вимоги кредиторів можуть бути погашені й достроково, у разі успішної реалізації санаційних заходів та отримання від них позитивного економічного ефекту, що, втім не досліджувалося судом першої інстанції.

Варто також звернути увагу, що хоча суд і має враховувати рішення зборів кредиторів (комітету кредиторів) та клопотання щодо введення наступної судової процедури, однак, при визначенні наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі керується судовим розсудом, з огляду на що повинен наводити мотивовані підстави прийняття відповідного рішення (в даному випадку про визнання ПрАТ «ЗКФ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури), чого зроблено не було. При цьому сплив встановлених строків процедури розпорядження майном боржника, не може бути достатньою правовою підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, адже визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність. У зв`язку з чим, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані і показники.

За встановлених обставин в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що висновок Господарського суду Запорізької області щодо відмови в затвердженні Плану санації боржника є передчасним, зробленим без належної оцінки порядку схвалення та визначених КУзПБ вимог до плану санації.

Суд першої інстанції обмежився вибірковою оцінкою умов плану санації боржника без надання комплексного ґрунтовного аналізу загалом.

Отже, суд припустився порушень норм процесуального права, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Необхідно акцентувати увагу на п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, в якому зазначено, що за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» (Bellet V. France, заява №23805/94) ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним, з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі №908/129/22 цим вимогам в повній мірі не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, визначені положеннями ст. 269 ГПК України, та враховуючи все вищевикладене, постанова Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі №908/129/22 прийнята за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а отже апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржувану постанову скасувати з направленням справи для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області на стадію розпорядження майном боржника.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Компанії ZKF s.r.o. на постанову Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/129/22 задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі №908/129/22 скасувати.

Справу № 908/129/22 передати для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області на стадію розпорядження майном боржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 22.12.2023

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко