Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/14958/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/14958/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Гаражного будівельного кооперативу «Дачний»

до Фізичної особи-підприємця Сировець Сергія Петровича

про стягнення 67750 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Гаражний будівельний кооператив «Дачний» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сировця Сергія Петровича про 67750 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, з банківського рахунку позивача було помилково перераховано на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 67750 грн, що вбачається з платіжної інструкції №276 від 07.03.2023 із призначенням платежу «За будівельно-оздоблювальні роботи згідно Договору №13/07-2022р від 13.07.2022, без ПДВ». Позивач зазначив, що такий Договір між позивачем та відповідачем не укладався, інших домовленостей та перемовин між сторонами не було та роботи на території ГБК «Дачний» відповідачем не виконувалися. Позивач звертався до відповідача з листом та претензією про повернення вказаних грошових коштів, проте вказані лист та претензія були залишені відповідачем без відповіді та задоволення. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 67750 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що вказані грошові кошти не є безпідставно отриманими, оскільки між сторонами було досягнуто домовленості щодо виконання ремонтно-оздоблювальних робіт на об`єкті позивача та було оформлено спірний Договір №13/07-2022р на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від 13.07.2022, у якому було визначено вартість таких робіт на суму 67750 грн. Крім того, відповідач зазначає, що для виконання вказаних робіт між відповідачем та ТОВ «Пожпрофілактик» було укладено субпідрядний Договір №14/07-22 від 14.07.2022, а підтвердженням виконання робіт на об`єкті позивача є надані до суду фотографії. Відповідача зазначає, що позивачем з невідомих причин не було підписано Договір №13/07-2022р від 13.07.2022 та акти виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст. 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Приписами ст. ст.11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що з банківського рахунку Гаражного будівельного кооперативу «Дачний» було перераховано Фізичній особі-підприємцю Сировецю Сергію Петровичу грошові кошти у розмірі 67750 грн із призначенням платежу «За будівельно-оздоблювальні роботи згідно Договору №13/07-2022р від 13.07.2022, без ПДВ».

Вказаний платіж було проведено Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується відповідною відміткою на платіжній інструкції.

Належних та допустимих доказів укладення та підписання між позивачем та відповідачем будь-яких правочинів та документів, у тому числі щодо виконання відповідачем робіт, суду не надано.

Враховуючи викладене, зокрема відсутність між сторонами договірних відносин, на виконання зобов`язань за якими перерахована вказана сума, суд дійшов висновку про те, що сплачена позивачем сума в розмірі 67750 грн підлягає поверненню відповідачем, як безпідставно набуті кошти, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що сторонами були досягнуті домовленості щодо виконання робіт на об`єкті позивача, що оформлені спірним Договором №13/07-2022р на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від 13.07.2022, а грошові кошти у розмірі 67750 грн є оплатою позивача за виконанні відповідачем роботи, судом відхиляються, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Статтею 207 цього ж Кодексу унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до норм статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відтак, з огляду на вищевказані норми, правочин між фізичною особою, фізичною особою-підприємцем та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі, яка, зокрема, передбачає, підписання правочину його сторонами.

Судом встановлено, що наданий відповідачем Договір №13/07-2022р на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від 13.07.2022 підписаний зі сторони відповідача, проте не підписано зі сторони Гаражного будівельного кооперативу «Дачний».

Так, Договір №13/07-2022р на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від 13.07.2022, копія якого надана представником відповідача до позовної заяви, не може вважатися укладеним, і відповідно, не може вважатися підставою виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем.

Крім того, згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем не надано суду доказів складання та підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та доказів його направлення (передачі) позивачу, так само як і не надано, доказів направлення позивачу примірника Договору для підписання.

Також, судом відхиляються посилання відповідача на укладення між ФОП Сировцем Сергієм Петровичем та ТОВ «Пожпрофілактик» субпідрядного Договору №14/07-22 від 14.07.2022 для виконання робіт на об`єкті позивача, оскільки позивачем не надано доказів складення до вказаного договору Акту приймання-передачі виконаних робіт та доказів їх оплати відповідачем, так само, як і не надано доказів того, що вказаний Договір укладений з метою виконання Договору №13/07-2022р від 13.07.2022.

Так само, судом відхиляються надані відповідачем фотокопії на підтвердження виконання робіт за Договором №13/07-2022р від 13.07.2022, оскільки надані фотокопії не є первинними документами в розумінні чинного законодавства України, а також не є доказами виконання відповідачем робіт за спірним Договором, оскільки, зокрема з вказаних фотокопій неможливо встановити які саме та ким виконуються роботи, так само як і не можливо встановити їх відношення до об`єкту позивача.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сировця Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Гаражного будівельного кооперативу «Дачний (02125, м. Київ, вул. Алішера Навої, 1-А; ідентифікаційний код 22934464) грошові кошти у розмірі 67750 (шістдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят) грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 21.12.2023.

Суддя Я.В. Маринченко