Рішення

від 21.12.2023 по справі 902/782/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 902/782/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПРОСТОРПРОД"

про стягнення 431 699,56 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПРОСТОРПРОД" (далі - відповідач) про стягнення 431 699,56 грн заборгованості, з яких 305 341,07 грн - заборгованість із оплати за поставлений товар та 126 358,49 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №657/1 від 15.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову б/н від 15.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" №б/н від 15.05.2023 про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.06.2023 відкрито провадження у справі № 902/782/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

08.08.2023 до суду надійшла заява про передачу справи на розгляд іншого суду за територіальною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.08.2023 матеріали справи №902/782/23 передано за належною територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи № 902/782/23 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 902/782/23 справу прийнято до свого провадження суддею Літвіновою М.Є., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

09.03.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив:

1. Що не погоджується з тим, що має заборгованість перед позивачем за договором поставки № 657\1 від 15.12.2021, з огляду на те, що 15.12.2021 р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки № 657 (позивач присвоїв йому № 657/1) у розмірі 305 341, 07 грн, оскільки постачальник поставив, а покупець прийняв протягом періоду часу з 21.01.2022 року по 09.02.2023 р. товар за договором № 657 від 15.12.2021 р. на загальну суму 1 240 941,07 грн, на підтвердження чого надав суду 36 видаткових накладних, проте позивач поставляв, а відповідач приймав не тільки товар, асортимент якого сторони передбачили договором № 657 від 15.12.2021 р., а й інший товар, що не визначено специфікацією до договору;

2. Позивач поставляв товар, ціна якого у видатковій накладній не відповідає ціні, що узгоджена між сторонами спору у специфікації до договору № 657 від 15.12.2021 та є безпідставно завищеною;

3. За договором поставки № 657 від 15.12.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв та оплатив товар на загальну суму 361 294,79 грн;

4 За видатковими накладними як договорами поставки, що укладені між сторонами спору в спрощений спосіб згідно ч. 2 ст. 184 ГК України позивач поставив, а відповідач отримав та практично повністю оплатив товар на загальну суму - 706 323,60 грн;

5. Позивачем безпідставно завищено у видаткових накладних ціну товару, що поставлений за договором № 657 від 15.12.2021 р. на загальну суму 173 322,68 грн.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання з оплати за товар в сумі 1 067 618,39 грн, а не в сумі 1 240 941,07 грн, як про це заявляє позивач у позовній заяві, та станом на дату подання до суду відзиву, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість в розмірі 41 074,39 грн.

Також, відповідач зазначає, що надіслав на адресу позивача лист вих. № 207, в якому повідомив постачальника про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях та платіжних інструкціях про перерахування грошових коштів на користь позивача в період з 02.06.2022 по 23.03.2023, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «АК ПРОСТОРПРОД» повністю виконав взяті на себе за договором № 657 від 15.12.2021 р. зобов`язання, а саме - розрахувався за поставлений згідно договору товар, що виключає об`єктивну можливість задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 305 341,07 грн основної заборгованості.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти нарахування пені у розмірі 124 382, 09 грн.

02.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив наступне:

- договору за № 657 від 15 грудня 2021 року між сторонами справи не укладалось. Між сторонами було укладено договір за № 657, але його було укладено 01 грудня 2021 року. За договором № 657 від 01.12.2021 року позивачем було поставлено інший товар, іншого асортименту, і за яким у відповідача перед позивачем також існує заборгованість, врегулювання якої здійснюється в Господарському суді Київської області (справа № 902/753/23).

Позивач зазначає, що факт існування двох різних договорів № 657/1 від 15.12.2021 та № 657/1 від 01.12.2021 підтверджується актом звірки станом на 31.03.2023.

- видаткові накладні підписані були з боку відповідача без будь яких відміток, застережень.

Відповідач прийняв товар без зауважень, не повернув його та не відмовився від прийняття товару, а значить ТОВ «АК ПРОСТОРПРОД» погодився на придбання товару саме в асортименті, кількості та вартості, що зазначені у видаткових накладних.

23.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Український папір" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 657/1(далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки, продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (надалі "товар") у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору за цим договором найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією (додаток № 1 до цього договору), що є його невід`ємною частиною.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю (п. 1.6 договору).

Постачальник зобов`язується одночасно з укладеним Договором надати покупцю Специфікацію та оформлену належним чином картку постачальника (Додаток № 2 до цього Договору), в якій зазначаються достовірні дані про постачальника та умови співпраці з ним (п. 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.15. договору строк поставки товару погоджується сторонами у замовленні покупця. Сторони можуть також встановити графік поставок у редакції, погодженій сторонами у додатку № 3 до цього договору. У випадку розбіжності дати поставки, визначеної в замовленні покупця та графіка поставки, сторони беруть за основу дату поставки, яка узгоджена сторонами в замовленні покупця. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та засобами постачальника.

Ціна на Товар встановлюється в гривнях та базується (визначається) на підставі Специфікації (додаток № 1 до Договору). До змісту Специфікації повинно входити наступне: найменування товару, його асортимент (сортимент, номенклатура) та ціна на Товар. Специфікація (Специфікації) є невід`ємною частиною цього Договору. Дата підписання Специфікації Покупцем є датою узгодження цін (п. 5.1 договору).

Ціна на Товар може бути мотивовано змінена у винятковому випадку, за попереднім узгодженням з Покупцем за 14 календарних днів до передбачуваного вводу в дію нових цін. Нова Специфікація набирає сили з дня її підписання обома сторонами, нові ціни вводяться в дію з дати, зазначеної у Специфікації, з урахуванням вимог цього пункту (п. 5.3 договору.).

Оплата поставленого Товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу (п. 5.5 договору).

Відповідно до пункту 5.7. договору для зручності розрахунків сторони щоквартально проводять звірку взаєморозрахунків до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за останнім днем останнього місяця звітного кварталу. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків або проведення взаємозаліку зустрічних вимог. У випадку, якщо постачальник не підпише та/або не поверне один примірник наданого покупцем акту звірки взаєморозрахунків протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання від покупця, та не заявить в письмовій формі вмотивованої відмови від підписання, то такий акт вважатиметься погодженим сторонами без застережень. Сторони погоджуються вважати такий акт, підписаний лише покупцем погодженим сторонами, який є підставою для проведення поточних розрахунків, або проведення взаємозаліку зустрічних вимог.

Згідно пункту 6.6. договору сторони домовились, що документи, які передані шляхом факсимільного/електронного зв`язку, є чинними і мають повну юридичну силу до їх обміну оригіналами, що має статися не пізніше ніж через 7 календарних днів після надсилання факсимільних копій/скан-копій. Усі документи, які є підтвердженням здійснення первинних господарських операцій, повинні надаватися лише в оригіналах.

Пунктом 8.5 укладеного між сторонами договору передбачено, що якщо були порушені строки сплати за товар більше ніж на 1 (один) банківський день, Постачальник має право на стягнення з Покупця штрафної пені у 1 % від вартості Товару за кожен день такого прострочення протягом всього прострочення.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріпленням печатками Сторін та діє до 31.12.2022 року (п. 9.1 Договору). Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього Договору, цей Договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах (п. 9.2 Договору)

Договір містить підписи осіб, зазначених у преамбулі договору, які скріплені печатками сторін.

Позивачем здійснено поставку товару на суму 1 240 941, 07 грн, що підтверджується видатковими накладними № 13 від 20.01.2022 на суму 53 431, 34 грн, № 23 від 27.01.2022 на суму 31 799, 09 грн, № 35 від 17.02.2022 на суму 30 070, 32 грн, № 79 від 23.06.2022 на суму 41 040, 00 грн, № 86 від 01.07.2022 на суму 9 849, 60 грн, № 94 від 07.01.2022 на суму 9 849, 60 грн, № 98 від 14.07.2022 на суму 5 335, 20 грн, № 101 від 21.07.2022 на суму 5 745, 60 грн, № 108 від 28.07.2022 на суму 4 924, 80 грн, № 107 від 28.07.2022 на суму 2 052, 00 грн, № 120 від 04.08.2022 на суму 9 028, 80 грн, № 130 від 11.08.2022 на суму 5 702, 40 грн, № 131 від 11.08.2022 на суму 12 830, 40 грн, № 138 від 18.08.2022 на суму 38 833, 80 грн, № 139 від 18.08.2022 на суму 120 062, 40 грн, №143 від 25.08.2022 на суму 28 173, 60 грн, № 146 від 25.08.2022 на суму 13 364, 40 грн, № 153 від 01.09.2022 на суму 11 491, 20 грн, № 154 від 01.09.2022 на суму 80 794, 80 грн, № 159 від 08.09.2022 на суму 28 311, 00 грн, № 160 від 08.09.2022 на суму 76 993, 20 грн, № 167 від 16.09.2022 на суму 43 342, 80 грн, № 178 від 49 338, 60 грн, № 179 від 22.09.2022 на суму 26 998, 80 грн, № 189 від 06.10.2022 на суму 73 661, 40 грн, № 188 від 06.10.2022 на суму 12 174, 60 грн, № 201 від 19.10.2022 на суму 24 667, 80 грн, № 202 від 19.10.2022 на суму 93 126, 00 грн, № 213 від 03.11.2022 на суму 24 773, 40 грн, № 216 від 03.11.2022 на суму 18 045, 60 грн, № 230 від 10.11.2022 на суму 28 694, 40 грн, № 15 від 18.01.2023 на суму 34 126, 20 грн, № 16 від 18.01.2023 на суму 91 349, 40 грн, № 22 від 26.01.2023 на суму 41 032, 80 грн, № 29 від 02.02.2023 на суму 29 295, 56 грн, № 30 від 02.02.2023 на суму 30 630, 38 грн, копії яких долучено до матеріалів справи.

Вищевказані видаткові накладні за період з січня 2022 року по лютий 2023 року підписані зі сторони відповідача та скріпленою печаткою ТОВ «АК «ПРОСТОРПРОД».

Крім того у всіх видаткових накладних зазначено договір № 657/1 від 15.12.2021.

Як зазначає позивач станом на момент подання позову відповідач сплатив суму у розмірі 935 600, 00 грн, а тому у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 305 341, 07 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 126 358, 49 грн.

Відповідач, заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 657/1 від 15.12.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами проведено акт звірки взаєморозрахунків за період 2022 р, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 534 506, 95 грн та акт звірки взаєморозрахунків за період 1 квартал 2023 року, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 404 140, 89 грн.

Вказані вище акти звірки підписані між позивачем та відповідачем, скріплені печатками.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17.

Наразі, зі змісту наявного в матеріалах справи Акту звіряння розрахунків вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ПРОСТОРПРОД" засвідчує факт наявності у нього зобов`язання з виплати заборгованості за спірним Договором в сумі 404 140, 89 грн станом на 31.03.2023.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що:

- Не погоджується з тим, що має заборгованість перед позивачем за договором поставки № 657\1 від 15.12.2021, з огляду на те, що 15.12.2021 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 657, а не договір 657/1;

- позивач поставляв товар, ціна якого у видаткових накладних не відповідає ціні, що узгоджена між сторонами спору у специфікації до договору № 657 від 15.12.2021 р та є безпідставно завищеною;

- за видатковими накладними як договорами поставки, що укладені між сторонами спору в спрощений спосіб згідно ч. 2 ст. 184 ГК України позивач поставив, а відповідач отримав та практично повністю оплатив товар на загальну суму - 706 323,60 грн;

Надаючи оцінку доводам та запереченням відповідача щодо не підписання договору поставки № 657/1 від 15.12.2021, суд зазначає, що передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Так, відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

Суд відмічає, що позивачем надано певну сукупність доказів на підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій, а саме:

1) договір поставки № 657/1 від 15.12.2021;

2) видаткові накладні № 13 від 20.01.2022 на суму 53 431, 34 грн, № 23 від 27.01.2022 на суму 31 799, 09 грн, № 35 від 17.02.2022 на суму 30 070, 32 грн, № 79 від 23.06.2022 на суму 41 040, 00 грн, № 86 від 01.07.2022 на суму 9 849, 60 грн, № 94 від 07.01.2022 на суму 9 849, 60 грн, № 98 від 14.07.2022 на суму 5 335, 20 грн, № 101 від 21.07.2022 на суму 5 745, 60 грн, № 108 від 28.07.2022 на суму 4 924, 80 грн, № 107 від 28.07.2022 на суму 2 052, 00 грн, № 120 від 04.08.2022 на суму 9 028, 80 грн, № 130 від 11.08.2022 на суму 5 702, 40 грн, № 131 від 11.08.2022 на суму 12 830, 40 грн, № 138 від 18.08.2022 на суму 38 833, 80 грн, № 139 від 18.08.2022 на суму 120 062, 40 грн, №143 від 25.08.2022 на суму 28 173, 60 грн, № 146 від 25.08.2022 на суму 13 364, 40 грн, № 153 від 01.09.2022 на суму 11 491, 20 грн, № 154 від 01.09.2022 на суму 80 794, 80 грн, № 159 від 08.09.2022 на суму 28 311, 00 грн, № 160 від 08.09.2022 на суму 76 993, 20 грн, № 167 від 16.09.2022 на суму 43 342, 80 грн, № 178 від 49 338, 60 грн, № 179 від 22.09.2022 на суму 26 998, 80 грн, № 189 від 06.10.2022 на суму 73 661, 40 грн, № 188 від 06.10.2022 на суму 12 174, 60 грн, № 201 від 19.10.2022 на суму 24 667, 80 грн, № 202 від 19.10.2022 на суму 93 126, 00 грн, № 213 від 03.11.2022 на суму 24 773, 40 грн, № 216 від 03.11.2022 на суму 18 045, 60 грн, № 230 від 10.11.2022 на суму 28 694, 40 грн, № 15 від 18.01.2023 на суму 34 126, 20 грн, № 16 від 18.01.2023 на суму 91 349, 40 грн, № 22 від 26.01.2023 на суму 41 032, 80 грн, № 29 від 02.02.2023 на суму 29 295, 56 грн, № 30 від 02.02.2023 на суму 30 630, 38 грн, в яких наявне посилання на договір 657/1 від 15.12.2021 року.

3) Акти звірки взаєморозрахунків за 2022 рік та за 1 квартал 2023 року.

Суд зауважує, що договір поставки № 657/1 від 15.12.2021 та видаткові накладні, підписані відповідачем та скріпленою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ПРОСТОРПРОД».

Як вбачається із видаткових накладних у них зазначено найменування товару, його штрихкод, кількість, ціну з ПДВ, загальну вартість. Підставою господарської операції вказано договір № 657/1 від 15.12.2021.

Відповідачем прийнято товар згідно вказаних видаткових накладних без жодних заперечень та зауважень щодо підстави здійснення таких господарських операцій.

Посилання сторонами на номер та дату договору у видаткових накладних підтверджує обставину укладення між сторонами договору поставки № 657/1 від 15.12.2021.

Факт здійснення поставки товару на підставі договору підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 2022 рік, відповідно до якого звірка взаємних розрахунків проведена за договором № 657/1 від 15.12.2021.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про недоведення позивачем належними і допустимими доказами підписання договору №657/1 від 15.12.2021 та виникнення заборгованості на підставі наданих позивачем видаткових накладних спростовуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідно до обставин справи відсутні підстави вважати, що ці документи (договір, видаткові накладні) були підроблені або іншим чином отримані позивачем внаслідок порушення закону.

Судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що позивач поставляв товар, ціна якого у видаткових накладних не відповідає ціні, що узгоджена між сторонами спору у специфікації до договору та є безпідставно завищеною, з огляду на те, що з копії доданої до відзиву на позовну заяву специфікації без номеру, без дати не можливо встановити до якого договору вона укладалась та по якому товару була завищена ціна, а тому суд не бере до уваги даний доказ.

Матеріалами справи підтверджено укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Український папір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК ПРОСТОРПРОД" договору поставки товару № 657/1 від 15 грудня 2021 року.

Відповідачем не спростовано дійсності цього договору, а також не надано доказів відмови від договору будь - якою із сторін або його розірвання за взаємною згодою сторін договору, тощо.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 2.1. договору постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року поставка товару на умовах DDP означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до місця призначення.

Відповідно до пункту 2.3. договору поставки пункт поставки вказується покупцем у замовленні на партію товару. Адреса поставки вказується у додатку № 3 до договору "Графік поставки" та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 638 та 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно частини 1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За приписами частини 1 статті 241 ЦК України правочин вважається схваленим особою, у разі, якщо така особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За умовами пункту 1.6. договору поставки право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Дата підписання сторонами видаткової накладної є датою прийому-передачі товару покупцю.

Згідно пункту 5.6. договору загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортній або видатковій накладній) на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії цього договору, з урахуванням коригувань вартості повернутих, неякісних, неналежних товарів згідно з вимогами цього договору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).

Застосовуючи принцип добросовісності та принцип заборони суперечливої поведінки, суд вважає, що фактичні дії відповідача з прийняття товару від позивача відповідно до видаткових накладних з посиланням на номер і дату договору без зауважень та заперечень, часткової оплати заборгованості за договором та видатковими накладними свідчать про схвалення відповідачем обставин поставки товару за договором № 657/1 від 15.12.2021, у зв`язку з чим відповідач надалі не може заперечувати у суді дійсність оформлених та підписаних зі свого боку документів, оскільки така поведінка суперечить його попереднім діям, на які позивач обгрунтовано покладався як на прояв добросовісності та розумності щодо належного виконання умов договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором поставки виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар за договором у розмірі 305 341, 07 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 305 341, 07 гривень.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 305 341, 07 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 8.5. договору визначено, що якщо були порушені строки сплати за товар більше ніж на 1 (один) банківський день, Постачальник має право на стягнення з Покупця штрафної пені у 1 % від вартості Товару за кожен день такого прострочення протягом всього прострочення.

Приймаючи до уваги, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу (п. 5.5 договору).

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення за видатковими накладними, загальна сума нарахованої позивачем пені складає 126 358, 49 гривень.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені за кожною з видаткових накладних окремо, виходячи із заявлених позивачем періодів нарахування, відповідно, суд дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, а тому позов про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 126 358, 49 грн підлягає задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини першої ст. 123 ГПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (частина четверта ст. 129 ГПК України).

Позивачем у позовній заяві заявлено про стягнення з відповідача 9 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, проте, суд не здійснює розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення договору про надання правової допомоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Український папір» з адвокатом, всі документи по справі були підписані директором С.О. Гайдай, а також позивачем не додано доказів того, що ним було понесено витрати на вказану суму з урахуванням вимог, викладених у статті 126 Господарського процесуального кодексу.

Таким чином, позивач не позбавлений права надати суду належні докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі у строки, передбачені процесуальним законодавством.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у силу ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Український папір» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ПРОСТОРПРОД» про стягнення 431 699, 56 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ПРОСТОРПРОД» (адреса: 03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6, офіс 105/2; код ЄДРПОУ 44074239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Український папір» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40; код ЄДРПОУ 38391990) суму заборгованості у розмірі 305 341 (триста п`ять тисяч триста сорок одну) грн 07 коп, пеню у розмірі 126 358 (сто двадцять шість тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 49 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 475 (шість тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн 49 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2023.

Суддя Літвінова М.Є.