Рішення

від 21.12.2023 по справі 915/1487/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року Справа № 915/1487/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Дюльгер І.М.

та представників сторін:

від позивача Грумінської Д.О.;

від відповідачів ? Татарінова В.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1487/21

за позовом Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

sov@mkrada.gov.ua;

до відповідачів:

1) Приватного підприємства ТЕХБУДІНВЕСТ,

вул. Архітектора Старова, 4-д, кв. 32, м. Миколаїв, 54025;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю АРТИКУС ПЛЮС,

вул. Литовченко, 191, м. Миколаїв, 54050;

Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, 3-й під?їзд, м. Миколаїв, 54001;

depap@mkrada.gov.ua;

про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності та припинення за відповідачем права власності на торгівельний комплекс, зобов?язання відповідача усунути позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення торгівельного комплексу

В С Т А Н О В И В:

1. Рух справи.

Миколаївською міською радою пред?явлено позов до приватного підприємства (ПП) ТЕХБУДІНВЕСТ з такими вимогами:

1. Скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер САЕ971007, виданого 19.11.2013 реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Приватним підприємством ТЕХБУДІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 35177262, право власності на торгівельний комплекс загальною площею 188,9 кв.м. за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 340/15, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 216756448101).

3. Зобов?язати Приватне підприємство ТЕХБУДІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 35177262, усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 188,9 кв.м. шляхом знесення (демонтажу) торгівельного комплексу загальною площею 188,9 кв.м. за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 340/15, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 216756448101).

4. Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (р/р UA448201720344230028000027733, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 04056612).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1487/21 та визначено головуючим у справі суддю Смородінову О.Г.

Ухвалою від 11.10.2021 визнано заяву головуючого судді Смородінової О.Г. про самовідвід обґрунтованою та задоволено цю заяву.

У зв?язку з викладеними обставинами 11.10.2021 проведено повторний автоматизований розподіл позовної заяви та визначено головуючим суддею суддю Коваля С.М.

Ухвалою від 12.10.2021 визнано заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід обґрунтованою та задоволено цю заяву.

З урахуванням наведених обставин 12.10.2021 проведено повторний автоматизований розподіл позовної заяви та визначено головуючим суддею суддю Давченко Т.М.

Ухвалою від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; вирішено справу розглянути за правилами загального позовного провадження у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу COVID-19 та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 16.11.2021.

Цією ж ухвалою зобов`язано Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради подати суду належним чином засвідчену копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно (торгівельний комплекс загальною площею 1889 кв.м за адресою проспект Жовтневий, 340/15, у м. Миколаєві), серія та номер САЕ791007, виданого 19.11.2013 реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції, ? у строк десять днів з дня вручення даної ухвали.

Засідання 16.11.2021 не відбулося, тому ухвалою від 22.11.2021 призначено підготовче засідання в даній справі на 26.01.2022.

Ухвалою від 26.01.2022, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 03.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 27.10.2022 підготовче засідання в даній справі на 17.11.2022.

Ухвалою від 17.11.2022, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023.

Ухвалою від 21.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання в даній справі на 02.05.2023.

Ухвалою від 02.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено засідання в даній справі, розгляд заяв позивача про зміну предмету позову від 15.02.2022 № 1224/02.02.01-22/02.06114/22, залучення співвідповідачем у даній справі ТОВ АРТИКУС ПЛЮС, клопотання про витребування документів у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради копії, а також заяви про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі на 14.06.2023.

Ухвалою від 14.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено засідання в даній справі, розгляд заяв позивача про зміну предмету позову від 15.02.2022 № 1224/02.02.01-22/02.06114/22, залучення співвідповідачем у даній справі ТОВ АРТИКУС ПЛЮС, клопотання про витребування документів у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради копії, а також заяви про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі на 12.09.2023.

Ухвалою від 12.09.2023 прийнято заяву Миколаївської міської ради про зміну предмету позову від 15.02.2022 № 1224/02.02.01-22/02.06114/22; залучено до участі в даній справі співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю АРТИКУС ПЛЮС, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради у строк до 02.10.2023 подати суду належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 6716, 6717 (торгівельний комплекс загальною площею 188,9 кв.м за адресою: проспект Жовтневий, 340/15, м. Миколаїв), виданого 25.10.2021 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Недвигою А.Ф.

З урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову позовні вимоги розглядаються судом у наступній редакції:

1. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер САЕ791007, виданого 19.11.2013 реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції;

2. Скасувати державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством ТЕХБУДІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 35177262, на торгівельний комплекс загальною площею 188,9 кв.м за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 340/15, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 216756448101);

3. Визнати недійсним акт приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер: 6716,6717, виданий 25.10.2021, видавник: Недвига А.Ф., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу;

4. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ТОВ АРТИКУС ПЛЮС код ЄДРПОУ 43400362, право власності на торгівельний комплекс загальною площею 188,9 кв.м за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 340/15, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 216756448101);

5. Зобов?язати ТОВ АРТИКУС ПЛЮС код ЄДРПОУ 43400362, усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 188,9 кв.м. шляхом знесення (демонтажу) торгівельного комплексу загальною площею 188,9 кв.м за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 340/15, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 216756448101);

6. Судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (р/р UA448201720344230028000027733, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 04056612).

Іншою ухвалою від 12.09.2023 задоволено заяву Миколаївської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/1487/23, шляхом накладення арешту на нерухоме майно торгівельний комплекс загальною площею 188,9 кв. м., який знаходиться за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), будинок 340/15, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 216756448101).

Крім того, ухвалою від 12.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено засідання в даній справі на 12.10.2023.

Ухвалою від 12.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено засідання в даній справі на 25.10.2023.

Судове засідання 25.10.2023 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 25.10.2023 наступне засідання (розгляд справи по суті) призначено на 11.12.2023.

2. Правові позиції та доводи сторін.

Позов, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, мотивовано тим, що між позивачем та ПП ТЕХБУДІНВЕСТ було укладено договір від 29.08.2011 № 21 про встановлення особистого строкового сервітуту, згідно умов якого відповідачу було встановлено сервітут відносно земельної ділянки площею 144 кв.м у м. Миколаєві по пр. Жовтневому біля будинку № 340 /Корабельний район/, на право розміщення групи поряд розташованих тимчасових споруд загальною кількістю 12 шт., кожна площею 12 кв.м., для здійснення підприємницької діяльності. Сервітут було встановлено строком на 5 років з дати державної реєстрації договору (29.08.2011).

За твердженнями позивача, після закінчення строку дії договору відповідачем-1 не повернуто Миколаївській міській раді указану вище земельну ділянку; крім того, ПП ТЕХБУДІНВЕСТ на цій земельній ділянці здійснено самочинне будівництво торговельного комплексу з самовільним захопленням земельної ділянки та оформленням права власності на відповідне нерухоме майно.

Такі дії відповідача Миколаївська міська рада вважає порушенням п.п. 9.2, 9.8, договору, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 116 ЗК України; на думку позивача, відповідачем порушуються права територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, як власника земельної ділянки, та створюються перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні цією ділянкою.

ПП ТЕХБУДІНВЕСТ у відзиві від 29.10.2021 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням, зокрема, на те, що визначене від 29.08.2011 № 21 зобов`язання відповідача демонтувати тимчасові споруди є договірним зобов`язанням, що ґрунтується на правочині та повинно бути виконане відповідно до умов такого правочину. У той же час, міською радою обрано спосіб захисту ? негаторний позов, який не відповідає зобов`язанням відповідача, визначеним договором № 21.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ПП ТЕХБУДІНВЕСТ усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою: шляхом знесення (демонтажу) спірного торгівельного комплексу відповідач указав наступне.

Указана вище вимога обґрунтована самочинністю будівництва спірного об`єкта, тобто, заявлено вимогу про знесення самочинного будівництва на підставі ст. 376 ЦК України.

Правовий механізм реалізації захисту порушеного права, передбачений ст. 376 ЦК України, визначений у приписах ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Приписами ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, зверненню до суду мала передувати встановлена Законом обов`язкова процедура досудового врегулювання спору, яка позивачем не була проведена. За таких обставин позовні вимоги щодо знесення торгівельного комплексу є передчасними.

Крім того, на думку відповідача, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає викладеним у позові фактичним обставинам виникнення та природі зобов`язань відповідача.

Миколаївська міська рада у поясненнях, поданих в суд 01.02.2022, виклала незгоду з доводами відповідача-1, вважаючи, що здійснення захисту прав Миколаївської міської ради на земельну ділянку у судовому порядку шляхом усунення перешкод у користуванні такою земельною ділянкою неможливе без скасування державної реєстрації, скасування свідоцтва про право власності, оскільки спірне майно розташоване на земельній ділянці, власником якої є позивач.

Тобто, з моменту закінчення договору про встановлення особистого строкового сервітуту у ПП ТЕХБУДІНВЕСТ виникло зобов`язання щодо повернення земельної ділянки загальною площею 189,9 кв.м. по пр. Жовтневому № 340/15 її власнику на умовах, які передбачені Договором № 21.

Відповідно до п. 5.1 Розділу 5 договору № 21 у разі закінчення терміну дії договору, його припинення або розірвання, Сервітуарій зобов`язаний звільнити земельну ділянку від споруд та привести її у стан, не гірший порівняно з тим, в якому вона була до розміщення споруд.

До цього часу ПП ТЕХБУДІНВЕСТ продовжує незаконно використовувати земельну ділянку загальною площею 188,9 кв.м. шляхом розміщення на ній торгівельного комплексу площею 188,9 кв.м., за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський, 340/15 у м. Миколаєві), що свідчить про те, що ПП ТЕХБУДІНВЕСТ не виконало своїх зобов`язань, які були передбачені умовами Договору, щодо обов`язку демонтувати споруди та повернути міській раді земельну ділянку на умовах, визначених цим договором.

З огляду на те, що будівництво торгівельного комплексу здійснено самочинно, усепереч умов договору № 21, ПП ТЕХБУДІНВЕСТ не набуло у законний спосіб право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Викладене, на думку позивача, свідчить про те, що власник земельної ділянки має право на захист своїх прав на неї, зокрема, шляхом знесення самочинного будівництва, в незалежності від наявності або відсутності припису/вимоги від відповідного уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки відповідний припис є обов`язковою передумовою виключно для того, щоб контролюючий орган мав можливість звернутися до суду на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з його невиконанням.

ПП ТЕХБУДІНВЕСТ у запереченнях від 03.02.2022 на письмові пояснення Миколаївської міської ради зазначило, що спірна земельна ділянка була передана Відповідачу за актом приймання-передачі земельної ділянки від 29.08.2011. Не повернення земельної ділянки згідно умов Договору № 21 тягне за собою наявність у Відповідача двох з трьох складових права власності, а саме фактичного володіння та користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Отже, оскільки у позивача відсутній склад правомочностей, необхідних для задоволення негаторного позову, єдиним вірним способом захисту прав позивача міг би бути позов про витребування земельної ділянки відповідно до умов Договору № 21.

При цьому в даному випадку правовою підставою для усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою міською радою визначено ст. 1212 ЦК України, як повернення безпідставно набутого майна.

Оскільки відповідач набув права користування спірною земельною ділянкою за Договором № 21, відповідно припинення такого користування, у тому числі шляхом усунення перешкод в її використанні, виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, що тягне необхідність відмови в задоволені позову в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 188,9 кв.м. по проспекту Богоявленському, 340/15 в м. Миколаєві.

Щодо вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 19.11.2013 реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції, відповідач-1 указав, що таке свідоцтво є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Таким чином, для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно має бути визнаним недійсним та скасованим рішення, на підставі якого було видано відповідне свідоцтво.

Відповідач-1 також зазначив, що оскільки позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна є похідною, тобто, ґрунтується на вимогах про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов`язання щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, які не підлягають задоволенню, відповідно і вимога про скасування державної реєстрації права власності не підлягає задоволенню.

Крім того, ПП ТЕХБУДІНВЕСТ подано суду заяву від 03.02.2022 про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.

Заяву мотивовано тим, що Миколаївською міською радою пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності, оскільки позов в даній справі мотивовано захистом права власності територіальної громади міста Миколаєва на землю, яке на думку позивача порушено відповідачем при зведенні та реєстрації спірного об`єкту нерухомого майна.

Отже, Миколаївська міська рада у цьому спорі є представником інтересів територіальної громади міста Миколаєва, а не самостійним суб`єктом, який діє у власних інтересах.

Як вірно зазначено в позовній заяві, пунктом 35 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 25.10.2013 № 1029 вирішено торговельному комплексу по пр. Жовтневому, 340 (Літ. А прим, з № 1 по № 8 заг. площ. 188,9 м2), декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 23.10.2013 № МК 143132960859 надана ПП ТЕХБУДІНВЕСТ, надати нову адресу: пр. Жовтневий, 340/15.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Отже, виконавчий комітет Миколаївської міської ради був обізнаний про зведення на спірній земельній ділянці нерухомого майна та прийняття цього майна в експлуатацію з 2013 року.

Таким чином, територіальна громада міста Миколаєва, як суб`єкт земельних правовідносин, здійснюючи свої повноваження через міську раду та її виконавчі органи, знала про, начебто, наявне порушення її прав у вигляді самочинного будівництва торговельного комплексу по пр. Богоявленському, 340/15 в м. Миколаєві з 2013 року.

Викладене, на думку відповідача-1, свідчить про пропуск позивачем встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

ТОВ АРТИКУС ПЛЮС у відзиві від 05.10.2023 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням, зокрема, на те, що позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації за відповідачами права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та акту приймання-передачі, не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають меті, яку переслідує позивач при поданні цього позову, тобто є не ефективним способом захисту прав позивача.

Відповідач-2 також указав, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво; при цьому відповідач-2 не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а став власником нежитлового приміщення за цивільно-правовою угодою, і його право власності було зареєстровано в установленому законом порядку.

ТОВ АРТИКУС ПЛЮС не погоджується з позицією Миколаївської міської ради в частині позовних вимог про його зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення споруд, оскільки воно не здійснювало забудови спірного об`єкту, на відміну від ПП ТЕХБУДІНВЕСТ, та не може бути в даному випадку, саме під час вирішення цієї позовної вимоги, відповідачем по справі і звернення до суду з такою позовною вимогою є передчасним.

Аналогічної правової позиції дотримано Верховним Судом у постанові від 15.02.2022 року у справі № 712/9407/20.

Якщо позивач стверджує, що спірний об`єкт нерухомого майна по пр. Жовтневому, 340/15, м. Миколаїв є об`єктом самочинного будівництва, відповідно, відповідачі не набули на цей об`єкт прав власності.

Цей об`єкт є самочинно збудованим і всі подальші дії, які не відповідають вимогам ч. 3 ст. 376 ЦК України, щодо визнання права власності на самочинне будівництво, не мають правового значення і у випадку заперечень власника земельної ділянки щодо існування такого об`єкта, до нього мають бути застосовані положення ч. 4, 7 цієї статті, тобто, знесення особою яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

Таким чином, ТОВ АРТИКУС ПЛЮС, як добросовісний набувач прав на об`єкт по пр. Жовтневому, 340/15, м. Миколаїв, не може нести передбачену ст. 376 ЦК України відповідальність за самочинне зведення цього об`єкту.

Миколаївська міська рада у відповіді на указаний вище відзив наполягала на правильності своєї правової позиції, згідно якої належним та ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради є зобов`язання ТОВ АРТИКУС ПЛЮС усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) спірного торгівельного комплексу, оскільки у ТОВ АРТИКУС ПЛЮС відсутні правові підстави користування спірною земельною ділянкою, а зведений торгівельний комплекс є самочинним будівництвом.

У зв`язку з тим, що ПП ТЕХБУДІНВЕСТ незаконно збудувало спірний об`єкт нерухомого майна, що є порушенням прав Миколаївської міської ради як власника спірної земельної ділянки, неправомірно набуло на нього право власності та у подальшому відчужило ТОВ АРТИКУС ПЛЮС, існує необхідність у судовому порядку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасувати всю державну реєстрацію.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

3. Щодо обставин виникнення спору в даній справі.

Відповідно до п.п. 1.6,2.6, рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2011 № 6/15 Про розміщення тимчасових споруд (груп розташованих поряд тимчасових споруд), для провадження підприємницької діяльності та укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту» (режим доступу https://mkrada.gov.ua/docшnents/2873.html):

-дозволено розміщення тимчасових споруд (груп розташованих поряд тимчасових споруд) для здійснення підприємницької діяльності ПП ТЕХБУДІНВЕСТ (для розміщення групи розташованих поряд тимчасових споруд загальною кількістю 12 шт. (кожний площею 12,0 кв.м.) за адресою: м. Миколаїв, просп. Жовтневий, біля будинку № 340;

-зобов`язано протягом двох місяців з дати прийняття цього рішення звернутись до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради щодо укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на п`ять років ПП ТЕХБУДІНВЕСТ щодо земельної ділянки загальною площею 144 кв.м за адресою: м. Миколаїв, просп. Жовтневий, біля будинку № 340.і

Відповідно до вказаного рішення міської ради з ПП ТЕХБУДІНВЕСТ (Сервітуарієм) Миколаївською міською радою (Власником) був укладений договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 29.08.2011, який зареєстровано в Миколаївській міській раді за № 21 від 29.08.2011 (далі - Договір № 21) (додаток 1).

Згідно п. 1.1 Договору № 21 Миколаївська міська рада на підставі рішення від 09.06.11 за № 6/15 встановлює особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки площею 144 кв.м по пр. Жовтневому біля будинку № 340 /Корабельний район/ в інтересах Сервітуарія, на право розміщення групи поряд розташованих тимчасових споруд загальною кількістю 12 шт., кожний площею 12 кв.м, для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно п. 2.1 та п. 2.2 Договору № 21 цим договором встановлюється особистий сервітут строком на 5 (п`ять) років з дати державної реєстрації цього договору.

Після закінчення строку дії договору Сервітуарій має право на продовження строку його дії. У цьому разі Сервітуарій повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до міської ради з клопотанням щодо продовження строку дії договору. Підставою для продовження строку дії договору буде відповідне рішення міської ради. Продовження строку договору оформляється договором про зміни (додатковою угодою).

Відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 Договору № 21 особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки для групи поряд розташованих тимчасових споруд загальною кількістю 12 шт. на підставі розробленої технічної документації.і

На земельній ділянці не дозволяється діяльність, яка не пов`язана з розміщенням павільйонів.

Згідно п. 5.1 Договору № 21 у разі закінчення терміну дії договору, його припинення або розірвання, Сервітуарій зобов`язаний звільнити земельну ділянку від споруд та привести її у стан, не гірший порівняно з тим, в якому вона була до розміщення споруд.

Відповідно до пп. а та пп. б п. 7.4 Договору № 21 сервітуарій зобов`язаний:

-дотримуватися умов встановлення сервітуту, встановлених цим договором;

-розмістити торгові павільйони, відповідно до паспорта.

Відповідно до п. 9.2 Договору № 21 дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 9.8 Договору № 21 визначено, що у разі припинення, розірвання Цього договору або непродовження строку оренди Сервітуарій зобов`язаний демонтувати споруди та повернути міській раді земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання Сервітуарієм обов`язку щодо демонтування споруд та умов повернення раді земельної ділянки Сервітуарій зобов`язаний відшкодувати міській .раді завдані збитки.

Пунктом 35 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.10.2013 № 1029 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» (додаток 2) торговельному комплексу по пр. Жовтневому, 340 (Літ. А прим, з № 1 по № 8 заг. площ. 188,9 кв.м), декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 23.10.2013 №МК 143132960859 надана ПП ТЕХБУДІНВЕСТ, надано нову адресу: пр. Жовтневий, 340/15.

29.04.2021 адміністрація Корабельного району Миколаївської міської ради листом від 29.04.2021 № 16786/05.01.02-01/21-2 звернулась щодо розгляду на комісії з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва питання законності розміщення 19 тимчасових споруд (торгових павільйонів) ПП ТЕХБУДІНВЕСТ за адресою: проспект Богоявленський, 338, 340 (додаток 3).

Згідно п. 5 Акту № 10 обстеження земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва (далі - Акт № 10) (додаток 4) «...Група тимчасових споруд: павільйони білого кольору (ймовірна зміна зовнішніх ознак об`єкту).

Повідомлення щодо розгляду питання на комісії: виявлено внаслідок обстеження земельних ділянок на підставі листа адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради від 29.04.2021 № 16786/05.01.02-01/ 21-2.

Розташування: пр. Богоявленський, поблизу будинку № 340.

Власник: ПП Техбуінвест.

В ході обстеження та на підставі інформації департаменту архітектури та містобудування ММР та управління земельних ресурсів ММР, а саме:

документ на право користування земельною ділянкою: договір про встановлення особистого строкового сервітуту N9 21 від 29.08.2011;

строк дії договору: до 20.08.2016;

предмет/об`єкт договору: для розміщення групи розташованих поряд тимчасових споруд загальною кількістю 12 шт. (кожний площею 12,0 кв.м.);

додаткові відомості:,

-в Публічній кадастровій карті України наявна наступна інформацією, що земельної ділянки:

Кадастровий номер:4810136600:07:023:0067;

Тип власності: Комунальна власність.

Цільове призначення; для розміщення групи поряд розташованих тимчасових споруд загальною кількістю 12 шт., кожний площею 12 кв.м, для здійснення підприємницької діяльності В.03.14;

Площа: 0,0144 га.

-наявна інформація щодо права власності на нерухоме майно: торговельний комплекс (загальна площа 188,9 кв.м, за адресою пр. Жовтневий, будинок 340/15)

паспорт прив`язки: не надавався;

комісією встановлено, що дана група тимчасових споруд розташована без діючих документів на право користування даною земельною ділянкою, а також без визначення місця її розташування у зв`язку з відсутністю паспорту прив`язки, що суперечить рішенню Миколаївської міської ради від 14.02.2013 1/9 25/19 та наказу Мінрегіону від 21.10.2011 М 244. Крім того, внаслідок розміщення даних споруд порушуються вимоги: ДБН Ц2.2- 23:2009 (щодо планувального розриву до сусідніх будівель та споруд), ДБН Б. 2.2-12:2019 (протипожежні відстані не витримано), враховуючи обов`язкове дотримання ДБН 5(2.2- 12:2019 від 01.10.2019 та наявність інформації щодо права власності на нерухоме майно торговельний комплекс (загальна площа 188,9 кв.м, за адресою пр. Жовтневий, будинок 340/15).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №272777456 (додаток 5) право власності на торгівельний комплекс загальною площею 188,9 кв.м за адресою проспект Жовтневий, 340/15, у м. Миколаєві зареєстровано 13.11.2013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 216756448101).

Згідно листа департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації від 19.08.2021 № 1968-01-22 (додаток 6) містобудівні умови та обмеження для об`єктів за адресою пр. Богоявленський (Жовтневий), 340/15, а також поблизу будинку № 340 по пр. Богоявленський (Жовтневий), в м. Миколаєві не надавалися.

Відповідно до листа департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 17.08.2021 № 33203/12.01-24/21-2 ...Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, розглянувши лист № 32105/02.03-04/21-2 від 10.08.2021 з питання законності розміщення групи тимчасових споруд (ПП ТЕХБУДІНВЕСТ), що розташовані за адресою: пр. Богоявленський (Жовтневий), 340 або по пр. Богоявленському (Жовтневому), 340/15, повідомляє наступне.

Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по пр. Богоявленському (Жовтневому), біля житлового будинку № 340 або по пр. Богоявленському (Жовтневому), 340/15, департаментом не надавалось.

Паспорт прив`язки на зазначену групу тимчасових споруд департаментові не надавалось.

Згідно листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 19.08.2021 № 870/3/1014-1.14-21 ...в Реєстрі будівельної діяльності наявні дані щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 10.09.2013 № МК 083132530629 та щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 23.10.2013 N9 МК 143132960859 по об`єкту: Реконструкція торговельного комплексу; Миколаївська обл., м. Миколаїв, прсп. Жовтневий, 340/15», замовник Приватне підприємство ТЕХБУДІНВЕСТ (копія декларації №> МК 143132960859 додається).

Разом з тим, повідомляємо, що декларації є документами декларативного характеру. Законодавством не передбачено додання до декларації будь-яких додаткових документів. В Управлінні відсутні документи, інформація про які внесена замовником в декларації..

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору № 21 земельна ділянка відповідачем-1 міській раді повернута не була, споруди не демонтовані, здійснено самочинне будівництво торговельного комплексу з самовільним захопленням земельної ділянки та оформленням права власності на нерухоме майно.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.02.2022 № 297452120 (додається), на даний час право власності на нежитлове приміщення, торговельний комплекс, загальною площею 188,9 кв.м. з адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Жовтневий, будинок 340/15, зареєстроване за ТОВ АРТИКУС ПЛЮС.

Підставою виникнення права власності зазначено: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 6716,6717, виданий 25.10.2021, видавник: Недвига А.Ф., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу; Рішення, серія та номер: 1, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АРТИКУС ПЛЮС.

Викладені обставини позивач вважає такими, що свідчать про порушення його прав, як власника земельної ділянки, на якій розміщені об`єкти самочинного будівництва, оскільки наявність зазначеного об`єкта та зареєстрованих за відповідачем-2 прав на нього фактично створює передумови до набуття останнім прав на земельну ділянку у позаконкурентному порядку, що свідчить про порушення прав Миколаївської міської ради.

Предметом позову у даній справі є:

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер САЕ791007, виданого 19.11.2013 реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції;

- скасування державної реєстрації права власності за Приватним підприємством ТЕХБУДІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 35177262, на торгівельний комплекс загальною площею 188,9 кв.м за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 340/15, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 216756448101);

- визнання недійсним акту приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер: 6716,6717, виданий 25.10.2021, видавник: Недвига А.Ф., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу;

- скасування державної реєстрації права власності та припинити за ТОВ АРТИКУС ПЛЮС код ЄДРПОУ 43400362, право власності на торгівельний комплекс загальною площею 188,9 кв.м за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 340/15, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 216756448101);

- зобов`язання ТОВ АРТИКУС ПЛЮС код ЄДРПОУ 43400362, усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 188,9 кв.м. шляхом знесення (демонтажу) торгівельного комплексу загальною площею 188,9 кв.м за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 340/15, у м. Миколаєві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 216756448101).

4. Положення законодавства та правові висновки.

Обставини, пов?язані із правовідносинами самочинного будівництва, чинним законодавством врегульовано наступним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частинами 1 та 4 ст. 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому ч. 2 вказаної статті визначає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва: об?єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об?єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об?єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв?язку з будівництвом на земельній ділянці об?єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об?єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на земельній ділянці, відносно якої встановлювався особистий строковий сервітут, були розташовані будь-які об?єкти нерухомого майна.

Натомість, згідно умов договору про встановлення особистого строкового сервітуту, такий сервітут був встановлений саме для розміщення групи пересувних тимчасових споруд; на земельній ділянці не була дозволеною діяльність, не пов?язана з розміщенням пересувних тимчасових споруд; у разі не продовження власником строку дії договорів сервітуарій був зобов?язаний демонтувати пересувні тимчасові споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням.

Таким чином, земельна ділянка не відводилася у користування з метою здійснення на ній будь-якого будівництва.

Отже, будівництво на орендованій земельній ділянці здійснене самочинно.

При цьому позивач стверджує і матеріалами справи підтверджується, що будівництво спірного об?єкту нерухомості було здійснено саме ПП ТЕХБУДІНВЕСТ, а відповідач-2 набув право власності на цей об?єкт згодом за цивільно-правовим правочином.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб?єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб?єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов?язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чипом, у розумінні закону, суб?єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб?єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв?язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об?єктивного і прямо не опосередкований у суб?єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб?єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом,

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об?єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють, у тому числі, органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб?єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землекористувачі зобов?язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки (ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 Земельного кодексу України).

Як убачається зі змісту ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, маймо підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов?язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов?язана відшкодувати витрати, пов?язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Приписами ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, у разі виявлення факту самочинного будівництва об?єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об?єкта та компенсацію витрат, пов?язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об?єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов?язаних із знесенням об?єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об?єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об?єкта здійснюється відповідно до Закону України Про виконавче провадження.

Вищевказані норми кореспондуються з приписами ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, згідно яких позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Зокрема, відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, відповідно до змісту позовної заяви та матеріалів справи відповідачі набули право власності на спірні об?єкти нерухомості в результаті реєстрації за ними відповідного права.

Разом із тим, у даній справі Миколаївською міською радою заявлено, зокрема, вимогу про зобов?язання відповідача-2 усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу за адресою: проспект Жовтневий (Богоявленський), 340/15, у м. Миколаєві.

Таким чином, позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво, а оскільки відповідач-2, до якого заявлено відповідну вимогу, не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а став власником нежитлового приміщення на підставі правочину, і його право власності зареєстроване в установленому законом порядку, позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не підлягають задоволенню, оскільки відповідач-2 не здійснював забудову спірного об`єкта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі № 712/9407/20.

Отже, ТОВ АРТИКУС ПЛЮС є неналежним відповідачем за позовними вимогами про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, а тому у задоволенні відповідних вимог належить відмовити.

Щодо вимог позивача про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та актів приймання-передачі нерухомого майна, на підставі яких внесені оскаржувані реєстраційні записи, суд приходить до такого.

Згідно з вимогами стаття 331 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зазначила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 вказано, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Відповідно до частини 2 пункту "б" частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 зазначено, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, втому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 зазначено, що "визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом".

Стаття 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов?язується можливість матеріального об?єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, в силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13.

Отже, у відносинах, які є предметом даного спору, ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки є виключно позов про усунення перешкод в користуванні нею шляхом знесення самочинно збудованих об?єктів нерухомості.

Задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення незаконно побудованого житлового будинку особою, яка здійснила таке будівництво або за її рахунок, є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на об?єкт нерухомості або скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

Суд визнає, що в даному випадку скасування державної реєстрації права власності на об?єкт нерухомості, як і визнання недійсними актів, на підставі яких внесені оскаржувані реєстраційні записи, не можуть бути визнаними ефективними способами захисту та не забезпечують усунення порушень, спричинених незаконним будівництвом.

За такого зазначені вище відповідні вимоги задоволенню не підлягають.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем не доведено наявності підстав для задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні позову Миколаївської міської ради належить відмовити.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Згідно ч. 9, ч. 10 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Отже, зважаючи на те, що судом відмолено у задоволенні позову, суд дійшов висновку про скасування вищевказаних заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 12.09.2023.

У судовому засіданні 11.12.2023, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Миколаївської міської ради відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2023 року у справі № 915/1487/21.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2023.

Суддя Т.М. Давченко