Рішення

від 23.11.2023 по справі 923/757/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. Справа № 923/757/21Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області (75700, Херсонської обл., м. Скадовськ, вул. Незалежності, 125а) в інтересах держави в особі Каланчацької селищної ради Херсонської області (75800, Херсонська обл., Садовський р-н, смт. Каланчак, вул. Херсонська,1; код ЄДРПОУ 04401003),

до: Фермерського господарства "Роздольне 2019" (18001, м. Черкаси, вул. Добро вольського, буд. 114; код ЄДРПОУ 43462895)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Оіл Трейд" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63);

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний виконавець Чулієв Атаджан Абдуназарович ( АДРЕСА_1 ),

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Сетам" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, код ЄДРПОУ 39958500),

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл" (73009, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 131-Б)

про визнання недійсними прилюдних електронних торгів та акту про проведені електронні торги від 27.02.2020, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди, з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.

За участю учасників справи:

від прокуратури - прокурор Мацюра Н.Ю.;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - адвокат Ковальчук І.М.

від третіх осіб - не з`явились.

Обставини справи.

В провадженні Господарського суду Херсонської області перебувала справа № 923/757/21 за позовом Виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Каланчацької селищної ради до Фермерського господарства "Роздольне 2019", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ЖЛП", приватного виконавця Чулієв Атаджан Абдуназарович, Державного підприємства "Сетам", Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл" з вимогами про:

- Визнати недійсними прилюдні електронні торги, результати яких оформлені протоколом № 466515 від 19.02.2020 в частині реалізації прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної форми власності загальною площею 50 га, кадастровий номер 6523285500:02:001:0043, вартістю 953 281,08 грн., яка розташована в адміністративно-територіальних межах Каланчацької селищної ради Херсонської області;

- Визнати недійсним Акт про проведені електронні торги від 27.02.2020, який складений та затверджений приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва в частині реалізації прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної форми власності за кадастровим номером 6523285500:02:001:0043, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Каланчацької селищної ради Херсонської області;

- Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 6523285500:02:001:0043 за фермерським господарством «Роздольне 2019» (код ЄДРПОУ 43462895);

- Зобов`язати фермерське господарство «Роздольне 2019» (код ЄДРПОУ 43462895) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної форми власності загальною площею 50 га, кадастровий номер 6523285500:02:001:0043,вартістю 953281,08 грн., яка розташована в адміністративно-територіальних межах Каланчацької селищної ради Херсонської області у розпорядження держави в особі Каланчацької селищної ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401003).

Зазначена справа не була розглянута Господарським судом Херсонської області через введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та окупацією міста Херсон збройними силами російської федерації.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 11/0/9-22 від 18.03.2022 змінено територіальну підсудність справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Надалі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023, справа № 923/757/21 була передана на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято справу № 923/757/21 до провадження судді Нікітенка С.В. та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 25.07.2023 о 14:10 год.

25 липня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.07.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11:30 год. 26.09.2023. Підготовче провадження у справі № 923/757/21 постановлено провести впродовж розумного строку.

Ухвалою суду від 25.07.2023 повідомлено Каланчацьку селищну раду Херсонської області, Фермерське господарство "Роздольне 2019", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Оіл Трейд", Приватного виконавця Чулієва А.А., Державне підприємство "Сетам", Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл", що наступне підготовче засідання у справі № 923/757/21 призначене на 26.09.2023 об 11:30 год. Неявка учасників справи у підготовче засідання не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

26 вересня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшла заява, в якій відповідач просить суд підготовче засідання у справі провести без його участі, не заперечує проти призначення справи до розгляду по суті та наступне судове засідання призначити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Вказану заяву відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 26.09.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/757/21. Постановлено здійснити розгляд справи № 923/757/21 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2023 об 11:00 год. Задоволено заяву представника Фермерського господарства "Роздольне 2019" про участь у судових засіданнях у справі № 923/757/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 07.11.2023 об 11:00 год.

У судовому засіданні 07.11.2023 суд оголосив перерву у засіданні суду до 11:00 год. 23.11.2023.

Ухвалою суду від 07.11.2023 повідомлено Каланчацьку селищну раду Херсонської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Оіл Трейд", Приватного виконавця Чулієва А.А., Державне підприємство "Сетам", Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл", що судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 23.11.2023 об 11:00 год. Неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає проведенню судового засідання.

Представник позивача та представники третіх осіб у судове засідання 23.11.2023 не з`явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Прокурор у судовому засіданні 23.11.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2023 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 23.11.2023 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено присутніх учасників справи про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що в ході вивчення питання щодо дотримання вимог законодавства при використанні земельних ділянок комунальної форми власності Скадовською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства України при передачі у користування на умовах оренди ФГ „Роздольне-2019 земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 6523285500:02:001:0043, яка розташована за межами населеного пункту на території Каланчацької селищної ради Херсонської області.

Встановлено, що 10.09.2015 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 31.07.2015 № 21-81/39-15 „Про проведення земельних торгів у формі аукціону з однієї сторони та переможець земельних торгів за лотом № 84, визначений на підставі протоколу земельних торгів від 10.09.2015 № 68/09/15 ТОВ „Агро Оіл Трейд, уклали договір оренди земельної ділянки.

При цьому, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018, вирішено питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 3384-СГ від 25.09.2018 „Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, передано Каланчацькій селищній об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 9350,2531 га, які розташовані на території Каланчацького району Херсонської області, згідно з переліком, у якому зазначені кадастрової номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обмеження у використанні на земельні ділянки.

Актом приймання-передавання від 26.09.2018 земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі і ділянку, яка є предметом вимог у вказаній позовній заяві, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області передано у розпорядження Каланчацької селищної ради Херсонської області.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 28.03.2019 право власності на спірну земельну ділянку за ГУ Держгеокадастру у Херсонській області припинено та, в свою чергу, здійснено реєстрацію права власності за Каланчацькою селищною радою Херсонської області.

Відповідно до умов п. 1 Договору, Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 10 вересня.2015 року № 68/09/15 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 50,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів на території Роздольненської сільської ради Каланчацького району Херсонської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6523285500:02:001:0043.

Згідно умов п. 2.6. Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2015 становить 953 281,08 грн. і підлягає щорічній індексації.

Рішенням 45 сесії 8 скликання Каланчацької селищної ради № 1084 від 25.06.2019 доручено селищному голові укласти додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі.

Додатковою угодою від 01.07.2019, про внесення змін до договору оренди землі від 10.09.2015, змінено пункти 2.6 та 4.1 Договору, відповідно до яких нормативно-грошова оцінка землі становить 785911,15; розмір річної орендної плати за земельну ділянку площею 50,0000 га, складає 47154,67 грн, що становить 6% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Окрім вказаного, замінено сторону договору - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області на Каланчацьку селищну раду Херсонської області. Відомості про реєстрацію додаткової угоди внесено до Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015, земельна ділянка ТОВ „Агро Оіл Трейд надана у користування строком на 7 років.

Згідно даних ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі товариство з обмеженою відповідальністю „Агро Оіл Трейд звітує до Каланчацької ДПІ Херсонського управління ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі за земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 652385500:02:001:0043 загальною площею 50,0000 га (згідно договору оренди землі від 10.09.2015).

Починаючи з 01.01.2020 по 06.03.2020 кошти за користування земельною ділянкою товариство не сплачувало.

За інформацією Каланчацької селищної ради Херсонської області № 469-07-07/0/20/700-06-245 від 06.03.2020 між орендарем та орендодавцем розпочата процедура досудового врегулювання спору з приводу не сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Відомостей, щодо припинення речового права оренди за ТОВ „Агро Оіл Трейд дані Реєстру не містили. Крім того, здійснивши моніторинг Єдиного Державного реєстру судових рішень - рішень, щодо дострокового розірвання договору оренди землі між Каланчацькою селищною радою та ТОВ „Агро Оіл Трейд не встановлено.

09 жовтня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. внесено відомості до Реєстру яким встановлено обтяження, а саме накладено арешт на право оренди за ТОВ „Агро Оіл Трейд (номер запису обтяження 33607573). Підставою виникнення обтяження, за даними Реєстру, стала постанова про арешт майна боржника від 08.10.2019 винесена Чулієвим А.А. в рамках виконавчого провадження № 60146725.

Виконавче провадження № 60246725 відкрито на підставі наказу № 927/942/18 виданого 27.02.2019 Господарським судом Чернігівської області, відповідно до змісту якого вирішено стягнути з ТОВ „Агро Оіл Трейд на користь ТОВ „Херсонтрансоіл 437451,38 грн основного боргу, 71150,39 грн пені, 8297,00 грн 3% річних та 7753,48 грн судового збору.

Надалі 06.03.2020 за ФГ „Роздольне 2019 зареєстровано право оренди на земельну ділянку 6523285500:02:001:0043 площею 50,0000 га, при цьому відомостей про наміри провести аукціон та реалізувати право оренди на вказану земельну ділянку, відповідно до вимог земельного законодавства України, дані офіційного сайту Каланчацької селищної ради Херсонської області не містили.

Прокурор зазначає, що за ТОВ «Агро Оіл Трейд» першочергово було зареєстровано лише право користування спірною земельною ділянкою (право власності за суб?єктом господарювання не реєструвалось) в ході проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 60246725 приватним виконавцем передано на реалізацію на прилюдних електронних торгах нерухоме майно - земельну ділянку площею 50,000 га, з кадастровим номером 652385500:02:001:0043, дійсним власником якої є держава, яка будь-яких дозволів на відчуження спірної земельної ділянки не надавала, під час процедури торгів із реалізації зазначеної вище ділянки порушено вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, правочин із придбання земельної ділянки на прилюдних торгах ФГ «Роздольне 2019» недійсним.

Умови та порядок відчуження орендарем прав на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності регламентовано статтею 8-1 Закону України «Про оренду землі». Так, право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.

Тобто, законодавцем визначена пряма заборона, щодо відчуження землекористувачем ділянки, які перебуває у державній або комунальній власності.

Крім того, відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з?ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

В ході здійснення виконавчого провадження № 60246725 про стягнення боргу з ТОВ «Агро Оіл Трейд» на користь ТОВ «Херсонтрансоіл», а саме: 437451,38 грн основного боргу, 71150,39 грн пені, 8297,00 грн 3% річних та 7753,48 грн судового збору, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А., 08.10.2019 арештовано майно боржника, а саме право оренди на спірну земельну ділянку, що використовувалась ТОВ «Агро Оіл Трейд».

З метою реалізації арештованого майна Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, 27.02.2020 проведені електронні торги через вео - сайт https://setam.net.ua/, за стартовою ціною у розмірі 187721,18 грн та складений протокол про проведення електронних торгів № 466515, переможцем яких визначено ФГ «Роздольне 2019».

27 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. складено та затверджено акт про проведення електронних торгів, к підставі якого зареєстровано право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 65285500:02:001:0043 загальною площею 50,000 га за фермерським господарством «Роздольне 2019».

Прокурор зазначає, що Акт приватного виконавця про проведені електронні торги від 27.02.2020 в частині реалізації прав на земельну ділянку, яка є предметом вимог у вказаному позові, прийнято з порушенням законодавства, а земельну ділянку на умовах оренди передано відповідачу ФГ «Роздольне 2019» незаконно, то запис у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права оренди на земельну ділянку є похідним і, з урахуванням абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», має бути скасований разом із скасуванням незаконного Акту про проведені електронні торги в частині реалізації прав на земельну ділянку площею 50 га за кадастровим номером 6523285500:02:001:0043.

Дані обставини стали підставою для звернення прокурора з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Каланчацької селищної ради Херсонської області не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Примусова реалізація заставного майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю дій і правовідносон, що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень, і особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону.

Реалізація заставленого майна повинна регулюватися та здійснюватись відповідно до нормативних актів, чинних на час виникнення таких дій, а саме: на час організації та проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна.

Частинами першою, другою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Порядком реалізації арештованого майна визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, "Порядком реалізації арештованого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

Разом з тим, суд зазначає, що оскаржувані прокурором прилюдні електронні торги, результати яких оформлені протоколом проведення електронних торгів № 466515 від 19.02.2020, вичерпав свою дію, оскільки після його прийняття виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема прийняття акту про проведені електронні торги), тому оскарження протоколу № 466515 від 19.02.2020 не забезпечить належне поновлення прав.

Отже, протокол проведення електронних торгів не є правочином. Якщо торги завершуються оформленням акту про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення відповідного речового права (права оренди) на майно, то оскаржити можна акт про проведені електронні торги, а вимоги про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів не є належними та ефективними способами захисту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога прокурора про визнання недійсними прилюдні електронні торги, результати яких оформлені протоколом проведення електронних торгів № 466515 від 19.02.2020.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним акту про проведені електронні торги від 27.02.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить і стаття 1 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на перелічені вище положення законодавства, а також приписи абзацу сьомого пункту 2 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 317 ЦК України, право оренди є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності та належить саме власнику такого майна.

Частиною п`ятою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки визнано оборотоздатним об`єктом для власника такої ділянки, оскільки право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Також за абзацом третім частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів.

Таким чином, спеціальним законодавством право ініціювати та продавати серед іншого і право на оренду земельної ділянки надано саме власнику земельної ділянки.

Звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (абзац четвертий частини другої статті 135 ЗК України).

За частиною шостою статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Однак така передача земельної ділянки у володіння та користування іншій особі не породжує самостійних договірних правовідносин між власником земельної ділянки та суборендарем, не змінює та не припиняє існуючий договір оренди, не породжує відчуження цього права та не припиняє право оренди.

З аналізу статей 93 і 135 ЗК України, положень Закону України «Про оренду землі», статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності.

Положеннями абзацу четвертого частини другої статті 135 ЗК України, за яким звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», не врегульовано порядок звернення стягнення, а міститься лише відсилання до спеціального закону.

Таким чином, застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо), адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів, які завершуються оформленням акту про проведені електронні торги дають підстави для можливості визнання акту про проведені електроні торги недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що приватний виконавець Чулієв А.А. не мав права накладати арешт на право оренди земельної ділянки боржника орендаря (не власника земельної ділянки) та застосовувати такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки шляхом проведення електронних торгів, оскільки під час виконання рішення суду арештованими та реалізованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним акту про проведені електронні торги від 27.02.2020, є доведеною і обґрунтованою.

Разом з тим, частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Суд вказує, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу, що заявляючи вимогу про визнання недійсним акту про проведені електронні торги від 27.02.2020, прокурор не просив у належний спосіб застосувати наслідки недійсності правочину. Заявлення прокурорам вимоги про скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку, а також вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку у розпорядження держави в особі Каланчацької селищної ради Херсонської області, не призведе до належного застосування наслідків недійсності правочину.

Суд вважає, що у випадку визнання недійсним акту про проведені електронні торги від 27.02.2020, земельну ділянку необхідно було б повертати не її власнику - Каланчацькій селищній раді Херсонської області, а її попередньому орендарю, тобто Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Оіл Трейд", оскільки до затвердження оскаржуваного акту про проведені електронні торги від 27.02.2020 діяв договір оренди земельної ділянки від 10.09.2015.

Відтак, суд дійшов висновку, що з урахуванням обставин цієї справи, позовна вимога про визнання виконаного правочину недійсним, тобто акту про проведені електронні торги від 27.02.2020, може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про повернення земельної ділянки попередньому орендарю.

Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно абз. 2 ч. 5 ст. 215 Цивільного кодексу України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).

Щодо решти позовних вимог заявлених прокурором в цій позовній заяві, то суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки задоволення цих вимог не призведе до належного застосування наслідків недійсності правочину.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позов виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області, залишається судом без задоволення.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на Херсонську обласну прокуратуру.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 22 грудня 2023 року.

Суддя Нікітенко С.В.