Ухвала

від 22.12.2023 по справі 465/5936/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5936/23

2/465/2797/23

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

22.12.2023 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Мартьянової С.М.

за участю секретаря судового засідання Сеньків А.Т.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Мартьянової С.М. по справі №465/5936/23, провадження 2/465/2797/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Львівської міської ради, за участю третіх осіб Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» про усунення перешкод у користування житлом, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Франківського районного суду м. Львова знаходиться вищезазначена позовна заява.

Ухвалою суду від 10.10.2023 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 01.12.2023 року о 14 год. 15 хв.

01.12.2023 року в підготовчому судовому засіданні, розгляд справи відкладено на22 грудня 2023 року о 10 годині 30 хвилин.

19.12.2023 року через канцелярію Франківського районного суду м. Львова від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Мартьянової С.М. з посиланням на те, що у даній справі є обґрунтовані підстави для подачі заяви про відвід головуючого судді з огляду на таке.

Суддя Мартьянова С.М. як головуюча у 2021 році розглядала цивільну справі, в якій учасниками були ті ж самі особи і предметом спору була та ж сама квартира (справа 465/29/20, провадження 2/465/1072/21 справа за позовом ОСОБА_2 до КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третіх осіб: Франківська районна адміністрація, ОСОБА_1 про визнання незаконною відмови та зобов`язання здійснити приватизацію.

Тобто суддя Мартьянова С.М. у справі щодо приватизації спірної квартири 21.12.2021 між тими ж сторонами вже виносила судове рішення.

У справі, яка розглядається у даний час, сторонами і учасниками знов є ті ж самі сторони і предметом спору являється законність приватизації тієї ж самої квартири.

За таких обставин у будь-якому випадку при винесенні будь-якого рішення у даній справі у любого учасника цієї справи буде обґрунтована підстава для скасування рішення суду, оскільки. суддя Мартьянова С.М. у цьому спорі вже приймала рішення.

При цьому рішення суду від 21.12.2021 було винесено на користь ОСОБА_2 . Отже у відповідача є обґрунтовані підстави вважати, що і у даній справі суддя Мартьянова С.М. ухвалить рішення на користь ОСОБА_2 .

Окрім того, на вищенаведену зацікавленість судді Мартьянової С.М. на користь позивачки свідчить і той факт, що навіть без заяви ОСОБА_2 суддя Мартьянова С.М., всупереч вимогам закону, без будь-яких підстав вирішила звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору.

Більш того, суддя відхилила клопотання відповідача щодо залишення позову без руху незважаючи на те, що ОСОБА_2 заявивши три позовні вимоги сплатила судовий збір. тільки за одну вимогу.

Тобто вже на початку розгляду справи суддею вчиняються дії на користь позивачки, при цьому такі дії явно суперечать ЦПК України і складається враження, що ОСОБА_2 , поза межами судового процесу попросила суддю звільнити її від сплати судового збору і суддя таке прохання виконала.

Отже є всі підстави, що у даній справі ще до початку її вирішення суддя сформувала свою думку про ухвалення майбутнього рішення на користь позивачки.

Згідно ч.8 ст.40ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд, з врахуванням ст. ст.40, 247 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану заяву у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України, яка передбачає порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) від 03 травня 2007 року встановлено, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Згідно ч.1,2,3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частиною 1 ст.36 ЦПК України визначенні підстави для відводу (самовідводу) судді.

Згідно з ч. 1 п. 5 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, серед іншого є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 37 ЦПК України встановлено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Тобто, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Право сторін на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема, в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст.ст. 126, 129 Конституції України).

Заявник ОСОБА_1 стверджує, що, зокрема, суддею Мартьяновою С.М. вже розглядалась справа, а саме справа №465/29/20, провадження 2/465/1072/21 між тими самими сторонами з тих самих підстав та з тим самим предметом.

Проте, у справі №465/29/20, провадження №2/465/1072/21 сторонами є: позивач ОСОБА_1 , відповідачі КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», юридичний департамент Львівської міської ради, а також учасниками є: треті особи: Франківська районна адміністрація, ОСОБА_2 . Предметом розгляду справи було визнання незаконною відмови та зобов`язання здійснити приватизацію.

Окрім того, у вищевказаній справі Франківським районним судом м. Львова від 22.12.2021 року ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними дії КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» щодо неможливості розгляду питання приватизації без надання розпорядження Франківської районної адміністрації про присвоєння окремого квартирного номера приміщенню, площею 12 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Тобто, твердження ОСОБА_1 що вже ухвалено рішення суду (справа №465/29/20, провадження 2/465/1072/21) між тими самими сторонами, про тай самий предмет та з тих самих підстав є помилковими, як і є помилковим твердження заявника, що дане рішення ухвалено на користь ОСОБА_2 .

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53, «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.

Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та поза процесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Разом з тим ч. 4 ст. 36 ЦПК України прямо вказує на те, що незгода з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року, професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.

Згідно з п.п. 3,5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відвід повинен бути вмотивований із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні. Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Доказів, які б свідчили про упередженість або необ`єктивність судді Мартьянової С.М., її професійної некомпетентності чи заінтересованості у результаті розгляду справи № 465/4859/22 до заяви не надано.

Суд не вправі, за відсутності підстав, передбачених ст.36 ЦПК України задовольняти необґрунтовану, безпідставну, заяву про відвід, оскільки наведене суперечитиме основним засадам цивільно-процесуального законодавства, вимогам, встановленим у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексі суддівської етики, Бангалорським принципам поведінки судді.

Фактично з заяви про відвід судді вбачається, що заявник не погоджується з процесуальними діями та рішеннями судді, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та його невідповідність вимогам ст.ст.36,37 ЦПК України.

На думку суду, підстав для самовідводу також не вбачається.

Керуючись статтями 33, 36, 37, 39,40 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні заявивідповідача ОСОБА_1 про відвід судді Мартьянової С.М. по справі №465/5936/23, провадження 2/465/2797/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Львівської міської ради, за участю третіх осіб Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» про усунення перешкод у користування житлом - відмовити за безпідставністю.

Заявлений відвід передати для розгляду судді, визначеному у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Мартьянова С.М.