Рішення

від 19.12.2023 по справі 573/1881/23

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1881/23

Номер провадження 2/573/361/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

19 грудня 2023 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільського ліцею №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, визнання недійсними записів у трудовій книжці,

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2023 року до суду надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , мотивований тим, що її наказом відповідача від 04 вересня 2023 року №36-к з 11 вересня 2023 року звільнено з посади вчителя початкових класів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпПУ у зв`язку із скороченням штату працівників. Вважає своє звільнення незаконним, а наказ таким, що винесений з порушенням вимог КЗпПУ, оскільки її звільняти мав право відділ освіти, а не директор школи. Окрім того, позивачку не ознайомили з наказом про скорочення посади за два місяці до звільнення, воно проведено без погодження з профспілковим комітетом та їй не були запропоновані інші вакантні посади. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним і скасувати наказ прозвільнення їїз посади,поновити нароботі,стягнути середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду на 31 жовтня 2023 року, у відповідача витребувані докази (а. с. 26).

17 жовтня 2023 року відповідач Білопільський ліцей №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумської області направив відзив на позовну заяву з доказами, в якому директор установи Ткаленко О.М. заперечує проти позову, вважає вимоги позивачки необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки останню в установленому законом порядку звільнено з роботи у зв`язку із скороченням її посади (а. с. 29-48).

27 жовтня 2023 року представник відповідача адвокат Сивенко В.М. направив до суду електронною поштою додаткові пояснення разом з доказами та заявив про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до 3000 грн. Зазначає, що позивачці не пропонувалася інша робота у зв`язку з відсутністю вакантних посад. Відповідачем дотримано норми законодавства щодо переважного права залишення працівника на роботі. Позивачка не є членом профспілки, тому її звільнення, згідно з чинним законодавством, проведено без попередньої згоди профспілкового комітету. На момент прийняття рішення про звільнення позивачки директор школи був наділений відповідними повноваженнями (а. с. 52-60).

16 листопада 2023 року від представника відповідача адвоката Сивенка В.М. надійшло клопотання про долучення доказів у справі: рішення про перепрофілювання навчального закладу та акт про відмову ОСОБА_1 від запропонованої роботи (а. с. 68-71).

20 листопада 2023 року від представника позивачки - адвоката Пашкова С.І. надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а. с. 79-182).

21 листопада 2023 року від представника позивачки - адвоката Дорожинець Н.Г. надійшло уточнення і доповнення до позовної заяви, у якому вона просить: скасувати наказ прозвільнення позивачкиз посади;поновити їїна роботі;стягнути середнійзаробіток урозмірі 13441,04грн зачас вимушеногопрогулу подень ухваленнясудового рішення;визнати недійснимизаписи №№9,10у трудовійкнижці позивачкита зобов`язативідповідача внестизаписи проперейменування навчальногозакладу, а також стягнути понесені судові витрати (а. с. 183-187).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представники - адвокати Дорожинець Н.Г. та Пашков С.І. позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю.

Представники відповідача - директор ліцею Ткаленко О.М. та адвокат Сивенко В.М. заперечували проти позову у повному обсязі і просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо позовних вимог про поновлення на роботі суд зазначає таке.

Встановлено, що відповідно до наказу відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації №296-К від 25 серпня 2016 року ОСОБА_1 , учителя початкових класів Рижівського НВК: загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ДНЗ, з 01 вересня 2016 року переведено на посаду вчителя початкових класів Білопільської ЗОШ І-ІІІ ступені №2 (а. с. 43).

Наказом директора школи ОСОБА_2 №148-ОД від 01 вересня 2016 року Білопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 з 01 вересня 2016 року присвоєно ім`я ОСОБА_3 (а. с. 46).

01вересня 2016року наказом №45 директора Білопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 імені С.М. Гордієнка ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя початкових класів у порядку переведення з вчителя початкових класів Рижівського НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів ДНЗ (а. с. 45, 91).

Згідно зрішенням четвертоїсесії VIIскликання Білопільськоїміської радиБілопільського районуСумської областівід 24жовтня 2019року №90Білопільську загальноосвітнюшколу І-ІІІступенів №2імені С.М.Гордієнка прийнятоу комунальнувласність Білопільськоїміської об`єднаноїтериторіальної громади (а. с. 83-84).

У подальшому рішенням дванадцятої сесії VIII скликання Білопільської міської ради Сумського району Сумської області від 09 липня 2021 року №404 Білопільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської районної ради Сумської області перепрофільовано (змінено тип) у Білопільський ліцей №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумської області (а. с. 70).

Наказом директора Білопільського ліцею №2 ім. С.М. Гордієнка Ткаленка О.М. від 30 травня 2023 року «Про скорочення штату працівників» в Білопільському ліцеї №2 ім. С.М. Гордієнка з 01 вересня 2023 року скорочено одну посаду вчителя початкових класів (а. с. 54).

31 травня 2023 року директор Білопільського ліцею №2 ім. С.М. Гордієнка ОСОБА_2 склав повідомлення про скорочення посади, у якому зазначено, що дирекція ліцею повідомляє ОСОБА_1 про те, що у закладі не формується ще один перший клас, тому її посада, яку вона наразі обіймає, з 01 вересня 2023 року підлягає скороченню на підставі ст. 49-2 КЗпПУ (а. с. 35).

29 серпня 2023 року ОСОБА_1 у присутності заступників директора ліцею ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та голови ПК ОСОБА_6 було запропоновано проведення п`яти годин індивідуальних занять з учнем закладу з 01 вересня 2023 року, про що 29 серпня 2023 року складено акт №2. Від запропонованої роботи позивачка відмовилась (а. с. 71).

Згідно з актом №1 від 31 серпня 2023 року, складеним директором ОСОБА_2 , заступником директора з НВР Л. Білоцерківець, головою ПК Ю. Приходьком, секретарем Ю. Гур`євою, 31 травня 2023 року о 12:20 год було відправлено лист-повідомлення на електронну пошту ОСОБА_1 про її звільнення у зв`язку із скороченням посади вчителя початкових класів з 01 вересня 2023 року. ОСОБА_1 не погодилася із звільненням та відмовилася підписувати повідомлення (а. с. 36).

Відповідно до штатного розпису на 01 вересня 2023 року Білопільський ліцей №2 ім. С.М. Гордієнка кількість штатних посад вчителів (викладачів): вчителі в/к - 26,000, вчителі 1 кат - 6,3888, вчителі 2 кат - 1,5 (а. с. 40).

Згідно з протоколом №1 від 29 травня 2023 року засідання комісії з питань визначення осіб, які мають переважне право залишення на роботі у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для надання їй переважного права залишення на роботі у зів`язку із скороченням штату (а. с. 232).

Наказом Білопільського ліцею №2 ім. С.М. Гордієнка від 04 вересня 2023 року №36-к ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя початкових класів у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 47, 92).

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Частина I Європейської соціальної хартії закріплює, що сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: 1. Кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.2. Усі працівники мають право на справедливі умови праці. 3. Усі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок урахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями 42, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023року в справі №456/3843/20.

Як роз`яснено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, провадження № 61-312св17,від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від30 вересня 2021 року усправі №462/1930/19, провадження №61-1981св20,суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників.Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частини 2, 3 цієї статті визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій ст. 42 КЗпП України

За змістомст. 42 КЗпП Україниколо працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

У постанові Верховного Суду від09 червня 2021 року всправі № 333/4222/19 (провадження № 61-2971св21) зазначено, що за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. Для висновку про наявність переваги при залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано, чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким роботодавцем визнане переважне право. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.У випадку, коли роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці звільнено працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд може констатувати порушення положень статті 42 КЗпП України і, як наслідок, незаконність дій роботодавця.

Статтею 43-1 КЗпП України встановлено перелік випадків, у яких звільнення працівника може бути проведено без згоди профспілки. Так відповідно до абзацу 5 частини 6 цієї статті розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц.

Суд зазначає, що аргументи позивачки про те, що незаконність її звільнення полягає в тому, що звільнення проведено без згоди профспілкового органу, не заслуговують на увагу, бо вона не є членом профспілки (а. с. 41-42, 85).

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану нормистатті 43 Кодексу законів про працю України (розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації) не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Також аргументи позивачки щодо необґрунтування відповідачем доцільності та необхідності скорочення посади вчителя суд не аналізує та оцінку їм не надає, бо це не входить до його повноважень, про що зазначено вище.

При вирішенні спору у цій справі суд з`ясовує чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано ним норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що позивачка відмовилася від переведення на іншу посаду або, що відповідач не мав можливості перевести ОСОБА_1 з її згоди на іншу посаду в ліцеї, чи не користувалася вона переважним правом на залишення на роботі та чи попереджалася за два місяці про наступне вивільнення.

Окрім того, суд не погоджується з аргументами сторони позивача з приводу того, що директор ліцею ОСОБА_2 не мав права звільняти з роботи ОСОБА_1 , бо на роботу її приймав відділ освіти, який і повинен був звільняти позивачку.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про освіту" керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України "Про повну загальну середню освіту" керівник закладу загальної середньої освіти має право призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників закладу освіти, визначати їхні посадові обов`язки, заохочувати та притягати до дисциплінарної відповідальності, а також вирішувати інші питання, пов`язані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства.

Отже, на час прийняття відповідачем оспорюваного позивачкою наказу повноваженнями приймати на роботу та звільняти вчителів був наділений саме директор школи.

Суд, проаналізувавши зазначені вище докази та правові норми, які регулюють правовідносини між позивачкою та відповідачем, встановив, що останній належним чином персонально та своєчасно не попередив позивачку про її наступне звільнення, оскільки з наказом про скорочення посади він її не ознайомив взагалі.

Представники відповідача у судовому засіданні зазначили, що повідомлення про скорочення направлено позивачці на її електронну пошту, бо вона перебувала за кордоном і працювала дистанційно. Належне та своєчасне ознайомлення її з наказом про скорочення підтверджується скриншотом переписки у «Вайбер», де вказано, що лист-повідомлення направлено ОСОБА_1 на електронну адресу (а. с. 34).

Суд не приймає вказаний скриншот як належний та допустимий доказ такого ознайомлення, бо у в ньому зазначено, що "...відправлено повідомлення, роздрукуй, ознайомся зі змістом, постав підпис про ознайомлення, розшифровку підпису (ПІП повністю)...", при цьому не вказано зміст цього повідомлення і не зазначено, що відправлено наказ про скорочення посади.

Також відповідачем суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримала вказане повідомлення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що про своє скорочення дізналася лише 04 вересня 2023 року, коли на електронну адресу їй надійшли два накази: про відпустку та про звільнення з роботи з 11 вересня 2023 року. До цього часу їй не надходило від відповідача жодного повідомлення.

Акт від 31 серпня 2023 року про відмову від підпису на підтвердження отримання повідомлення від 31 травня 2023 року суд також не приймає як належний доказ своєчасного повідомлення позивачки про скорочення, бо він складений через 3 місяці після прийняття наказу про скорочення посади.

Як вбачається з наказу про скорочення посади та повідомлення про скорочення посади, на них відсутні підписи ОСОБА_1 про її ознайомлення.

Також відповідач не довів суду того, що одночасно з попередженням про звільнення він запропонував ОСОБА_1 іншу роботу в школі.

Як визначено статтею 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідач не довів суду, що саме на момент попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення не було для неї іншої роботи або якщо була, то він її запропонував позивачці.

Відповідач надав суду докази лише того, що станом на 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 неможливо забезпечити будь-якою роботою.

У той же час, він надав суду акт від 28 серпня 2023 року, у якому зазначено, що вчителю ОСОБА_1 , яка перебуває у Польщі, було запропоновано роботу, а саме: 5 годин індивідуальних занять з учнем ОСОБА_7 з 01 вересня 2023 року, але вона відмовилася (а. с. 71).

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала, що їй пропонували зазначену роботу, тому вказаний акт суд не може прийняти як належний доказ того, що ОСОБА_1 відмовилася від цієї роботи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач, на якого по такій категорії справ покладається доведення законності наказу про звільнення позивачки, таких доказів не надав, а тому його наказ про звільнення ОСОБА_1 є неправомірним, звільнення її з роботи проведено з порушенням норм трудового законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню і позивачку необхідно поновити на роботі з 11 вересня 2023 року.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає таке.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець з власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

З огляду на положення пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з п. 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Із довідки про доходи №1010/01-15 від 10 жовтня 2023 року вбачається, що розмір середньої заробітної плати позивачки за 1 місяць становить 13441,04 грн, а за 1 день 610,96 грн (а. с. 49).

Суд зазначає, що розмір середньої заробітної плати, відображений у цій довідці, відповідає вимогам п. 2 вказаного вище Порядку.

Отже, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11 вересня 2023 року по день постановлення рішення суду (19 грудня 2023 року) складає 43989,12 грн, з яких:

- за вресень 2023 року (з 11.09.2023 по 30.09.2023) - 15 робочих днів х 610,96 грн = 9164,40 грн;

- за жовтень 2023 року - 22 робочих дні х 610,96 грн = 13441,12 грн;

- за листопад 2023 року - 22 робочих днів х 610,96 грн = 13441,12 грн.;

- за грудень 2023 року (з 01.12.2023 по 19.12.2023) - 13 робочих дні х 610,96 грн = 7942,48 грн.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 березня 2019 року в справі №191/81/17, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає вказану суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Доказів на підтвердження того, що установа відповідача працює за іншим графіком і кількість робочих днів за вказаний період є меншої суду не надано.

З огляду на викладене, з Білопільського ліцею №2 ім. С.М. Гордієнка на користь ОСОБА_1 слід стягнути 43989,12 грн заробітної плати (сума, обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення присудженої працівникові заробітної плати за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Щодо визнання недійсними записів №№ 9, 10 у трудовій книжці.

Свої позовні вимоги щодо неправильності запису №9 позивачка обґрунтувала тим, що після перейменування навчального закладу у трудовій книжці здійснюється лише запис про те, що заклад змінив назву, а у трудовій книжці ОСОБА_8 , замість запису про зміну назви школи, вказано про прийняття її відповідачем на роботу.

Недійсність запису №10 у трудовій книжці обґрунтована тим, що, на думку позивачки, Білопільська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ім. С.М.Гордієнка перейменована у Білопільську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ім. С.М.Гордієнка на підставі рішення 4 сесії VІІ скликання Білопільської міської ради від 24.10.2019. У чому полягає різниця між назвою попередньої школи і її наступника їй не зрозуміло.

Суд зазначає, що згідно з п. п. 2.4, 2.6, 2.9Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , заповненою на ім`я ОСОБА_9 від 29 червня 2005 року, в ній зроблено запис №9 від 01.09.2016 такого змісту: "Білопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської районної ради Сумської області. Прийнята на посаду вчителя початкових класів. Запис внесено на підставі наказу по школі №45 §2 від 01.09.2016" (а. с. 13, 94).

Наказом відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації №296-К від 25 серпня 2016 року ОСОБА_1 , учителя початкових класів Рижівського НВК: загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - ДНЗ, з 01 вересня 2016 року переведено на посаду вчителя початкових класів Білопільської ЗОШ І-ІІІ ступені №2 (а. с. 43).

Наказом директора школи ОСОБА_2 №148-ОД від 01 вересня 2016 року Білопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 з 01 вересня 2016 року присвоєно ім`я ОСОБА_3 (а. с. 46).

Отже,після видачінаказу проперейменування школи,на підставівказаного наказувідділу освіти,01вересня 2016року директор школи ОСОБА_2 видав наказ №45 про прийняття ОСОБА_1 до Білопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 імені С.М. Гордієнка на посаду вчителя початкових класів у порядку переведення з вчителя початкових класів Рижівського НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів ДНЗ (а. с. 42, 85).

Тобто запис №9 у трудовій книжці здійснений не у зв`язку з присвоєнням школі імені ОСОБА_3 , а у зв`язку з прийняттям позивачки на роботу по переводу до школи №2 з іншого навчального закладу на підставі наказу №45 від 01 вересня 2016 року, який по цей час не змінений і не скасований.

Також судзазначає,що рішеннямчетвертої сесіїVIIскликання Білопільськоїміської радиБілопільського районуСумської областівід 24жовтня 2019року №90Білопільську загальноосвітнюшколу І-ІІІступенів №2імені С.М.Гордієнка з01січня 2020року прийнятоу комунальнувласність Білопільськоїміської об`єднаноїтериторіальної громади (а. с. 83-84).

Як вбачається з трудової книжки позивачки, то в ній зроблено запис №10 від 02 січня 2020 року такого змісту: "Білопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 ім. С.М. Гордієнка Білопільського районноїради Сумської області перейменова в Білопільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2 ім. С.М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумської облаті (а. с. 13-14, 94-95).

Отже, вказаний запис №10 у трудовій книжці є законним, здійснений на підставі рішення ІV сесії VІІ скликання Білопільської міської ради від 24 жовтня 2019 року №90 і пов`язаний з тим, що змінився власник школи: зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Білопільського району в особі Білопільської районноїради Білопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 ім. С.М. Гордієнка перейшла у комунальну власність в особі Білопільської міської ради.

У подальшому рішенням дванадцятої сесії VIII скликання Білопільської міської ради Сумського району Сумської області від 09 липня 2021 року №404 Білопільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської районної ради Сумської області перепрофільовано (змінено тип) у Білопільський ліцей №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумської області (а. с. 70).

Після вказаного рішення у трудовій книжці позивачки був зроблений запис №11 про перепрофілювання школи №2 в ліцей №2.

Отже, підсумовуючи вказане, суд зазначає, що записи №№9, 10 внесені до трудової книжки позивачки на підставі розпорядчих документів (відповідно наказу по школі №45 §2 від 01.09.2016 та рішення ІV сесії VІІ скликання Білопільської міської ради №90 від 24 жовтня 2019 року), які ніким не скасовані та дійсні по цей час, а тому позовні вимоги про визнання їх недійсними є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивачки - адвокат Дорожинець Н.Г. до закінчення розгляду справи заявила, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу стороною позивачки будуть подані протягом пяти днів після ухвалення судового рішення, тому цим рішенням вирішується лише питання щодо стягнення з відповідача судового збору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позивачка звільнена від сплати судового збору у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, то з Білопільського ліцею№2імені С.М.Гордієнка Білопільськоїміської радиСумської області на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 2147,20 грн, оскільки позов у цій частині судом задоволений.

Щодо судового збору у сумі 1073,60 грн, який позивачка сплатила за позовну вимогу про визнання недійсними записів у трудовій книжці, то стягненню з відповідача він не підлягає, бо в задоволенні цієї позовної вимоги їй відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Білопільського ліцею №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумської області (Сумська область, Сумський район, м. Білопілля, вул. Соборна, буд. 84, код ЄДРПОУ 24021811) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, визнання недійсними записів у трудовій книжці задовольнити частково.

Скасувати наказ Білопільського ліцею №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумської області від 04 вересня 2023 року №36-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів у Білопільському ліцеї№2імені С.М.Гордієнка Білопільськоїміської радиСумської області з 11 вересня 2023 року.

Стягнути з Білопільського ліцею№2імені С.М.Гордієнка Білопільськоїміської радиСумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43989 (сорок три тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 12 копійок з послідуючим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними записів у трудовій книжці.

Стягнути з Білопільського ліцею №2 імені С.М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумської області на користь держави 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривні 20 копійок судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 22 грудня 2023 року.

Суддя