Ухвала

від 20.12.2023 по справі 922/2011/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2011/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Крестьянінов О.О., судді - Білоусова Я.О., Фоміна В.О.)

від 14.11.2023

у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бел-Гер"

про стягнення 81 814,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У травня 2023 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - позивач, Оператор ГРМ) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бел-Гер" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення суми заборгованості за Договором розподілу природного газу № 094200АN01DP016 від 01.01.2016 за період з лютого по листопад 2022 року в розмірі 81 814,11 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не виконав зобов`язання в частині оплати вартості величини річної замовленої потужності.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 позов задоволено повністю.

4. Суд виходив з того, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що під час військової агресії припинялось газопостачання на території м. Куп`янськ. Також, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором, тому є необґрунтованими посилання відповідача по настання форс-мажорних обставин. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, натомість доводи позивача не спростовані відповідачем та останнім не доведено належними доказами факту припинення газоспоживання.

5. 14.11.2023 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

6. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, оскільки наявність в матеріалах справи суперечливої та не підтвердженої об`єктивними даними інформації позивача щодо факту та обсягів надання послуг з розподілу природного газу відповідачу, унеможливлює визнання позовні вимоги обґрунтованими. Також суд не погодився щодо обставин надання відповідних послуг відповідачу щодо розподілу природного газу у спірний період, оскільки враховуючи місце розташування товариства є очевидним, що воно опинилося з початку широкомасштабної військової агресії російської федерації на територію України в тимчасовій окупації, а після деокупації і по цей час знаходиться в зоні близькій до лінії фронту та проведення активних бойових дій; загальновідомими також є факти майже щоденних обстрілів та бомбардування Куп`янського регіону, тому на переконання суду, такі факти доводять обставини неможливості в таких умовах здійснення відповідачем господарської діяльності та виконання умов договору.

7. 11.12.2023 Оператор ГРМ звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставин, які підлягають з`ясуванню у вирішенні цього спору, порушив принципи належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів, долучив без належних на те підстав до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду справи докази, які не досліджувались судом першої інстанції, які фактично не стосуються предмету доказування, і надав цим доказам хибної оцінки, чим порушив норми процесуального права.

9. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та виходить з наступного.

10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

11. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

12. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

13. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

15. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

16. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

17. У касаційній скарзі скаржник щодо можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначає, що ця скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції неправильно визначив правову природу договору розподілу природного газу, обсяг прав та обов`язків сторін договору, а відтак - і їх обсяг відповідальності, посилаючись на бойові дії, окупацію, деокупацію як на виняткові обставини, які обумовили ухвалення оскаржуваної постанови та відмову у задоволенні позовних вимог, і постанова Верховного Суду із висновками та правовими позиціями, які б врегульовували такі правовідносини в умовах бойових дій, окупації, деокупації, відсутня.

18. Також скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), з огляду на необхідність домогтися існування єдиної, зрозумілої, однозначної і ефективної практики застосування норм стосовно стягнення заборгованості за фактично надані послуги на деокупованих територіях.

19. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

20. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

21. Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

22. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

23. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

24. Щодо виняткового значення справи для учасника, то в такому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі та надати суду підтверджуючі докази.

25. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

26. Зазначені у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в обґрунтування своїх доводів скаржник не зазначає норми права щодо якої саме необхідно сформувати єдину правозастосовчу практику.

27. Також у касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

28. Отже, належних обґрунтувань щодо фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики остання не містить.

29. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі також не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для нього.

30. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

31. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

32. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів"

33. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

34. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

36. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/2011/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко