Постанова

від 19.12.2023 по справі 925/1205/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1205/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Час ойл»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.05.2023 (суддя Грачов В. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 (Євсіков О. О. - головуючий суддя, судді Демидова А. М., Корсак В. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Час ойл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Ел Пі Джи»

про тлумачення умов договору,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Янчик М. І., відповідача - Павленко А. А.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Час Ойл» (далі - ТОВ «Час ойл») звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, у якій просило здійснити тлумачення п. 6.3 договору поставки №165-Б від 28.05.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокар Ел Пі Джи» (далі - ТОВ «Сокар Ел Пі Джи»):

« 6.3. Покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди якщо інше не передбачене сторонами в додатковій угоді до даного договору» наступним чином:

у взаємозв`язку з усіма іншими умовами договору, п. 6.3 договору поставки №165-Б від 28.05.2019 має на увазі здійснення покупцем оплати поставленого товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди (до якої прирівнюються видаткова накладна та/або акт приймання-передачі товару), у разі якщо покупцем договору не дотримано умов п. 6.1 або іншими погодженими сторонами в додаткових угодах термінами оплати. А отже, у разі, якщо покупцем здійснено оплату товару в порядку п. 6.1 договору поставки №165-Б від 28.05.2019, постачальник зобов`язаний видати первинні документи якнайшвидше, але не пізніше ніж у строки, встановлені ст. 530 ЦК України. або врегулювати строки надання первинних документів шляхом укладення додаткової угоди.

Позов з посиланням на приписи статей 213, 628, 367 ЦК України аргументовано тим, що між сторонами договору поставки від 28.05.2019 № 165-Б немає єдиного бачення порядку оплати товару та передачі сторонами первинної документації щодо поставки товару, а тому є необхідність в тлумаченні судом умов п. 6.3 договору у взаємозв`язку з умовами договору в цілому.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 28.05.2019 ТОВ «Час ойл» (покупець) та ТОВ «Сокар Ей Пі Джи» (постачальник) уклали договір поставки №165-Б (далі - договір, договір поставки), за умовами п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а саме бітум нафтовий дорожній (далі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у додаткових угодах, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного Договору. До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, підписані сторонами.

Згідно з п. 2.1 договору кожна додаткова угода, укладена у рамках договору, не скасовує і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, якщо в ній не зазначено інше.

Відповідно до п. п. 3.4, 3.6 договору при поставці товару залізничним транспортом загальна кількість відвантаженого товару може відрізнятись від вказаного у відповідній Додатковій угоді на +/-15% (відсотків). Точна кількість поставленого товару відображається в перевізних документах на товар та в акті прийому-передачі товару.

За умовами п. 4.1 договору поставка товару в межах даного договору може здійснюватися в порядку і в терміни, передбачені в додатковій угоді до даного договору, на наступних умовах поставки:

а) EXW - назва підприємства, адреса, вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору;

і/або

б) FCA - станція або пункт відправлення/естакади наливу на території, вказаній у відповідній додатковій угоді до даного договору;

і/або

в) СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору.

Сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідній додатковій угоді до даного договору.

Умови поставок кожної партії товару узгоджуються сторонами у відповідних додаткових угодах (п. 4.1.2 договору).

Згідно з п. 4.2 договору зобов`язання сторін у зв`язку з поставкою партії товару можуть конкретизуватися і змінюватися у відповідних додаткових угодах до договору.

За умовами п. 4.4 договору у випадку поставки товару на умовах FCA або СРТ покупець зобов`язаний надати постачальнику письмову заявку із зазначенням в ній реквізитів і адреси вантажоодержувачів, а також письмові підтвердження станцій призначення (вантажоодержувача у пункті призначення) щодо готовності прийняти товар згідно з поданою заявкою. У випадку якщо інший термін подання заявки і письмових підтверджень станцій призначення (вантажоодержувача у пункті призначення) щодо готовності прийняти товар не встановлений у додатковій угоді до даного договору, вони повинні бути надані покупцем постачальнику одночасно з підписаним примірником відповідної додаткової угоди до даного договору. Покупець зобов`язаний надати постачальнику підписаний екземпляр відповідної додаткової угоди протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання від постачальника.

Покупець проводить приймання Товару за кількістю і якістю відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 №271/121, відповідно до чинного законодавства, а також згідно з умовами даного Договору (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору покупець зобов`язаний прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі й отримання товару. Покупець не може відмовитись від приймання товару.

За результатами поставки товару сторони підписують Акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору у термін не пізніше 3-х робочих днів з моменту одержання покупцем акта прийому-передачі товару (видаткової накладної) покупець зобов`язаний підписати акт прийому-передачі товару (видаткову накладну) і один оригінальний екземпляр направити постачальнику факсом з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом. У разі якщо протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати направлення покупцю оригіналів актів прийому-передачі товару (видаткових накладних) постачальник не отримає від покупця підписаних документів або мотивованих і документально підтверджених письмових заперечень по суті отриманих документів, направлені постачальником покупцю акти прийому-передачі товару (видаткові накладні) будуть вважатися повною мірою узгодженими покупцем і в подальшому не підлягають оскарженню.

У разі поставки товару на умовах FCA (естакада наливу нафтопродуктів/пункт відправлення, зазначені у відповідній додатковій угоді до даного договору) завантаження товару (відповідної партії) та видача відповідних документів на вантаж постачальник здійснює на підставі пред`явлених покупцем документів на підтвердження повноважень представника покупця щодо отримання товару, при цьому загальна кількість поставленого товару встановлюється у розмірі, що визначений в товаро-супровідних документах (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 5.8 договору залежно від умов поставки товару дата поставки, виникнення права власності на товар та перехід ризиків щодо його втрати, нестачі, пошкодження (псування) від постачальника до покупця визначаються:

а) при поставці товару на умовах ЕХW(незалежно від місця передачі товару) - з моменту підписання між сторонами Акта прийому-передачі товару згідно з оплаченими обсягами;

б) при поставці товару на умовах FCA (естакада наливу нафтопродуктів/пункти відправлення, зазначені у відповідній додатковій угоді до даного Договору/ СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідній Додатковій угоді до даного договору) - дата штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній накладній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею або автотранспортом до перевезення відповідно;

в) при поставці автомобільним транспортом - дата, яка вказана в товаротранспортній накладній, акті приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 5.12.1 договору покупець зобов`язаний забезпечити злив вагоно-цистерн протягом 2-х календарних днів з дати штемпеля станції призначення на залізничних накладних про прибуття товару на станцію призначення і у той же термін здійснити повернення порожніх вагоно-цистерн на станцію відправлення.

Покупець зобов`язаний забезпечити отримання постачальником завірених підписом і печаткою покупця і/або вантажоодержувача копій залізничних накладних на товар з відмітками станції призначення про прибуття товару і про видачу товару покупцю і/або вантажоодержувачу. Копії залізничних накладних відправляються за допомогою факсимільного зв`язку протягом 2 робочих днів із дня проставляння зазначених відміток з одночасним їхнім відправленням рекомендованим листом (п. 5.13 договору).

За умовами п. п. 6.1 договору оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачене у додатковій угоді до даного договору.

Покупець зобов`язаний оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди, якщо інше не передбачене сторонами в додатковій угоді (п. 6.3 договору).

Згідно з п. 6.8 договору якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що сум грошових коштів, отриманих від покупця на оплату товару за відповідною додатковою угодою до даного договору:

а) недостатньо для покриття вартості поставленого товару - покупець протягом 1 (одного) банківського дня після підписання сторонами акта звірки взаєморозрахунків перераховує постачальнику грошову суму, якої не вистачає;

б) перевищує вартість поставленої партії товару - постачальник відшкодовує покупцю надлишок суми на підставі листа покупця і підписаного сторонами акта звірки взаєморозрахунків.

За умовами п. 6.10 договору платіжне доручення банківській установі покупця обов`язково повинно містити посилання на цей договір та номер і дату відповідного рахунку.

Сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині, пов`язаній із своєчасним проведенням оплат, отриманням рахунків, за якими проводяться оплати, оформлення документів та інше (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору додаткові угоди є невід`ємними частинами даного договору.

Договір підписаний повноважними представниками обох сторін, їх підписи посвідчені печатками юридичних осіб, яких вони представляють.

28.05.2019 до договору сторони склали:

протокол узгодження розбіжностей щодо погодження у відповідних редакціях п. п. 5.2, 5.6.1 договору;

додаткову угоду №1, за умовами п. п. 1, 2, 3 якої сторони домовились, що оплата поставленого за даним договором товару в період з 01.06.2019 по 31.12.2019 здійснюватиметься на умовах відстрочення оплати в один місяць з дати поставки товару; відповідно, п. п. 6.1, 6.3 договору у вказаний період припиняють свою дію.

Залізничні накладні № 23063794 від 04.01.2022, листи-повідомлення про прибуття вантажу від 29.12.2021, від 10.11.2021, акт приймання передачі №4 від 11.01.2022, акти звіряння за січень 2022 року, виписки по рахунках позивача за період з 01.01.2019 по 31.08.2022 свідчать, що сторони у період 2019-2021 років виконували спірний договір.

Позивач надав складений на його запит науково-правовим експертом, членом-кореспондентом НАН України, д.ю.н., професором Пархоменко Н.М. висновок науково-правової експертизи №1 від 06.10.2022, який свідчить, що в період з листопада 2021 року по січень 2022 року ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» здійснювало поставки ТОВ «Час Ойл» товару за договором поставки від 28.05.2019 №165-Б і ТОВ «Час ойл» і набуло право власності на поставлений товар навіть за відсутності взаємно складених актів приймання-передачі товару або видаткових накладних, оскільки факт передачі (поставки) підтверджується іншими відомостями.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.05.2023 у справі № 925/1205/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів аргументовані тим, що спірний договір виконувався сторонами з 2019 року, а ТОВ «Час ойл» звернулося з позовом у листопаді 2022 року, що свідчить про відсутність у сторін неоднозначного тлумачення його умов. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду тлумачення умов договору можливе до початку виконання сторонами його умов, при цьому тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.

У п. 6.3 договору відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри під час підписання договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України. Намір позивача тлумачити п. 6.3 договору в запропонованій ним редакції свідчить про намір зміни, уточнення умов договору, що може бути узгоджено сторонами шляхом укладення додаткової угоди.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ «Час ойл» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник стверджує, що судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 399/590/17 про те, що переважним способом правового регулювання договірних цивільних відносин в Україні є їх саморегулювання, від 12.05.2022 у справі № 756/15123/18 про те, що договір це універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання й має бути спрямований на встановлення, зміну або зупинення приватних прав та обов`язків, від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, що у разі коли правила тлумачення, визначені ЦК України, не дають можливості визначити дійсний зміст умов договору, потрібно застосувати тлумачення contra proferentem («слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав»).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 916/1171/18, оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Саме наявність первинних документів у позивача, які повинен передати відповідач позивачу відповідно до п. 5.4 Договору, разом з умовами виконання пунктів п.6.1., 6.3. та трактуванню абз. З п. 1.1. Договору у сукупності є підставою для розрахунків позивача з відповідачем за поставлений товар.

Оскільки до Додаткової угоди в розумінні Договору також прирівнюються видаткова накладна на Товар та/або Акт прийому-передачі Товару, підписані Сторонами (абз. 3 п. 1.1. Договору), то обов`язок щодо поставки товару відповідачем, передує виконанню обов`язку оплати товару в повному обсязі Позивачем за поставлений товар .

Сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину, що свідчить про наявність спору між сторонами, як необхідної умови можливості тлумачення змісту правочину судом у відповідності до усталеної практику відносин між сторонами.

Суди попередніх інстанцій не врахували інші умови договору поставки, які взаємопов`язані з умовами оплати товару, а також не врахували усталену практику відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальшу поведінку сторін у виконанні умов договору поставки.

Хибними є твердження суду про намір скаржника змінити або встановити нові умови договору, оскільки позивач звернувся до суду лише про роз`яснення існуючих умов угоди.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до частини першої статті 637 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 16.04.2019 зі справи № 916/1171/18, від 12.05.2022 у справі № 756/15123/18, якими обґрунтована підстава касаційного оскарження.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність та незрозумілість буквального значення слів, понять тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини.

Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 399/590/17, від 16.04.2019 зі справи № 916/1171/18.

5.4. Як слідує із оскаржених рішень, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог встановили, що спірний договір виконувався з 2019 року, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду зумовлює неможливість тлумачення змісту договору. Крім того, суди акцентували увагу на тому, що у п. 6.3 договору відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри під час підписання договору, а позивач фактично має намір зміни, уточнення умов договору.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Так, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статті 213 ЦК України, тоді, коли воно здійснюється з метою можливості виконання договору його сторонами. Однак за обставин тривалого виконання договору, помилковим є звернення з вимогою щодо його тлумачення у контексті статті 213 ЦК України, що змістовно відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 916/1171/18 щодо мети тлумачення правочину, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження.

Крім того, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій правильно врахували правові позиції Верховного Суду та застосувавши приписи статей 213, 637 ЦК України встановили відсутність у пункті 6.3 спірного договору незрозумілих слів, понять, термінів, які не дають змоги з`ясувати дійсні наміри сторін договору, що і є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України.

У свою чергу, обґрунтування позовних вимог фактично побудоване не з метою тлумачення змісту договору, а створення (зміни) умов щодо оплати та отримання товару, а також видачі первинних документів, що явно не відповідає меті з якою можливим є звернення з позовом у межах статті 213 ЦК України.

З наведеного слідує, що хоча скаржник в межах підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України послався на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 213 ЦК України, однак колегія суддів не убачає підстав вважати, що оскаржені судові рішення прийняті усупереч наведеним у відповідних постановах правовим висновками, а навпаки суди здійснили розгляд справи із урахуванням таких висновків. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла підтверердження.

5.5. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що також виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.6. У зв`язку із цим, Верховний Суд вважає, що оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли підтвердження, відсутні підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Час ойл» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 925/1205/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ