Постанова

від 20.12.2023 по справі 323/630/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 323/630/21

провадження № 61-1227св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області,

третя особа - Приватне підприємство «Торгівельний комплекс «Пронто Сервіс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2021 року

у складі судді Фісун Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від

14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В.,

Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області), третя особа - Приватне підприємство «Торгівельний комплекс «Пронто Сервіс» (далі - ПП «ТК «Пронто Сервіс»), про скасування арешту.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно - майновий комплекс за адресою:

АДРЕСА_1 . Отримавши в реєстраційній службі інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивач дізнався, що на його нерухоме майно постановою про визнання речовим доказом від 30 травня 2006 року слідчого

СУ УМВС України в Запорізькій області було накладено арешт. За роз`ясненнями про підстави накладення арешту позивач звернувся до слідчого управління ГУНП в Запорізькій області, на що отримав відповідь, що, за даними ГУНП в Запорізькій області, у кримінальній справі № 7470127 обвинувачення не пред`являлось. Провадження закрито за пунктом 2 статті 6 КПК України, матеріали кримінальної справи до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились і через відсутність в даний час кримінальної справи у провадженні прокуратура Запорізької області надала роз`яснення про неможливість прийняття рішення безпосередньо слідством, оскільки це рішення може бути скасоване лише судом.

Позивач вказував, що за наведених обставин він обмежений у здійсненні свого права користування та розпорядження майном.

ОСОБА_1 просив скасувати арешт нерухомого майна - майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений постановою про визнання речовим доказом від 30 травня

2006 року у кримінальній справі № 7470127 слідчого СУ УМВС України

в Запорізькій області Попова Д. О., та вилучити запис про обтяження

від 30 травня 2006 року № 17206837, відомості про реєстрацію до 01 січня

2013 року: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3274433, 30 травня 2006 року, 17:33:51, реєстратор - Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня

2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту того, що він є власником обтяженого арештом нерухомого майна.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня

2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

17 січня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що витяг є документом, що посвідчує право власності чи право користування нерухомим майном, а тому

в розумінні статей 76-80 ЦПК України є належним та допустимим доказом щодо права власності на нерухоме майно. Тому висновок судів про те, що позивач не довів факту того, що він є власником обтяженого арештом нерухомого майна, не відповідає обставинам справи, доказам, які

є в матеріалах справи, та правовим нормам матеріального права.

У матеріалах справи немає будь-якої інформації щодо скасування за позивачем права власності на спірне нерухоме майно в порядку статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ОСОБА_1 посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від

13 січня 2021 року у справі № 535/44/16, від 19 січня 2021 року у справі

№ 515/1371/17, від 20 січня 2021 року у справі № 446/53/16 та від 20 січня

2021 року у справі № 336/5387/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

09 червня 2022 року ГУНП в Запорізькій області подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня

2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня

2021 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи, є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, усебічну оцінку яким надали суди, і зводяться лише до незгоди з висновками судів щодо їх оцінки. ГУНП в Запорізькій області вказує, що сам по собі факт наявності запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право власності на майно без підтвердження наявності та дійсності правовстановлювальних документів не може бути належним доказом на підтвердження права власності на майно.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2022 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу

Воробйовій І. А.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оріхівського районного суду Запорізької області.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Коротуну В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя направлено копії матеріалів касаційного провадження № 61-1227ск22 у цивільній справі № 323/630/21 для вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада

2023 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі

№ 323/630/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Запорізькій області, третя особа - ПП «ТК «Пронто Сервіс», про скасування арешту, а саме:

- документи, які містяться в матеріалах справи: позовна заява про скасування арешту, подана до суду 11 березня 2021 року, з додатками: копії паспорта ОСОБА_1 , картки платника податків ОСОБА_1 , інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 листопада 2016 року, листа ГУНП в Запорізькій області від 10 листопада 2016 року, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; заява від 23 червня 2021 року; відзив на позовну заяву від ГУНП в Запорізькій області; супровідні листи про направлення копій ухвал про відкриття провадження у справі від

16 червня 2021 року; лист судді від 12 липня 2021 року до ГУНП в Запорізькій області про надання належним чином завіреної копії кримінальної справи

№ 7470127 за частиною другою статті 189, частиною другою статті 190 КК України; протокол судового засідання від 15 вересня 2021 року; лист судді від 15 вересня 2021 року до ГУНП в Запорізькій області про надання належним чином завіреної копії кримінальної справи № 7470127 за частиною другою статті 189, частиною другою статті 190 КК України, лист судді від 15 вересня 2021 року до заступника керівника апарату Оріхівського районного суду; супровідний лист від 25 жовтня 2021 року про направлення учасникам справи копії рішення суду; розписка ОСОБА_2 про отримання 25 жовтня 2021 року копії рішення суду у справі № 323/630/21; копія рішення Оріхівського районного суду від 04 листопада 2009 року; копія рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 квітня 2010 року у справі

№ 22-951/10; повідомлення про вручення поштового відправлення

ОСОБА_1 від 27 жовтня 2021 року; супровідний лист від 30 вересня 2021 року та відповідь щодо кримінальної справи № 7470127 від 22 вересня 2021 року; клопотання ОСОБА_1 від 09 серпня 2021 року про долучення до матеріалів справи копії постанови про закриття кримінальної справи; постанова про закриття кримінальної справи від 29 грудня 2006 року

№ 7470127; розписка ОСОБА_1 від 01 листопада 2021 року про отримання копії рішення суду від 21 жовтня 2021 року; заява ОСОБА_1 від 21 вересня 2021 року про долучення доказів; адвокатський запит; протокол судового засідання від 12 липня 2021 року; протокол судового засідання від 21 жовтня 2021 року; апеляційна скарга ОСОБА_1 ; супровідний лист від 22 березня 2021 року; ухвала у справі № 323/630/21 (провадження № 2/323/396/21) про відмову у відкритті провадження; протокол автоматизованого розподілу судової справи № 323/630/21 (провадження № 22-ц/807/1827/21) у Запорізькому апеляційному суді; ухвала Запорізького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року про відкриття апеляційного провадження; супровідний лист; ухвала Запорізького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року про призначення справи до розгляду; відзив ГУНП в Запорізькій області на апеляційну скаргу; відзив

ПП «ТК «Пронто Сервіс» на апеляційну скаргу; ухвала Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2021 року про розгляд справи в режимі відеоконференції; протокол судового засідання від 19 травня 2021 року; постанова (вступна та резолютивна частина) Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року; постанова Запорізького апеляційного суду від

19 травня 2021 року, повний текст; постанова Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 323/630/21 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення;

- процесуальні документи: ухвала Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 червня 2021 року; вступна та резолютивна частини рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2021 року; повний текст рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від

21 жовтня 2021 року; ухвала Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2021 року; ухвала Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2021 року; постанова Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року.

08 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на нерухоме майно -майновий комплекс, об`єкт житлової нерухомості, що за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови про визнання речовим доказом від 30 травня 2006 року, винесеної слідчим СУ УМВС України в Запорізькій області Поповим Д. О., накладено арешт.

29 грудня 2006 року старший слідчий СУ УМВС України в Запорізькій області Шулякова М. В. винесла постанову про закриття кримінальної справи

№ 7470127.

З відповіді ГУНП в Запорізькій області від 10 листопада 2016 року

№ 13632/02/6-2016 відомо, що СУ ГУМВС у період червень-листопад

2005 року проводило досудове розслідування кримінальної справи № 7470127 за частиною другою статті 189, частиною другою статті 190 КК України, під час якого накладено обтяження на спірне майно. Згідно з даними обліку звітів результатів роботи СУ УМВС України в Запорізькій області у листопаді

2005 року слідчий СУ Попов Д. О. провадження у кримінальній справі

№ 7470127 закрив з підстав, передбачених пунктом 2 статті 6 КПК України

(в редакції 1960 року), за відсутністю складу злочину. За даними ГУНП

в Запорізькій області, у кримінальній справі № 7470127 обвинувачення не пред`являлось, провадження закрите за пунктом 2 статті 6 КПК України. Відомості про матеріали кримінальної справи до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились. Через відсутність в даний час кримінальної справи у провадженні прокуратура Запорізької області надала роз`яснення про неможливість прийняття рішення безпосередньо слідством, тому це рішення може бути скасоване лише судом.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим

22 вересня 2009 року КП «Імпульс» Пологівської районної ради, нерухоме майно - майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі рішення суду від

26 січня 2009 року.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «ТК «Просто Сервіс», Оріхівської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Динамо» (далі - ТОВ «Динамо»), про визнання дійсним договору купівлі-продажу і визнання права власності на нерухоме майно та зустрічним позовом Оріхівської міської ради до ОСОБА_1 про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_1 , визнано дійсними договори купівлі-продажу майнового комплексу, що розташований на АДРЕСА_1 , який складається з: бухгалтерії, зазначеної в плані літ. «А», операторної літ. «Б», заправочного блоку літ. «В», заправочного блоку літ. «Д», заправочного блоку літ. «Г», навіс літ. «Е», душу літ. «Ж», вбиральні літ. «З», паркан № 1, ворота № 2, ворота № 3, водопровід № 4, на земельній ділянці 10 000 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - майновий комплекс на АДРЕСА_1 , який складається з: бухгалтерії, зазначеної в плані літ. «А», операторної літ. «Б», заправочного блоку літ. «В», заправочного блоку літ. «Д», заправочного блоку літ. «Г», навіс літ. «Е», душу літ. «Ж», вбиральні літ. «З», паркан № 1, ворота № 2, ворота № 3, водопровід № 4 та розташованого на земельній ділянці

10 000 кв. м. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічну позовну заяву задоволено в повному обсязі. Скасовано державні акти на право приватної власності на землю серії ЯЖ 492280 та ЯЖ 492281, виготовлені на ім`я ОСОБА_1 .

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 квітня 2010 року рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2009 року змінено, а саме: відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПП «ТК «Пронто Сервіс», Оріхівської міської ради, третя особа -

ТОВ «Динамо», про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 10 грудня 2008 року, укладеного між ним і ПП «ТК Пронто Сервіс», щодо продажу майнового комплексу на АДРЕСА_1 , та визнання за ним права власності на це нерухоме майно. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 29 листопада 2010 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 квітня 2010 року залишено без змін.

Таким чином, згідно з витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим 22 вересня 2009 року КП «Імпульс» Пологівської районної ради, право власності на спірне майно зареєстроване за ОСОБА_1 22 вересня 2009 року, тобто після накладення арешту на це майно слідчим у кримінальному провадженні. Крім того, хоча рішенням Оріхівського районного суду від 04 листопада 2009 року визнано право власності за ОСОБА_1 на вказане майно, проте це рішення змінено рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 квітня 2010 року, та відмовлено ОСОБА_1 у визнанні права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі

№ 727/2878/19 сформульовано висновок про те, що спір щодо звільнення майна з-під арешту, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України

1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження)

у порядку, передбаченому КПК України 1960 року, - є приватноправовим. Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Наведене дає підстави для висновку про те, що з позовом про звільнення майна з-під арешту може звернутись лише власник або особа, яка на законних підставах є його користувачем.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору,

з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зазначені процесуальні норми передбачають, що під час розгляду справ

у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Установивши, що рішення суду, яким визнано за позивачем право власності на спірне майно, скасовано, а інших доказів на підтвердження того, що

ОСОБА_1 є власником майнового комплексу, з якого він просить зняти арешт, суду не надано, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ні на момент накладення арешту на майно, ні на час подання позову до суду ОСОБА_1 не підтвердив свого статусу ані власника, ані користувача спірного майна.

Аргументи заявника про те, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є документом, що посвідчує право власності чи право користування нерухомим майном, є безпідставними, оскільки державна реєстрація не є способом набуття права власності, вона є лише засобом підтвердження факту набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 03 червня

2020 року у справі № 363/4852/17 (провадження № 61-19831св19).

Посилання заявника на неврахування судами першої і апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду у справах, зазначених у касаційній скарзі,

є безпідставними, оскільки викладені в них висновки не суперечать висновкам судів, зробленим у цій справі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд

з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, аоскаржуваних судових рішень - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня

2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов