Постанова

від 20.12.2023 по справі 638/427/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 638/427/22

провадження № 61-6098св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро»,

треті особи:ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Звєрєв Андрій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Свиридов Ігор Борисович, на постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Легіон Агро», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Звєрєв А. М., про скасування рішення про реєстрацію права власності, поновлення права власності та реєстрації місця проживання.

Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «ВТБ Банк» укладено кредитний договір № 028Ф-ІК-ЦВ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 25 лютого 2023 року.

Для забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між нею та банком 25 квітня 2008 року укладений договір іпотеки № 028Ф-ІК-ЦВ/z1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М. В., реєстровий № 1214, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності.

Зазначала, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1104/10 задоволені позовні вимоги банку до ОСОБА_2 та стягнуто з нього на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 115 287 грн. Отже, банк достроково стягнув з боржника заборгованість за кредитним договором.

На виконання вказаного рішення суду видані виконавчі листи. 22 травня 2015 року відкрито виконавче провадження. 04 листопада 2021 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грар Ю. В. виконавче провадження № 47734510 закінчено у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі.

У грудні 2019 року при здійсненні примусового виселення її без рішення суду зі спірної квартири представниками відповідача надана копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої стало відомо, що право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем 06 грудня 2019 року у позасудовому порядку. Тоді ж вона дізналась, що у серпні 2019 року банк уклав з відповідачем договори відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Зазначала, що 30 травня 2022 року направила відповідачу звернення про виконання зобов`язання за кредитним договором, в якому вимагала припинити дію іпотечного договору шляхом видалення записів з реєстрів обтяжень та іпотек, однак відповіді не отримала.

Вважала, що іпотечний договір є припиненим, оскільки основне зобов`язання за кредитним договором виконане у повному обсязі. До того ж, письмової вимоги про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки від відповідача вона не отримувала. На час вчинення реєстраційної дії діяв мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки. Оцінка предмету іпотеки не проводилась. Іншого житла їй не надано, а тому у ТОВ «Легіон Агро» відсутні правові підстави для звернення стягнення на спірну квартиру.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати припиненим кредитний договір від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ;

- визнати припиненим іпотечний договір від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ/z1;

- вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер 34615480 щодо обтяження квартири АДРЕСА_2 ;

- вилучити запис з Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер 34615393 щодо обтяження спірної квартири;

- визнати неправомірним та скасувати рішення від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А. М., індексний номер 50188360 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Легіон Агро» зазначеного нерухомого майна;

- поновити її право власності на спірне житлове приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року у складі судді Аркатової К. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано припиненим кредитний договір від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ; та іпотечний договір від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ/z1.

Вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер 34615480 щодо обтяження квартири АДРЕСА_2 .

Вилучено запис з Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер 34615393 щодо обтяження спірної квартири.

Скасовано рішення від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А. М., індексний номер 50188360 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Легіон Агро» зазначеного нерухомого майна.

Поновлено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що зобов`язання за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та банком, виконано повністю. Суму боргу сплачено на користь кредитора у повному обсязі, про що свідчить закриття виконавчого провадження. Станом на 06 грудня 2019 року не існувало невиконаного ОСОБА_2 основного зобов`язання, тому ТОВ «Легіон Агро» не мало права звертати стягнення на іпотечне майно для задоволення своїх вимог, а кредитний та іпотечний договори, є припиненими.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Здійснено розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом визнання права власності на предмет іпотеки відбулося у передбаченому законом порядку. При цьому, ОСОБА_1 не довела той факт, що спірна квартира підпадала під критерії, визначені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто, що на неї розповсюджувався відповідний мораторій, що було її процесуальним обов`язком.

Суд вказав, що відповідач не заперечує факт припинення іпотеки внаслідок переходу до нього права власності на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Свиридов І. Б., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про незастосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», переклавши на позивача обов`язок довести відповідну обставину. При цьому, зазначає, що вказувала в суді про те, що спірна квартира є її єдиним житлом, а представник відповідача цю обставину не заперечував. Вважає, що саме на відповідача було покладено обов`язок довести відповідні обставини, оскільки ним подана апеляційна скарга на рішення районного суду.

Звертає увагу на те, що іпотекодержателем не було направлено на її адресу належної вимоги, оскільки сума заборгованості було вказана завищена, у той час, як після дострокового повного стягнення кредитної заборгованості за рішенням суду кредитор не мав права нараховувати проценти та неустойку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року ТОВ «Легіон Агро» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що наведені в ній доводи не спростовують правильність вирішення апеляційним судом спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В., Олійник А. С., Ступак О. В., відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

02 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір 028Ф-ІК-ЦВ, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 15 000 доларів США, з кінцевим терміном погашення 25 квітня 2023 року.

Для забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між ОСОБА_1 та банком 25 квітня 2008 року укладений договір іпотеки № 028Ф-ІК-ЦВ/z1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М. В. за № 1214, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 17 липня 1996 року № 159, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т. А., зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1104/10 задоволені позовні вимоги ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та стягнуто з них солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року у розмірі 115 287 грн.

05 травня 2015 року на виконання заочного рішення суду видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 22 травня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47734510.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2013 року у справі № 2011/4774/2012 позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 квітня 2008 року № 028ф-1к-ЦВ/z1, а саме на однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв. м, жилою - 16,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 шляхом продажу його на прилюдних торгах за ринковою ціною на момент продажу у рахунок погашення боргу за кредитним договором від 25 квітня 2008 року №028Ф-ІК-ЦВ у розмірі 20 255,23 доларів США, або за офіційним курсом НБУ у сумі 203 619,78 грн.

29 серпня 2019 року між АТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Легіон Агро» укладено договір про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги № 32-РБ, за яким товариство набуло права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та поручителів, зазначених у додатку № 1, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1

23 вересня 2019 року ТОВ «Легіон Агро» направлено вимоги на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року у розмірі 22 162,83 доларів США. Зазначені вимоги не отримано та повернуто з довідками «за заявою одержувача».

05 грудня 2019 року складено висновок про вартість майна, яким встановлено, що вартість квартири АДРЕСА_3 становить 537 250 грн.

12 грудня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «Легіон Агро» приватним нотаріусом Звєрєвим А. М. на підставі договору іпотеки від 25 квітня 2008 року та договору про відступлення прав від 29 серпня 2019 року, що підтверджується копією інформаційної довідки від 16 грудня 2019 року № 193131296 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

17 грудня 2019 року ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання у зазначеній квартирі.

04 листопада 2021 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грар Ю. В. закінчено виконавче провадження № 47734510, яке відкрито за виконавчими листами № 2-1104/10, виданими 05 травня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 115 287,54 грн у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі (том 1, а. с. 67-68).

30 травня 2022 року ОСОБА_1 надіслала письмове звернення до ТОВ «Легіон Агро», в якому просила припинити іпотечний договір у зв`язку з виконанням основного зобов`язання за кредитним договором та вилучити записи про обтяження нерухомості - спірної квартири з державного реєстру.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами для касаційного оскарження судового рішення заявник вказує неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 14 грудня 2021 року у справі № 642/7136/16, від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17, від 06 листопада 2022 року у справі № 201/5329/19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Свиридова І. Б., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із пунктом 6 Порядку речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Пунктом 61 Порядку, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,00 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив та не перевірив доводів ОСОБА_1 про те, що до спірних правовідносин повинно бути застосовано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», враховуючи, що площа спірної квартири, яка була забезпеченням зобов`язань громадянина України за споживчим кредитом в іноземній валюті, не перевищує 140 кв. м та використовувалася іпотекодавцем, як постійне місце проживання.

Відхиляючи вказані доводи ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції лише вказав, що вона не довела, що в неї у власності не перебуває іншого житлового нерухомого майна.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони є передчасними.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування лежить на кожній зі сторін. Позивач пред`явила позов і зазначила одним із обґрунтувань своїх вимог, що іншого житла у неї немає. Суд апеляційної інстанції не вказав, чому ці доводи є неналежними і що саме позивач мала б подати за докази, якщо таких доказів у неї немає. Якщо в апеляційній скарзі ТОВ «Легіон Агро» посилалося і стверджувало протилежне, то саме воно мало б надати відповідні докази. При цьому, ТОВ «Легіон Агро» не надало суду жодних доказів щодо наявності у ОСОБА_1 будь якого іншого нерухомого майна.

Верховний Суд вважає, що за відповідності спірної квартири всім іншим критеріям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлення факту наявності чи відсутності в іпотекодавця іншого нерухомого житлового майна є ключовим для правильності вирішення цієї справи, а на суд відповідно до положень частини п`ятої статті 12 ЦПК України також покладено обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяти сторонам у реалізації їх процесуальних прав, забезпечувати змагальність процесу.

Крім того, апеляційний суд зосередив свою увагу виключно на вимозі ОСОБА_1 про скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Проте, позивач просила й визнати припиненим кредитний договір, оскільки це впливає на її права та обов`язки як іпотекодавця і заінтересованої особи. Не спростувавши доводів позивача, що кредит повністю погашений, апеляційний суд не зробив свого правового висновку, чому ці позовні вимоги є безпідставними.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив обставини, від яких залежить правильність вирішення спору, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Свиридов Ігор Борисович, задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець