Постанова

від 02.04.2024 по справі 638/427/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Харків

справа № 638/427/22

провадження № 22-ц/818/1036/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Савенко М.Є., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро»

треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Звєрєв А.М., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року ухвалене у складі судді Аркатової К.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування рішення про реєстрацію права власності, поновлення права власності та реєстрації місця проживання, який в подальшому уточнила., в якому просила :визнати припиненим кредитний договір № 028Ф-ІК-ЦВ від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»; визнати припиненим іпотечний договір № 028Ф-ІК-ЦВ/z1 від 25 квітня 2008 року, укладений між нею та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М.В., реєстровий № 1214; вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 34615480 щодо обтяження житлової однокімнатний квартири загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 159 від 17 липня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т.А., зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257; вилучити запис з Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером 34615393 щодо обтяження вказаної квартири; визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А.М., індексний номер 50188360 від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» зазначеної квартири; поновити її право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» укладено кредитний договір 028Ф-ІК-ЦВ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 25 лютого 2023 року. Вказала, що у забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між нею та банком 25 квітня 2008 року укладений договір іпотеки № 028Ф-ІК-ЦВ/z1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М.В., реєстровий № 1214, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності. Позивач вказувала, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1104/10 задоволені позовні вимоги банку до ОСОБА_2 та стягнуто з нього на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 115 287,00 грн. Отже, банк достроково стягнув з боржника заборгованість за кредитним договором. На виконання вказаного рішення суду видані виконавчі листи. 22 травня 2015 року відкрито виконавче провадження. 04 листопада 2021 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грар Ю.В. виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчено у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі. Вказала, що у грудні 2019 року при здійсненні примусового виселення її без рішення суду зі спірної квартири представниками відповідача надана копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої стало відомо, що право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем 06 грудня 2019 року у позасудовому порядку. Тоді ж вона дізналась, що у серпні 2019 року банк уклав з відповідачем договори відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Позивач зазначала, що 30 травня 2022 року направила відповідачу звернення про виконання зобов`язання за кредитним договором, в якому вимагала припинити дію іпотечного договору шляхом видалення записів з реєстрів обтяжень та іпотек, однак відповіді не отримала. Позивач наголосила, що іпотечний договір є припиненим, оскільки основне зобов`язання за кредитним договором виконане у повному обсязі. До того ж, письмової вимоги про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки від відповідача вона не отримувала; на час вчинення реєстраційної дії діяв мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки; оцінка предмету іпотеки не проводилась; іншого житла їй не надано, а тому у Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» відсутні правові підстави для звернення стягнення на спірну квартиру.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано припиненим кредитний договір № 028Ф-ІК-ЦВ від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»; визнано припиненим іпотечний договір № 028Ф-ІК-ЦВ/z1 від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М.В., реєстровий № 1214; вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 34615480 щодо обтяження житлової однокімнатної квартири загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 159 від 17 липня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т.А., зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257; вилучено запис з Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером 34615393 щодо обтяження однокімнатної квартири загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 159 від 17 липня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т.А., зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А.М., індексний номер 50188360 від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» однокімнатної квартири загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; поновлено право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 11 350,00 грн; в іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» подало апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, неправильно застосував норми матеріального права. Так, не звернув увагу на те, що докази повної сплати боргу за кредитом станом на 29 серпня 2019 року та 06 грудня 2019 року відсутні, виконавче провадження закінчено лише 04 листопада 2021 року. Доводи суду про те, що стягувачеві борг підлягає сплаті лише у гривні, а не перераховується відповідно до вказаної у резолютивній частині судового рішення суми в іноземній валюті, є помилковими. За договором відступлення права вимоги він отримав право вимоги на суму 22 162,83 доларів США. Судом не надано оцінку ще одному рішенню суду - від 27 березня 2013 року, яким визначено розмір заборгованості 20 255,23 доларів США та звернуто стягнення на предмет іпотеки. Виконання зобов`язання було проведено на користь банку - неналежного кредитора через півтора роки після заміни кредитора у зобов`язанні. На момент закриття виконавчого провадження у зв`язку зі сплатою боргу кредитний та іпотечний договори вже були припинені внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, про що позивачці було відомо, тобто сплата коштів була завідомо недобросовісною. Позивачка, звертаючись з позовом про визнання припиненим кредитного договору, не довела порушення її майнових прав та інтересів. Саме по собі рішення суду про стягнення заборгованості не припиняє кредитного договору та договору іпотеки. Станом на теперішній час зобов`язання за кредитним договором не виконані належним чином. Позивачкою обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, адже законом не передбачено визнання договорів припиненими. Крім того, внаслідок набуття ним права власності на предмет іпотеки ці правовідносини вже припинені.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Свиридов Ігор Борисович, задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що за відповідності спірної квартири всім іншим критеріям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлення факту наявності чи відсутності в іпотекодавця іншого нерухомого житлового майна є ключовим для правильності вирішення цієї справи, а на суд відповідно до положень частини п`ятої статті 12 ЦПК України також покладено обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяти сторонам у реалізації їх процесуальних прав, забезпечувати змагальність процесу. Крім того, апеляційний суд зосередив свою увагу виключно на вимозі ОСОБА_1 про скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Проте, позивач просила й визнати припиненим кредитний договір, оскільки це впливає на її права та обов`язки як іпотекодавця і заінтересованої особи. Не спростувавши доводів позивача, що кредит повністю погашений, апеляційний суд не зробив свого правового висновку, чому ці позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч.1, частин 2, 4 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір 028Ф-ІК-ЦВ, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 15 000 доларів США, з кінцевим терміном погашення 25 квітня 2023 року.

Для забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між ОСОБА_1 та банком 25 квітня 2008 року укладений договір іпотеки № 028Ф-ІК-ЦВ/z1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М. В. за № 1214, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 17 липня 1996 року № 159, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т. А., зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня2010 року у справі № 2-1104/10 задоволені позовні вимоги ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та стягнуто з них солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року у розмірі 115 287 грн.

05 травня 2015 року на виконання заочного рішення суду видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 22 травня 2015 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2013 року у справі № 2011/4774/2012 позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 квітня 2008 року № 028ф-1к-ЦВ/z1, а саме на однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв. м, жилою - 16,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 шляхом продажу його на прилюдних торгах за ринковою ціною на момент продажу у рахунок погашення боргу за кредитним договором від 25 квітня 2008 року №028Ф-ІК-ЦВ у розмірі 20 255,23 доларів США, або за офіційним курсом НБУ у сумі 203 619,78 грн.

29 серпня 2019 року між АТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Легіон Агро» укладено договір про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги № 32-РБ, за яким товариство набуло права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та поручителів, зазначених у додатку № 1, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1

23 вересня 2019 року ТОВ «Легіон Агро» направлено вимоги на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року у розмірі 22 162,83 доларів США. Зазначені вимоги не отримано та повернуто з довідками «за заявою одержувача».

05 грудня 2019 року складено висновок про вартість майна, яким встановлено, що вартість квартири АДРЕСА_2 становить 537 250 грн.

12 грудня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «Легіон Агро» приватним нотаріусом Звєрєвим А. М. на підставі договору іпотеки від 25 квітня 2008 року та договору про відступлення прав від 29 серпня 2019 року, що підтверджується копією інформаційної довідки від 16 грудня 2019 року № 193131296 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

17 грудня 2019 року ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання у зазначеній квартирі.

04 листопада 2021 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грар Ю. В. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_2, яке відкрито за виконавчими листами № 2-1104/10, виданими 05 травня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 115 287,54 грн у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі (том 1, а. с. 67-68).

30 травня 2022 року ОСОБА_1 надіслала письмове звернення до ТОВ «Легіон Агро», в якому просила припинити іпотечний договір у зв`язку з виконанням основного зобов`язання за кредитним договором та вилучити записи про обтяження нерухомості - спірної квартири з державного реєстру.

Відповідно до статті 1 Закону № 898-IV іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).

За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону №898-IV (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі Закон №800-VI) норми статті 37 Закону №898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Приписами статті 36 Закону №898-IV (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом №800-VI змін до статті 36 Закону №898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Із наведеного слідує, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження №11-474апп19) та 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження

№ 14-45цс20).

У справі, рішення в якій переглядаються, встановлено, що 23 вересня 2019 року ТОВ «Легіон Агро» направлено вимоги на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року у розмірі 22 162,83 доларів США. Зазначені вимоги не отримано та повернуто з довідками «за заявою одержувача».

Також, відповідно до ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку", яка має назву "Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки", в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин: "Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя."

Отже і законом, і договором прямо визначена необхідність саме при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановлення вартості предмету іпотеки на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Таким чином, ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною.

Експертний звіт про оцінку може бути належним доказом у справі, тільки за умови проведення оцінки майна з додержанням вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, більш того, він не може бути проведений з порівняльним підходом.

Згідно наданого суду звіту суб`єкту оціночної діяльності, оцінювачем було використано порівняльний підхід без виходу на об`єкт оцінки (т. 1 а.с. 145).

Зазначене свідчить про відсутність у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А.М. підстав для реєстрації права власності на кватиру за відповідачем.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із пунктом 6 Порядку речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Пунктом 61 Порядку, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,00 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно однокімнатна квартира, загальною площею 32,7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . є місцем постійного проживання ОСОБА_1 , а тому не могла бути примусово відчужена.

Тому суд першої інстанції правомірно скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А.М., індексний номер 50188360 від 12.12.2019 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Легіон Агро» однокімнатної квартири, загальною площею 32,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Оскільки суд скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А.М., індексний номер 50188360 від 12.12.2019 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Легіон Агро» однокімнатної квартири, загальною площею 32,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 позовні вимоги, щодо поновлення права власності на квартиру ОСОБА_1 не підлягають задоволенню адже саме скасування призведе то поновлення її прав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

При цьому законодавство визначає певний перелік можливих способів захисту порушеного права, у тому числі у спосіб, визначений договором (стаття 16 ЦК України). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі спосіб повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача щодо вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 3461548 та 34615393, не підлягають задоволенню, оскільки є неефективним способом захисту порушеного права позивача, а тому в цій частині слід у позові відмовити.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення позову про визнання припиненими кредитного договору № 028Ф-ІК-ЦВ від 25 квітня 2008 року та іпотечного договору № 028Ф-ІК-ЦВ/z1 від 25 квітня 2008 року, адже позивачем не надано до суду та матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_2 заборгованості №028Ф-ІК-ЦВ від 25.04.2008 у сумі 20255,23 доларів США встановлену рішенням Дзержинського районного суду від 27.03.2013 у справі № 2011/4774/2012

Крім цього позовні вимоги про визнання припиненими договорів, є неналежним способом захисту, адже законом не передбачено такої правової конструкції, як визнання правочину припиненим.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

В матеріалах справи наявне клопотання ТОВ «Легіон Агро» до суду апеляційної інстанції про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» в ході розгляду справи представляла адвокат Темнюкова М.І. на підставі договору № б/н про надання правничої допомоги від 05 вересня 2022 року та ордеру № 1096068 від 15 вересня 2022 року.

Пунктами 4.1, 4.2 договору про надання правничої допомоги передбачено, що за виконання зобов`язань, передбачених цим договором, клієнт зобов`язується сплачувати адвокату гонорар, розмір, порядок обчислення і внесення якого визначається за домовленістю сторін в залежності від: обсягу і часу роботи, що потрібні для належного виконання доручення, ступеню складності правових питань, що стосуються доручення, вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання, необхідності виїзду у відрядження, особливостей або додаткових витрат клієнта стосовно строків виконання доручення. Підставою для сплати гонорару є акт приймання-передачі наданих послуг.

28 березня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» та адвокатом Темнюковою М.І. складено акт № 9 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги б/н від 05 вересня 2022 року, з якого вбачається, що адвокатом надані наступні послуги: усна консультація протягом 1 години вартістю 1000,00 грн, аналіз нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів протягом 2 годин вартістю 2000,00 грн, підготовка проекту відзиву по справі на позовну заяву ОСОБА_1 обсягом 13 сторінок вартістю 3500,00 грн, підготовка проекту апеляційної скарги на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/427/22 за позовом ОСОБА_1 обсягом 11 сторінок вартістю 3500,00 грн, участь у судових засіданнях протягом 2 годин вартістю 2000,00 грн. Загалом вартість послуг склала 12 000,00 грн.

Сплата товариством зазначених послуг підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 9 від 28 березня 2022 року на суму 12 000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Тому, враховуючи наведене, а також те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» задоволено частково, з урахуванням обсягу та складності наданих відповідачу послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія вважає, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи у розмірі 6000.00 грн.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Легіон Агро» задоволена частково, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Легіон Агро» підлягає стягненню 12971, 45 грн судового збору сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381- 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А.М., індексний номер 50188360 від 12.12.2019 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Легіон Агро» однокімнатної квартири, загальною площею 32,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» (ЄДРПОУ 36457965) судовий збір у розмірі 12971 (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят одну) грн 45 (сорок п`ять) коп. та 6000 (шість тисяч) витрат на правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2024 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді М.Є.Савенко

Н.П.Пилипчук