Рішення

від 20.12.2023 по справі 731/9/22

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/9/22

Провадження №2/731/3/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2023 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Тарасенко Д.В.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області, цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом адвоката Зарічної Лариси Анатоліївни, поданим в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області з вказаним позовом, відповідно до змісту якого просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 934921,80 грн суми боргу за договором позики від 25 грудня 2021 року та наполягає на розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 25 грудня 2021 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено в усній формі договір позики грошових коштів. Відповідно до умов якого відповідач взяла у нього позику у сумі 34000 доларів США та зобов`язалася повернути їх до 31 грудня 2021 року. З метою підтвердження укладення даного Договору позики та передачі вказаних коштів відповідачем власноручно було складено розписку, яка засвідчена їхніми підписами. На даний час, термін повернення зазначеної суми пройшов, при цьому відповідач свої зобов`язання за Договором не виконала, оскільки коштів в рахунок погашення відповідної заборгованості, так і не повернула. Згідно з відомостями Національного банку України, курс долара станом на момент звернення до суду, 10 січня 2022 року, по відношенню до гривні, становить 27, 4977 грн. Таким чином, сума боргу за зобов`язанням в розмірі 34000 доларів США, з урахування курсу долара, становить 934921,80 грн.

У зв`язку з цим, зважаючи на те, що неодноразові звернення до відповідача щодо повернення суми позики позитивних результатів не дали, позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2022 року цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено до підготовчого судового засідання на 22 лютого 2022 року.

26 січня 2022 року ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області, у межах даної цивільної справи, задоволено клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт шляхом заборони відчуження на:

- 2/3 частки житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право спільної часткової власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №2497, посвідченого Варвинською районною державною нотаріальною конторою 28 жовтня 2005 року;

- земельну ділянку площею 3,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території: Мармизівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, кадастровий №7421183000:04:000:0113, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1803, виданого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу в Чернігівській області Пушкарьовою-Гезердава Н.О. 02 грудня 2019 року.

- земельну ділянку площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території: Антонівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, кадастровий №7421180400:02:000:0883, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі наказу №25-14790/14-17, виданого 21 вересня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, Варвинською районною державною адміністрацією 24 листопада 2017 року.

15 лютого 2022 року від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заявлені первісним позивачем ОСОБА_1 вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовує свою позицію тим, що жодних коштів, які вказані у розписці, ОСОБА_2 не отримувала. Розписка була написана під диктовку, під примусом та під впливом психологічного тиску на неї зі сторони ОСОБА_1 , що стало об`єктом дослідження правоохоронних органів. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 , будучи юридично необізнаною, вважала, що вказана розписка, беручи до уваги, що така нотаріально не завірена, не має юридичної сили. З цих підстав, на переконання сторони відповідача за первісним позовом, у відповідності до вимог ЦКУ, зокрема: ст. 202, 207, 234, 640, 646, 1046, 1047 ЦКУ, даний спірний договір позики не був укладений, що є підставою для визнання його недійсним, виключаючи можливість задоволення позову та стягнення боргу (а.с. 43-44 т. 1 ).

Крім того, 15 лютого 2023 року адвокат Зарічна Л.А., діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з зустрічним позовом пред`явленим до позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, відповідно до вимог якого просить суд визнати недійсним договір позики у формі розписки, укладений 25 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 34000 доларів США. Також, наполягала на розподілу судових витрат.

З метою обґрунтування вказаних вимог, сторона позивача за зустрічним позовом вказує, що з вимогами пред`явленого до неї первісного позову ОСОБА_1 про стягнення боргу остання не згодна. У зв`язку з цим, остання вимушена скористатися правом на звернення до суду з зустрічним позовом. Обґрунтовує свою позицію тим, що жодних коштів, які вказані у розписці, ОСОБА_2 не отримувала. Розписка була написана під диктовку, під примусом та під впливом психологічного тиску на неї зі сторони ОСОБА_1 , що стало об`єктом дослідження правоохоронних органів. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 , будучи юридично необізнаною, вважала, що вказана розписка, беручи до уваги, що така нотаріально не завірена, не має юридичної сили. Вказує, що ОСОБА_2 не мала волевиявлення на укладення відповідного договору позики, а написана нею розписка здійснена під впливом психологічного тиску та погрози застосувати фізичну розправу щодо членів її сім`ї, що на її переконання є законною підставою для визнання такої розписки недійсною (а.с. 49-51 т. 1).

22 лютого 2022 року ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області зустрічну позовну заяву адвоката Зарічної Л.А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, справа №731/9/22. У зв`язку з цим, підготовче судове засідання було відкладено на 25 березня 2022 року.

На підставі розпорядження голови Верховного Суду №2/0/9-22 від 08 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» заяву було передано до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.

Проте цивільна справа за позовною заявою не приймалася до провадження Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області та у вказаному суді не розглядалася.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 04 травня 2022 року №27/0/9-22 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ судів Чернігівської області» відновлено територіальну підсудність Варвинського районного суду Чернігівської області.

16 травня 2022 року заяву повернуто з Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області до Варвинського районного суду Чернігівської області для розгляду за територіальною підсудністю.

У зв`язку з цим, Варвинським районним судом Чернігівської області в межах даної цивільної справи було призначено підготовче судове засідання на 02 червня 2022 року, яке в подальшому з підстав заявленого клопотання сторони відповідача за первісним позовом, було відкладене на 20 червня 2022 року.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 червня 2022 року по справі призначено комплексну судову семантико-лінгвістичну та почеркознавчу експертизу, у зв`язку з чим провадження у справі зупинено. Додатково, під час проведення даного судового засідання, під звукозапис та відеофіксацію, у ОСОБА_2 було відібрано експериментальні зразки підпису (а.с. 88-92) та експериментальні зразки почерку (а.с. 93-97 т. 1).

02 серпня 2022 року до суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла копія рахунку №1430 від 19 липня 2022 року за проведення комплексної судової семантико-лінгвістичної та почеркознавчої експертизи та клопотання експертів про надання додаткових матеріалів, що необхідно для складання відповідного експертного висновку (а.с. 110-111 т. 1).

У зв`язку з цим, з метою вирішення клопотання експертів, 22 серпня 2022 року ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області провадження по справі було відновлено та призначено підготовче судове засідання на 09 вересня 2022 року, яке в подальшому, з підстав заявлених клопотань сторони відповідача за первісним позовом, було відкладене на 22 вересня 2022 року, 18 жовтня 2022 року та 28 жовтня 2022 року.

28 жовтня 2022 року клопотання сторони відповідача за первісним позовом було задоволено та витребувано з філії Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10024/0148 оригінали документів, які містять зразки підпису та почерку ОСОБА_2 . Крім того, відповідачем надано квитанцію про оплату послуг експерта (а.с. 147 т. 1).

15 листопада 2022 року, засобами поштового зв`язку, на виконання вищезазначеної ухвали з Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10024/0148 до суду надійшли документи, які містять зразки підпису та почерку ОСОБА_2 (а.с. 196-199 т. 1).

04 липня 2023 року до суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в межах даної цивільної справи, надійшов висновок експертів за результатами проведення комплексної судової лінгвістичної (авторознавчої) та почеркознавчої експертизи №18825/22-39/18826/18827/22-32/17397/23-36 від 27 червня 2023 року (а.с. 212-226 т. 1). У зв`язку з цим, ухвалою суду від 05 липня 2023 року відновлено провадження у цивільній справі, та призначено підготовче судове засідання на 18 серпня 2023 року.

Ухвалою від 18 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 вересня 2023 року.

15 вересня 2023 року, засобами електронного зв`язку, від представника відповідача за первісним позовом - адвоката Шестакова О.В. до суду надійшло клопотання про витребування доказів по справі (а.с. 1-2 т. 2)

За результатами чого, ухвалою суду від 15 вересня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом - адвоката ШестаковаО.В., зобов`язано Прилуцький районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надати суду для огляду в судовому засіданні Варвинському районному суду Чернігівської області оригінали документів та належним чином завірені копії документів з матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР 06 січня 2022 року за №12022270330000012 по ч. 2, 3 ст. 190 КК України. У зв`язку з цим, судове засідання було відкладено 18 жовтня 2023 року.

З підстав невиконання вказаної вище ухвали суду по справі було оголошено перерву до 23 жовтня 2023 року, яке у подальшому, з підстав неявки позивача за первісним позовом, було відкладено до 24 листопада 2023 року.

З підстав надходження від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 до суду клопотання з проханням щодо відкладення розгляду справи через незадовільний стан здоров`я ОСОБА_2 та не можливості забезпечення її особистої явки (а.с. 35), судове засідання було відкладене на 20 грудня 2023 року.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені ним первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. В частині пред`явленого до нього зустрічного позову категорично заперечив за безпідставністю.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнала, підтримала вимоги зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Зарічна Л.А. у підготовче судове засідання не з`явилася. 07 липня 2023 року засобами поштового зв`язку звернулася до суду з клопотанням про здійснення судового розгляду справи без її участі, з підстав розірвання договору про надання правової допомоги з ОСОБА_2 (а.с. 237 т. 1).

Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Шестаков О.В. у судовому засідання заявлені позивачем вимоги пред`явлені у межах первісного позову не визнав та заперечив щодо їх задоволення. При цьому наполягав на задоволенні судом заявлених ОСОБА_2 зустрічних вимог.

З`ясувавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 грудня 2021 року ОСОБА_2 було власноручно написано та підписано розписку, відповідно до якої вона отримала в борг від ОСОБА_1 34000 (тридцять чотири тисячі) доларів США, які зобов`язалася повернути 31 грудня 2021 року без відсотків. У випадку прострочення, зобов`язалася повернути вказану суму з відсотками 600 доларів США за кожну добу. Вказана розписка була засвідчена також підписом гр. ОСОБА_6 , про що міститься застереження у оригіналі документу (а.с. 86 т. 1).

За нормами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд зважає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №501/1243/20 (провадження №61-14794 св 21) та від 26 квітня 2022 року у справі №753/1349/20 (провадження № 61-14052св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі №319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16, та від 12 вересня 2019 року у справі №604/1038/16.

Факт підписання відповідачем ОСОБА_2 зазначеної розписки, хоча і оспорюється останньою, проте за результатами відповідного експертного дослідження не спростований, виходячи з наступного.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової лінгвістичної (авторознавчої) та почеркознавчої експертизи №18825/22-39/18826/18827/22-32/17397/23-36 від 27 червня 2023 року:

- рукописний текст, який починається словом «Розписка…» та закінчується словом «… ОСОБА_2 » у розписці, яка датована 25 грудня 2021 року, складено ОСОБА_2 не самостійно, а за участі іншої особи, зокрема, текст, або його фрагменти, складені під диктовку та містить ознаки, які свідчать про перебування ОСОБА_2 при виконанні тексту розписки у незвичайному психофізіологічному стані емоційної напруги;

- підпис від імені ОСОБА_2 , який розміщений зліва від рукописного запису « ОСОБА_2 та рукописний текст, який починається словом «Розписка…» та закінчується словом «… ОСОБА_7 » у розписці, яка датована 25 грудня 2021 року, виконані ОСОБА_2 ;

- будь-які діагностичні ознаки, які б свідчили про вплив на ОСОБА_2 збиваючих факторів природного характеру (до яких, зокрема, може відноситись стрес, стан емоційної напруги тощо) при виконанні підпису зліва від імені ОСОБА_2 , який розміщений зліва рукописного запису « ОСОБА_2 » та рукописного тексту, який починається словом «Розписка…» та закінчується словом «… ОСОБА_2 » у розписці, яка датована 25 грудня 2021 року, - відсутні (а.с. 212-226 т. 1).

Суд зауважує, що результати вказаного експертного дослідження сторонами по справі під сумнів не ставилися, клопотань щодо проведення відповідних експертиз повторно до суду не надходило, у зв`язку з цим, суд сприймає вказаний висновок як обґрунтований та такий, що відповідає іншим матеріалам справи, і не викликає сумніви у його правильності.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Таким чином, оцінюючи описаний вище висновок експерта, суд констатує факт неспроможності позиції сторони відповідача за первісним позовом в частині відсутності волевиявлення ОСОБА_2 на укладення відповідного договору позики.

Аналогічним чином суд критично сприймає і твердження щодо укладання відповідного договору під впливом психологічного тиску чи погрози застосувати фізичну розправу щодо членів її сім`ї, з підстав не доведеності.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем за первісним позовом, яка в тому числі є позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 таких доказів не надано, хоча в силу положень статей 12, 81 ЦПК України це є її процесуальним обов`язком.

Таким чином, беручи до уваги вище вказані обставини, судом встановлено, що з 25 грудня 2021 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, виникли договірні відносини, оскільки між ними було укладено договір позики грошей, шляхом особистого написання та підпису ОСОБА_2 відповідної боргової розписки у формі, яка не суперечить встановленим законом вимогам, з посиланням на необхідні реквізити учасників договору, на обумовлену сторонами суму із зобов`язанням повернути вказані кошти у встановлений строк, що є належним свідченням здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання бажаних коштів у борг, та є беззаперечним обґрунтуванням відсутності правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

При цьому, позиція ОСОБА_2 та його представника, в частині невідповідності дати передачі обумовлених розпискою коштів - 25 грудня 2021 року, оскільки фактична передача мала місце 20 грудня 2021 року, що на думку відповідача підтверджується протоколом допиту самого ОСОБА_1 від 13 січня 2022 року, у межах кримінального провадження №12022270330000012 (а.с. 24), та відомостями з блокноту ОСОБА_2 (а.с. 26), не спростовує самого факту їх передачі. А тому суд сприймає твердження відповідача за первісним позовом, що договір не передбачав отримання нею коштів критично.

Більше того, суд зважає що, будь-яких інших належних обґрунтувань ОСОБА_2 , вказаних у зустрічному позову, які б слугували підставами для визнання спірного Договору позики грошей недійсним, останньою не заявлено.

У зв`язку з цим, на переконання суду, вказаний правочин є правомірним, адже у розумінні ст. 204 ЦК України його недійсність прямо законом не встановлена. Докази на обґрунтування підстав для висновку щодо визнання судом даного Договору недійсним у матеріалах відсутні.

Вказані обставини є твердженням відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог пред`явлених ОСОБА_2 , а тому суд приходить до висновку, що у їх задоволенні слід відмовити.

Суд зважає, що предметом даного договору визначено грошові кошти у сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) доларів США, які надаються позикодавцем позичальнику в борг, з умовами платності, та строковості, а саме, з 25 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Згідно зі змістом ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положенням ч. 1 ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Згідно ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, ч. 2 ст. 524 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Таким чином, оскільки відповідачем за первісним позовом протилежного не доведено, суд приходить до висновку, що позивач за первісним ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, шляхом надання відповідачу ОСОБА_2 коштів у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) доларів США, що відповідно до ставки НБУ станом на момент звернення позивачем до суду 10 січня 2022 року еквівалентно - 934921,80 грн.

Суд констатує, що відповідно до умов зазначеного Договору граничний термін повернення коштів в рахунок погашення заборгованості за договором позики було встановлено 31 грудня 2021 року.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі вимог ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, у випадку якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Суд зважає, що момент розгляду даної цивільної справи відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 свої обов`язки щодо повернення коштів, які були предметом Договору позики, перед позивачем ОСОБА_1 не виконанні, оскільки будь-яких доказів, які б доводили факт повернення спірних коштів, в рахунок погашення такої заборгованості, на користь позивача до суду подано не було. У зв`язку з цим, суд констатує, що доказів своєчасного повернення боргу в повному обсязі відповідач до суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом було допущено порушення умов Договору, у виді несвоєчасного повернення позикодавцю встановлених договором коштів, що стало підставою для нарахування відповідної заборгованості у виді суми боргу у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) доларів США, що відповідно до ставки НБУ станом на момент звернення позивачем до суду 10 січня 2022 року еквівалентно - 934921,80 грн.

Відомості щодо розрахунку такої заборгованості відображені у змісті позовної заяви та за розрахунками суду сприймається, як математично обґрунтовані, тим паче, стороною відповідача заперечень щодо такого не заявлено.

Суд зважає, що пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід в мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Разом з тим, зважаючи на первісні вимоги позивача, які у подальшому не змінювалися та заявлені щодо стягнення коштів у сумі визначеній у гривневій валюті - 934921,80 грн, що відповідно до ставки НБУ станом на момент звернення позивачем до суду 10 січня 2022 року еквівалентно - 34000 доларів США, та принцип диспозитивності процесу, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимоги у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом сплачений ним судовий збір за звернення з вказаним позовом у сумі 9349, 30 грн (а.с. 1, 2) та за звернення з заявою про забезпечення позову у сумі 496, 20 грн (а.с. 20), а всього 9845, 50 грн.

При цьому, з підстав відмови у задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 , у розумінні ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються також на неї.

З урахуванням того, що на підставі ухвали Варвинського районного суду Чернігівської області 26 січня 2022 року, у межах даної цивільної справі,, задоволено клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт, шляхом заборони відчуження на належне відповідачу за первісним позовом нерухоме майно, то суд роз`яснює, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 158, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Первісну позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором позики від 25 грудня 2021 року у видісуми боргу у розмірі 934921 (дев`ятсот тридцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять одну) гривню 80 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9845 (дев`ять тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень 50 копійок.

Вжитий ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2022 року захід забезпечення позову у виді заборони відчуження на: 2/3 частки житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право спільної часткової власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №2497, посвідченого Варвинською районною державною нотаріальною конторою 28 жовтня 2005 року; земельну ділянку площею 3,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території: Мармизівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, кадастровий №7421183000:04:000:0113, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1803, виданого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу в Чернігівській області Пушкарьовою-Гезердава Н.О. 02 грудня 2019 року; земельну ділянку площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території: Антонівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, кадастровий №7421180400:02:000:0883, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі наказу №25-14790/14-17, виданого 21 вересня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, Варвинською районною державною адміністрацією 24 листопада 2017 року; продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічної позовної заяви адвоката Зарічної Лариси Анатоліївни, поданим в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання договору позики недійсним, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2023 року.

Суддя А.І.Савенко