Рішення

від 22.12.2023 по справі 160/27061/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 рокуСправа №160/27061/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» до Київської митниці про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

17.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці по відмову оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновків та інші передбачені законодавством документи щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів, оформлене листом №7.8-2/7.8-15-01/13/18008 від 05.10.2023;

- зобов`язати Київську митницю оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновки та інші передбачені законодавством документи про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХОСНАСТКА" на поточний рахунок платника податку в установі банку відповідно до заяви № 220 від 18.09.2023 року суми митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 282 897,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Київської митниці з листом від 18.09.2023 вих. № 220 про повернення надміру сплачених коштів у вигляді ПДВ при митному оформленні товарів за період з 05.04.2022 по 30.04.2022. Однак Київська митниця листом від 05.10.2023 № 7.8-2/7.8-15-01/13/18008 відмовила позивачу у поверненні заявлених у листі грошових коштів, оскільки митне оформлення товарів за вищевказаними митними деклараціями здійснено відповідно до поданих до митного оформлення документів. Після виконання всіх митних формальностей, товари за вказаними митними деклараціями випущено у вільний обіг. Нараховані за вищевказаними митними деклараціями митні платежі перераховані до Державного бюджету України у визначені терміни. Враховуючи вищевикладене, у Київської митниці відсутні підстави щодо повернення митних платежів з Державного бюджету України за митними деклараціями від 08.04.2022 № UА 100290/2022/209547, № UА 100290/2022/209542. Однак позивач з такими доводами не погоджується, та зазначає, що ним дотримано всі вимоги щодо звернення з листом задля повернення помилково сплаченого ПДВ. Як вважає позивач, така бездіяльність відповідача є протиправною, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 13.11.2023, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

03.11.2023 від відповідача суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та заначив, що відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Частиною восьмою статті 264 Митного кодексу України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Статтею 295 Митного кодексу України визначено, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи. Так, відомості щодо задекларованих за вказаними митними деклараціями товарів заявлено до митного оформлення декларантом ТОВ «Спецтехоснастка». Дані щодо митних платежів товарів самостійно визначено та заявлено декларантом. Отже, оскільки митні платежі заявляються декларантом у митній декларації самостійно, відповідальним за подання недостовірних даних щодо митних платежів та внесення їх у митну декларацію (документу, що засвідчує факти, які мають юридичне значення) та декларацію митної вартості є декларант.

Звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, запроваджене Законом № 2142-IX, діяло в період з 01.04.2022 по 30.06.2022. Тобто, на момент подання заяви про повернення коштів позивачем строк дії пільгового режиму минув і в силу вимог ст. 292 МК України та п.30.2 ст. 30 Податкового кодексу повернення таких коштів є незаконним. Щодо позовної вимоги ТОВ «Спецтехоснастка» про зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачу належних сум коштів з відповідного бюджету та надати його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів додатково повідомляємо, що митниця заперечує проти вказаної вимоги та вважає її передчасною.

07.11.2023 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив проти позову. Позивач вказує, що станом на дату подання митних декларацій, позивач мав обов`язок сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту. Однак в цей період він був звільнений від сплати цих митних платежів, а отже сплачені суми ПІДВ були сплачені ним помилково та мають бути повернуті, у зв`язку із чим наполягає на задоволенні позовних вимог.

10.11.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник заперечує проти доводів позивача викладених у відповіді на відзив, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.11.2023 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій представник просить вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 гри. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 109 748,10 грн, понесені ТОВ «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» у зв`язку з розглядом справи, за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.04.2022 по 30.04.2022 позивачем подано до митного оформлення товар в митному режимі імпорту на підставі наступних митних декларацій:

1)від 08.04.2022 ВМД UA 110020/2022/209542 на суму ПДВ 272 072,51 грн;

2)від 08.04.2022 ВМД UA 110020/2022/209547 на суму ПДВ 10 825,45 грн;

Всього позивачем подано Київській митниці 2 ВМД на загальну суму ПДВ 282897,96 грн.

У травні 2022 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з включення Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехоснастка до реєстру платників єдиного податку за ставкою 2% та повернення Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехоснастка на загальну систему оподаткування з 04.04.2022 та визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з призупинення реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехоснастка (код 13429839) та зобов`язання поновити реєстрацію платником податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю Спецтехоснастка з 05.04.2022.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04.08.2022 у справі №160/6800/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 року, у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехоснастка" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Разом з тим, під час розгляду справи №160/6800/22, судом було встановлено, що дії податкового органу щодо реєстрації позивача (ТОВ "Спецтехоснастка") платником єдиного податку з 01.04.2022 та реєстрації на загальній системі оподаткування з 01.05.2022 є такими, що відповідають чинному законодавству.

Отже, обставини щодо перебування позивача з 01.04.2022 на спрощеній системі оподаткування зі ставкою податку 2%, а з 01.05.2022 - на загальній системі оподаткування встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, та згідно приписів ч.4 ст. 78 КАС України є такими, що не потребують доказування.

18.09.2023 позивач звернувся до Київської митниці із заявою №220, в якій просив про повернути надміру сплаченого податку на додану вартість в сумі 282 897,96 грн. на підставі митних декларацій від 08.04.2022 UA00290/2022/209542 та UA00290/2022/209547.

Проте, Київська митниця листом «Про повернення сум митних платежів» за №7.8-2/7.8-15-01/13/18008 від 05.10.2023 повідомила, що у Київської митниці відсутні підстави щодо повернення митних платежів з Державного бюджету України за митними деклараціями від 08.04.2022 UA00290/2022/209542 та UA00290/2022/209547.

Не погодившись із відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правила якого застосовуються до відносин, пов`язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов`язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статись помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб`єктів правовідносин, діяльність яких пов`язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, статтею 301 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Згідно з ч. 1-3 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формуваннями реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім поверненні надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річною оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових, зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника додатків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно із п. 1 Розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (надалі також - Порядок № 643) повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до п. 3-5, 8 Розділу ІІІ Порядку № 643, у заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

4) напрям(и) перерахування суми коштів:

а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на депозитний рахунок 3734;

на депозитний рахунок 3734 іншої митниці;

на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Після реєстрації в митниці заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Митний орган у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, митний орган зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому митний орган наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Відповідно до пп.23 ч.1 ст.4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 Митного кодексу України).

За правилами ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до п.6 ч.8 ст.257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.270 Митного кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що установлення i скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом (ч.2 ст.270 Митного кодексу України). Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктами 30.1., 30.3 ст. 30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Згідно п.30.2 цієї статті - підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Згідно приписів ч.1 ст.281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

24 березня 2022 року прийнятий Закон України № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», який набрав чинності з дня його опублікування (05.04.2022) і яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України внесені зміни до Податкового кодексу України та Митного кодексу України, якими передбачено пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення товарів на митну територію України і ввізним митом товарів.

Так, Податковий кодекс України доповнено підпунктом 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», за змістом якого, тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб`єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

В Митному кодексі України розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-11, згідно якому тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: пп.1) звільняються від оподаткування ввізним митом: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу "живого" бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Звільнення від оподаткування ввізним митом, передбачене цим підпунктом, не поширюється на товари, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Виходячи із змісту вказаних норм, положення підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в редакції Закону № 2142-ІХ від 24.03.2022, а також п.9-11 розділу XXI МК України повинні застосовуватися з 01.04.2022, оскільки про це є пряма вказівка в цих нормах.

В подальшому абз.1-4 пп.1 п.9-11 розділу XXI МК України та пп.69.23 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України виключені на підставі Закону № 2325-IX від 21.06.2022, який набрав чинності 01.07.2022.

Таким чином, звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, запроваджене Законом № 2142-IX, діяло в період з 01.04.2022 по 30.06.2022.

Перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зокрема, має перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому законодавством порядку звернувся до митниці з відповідною заявою про повернення надмірно сплачених коштів, до яких додав повний пакет документів, визначений Порядком № 643.

Таким чином, позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв`язку з чим у митниці виник обов`язок скласти відповідний висновок з направленням його до органу Держказначейства для виконання.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 14.05.2019р. у справі №810/1941/16, адміністративне провадження №К/9901/13902/18.

Однак, митним органом за результатами отриманої заяви позивача не було вжито заходів та вчинено дій, визначених Порядком № 643, як то проведення перевірки, встановлення факту наявності/відсутності надмірної сплати податку, встановлення факту оформлення заяви за встановленими порядком і формою або з порушенням, тобто митницею не виконано процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на неї зазначеним вище Порядком, а тому наявні підстави для зобов`язання останньої їх вчинити.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не використав податкову пільгу протягом строку дії пільги, а тому не має права на її використання поза періодом її дії.

Відповідно до п. 30.1-30.4 ст. 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Як вже зазначалось, Розділом ІІІ Порядку №643 передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Здійснюючи митне оформлення товару протягом квітня 2022 року, позивач, як платник податків на загальній системі оподаткування, сплатив митні платежі (ПДВ) у повному обсязі. До лютого 2023 року було спірним питання щодо перебування позивача на спрощеній чи загальній системах оподаткування, тому до набуття чинності рішенням у справі № 160/6800/22 позивач був позбавлений можливості скористатись законодавчо встановленою пільгою.

Посилання відповідача на Порядок внесення змін до митної декларації визначено Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки він регулює зовсім інші питання митних правовідносин. У своїй заяві до митниці позивач не просив внести зміни до митних декларацій, просив повернути йому надміру/помилково сплачені суми митних платежів.

Отже, з огляду на обставини справи, позивач, який, як встановлено судом у справі №160/6800/22, у квітні 2022 року перебував на спрощеній системі оподаткування за наявності законодавчо встановленої пільги помилково сплатив митні платежі у вигляді ПДВ за митне оформлення товару у квітні 2022 року та вчасно звернувся до відповідача з відповідною заявою.

Тому доводи відповідача щодо відсутності у позивача права скористатись пільгою поза межами її строку дії, в даному випадку, є недоречними.

Щодо твердження, що сплачені митні платежі не є ані надміру сплаченими, ані помилково сплаченими, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.182 ПКУ, помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань, та у випадках, передбачених статтею 35-1 цього Кодексу (14.1.1.82).

Тобто, для класифікації грошових зобов`язань як помилково сплачених, треба встановити факт, що платник цих зобов`язань фактично не був їх платником.

З листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №44627/6/04-36-04-03-10 від 02.09.2022р., вбачається, що на момент проведення операцій (квітень 2022) з митного оформлення у ТОВ «Спецтсхоснастка» була зупинена реєстрація платника ПДВ, а отже загальна сума податку, сплаченого платником при введенні товарів на митну територію України не впливає на суму реєстраційного ліміту. У вказаному листі ДПС повідомляється, що операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом Кодексу (2%) вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком па додану вартість. Таким чином, податковим органом зазначено, що ТОВ «Спецтехоснастка» не було платником ПДВ за операціями по імпорту товарів у квітні 2022 року, а отже сплачені суми ПДВ в такому разі є помилково сплаченими та можуть бути повернути за заявою платника, відповідно до Порядку № 643

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього вищезазначеними нормами законодавства, зокрема Порядком № 643, безпідставно проігнорувавши обов`язок у підготовці відповідного висновку з метою повернення позивачу надмірно сплачених платежів, а відтак вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності підлягають задоволенню.

Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Київську митницю прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.01.2020р. у справі №815/4804/16, адміністративне провадження №К/9901/44393/18; від 28.02.2019р. у справі №826/4987/16, адміністративне провадження №К/9901/32284/18.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно дост. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №25828 від 11.10.2023 на суму 2684,00 грн.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноваженьКиївської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00 грн.

Стосовно розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 109 748,10 грн суд зазначає наступне.

За змістом положень частин 2 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз викладених норм свідчить, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, представником позивача надано: договір про надання правової допомоги №105 від 15.05.2023, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №105 від 15.05.2023, платіжну інструкцію №258448 від 11.10.2023.

Відповідно до умов договору №105 від 15.05.2023 Адвокатське об`єднання «Офіс персонального обслуговування Адвокатської фірми «Династія» (Адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів ТОВ «Спецтехоснастка» (клієнта) та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до пункту 2 договору, Адвокатське об`єднання зобов`язується протягом строку дії цього договору надавати Клієнту правову допомогу, а саме:

a). представництво інтересів Клієнта, включаючи, але не обмежуючись, перед підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності, перед правоохоронними органами, у судах будь-яких рівнів та спеціалізації, органами та особами, що здійснюють примусове виконання рішень, нотаріусами тощо з усіх правових питань, пов`язаних із діяльністю Клієнта або його посадових (службових) осіб;

б) надання усних та/або письмових юридичних консультацій з правових питань, які пов`язані з проектом Клієнта;

в) надання інших видів правової допомоги щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу проекту Клієнта, складення заяв, скарг, адвокатських запитів та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів, клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

г) Партнери та/або адвокати Адвокатського об`єднання, (виступаючи як Захисники), здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів Клієнта (його співробітників), у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України.

д) надання інших видів правової допомоги, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 4 цього договору, клієнт оплачує адвокатському об`єднанню правову допомогу у розмірі узгодженому сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Згідно п.1 Додаткової угоди №2 від 09.10.2023 до договору, на виконання умов Договору, сторони погодили надання Адвокатським об`єднанням Клієнту правової допомоги з питання оскарження відмови Дніпровської митниці ДМС України у поверненні надмірно сплачених сум митних платежів при імпорті товарів за митними деклараціями від 08.04.2022р., оформленої листом №7.8-2/7.8-15-01/13/18008 від 05.10.2023.

Відповідно п.2 цієї угоди обсяг правової допомоги, що буде надано Адвокатський об`єднанням Клієнту включає:

а. Аналіз документів, що стосується предмету правової допомоги.

b. Розробка правової позиції.

c. Консультації Клієнта.

d. Підготовка позовної заяви з додатками та подання її до суду.

е. Представництво інтересів клієнта під час розгляду позову в суді першої інстанції.

f. Інші дії, необхідні для захисту прав Клієнта.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги відповідно до умов Договору та п.1, 2 Угоди становить 109748,10 грн (сто дев`ять тисяч сімсот сорок вісім гривень 10 копійок).

Згідно платіжної інструкції від 11.10.2023 №258448, ТОВ «Спецтехоснастка» сплатило на користь Адвокатського об`єднання «Династія» 109748,10 грн, призначення платежу: «оплата рах. №32 від 09.10.2023 правова допомога (юридичні послуги) згідно з дог. №105 від 15.05.2023. без ПДВ».

У Практичній рекомендації Вимоги щодо справедливої сатисфакції, яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями19,20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 109748,10 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/27061/23 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребували значної витрати часу.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності. Вказана сума у розмірі 5000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 4ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10,11, 12, 47,72-77,94, 122, 132,139,193,241-246, 250,251,257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХОСНАСТКА" (51921, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул. Васильєвська, буд. 122, код ЄДРПОУ 13429839) до Київської митниці (03124, м.Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці по відмову оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновків та інші передбачені законодавством документи щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів, оформлене листом №7.8-2/7.8-15-01/13/18008 від 05.10.2023.

Зобов`язати Київську митницю сформувати та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХОСНАСТКА" з державного бюджету на поточний рахунок платника податку в установі банку відповідно до заяви № 220 від 18.09.2023 року суми митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 282 897,96 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХОСНАСТКА" (51921, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул. Васильєвська, буд. 122, код ЄДРПОУ 13429839) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м.Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А, код ЄДРПОУ 43997555) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00грн ( дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. ( п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець