Постанова

від 21.03.2024 по справі 160/27061/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/27061/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Київської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року (суддя Сліпець Н.Є.) по справі №160/27061/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехоснастка» до Київської митниці про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Спецтехоснастка» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці по відмову оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновків та інші передбачені законодавством документи щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів, оформлене листом №7.8-2/7.8-15-01/13/18008 від 05.10.2023;

- зобов`язати Київську митницю оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновки та інші передбачені законодавством документи про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХОСНАСТКА" на поточний рахунок платника податку в установі банку відповідно до заяви № 220 від 18.09.2023 року суми митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 282 897,96 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ним помилково були сплачені митні платежі в період дії положень Митного кодексу України, якими були звільненні від митних платежів операції з ввезення товарів на митну територію України. З цих підстав позивач звертався до відповідача із заявою про повернення помилкового сплачених митних платежів, але в цьому було відмовлено з посиланням на відсутність правових підстав, оскільки митне оформлення товарів здійснювалося на підставі декларацій, які подані позивачем та в яких він самостійно визначив розмір митних платежів, які підлягали сплаті до бюджету.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.04.2022 по 30.06.2022 операції з ввезення товарів на митну територію України були звільненні від сплати ввізного мита та податку на додану вартість. Встановивши те, що позивачем митні платежі, які він просив повернути як помилкового сплачені у спірному випадку, сплачені у вказаний період, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх повернення позивачу. Також, судом встановлено те, що позивачем подано заяву про

повернення надміру/помилково сплачених платежів у строки та формі, які визначено Порядком №643.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на таке. Так, за позицією відповідача, позивач міг скористатися своїм право на повернення надміру/помилково сплачених митних платежів у період дії податкової пільги, тобто в період з 01.04.2022 по 30.06.2022. Таку позицію відповідач обгрунтовує посиланням на положення ст.30 Податкового кодексу України, якою визначено поняття «податкової пільги» та умови її використання. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що митне оформлення товарів здійснювалося на підставі декларацій, які подані позивачем та в яких він самостійно визначив розмір митних платежів, які підлягали сплаті до бюджету. При цьому, як зазначає відповідач, позивач не вносив змін до митних декларацій, що, за позицією відповідача, унеможливлює повернення коштів, сплачених до бюджету.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що у період з 01.04.2022 по 30.04.2022 позивачем подано до митного оформлення товар в митному режимі імпорту на підставі наступних митних декларацій:

1) від 08.04.2022 ВМД UA 110020/2022/209542 на суму ПДВ 272 072,51 грн;

2) від 08.04.2022 ВМД UA 110020/2022/209547 на суму ПДВ 10 825,45 грн;

Всього позивачем подано Київській митниці 2 ВМД на загальну суму ПДВ 282 897,96 грн.

18.09.2023 позивач звернувся до Київської митниці із заявою №220, в якій просив про повернути надміру сплаченого податку на додану вартість в сумі 282 897,96 грн. на підставі митних декларацій від 08.04.2022 UA00290/2022/209542 та UA00290/2022/209547.

Проте, Київська митниця листом Про повернення сум митних платежів за №7.8-2/7.8-15-01/13/18008 від 05.10.2023 повідомила, що у Київської митниці відсутні підстави для повернення митних платежів з Державного бюджету України за митними деклараціями від 08.04.2022 UA00290/2022/209542 та UA00290/2022/209547.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

24 березня 2022 року прийнятий Закон України № 2142-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану, який набрав чинності з дня його опублікування (05.04.2022) і яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України внесені зміни до Податкового кодексу України та Митного кодексу України, якими передбачено пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення товарів на митну територію України і ввізним митом товарів.

Так, Податковий кодекс України доповнено підпунктом 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення, за змістом якого, тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб`єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

В Митному кодексі України розділ XXI Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-11, згідно якому тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану, але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: пп.1) звільняються від оподаткування ввізним митом: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу "живого" бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Звільнення від оподаткування ввізним митом, передбачене цим підпунктом, не поширюється на товари, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Із змісту вказаних норм, положення підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в редакції Закону № 2142-ІХ від 24.03.2022, а також п.9-11 розділу XXI МК України, вбачається, ці норми застосовуються з 01.04.2022.

В подальшому абз.1-4 пп.1 п.9-11 розділу XXI МК України та пп.69.23 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України виключені на підставі Закону № 2325-IX від 21.06.2022, який набрав чинності 01.07.2022.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, запроваджене Законом № 2142-IX, діяло в період з 01.04.2022 по 30.06.2022.

З висновками суду першої інстанції щодо періоду дії норм права, якими були звільненні від сплати митних платежів операції з ввезення товарів на митну територію України, відповідач погоджується, що вбачається з його апеляційної скарги.

Не заперечується відповідачем і те, що спірні суми ПДВ, які заявлені позивачем до повернення, сплачені останнім в період дії вказаних норм права.

Натомість, позиція відповідача полягає в неможливості повернення цих сум через сплив строку, в який такі суми могли бути заявлені позивачем до повернення з бюджету.

Обгрунтовуючи таку позицію, відповідач посилається на те, що суми помилково або надміру сплачених митних платежів могли бути повернуті виключно у межах строку (періоду), в якому діяла податкова пільга, тобто, у спірному випадку, в період з 01.04.2022 по 30.06.2022.

З цього приводу відповідач посилається на положення ст.30 Податкового кодексу України згідно з якими (п.30.1-30.4 ст.30 ПК України):

податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Отже, вказаними нормами права, на які посилається відповідач, визначено поняття «податкової пільги», порядок їх надання та порядок використання.

Але, вказаною нормою права не визначено строків звернення із заявою про повернення надміру або помилково сплачених до бюджету коштів, не встановлено і того, що таку заяву може бути подано виключно в період дії податкової пільги. Тому посилання відповідача на положення ст.30 ПК України суд апеляційної інстанції вважає безпідставним. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що використання податкової пільги та повернення надміру/помилково сплачених коштів до бюджету жодним чином не співвідносяться як за своїм змістом так і за порядком реалізації.

Процедура реалізації права на повернення надміру/помилково сплачених коштів до бюджету визначена Порядком повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643

Згідно із п. 1 Розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У спірному випадку позивачем подано заяву у визначеній Порядком №643 формі та у встановлені строки.

Таким чином, аргументи відповідача про неможливість повернення помилково сплачених сум, з огляду на те, що такі суми могли бути повернуті виключно у межах строку (періоду), в якому діяла податкова пільга, тобто, у спірному випадку, в період з 01.04.2022 по 30.06.2022, є безпідставними.

Стосовно позиції відповідача про неможливість повернення помилково сплачених сум без внесення позивачем відповідних змін до митних декларацій, на підставі яких такі суми були сплачені, слід зазначити те, що законодавство не визначає того, що виникнення права на повернення помилково сплачених сум виникає виключно за умови подання відповідної звітності, якою коригуються раніш визначені у такій звітності суми, що були фактично сплачені до бюджету. Таке право виникає у випадку встановлення самого факту помилкової сплати платежів, що і мало місце у спірному випадку.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи з якими відповідач пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року по справі №160/27061/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 21.03.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк