Рішення

від 22.12.2023 по справі 280/8711/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року Справа № 280/8711/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді БатракІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справ

за позовом ОСОБА_1

до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі Новоолександрівська сільрада, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до трудової книжки позивача записів №31, 32, 33, 34, 35 грубо порушуючи Конституцію України та Закон України «Про самоврядування»;

зобов`язати відповідача на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 по справі №280/5469/18, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі №808/1944/18, рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/4101/19 від 07.07.2020 винести наказ (розпорядження) про поновлення позивача на посаді затверджене сесією Новоолександрівської сільської ради та внести до трудової книжки позивача відповідні записи згідно з Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджений сесією сільської ради;

поновлений на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017, підстава Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі №808/1944/18;

поновлений на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017, підстава рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 по справі №280/5469/18;

поновлений на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 12.07.2019, підстава рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 по справі №280/4101/19;

стягнути з відповідача на користь позивача завдану йому моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.10.2022 ним було отримано поштою рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 20.10.2022 №17, яким повідомлено про необхідність надання трудової книжки для внесення відповідних записів на підставі цього рішення, між тим, вважаючи зазначене рішення незаконним, бо прийняття таких рішень не належить до повноважень виконавчого комітету, позивач направив відповідачу заперечення щодо зазначеного рішення. Вказує, що до його трудової книжки відповідачем, як правонаступником ліквідованої шляхом приєднання юридичної особи, повинні бути внесені три записи про поновлення і один про звільнення, але у законний спосіб, підстава повинна бути зазначена наказ (розпорядження), затверджене рішенням сесії, а не виконавчого комітету, і не заднім числом. Окрім того, на думку позивача, рішення про його звільнення з 29.12.2020 не могло бути прийняте 20.10.2022 виконавчим комітетом, у силу відсутності повноважень, рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 20.10.2022 № 17, як акт виконавчого органу ради, не відповідає Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, бо прийняте не у межах повноважень виконавчого комітету. Пояснює, що неодноразово звертався до відповідача з проханнями виконати судові рішення про поновлення на посаді у спосіб, який неодноразово зазначався Третім апеляційним адміністративним, зокрема постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 по справі №280/8980/20, однак відповідач виконав рішення суду про поновлення не у зазначений спосіб, аналогічно, рішення про звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України та записи до трудової книжки не можна визнати законними. Внесення незаконних записів до трудової книжки у наступному може бути перешкодою для призначення пенсії.

Ухвалою судді від 23.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 16.11.2023 надав до суду відзив (вх. №51118), в якому зауважує, що рішення судів про поновлення на посаді ним виконано рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 20.10.2022 №17, вказане рішення не оскаржено, позивачем визнано і виконано в частині отримання грошових коштів та надання трудової книжки для внесення запису, ОСОБА_1 поновлено. Стверджує, що повноваження органів місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», жодна з статей, які регулюють повноваження Ради не містять права чи обов`язку приймати рішення про призначення чи поновлення на посаді голови ради. В той же час, згідно з ст. 40, ч.1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет є єдиним органом, компетенція якого може бути розширена іншим нормативним актом. Щодо звільнення пояснює, що ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на посаді, в зв`язку з ліквідацією Григорівської сільської ради, як юридичної особи поновити ОСОБА_1 на посаді Григорівського сільською голови неможливо, а тому позивача звільнено за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, як того вимагає закон. Відповідно до вказаної норми закону і внесено запис до трудової книжки. Щодо змісту записів у трудову книжку зазначає, що запис про поновлення на роботі здійснено у повній відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України. В графі 4 вказано документ, на підставі якого було поновлено, та який не оскаржено та відповідно не скасовано. Крім того, відповідач вважає, що формулювання записів, на яких наполягає позивач, тотожні внесеним записам, з огляду на що незрозуміло, яким чином такі записи порушують його права, адже фактично позивач, не вимагаючи визнання незаконними записів вимагає внесення аналогічних записів, що є недопустимим та протирічить принципу правової визначеності. Щодо компенсації моральної шкоди вказує, що не надано жодного обґрунтування та не наведено, в чому саме полягає завдана шкода. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У свою чергу, позивач направив до суду відповідь на відзив (вх. №53062 від 29.11.2023), у якій додатково наголошує, що відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно 8 порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Підкреслює, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Наказ (розпорядження) відповідач не видавав, рішення сесії про передачу зазначених повноважень виконавчому комітету не приймалося. Вважає також, що його повноваження сільського голови припинилися саме 18.07.2019 на підставі ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підстава внесення запису до трудової книжки рішення №07 від 18.07.2019 першої сесії сьомого скликання Новоолександрівської сіль ради та п. 2 ст. 36 КЗпП України, а не на підставі ч. 1 ст.40 КЗпП з посади сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 29.12.2020 у зв`язку з ліквідацією, підстава рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 № 17. Виходячи з викладеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням першої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від №1 від 09.11.2015, відповідно до п.1 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Протоколу про результати голосування в одномандатному виборчому окрузі по виборах сільського голови від 25.11.2015, вирішено вважати обраним Григорівським сільським головою ОСОБА_1

20.12.2017 на шістнадцятій сесії Григорівської сільської ради прийнято рішення №01 "Про дострокове припинення повноважень голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_1 ", яким достроково (з 20.12.2017) припинено повноваження голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_1 , виконання обов`язків голови Григорівської сільської ради покладено на секретаря Григорівської сільської ради ОСОБА_2 .

На підставі вказаного рішення 11.01.2018 до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 27.03.1984 внесений запис №31 про звільнення з посади голови Григорівської сільської ради в зв`язку з достроковим припиненням повноважень з 20.12.2017, ст. 26, абз. 1 ч. 2 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

26.12.2017 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Тетяною Іванівною внесено зміни до відомостей про юридичну особу - Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області (код за ЄДРПОУ 25218533), що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: змінено керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , шляхом вчинення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2017 за № 10851070009000427.

Питання правомірності означених рішень Григорівської сільської ради було предметом судового розгляду у адміністративній справі № 808/241/18.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №808/241/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема,: визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області №01 від 20.12.2017 «Про дострокове припинення повноважень голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1 »; скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2017 за №10851070009000427.

Крім того, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі №808/1944/18 за позовом ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання дій протиправними та поновлення на посаді вирішено поновити позивача на посаді голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017.

10.12.2018 проведено 34-ту позачергову сесію Григорівської сільської ради, на якій прийнято рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1 (№1), про дострокове припинення повноважень секретаря ради ОСОБА_2 (№2), про обрання секретарем сільської ради ОСОБА_3 та покладання на неї обов`язків Григорівського сільського голови (№ 3).

19.12.2018 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергеєвой Тетяною Іванівною внесено зміни до відомостей про юридичну особу Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: змінено керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_3 , шляхом вчинення реєстраційної дії в ЄДР від 19.12.2018 за №10851070016000427.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_4 про визнання протиправними рішень, скасування реєстраційної дії та поновлення на посаді.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 №280/5469/18 позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 10.12.2018 за №1 «Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови ОСОБА_1 ».

скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2018 за №10851070016000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Тетяною Іванівною.

поновлено позивача на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2018.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №280/5469/18 апеляційну скаргу Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області залишено без задоволення; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 у справі № 280/5469/18 залишено без змін.

Проте, рішенням Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 18.06.2019 №12 «Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови ОСОБА_1 » достроково з 18.06.2019 припинені повноваження позивача як сільського голови; виконання обов`язків голови Григорівської сільської ради покладено на секретаря Григорівської сільської ради ОСОБА_3

12.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №10851070018000427 внесений запис про зміну керівника юридичної особи - Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач знов звернувся до суду із позовом про їх скасування та поновлення на посаді.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 №280/4101/19, яке набрало законної сили 08.08.2020, позовні вимоги задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 18.06.2019 № 12 «Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови ОСОБА_1 »;

скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.07.2019 № 10851070018000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_5 ;

поновлено позивача на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 12 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 29.08.2022 по справі №280/4101/19, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2020, вирішено допустити заміну боржника у виконавчому листі №280/4101/19 Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області її правонаступником Новоолександрівською сільрадою.

Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 20.10.2022 №17 було вирішено:

1.Поновити ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 12 липня 2019 року.

2.Вважати звільненим ОСОБА_1 за ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з посади сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 29 грудня 2020 року в зв`язку з ліквідацією.

3.Виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення па посаді з 11.05.2022 по 20.10.2022 у розмірі 50392,72 грн.

4.Повідомити ОСОБА_1 про необхідність надання трудової книжки для внесення відповідних записів - поштою. Направити копію цього рішення до відома.

28.09.2023 відповідачем було внесено наступні записи до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 27.03.1984:

№32 «Запис за №31 від 11.01.2018 є недійсним, поновлений на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Постановою Третього ААС від 05.11.2019 з 20.12.2017», підстава рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 №17;

№33 «Поновлений на посаді рішенням ЗОАС №280/5469 /18 від 28.03.2019 з 20.12.2018», підстава рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 №17;

№34 «Поновлений на посаді рішення ЗОАС №280/4101/19 від 07.07.2020 з 12.07.2019», підстава рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 №17;

№ 35 «Звільнений на підставі ч. 1 ст.40 КЗпП України з посади сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 29.12.2020 у зв`язку з ліквідацією», підстава рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 № 17.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до трудової книжки позивача записів №31, 32, 33, 34, 35, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 47 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, з наступними змінами, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі за текстом - Інструкція № 58).

Главою 2 вказаної Інструкції визначається порядок заповнення трудових книжок.

Так, згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення.

У відповідності до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктами 2.6, 2.8 та 2.9 Інструкції № 58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Окремо нормами Інструкції № 58 регламентовано порядок заповнення трудової книжки працівника при звільненні з роботи.

Так, пунктом 2.26 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений в зв`язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України".

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "Звільнений за власним бажанням" у зв`язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України".

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції № 58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас днем звільнення вважається останній день роботи.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти до таких ключових висновків:

по перше, усі записи до трудової книжки працівника вносяться власником або уповноваженим ним органом на підставі відповідного наказу (розпорядження) та повинні точно відповідати його тексту; крім того, записи провадяться у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства;

по друге, виправлення у трудовій книжці працівника допускаються, але тільки в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу; при цьому, за загальним правилом, виправлення виконується тим власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис; якщо ж підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, запис виконується його правонаступником;

по третє, в будь-якому випадку, виправлені відомості про роботу мають повністю відповідати оригіналу наказу (розпорядження), а в разі їх втрати або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці; при цьому виправлені відомості мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Судом встановлено, що рішенням Григорівської сільської ради №01 від 20.12.2017 достроково (з 20.12.2017) припинено повноваження голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення 11.01.2018 до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 27.03.1984 внесений запис №31 про звільнення з посади голови Григорівської сільської ради в зв`язку з достроковим припиненням повноважень з 20.12.2017, ст. 26, абз. 1 ч. 2 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підстава рішення Григорівської сільської ради №01 від 20.12.2017.

Отже, вказаний запис повністю відповідає підставі його внесення і будь-якої неправильності чи неточності в такому записі немає. Подальше скасування у судовому порядку рішення сільської ради, на підставі якого внесено спірний запис до трудової книжки позивача, на думку суду, не тягне за собою автоматичне визнання протиправними дій відповідача щодо внесення такого запису.

До того ж, за приписами пункту 2.10 Інструкції № 58 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2023 відповідачем до трудової книжки позивача було внесено наступні записи:

№32 «Запис за №31 від 11.01.2018 є недійсним, поновлений на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Постановою Третього ААС від 05.11.2019 з 20.12.2017»,

№33 «Поновлений на посаді рішенням ЗОАС №280/5469/18 від 28.03.2019 з 20.12.2018»;

№34 «Поновлений на посаді рішення ЗОАС №280/4101/19 від 07.07.2020 з 12.07.2019»;

№ 35 «Звільнений на підставі ч. 1 ст.40 КЗпП України з посади сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 29.12.2020 у зв`язку з ліквідацією».

Підставою для внесення вказаних записів відповідачем вказано рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 №17.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 № 17 «Про вирішення кадрових питань» вирішено, зокрема:

поновити ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 12 липня 2019 року;

вважати звільненим ОСОБА_1 за частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з посади сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 29 грудня 2020 року у зв`язку з ліквідацією.

Дослідивши зміст означеного рішення сільради судом встановлено, що хоч у його тексті наявні посилання на судові рішення у справах №808/1944/18, №280/5469/18, однак у резолютивній частині відсутні пункти про поновлення ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017 та з 20.12.2018 відповідно.

Разом з тим, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідних рішень про поновлення позивача на посаді відповідач не видавав та матеріали справи не містять, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що у останнього була відсутня підстава для внесення записів №32 і №33 до трудової книжки позивача.

Що стосується посилання відповідача на неможливість прийняття ним рішення про поновлення, оскільки таке рішення належить до повноважень виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради, суд зазначає наступне.

Відповідачем не заперечується, що Григорівська сільська рада Запорізького району Запорізької області у зв`язку з проведенням першої сесії Новоолександрівською сільрадою фактично припинила існування внаслідок приєднання її до останньої.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» передбачено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Отже, Новоолександрівська сільрада набула усі права та обов`язки Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, у тому числі щодо забезпечення поновлення порушеного права позивача у обраний ним спосіб, правомірність якого була підтверджена судовими рішеннями.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до трудової книжки позивача записів №32, 33 та зобов`язання відповідача внести зміни до записів №32, №33 у трудовій книжці позивача в частині формулювання підстав поновлення його на посаді.

Стосовно підстав внесення записів №34, №35 до трудової книжки позивача судом встановлено, що вказані записи повністю відповідають підставі їх внесення (рішення від 22.10.2022 №17) і будь-якої неправильності чи неточності в таких записах немає. Відповідно, відсутні підстави для внесення відповідачем виправлень до таких записів.

Суд наголошує, що рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 № 17 у встановленому законом порядку позивачем не оскаржене, не визнане судом протиправним та не скасоване.

За таких обставин суд відхиляє усі посилання позивача на протиправність вказаного рішення виконавчого комітету, оскільки визнання його правомірності не охоплюється змістом спірних правовідносин та не предметом дослідження у цій справі.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача на виконання судових рішень винести наказ (розпорядження) про поновлення позивача на посаді затверджене сесією Новоолександрівської сільської ради та внести до трудової книжки позивача відповідні записи суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, приписами частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Приписами статті 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вищенаведені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає, що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини 5 статті 383 КАС України, відповідно до якої розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Таким чином, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 580/3376/20.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, зокрема вчинених у ході виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 по справі №280/5469/18, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі №808/1944/18, рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/4101/19 від 07.07.2020, які набрали законної сили.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зобов`язання вчинити дії, на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в цій частині та наявність підстав для відмови в їх задоволенні.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000, 00 грн., суд зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи моральну шкоду, завдану відповідачем, зазначив, що порушення його конституційних прав на працю отримання заробітної плати, тривале усунення від роботи, невнесення запису до трудової книжки, неможливість працевлаштуватись на іншому місці, безумовно було джерелом негативних емоцій, приводом для хвилювань протягом тривалого часу.

У відповідності до статті 23 Цивільного кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За приписами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Виходячи з аналізу норм статей 23, 1167 Цивільного кодексу України, які регулюють загальні підстави і порядок відшкодування моральної шкоди, під останньою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

Зокрема, суди повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №826/887/16 (адміністративне провадження №К/9901/12213/18).

У той же час, аналізуючи доводи позивача та з урахуванням предмету спору у даній справі, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача, які оскаржуються у межах даної справи, зокрема, у вигляді настання втрат майнового або немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, що настали у результаті незаконних дій (бездіяльності) відповідача.

Відтак, позовні вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Новоолександрівської сільради, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 27.08.2023 між позивачем та адвокатом Трачук Н.І. , що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правової допомоги, був укладений договір про надання правничої допомоги та представництво по справі.

Відповідно до Акту приймання-передачі послуг від 28.11.2023, сума наданих послуг складає 10000,00 грн., а саме: підготовка позовної заяви з додатками 4 год. - 8000,00 грн., ознайомлення з відзивом та складання відповіді на відзив - 1 год. 2000,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 3000,00 грн.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоолександрівської сільради судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70433, Запорізька обл., Запорізький район, с. Новоолександрівка, вул. Центральна, буд.60, код ЄДРПОУ 04352842) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо внесення до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27.03.1984 записів №32, 33.

Зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Запорізького району Запорізької області внести зміни до записів №32, №33 у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27.03.1984 в частині формулювання підстав поновлення його на посаді.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 536,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак