Ухвала

від 18.11.2024 по справі 280/8711/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа №280/8711/23

адміністративне провадження № К/990/41201/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №280/8711/23 за позовом ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до трудової книжки позивача записів №31, 32, 33, 34, 35 грубо порушуючи Конституцію України та Закон України «Про самоврядування»;

- зобов`язати відповідача на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року по справі №280/5469/18, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року по справі №808/1944/18, рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/4101/19 від 07 липня 2020 року винести наказ (розпорядження) про поновлення позивача на посаді затверджене сесією Новоолександрівської сільської ради та внести до трудової книжки позивача відповідні записи згідно з Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджений сесією сільської ради:

- поновити на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20 грудня 2017 року, підстава постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року по справі №808/1944/18;

- поновити на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20 грудня 2017 року, підстава рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року по справі №280/5469/18;

- поновити на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 12 липня 2019 року, підстава рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року по справі №280/4101/19;

- стягнути з відповідача на користь позивача завдану йому моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо внесення до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27 березня 1984 року записів №32, 33. Зобов`язано Новоолександрівську сільську раду Запорізького району Запорізької області внести зміни до записів №32, №33 у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27 березня 1984 року в частині формулювання підстав поновлення його на посаді. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 536,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Справу судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

28 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №280/8711/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Як вбачається з рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

У касаційній скарзі заявник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.

Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Проте, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Також Верховний Суд звертає увагу скаржника, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Верховний Суд зауважує, що результат вирішення кожної подібної справи залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різному в кожному конкретному випадку об`єму доказів. А тому вирішення однієї справи з такої категорії не буде мати визначального значення для решти випадків. У зв`язку з цим, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність такого критерію як «суспільний інтерес».

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Проте, твердження заявника про те, що справа становить виняткове значення для нього не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Суд також відхиляє доводи заявника про те, що особа позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішення, при розгляді іншої справи, оскільки касаційна скарга не містить їх належного обґрунтування.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Щодо посилання позивача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до трудової книжки позивача записів №32, 33 та зобов`язання відповідача внести зміни до записів №32, №33 у трудовій книжці позивача в частині формулювання підстав поновлення його на посаді, зазначив про відсутність підстав у відповідача для внесення відповідних записів. Суди встановили, що відповідач рішень про поновлення позивача на посаді не видавав та матеріали справи таких рішень не містять.

Стосовно підстав внесення записів №34, №35 до трудової книжки позивача, судами встановлено, що вказані записи повністю відповідають підставі їх внесення (рішення від 22 жовтня 2022 року №17) і будь-якої неправильності чи неточності в таких записах немає. Відповідно, відсутні підстави для внесення відповідачем виправлень до таких записів.

Суди наголосили, що рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 22 жовтня 2022 року № 17 у встановленому законом порядку позивачем не оскаржене, не визнане судом протиправним та не скасоване.

За таких обставин суди попередніх інстанцій відхилили усі посилання позивача на протиправність вказаного рішення виконавчого комітету, оскільки визнання його правомірності не охоплюється змістом спірних правовідносин та не є предметом дослідження у цій справі.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №280/8711/23 за позовом ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська