Постанова

від 25.09.2024 по справі 280/8711/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 280/8711/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., за участю секретаря судового засідання Беседа Г.Р., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Дерев`янко І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року в адміністративній справі №280/8711/23 (головуючий суддя першої інстанції Батрак І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до трудової книжки позивача записів №31, 32, 33, 34, 35 грубо порушуючи Конституцію України та Закон України «Про самоврядування»;

- зобов`язати відповідача на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року по справі №280/5469/18, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019р. по справі №808/1944/18, рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/4101/19 від 07.07.2020р. винести наказ (розпорядження) про поновлення позивача на посаді затверджене сесією Новоолександрівської сільської ради та внести до трудової книжки позивача відповідні записи згідно з Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджений сесією сільської ради:

- поновити на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017р., підстава постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019р. по справі №808/1944/18;

- поновити на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017р., підстава рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019р. по справі №280/5469/18;

- поновити на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 12.07.2019р., підстава рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2020р. по справі №280/4101/19;

- стягнути з відповідача на користь позивача завдану йому моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.10.2022р. позивачем було отримано поштою рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 20.10.2022 року №17, яким повідомлено про необхідність надання трудової книжки для внесення відповідних записів на підставі цього рішення, між тим, вважаючи зазначене рішення незаконним, бо прийняття таких рішень не належить до повноважень виконавчого комітету, позивач направив відповідачу заперечення щодо зазначеного рішення. Вказує, що до його трудової книжки відповідачем, як правонаступником ліквідованої шляхом приєднання юридичної особи, повинні бути внесені три записи про поновлення і один про звільнення, але у законний спосіб, підстава повинна бути зазначена наказ (розпорядження), затверджене рішенням сесії, а не виконавчого комітету, і не заднім числом.

Вважає, що рішення про його звільнення з 29.12.2020р. не могло бути прийняте 20.10.2022р. виконавчим комітетом, у силу відсутності повноважень, рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 20.10.2022р. № 17, як акт виконавчого органу ради, не відповідає Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, бо прийняте не у межах повноважень виконавчого комітету.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо внесення до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27.03.1984 року записів №32, 33.

Зобов`язано Новоолександрівську сільську раду Запорізького району Запорізької області внести зміни до записів №32, №33 у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27.03.1984 року в частині формулювання підстав поновлення його на посаді.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 536,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (а.с.68-75).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позову з підстав, зазначених в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки визнання протиправними записи №32, №33 без визнання протиправними записів №34, №35 у трудовій книжці позивача є порушенням прав останнього та позбавляє його декілька років трудового стажу.

При цьому, скаржник вважає висновки суду першої інстанції хибними щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування завданої йому моральної шкоди, оскільки складова частина обставин для відшкодування моральної (немайнової) шкоди була наявна: а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причино-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправними діянням та вини в її заподіянні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Рішенням першої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від №1 від 09.11.2015 року, відповідно до пункту 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Протоколу про результати голосування в одномандатному виборчому окрузі по виборах сільського голови від 25.11.2015 року, вирішено вважати обраним Григорівським сільським головою ОСОБА_1

20.12.2017 року на шістнадцятій сесії Григорівської сільської ради прийнято рішення №01 «Про дострокове припинення повноважень голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_1 », яким достроково (з 20.12.2017 року) припинено повноваження голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_1 , виконання обов`язків голови Григорівської сільської ради покладено на секретаря Григорівської сільської ради ОСОБА_2 .

На підставі вказаного рішення 11.01.2018 року до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 27.03.1984 року внесений запис №31 про звільнення з посади голови Григорівської сільської ради в зв`язку з достроковим припиненням повноважень з 20.12.2017 року, стаття 26, абзац 1 частини другої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

26.12.2017 року державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Тетяною Іванівною внесено зміни до відомостей про юридичну особу - Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області (код за ЄДРПОУ 25218533), що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: змінено керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , шляхом вчинення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2017 року за № 10851070009000427.

Питання правомірності означених рішень Григорівської сільської ради було предметом судового розгляду у адміністративній справі № 808/241/18.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018р. у справі №808/241/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області №01 від 20.12.2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1 »; скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2017 року за №10851070009000427.

Крім того, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі №808/1944/18 за позовом ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання дій протиправними та поновлення на посаді вирішено поновити позивача на посаді голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017р.

10.12.2018 року проведено 34-ту позачергову сесію Григорівської сільської ради, на якій прийнято рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1 (№1), про дострокове припинення повноважень секретаря ради Андреєвої С.І. (№2), про обрання секретарем сільської ради ОСОБА_3 та покладання на неї обов`язків Григорівського сільського голови (№ 3).

19.12.2018 року державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергеєвой Тетяною Іванівною внесено зміни до відомостей про юридичну особу Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: змінено керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_3 , шляхом вчинення реєстраційної дії в ЄДР від 19.12.2018 року за №10851070016000427.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергеєвої Тетяни Іванівни про визнання протиправними рішень, скасування реєстраційної дії та поновлення на посаді.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року №280/5469/18 позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 10.12.2018 року за №1 «Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови ОСОБА_1 ».

скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2018 року за №10851070016000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_4 .

поновлено позивача на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2018 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 року у справі №280/5469/18 апеляційну скаргу Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області залишено без задоволення; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року у справі № 280/5469/18 залишено без змін.

Проте, рішенням Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 18.06.2019 року №12 «Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови ОСОБА_1 » достроково з 18.06.2019р. припинені повноваження позивача як сільського голови; виконання обов`язків голови Григорівської сільської ради покладено на секретаря Григорівської сільської ради Капусту І.М.

12.07.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №10851070018000427 про зміну керівника юридичної особи - Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач знов звернувся до суду із позовом про їх скасування та поновлення на посаді.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року №280/4101/19, яке набрало законної сили 08.08.2020 року, позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 18.06.2019р. № 12 «Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови ОСОБА_1 »;

- скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.07.2019 року № 10851070018000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_5 ;

- поновлено позивача на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 12 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 29.08.2022 року по справі №280/4101/19, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2020 року, вирішено допустити заміну боржника у виконавчому листі №280/4101/19 Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області її правонаступником Новоолександрівською сільрадою.

Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 20.10.2022 року №17 було вирішено:

1. Поновити ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 12 липня 2019 року.

2. Вважати звільненим ОСОБА_1 за ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з посади сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 29 грудня 2020 року в зв`язку з ліквідацією.

3. Виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення па посаді з 11.05.2022 року по 20.10.2022 року у розмірі 50392,72 грн.

4. Повідомити ОСОБА_1 про необхідність надання трудової книжки для внесення відповідних записів - поштою. Направити копію цього рішення до відома.

28.09.2023 року відповідачем було внесено наступні записи до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 27.03.1984 року:

№32 «Запис за №31 від 11.01.2018 року є недійсним, поновлений на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Постановою Третього ААС від 05.11.2019 року з 20.12.2017 року», підстава рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 року №17;

№33 «Поновлений на посаді рішенням ЗОАС №280/5469 /18 від 28.03.2019 року з 20.12.2018 року», підстава рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 року №17;

№34 «Поновлений на посаді рішення ЗОАС №280/4101/19 від 07.07.2020 року з 12.07.2019 року», підстава рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 року №17;

№ 35 «Звільнений на підставі ч. 1 ст.40 КЗпП України з посади сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 29.12.2020 року у зв`язку з ліквідацією», підстава рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 року № 17.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до трудової книжки позивача записів №31, 32, 33, 34, 35, позивач оскаржив такі дії до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до положень статті 47 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. № 58, з наступними змінами, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі за текстом - Інструкція № 58).

Главою 2 вказаної Інструкції визначається порядок заповнення трудових книжок.

Так, згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення.

У відповідності до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктами 2.6, 2.8 та 2.9 Інструкції № 58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Окремо нормами Інструкції № 58 регламентовано порядок заповнення трудової книжки працівника при звільненні з роботи.

Так, пунктом 2.26 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений в зв`язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України".

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "Звільнений за власним бажанням" у зв`язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України".

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції № 58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас днем звільнення вважається останній день роботи.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти до таких ключових висновків:

по перше, усі записи до трудової книжки працівника вносяться власником або уповноваженим ним органом на підставі відповідного наказу (розпорядження) та повинні точно відповідати його тексту; крім того, записи провадяться у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства;

по друге, виправлення у трудовій книжці працівника допускаються, але тільки в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу; при цьому, за загальним правилом, виправлення виконується тим власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис; якщо ж підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, запис виконується його правонаступником;

по третє, в будь-якому випадку, виправлені відомості про роботу мають повністю відповідати оригіналу наказу (розпорядження), а в разі їх втрати або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці; при цьому виправлені відомості мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, рішенням Григорівської сільської ради №01 від 20.12.2017 року достроково (з 20.12.2017 року) припинено повноваження голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення 11.01.2018р. до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 27.03.1984 року внесений запис №31 про звільнення з посади голови Григорівської сільської ради в зв`язку з достроковим припиненням повноважень з 20.12.2017 року, ст. 26, абз. 1 ч. 2 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підстава рішення Григорівської сільської ради №01 від 20.12.2017 року .

Отже, вказаний запис повністю відповідає підставі його внесення і будь-якої неправильності чи неточності в такому записі немає. Подальше скасування у судовому порядку рішення сільської ради, на підставі якого внесено спірний запис до трудової книжки позивача, на думку суду, не тягне за собою автоматичне визнання протиправними дій відповідача щодо внесення такого запису.

До того ж, за приписами пункту 2.10 Інструкції № 58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2023 року відповідачем до трудової книжки позивача було внесено наступні записи:

№32 «Запис за №31 від 11.01.2018 року є недійсним, поновлений на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Постановою Третього ААС від 05.11.2019 року з 20.12.2017 року»,

№33 «Поновлений на посаді рішенням ЗОАС №280/5469/18 від 28.03.2019 року з 20.12.2018 року»;

№34 «Поновлений на посаді рішення ЗОАС №280/4101/19 від 07.07.2020 року з 12.07.2019 року»;

№ 35 «Звільнений на підставі ч. 1 ст.40 КЗпП України з посади сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 29.12.2020 року у зв`язку з ліквідацією».

Підставою для внесення вказаних записів відповідачем вказано рішення виконкому Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 року №17.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 22.10.2022 року № 17 «Про вирішення кадрових питань» вирішено, зокрема:

- поновити ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 12 липня 2019 року;

- вважати звільненим ОСОБА_1 за частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з посади сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 29 грудня 2020 року у зв`язку з ліквідацією.

Дослідивши зміст означеного рішення сільради судом встановлено, що хоч у його тексті наявні посилання на судові рішення у справах №808/1944/18, №280/5469/18, однак у резолютивній частині відсутні пункти про поновлення ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017р. та з 20.12.2018 року відповідно.

Разом з тим, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Апеляційним судом та судом першої інстанції встановлено, що рішень про поновлення позивача на посаді відповідач не видавав та матеріали справи не містять, тому у останнього була відсутня підстава для внесення записів №32 і №33 до трудової книжки позивача.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що Григорівська сільська рада Запорізького району Запорізької області у зв`язку з проведенням першої сесії Новоолександрівською сільрадою фактично припинила існування внаслідок приєднання її до останньої.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» передбачено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Отже, Новоолександрівська сільрада набула усі права та обов`язки Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, у тому числі щодо забезпечення поновлення порушеного права позивача у обраний ним спосіб, правомірність якого була підтверджена судовими рішеннями.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягали задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до трудової книжки позивача записів №32, 33 та зобов`язання відповідача внести зміни до записів №32, №33 у трудовій книжці позивача в частині формулювання підстав поновлення його на посаді.

Стосовно підстав внесення записів №34, №35 до трудової книжки позивача судом встановлено, що вказані записи повністю відповідають підставі їх внесення (рішення від 22.10.2022р. №17) і будь-якої неправильності чи неточності в таких записах немає. Відповідно, відсутні підстави для внесення відповідачем виправлень до таких записів.

Суд наголошує, що рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільради від 22.10.2022р. № 17 у встановленому законом порядку позивачем не оскаржене, не визнане судом протиправним та не скасоване.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відхилив усі посилання позивача на протиправність вказаного рішення виконавчого комітету, оскільки визнання його правомірності не охоплюється змістом спірних правовідносин та не предметом дослідження у цій справі.

Також частиною 1 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, приписами частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Враховуюче викладене, не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Приписами статті 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вищенаведені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При цьому, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Розглядаючи позовні вимоги стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає, що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини 5 статті 383 КАС України, відповідно до якої розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Таким чином, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 580/3376/20.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, зокрема вчинених у ході виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019р. по справі №280/5469/18, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019р. по справі №808/1944/18, рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/4101/19 від 07.07.2020р., які набрали законної сили.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач по вказаній справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зобов`язання вчинити дії, на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Відповідно до позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000, 00 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач бґрунтовуючи моральну шкоду, завдану відповідачем, зазначив, що порушення його конституційних прав на працю отримання заробітної плати, тривале усунення від роботи, невнесення запису до трудової книжки, неможливість працевлаштуватись на іншому місці, безумовно було джерелом негативних емоцій, приводом для хвилювань протягом тривалого часу.

У відповідності до статті 23 Цивільного кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За приписами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Виходячи з аналізу норм статей 23, 1167 Цивільного кодексу України, які регулюють загальні підстави і порядок відшкодування моральної шкоди, під останньою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

Зокрема, суди повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №826/887/16 (адміністративне провадження №К/9901/12213/18).

У той же час, аналізуючи доводи позивача та з урахуванням предмету спору у даній справі, суд дійшов правильного висновку що позивачем не доведено факту заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача, які оскаржуються у межах даної справи, зокрема, у вигляді настання втрат майнового або немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, що настали у результаті незаконних дій (бездіяльності) відповідача, тому позовні вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягали.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Також, частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання Новоолександрівську сільську раду Запорізького району Запорізької області внести зміни до записів №32, №33 у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27.03.1984 року в частині формулювання підстав поновлення його на посаді.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом приписів частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року в адміністративній справі №280/8711/23 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року в адміністративній справі №280/8711/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко