Постанова

від 06.12.2023 по справі 404/4416/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2023 року м. Кропивницький

справа № 404/4416/22

провадження № 22-ц/4809/1344/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кіровоградський обласний центр з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 липня 2023 рокув складіголовуючого суддіКулінка Л. Д.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

19.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі Кіровоградського ЦГМ ДСНС України), в якому,з урахуваннямзаяви прозбільшення позовнихвимог (а.с.76),просив визнати наказ №89-к (по особовому складу) від 19.05.2022 про припинення трудового договору між ОСОБА_1 та Кіровоградським ЦГМ ДСНС України незаконним, поновити на посаді юрисконсульта I категорії Сектору організації робіт та кадрового забезпечення Кіровоградського ЦГМ ДСНС України, стягнути заборгованость по заробітній платі в сумі 800,27 грн, компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки в сумі 228,00 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40495,00 грн, за період з 19.05.2022 по день звернення до суду, моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом Кіровоградського ЦГМ ДСНС України (по особовому складу) № 69/к від 02.05.2022 позивача прийнято на посаду юрисконсульта І категорії Сектору організації робіт та кадрового забезпечення Кіровоградського ЦГМ ДСНС України на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Позивач вказував, що під час робочого дня - 19.05.2022 його терміново викликала до себе керівник Кіровоградського ЦГМ Юрченко О. І. та в примусовому порядку наказала, щоб він негайно написав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, на що він категорично відмовився.

В подальшому з боку роботодавця розпочався психологічний тиск і позивач був змушений написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Наказом №89-к (по особовому складу) від 19.05.2022 про розірвання трудового договору ОСОБА_1 був звільнений з 20.05.2022 з посади юрисконсульта І категорії сектора організації робіт та кадрового забезпечення Кіровоградського ЦГМ ДСНС України за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП УКраїни.

Позивач зазначив, що в день звільнення з ним не проведено повного розрахунку, а запис про звільнення роботодавцем внесено до трудової книжки тільки 18.08.2022, тобто через 3 місяці після звільнення.

Вважаючи своє звільнення з роботи таким, що відбулось з чисельними грубими порушеннями законодавства про працю, позивач просив визнати незаконним наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Рішенням Кіровський районний суд міста Кіровограда від 04 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи узадоволенні позову,суд першоїінстанції дійшоввисновку пронеобгрунтованість позовнихвимог,оскільки ОСОБА_1 , звернувшись до роботодавця з заявою про звільнення з підстав, передбачених статтею 38 КЗпП України, висловив своє волевиявлення щодо звільнення, зазначив бажану дату звільнення, заява ним не відкликана. Позивачем не доведено вимоги, зокрема щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в свою чергу відповідачем на спростування вказаних обставин надані належні та допустимі докази про проведений розрахунок при звільненні, що підтверджується розрахунковим листом, та платіжним дорученням про перерахування всіх належних позивачеві сум при звільненні, що частково визнано позивачем в судовому засіданні і підтверджено про одержання заробітної плати при звільненні в сумі 2384,73 грн.

Суд виснував, що відповідач звільнив позивача з роботи з дотриманням норм трудового законодавства, врахувавши висловлене в заяві ОСОБА_1 волевиявлення на припинення за власним бажанням трудових відносин з Кіровоградським ЦГМ ДСНС України, видав відповідний наказ про звільнення працівника на підставі ст. 38 КЗпП України і виплатив йому належні на день звільнення суми в рахунок заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Суд не погодився з доводами позивача про грубе порушення відповідачем норм Кодексу законів про працю за їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Не погодився із висновками суду щодо застосування норм ст. 38, 39 КЗпП України.

Вважає, що наказ про звільнення підлягає скасування з огляду на те, що відповідачем не вірно визначено характер трудових відносин з позивачем в частині визначення строку діїтрудового договору, що призвело до неправильного визначення та застосування норм ст. 38 КЗпП України, замість ст. 39 КЗпП України, оскільки з ним був укладений строковий трудовий договір, розірвання якого не регулюється ст. 38 КЗпП України.

Позивач звертає увагу, що на підставі наказу КіровоградськогоЦГМ ДСНС України №69/к від 02.05.2022 його було прийнято на посаду юрисконсульта І категорії Сектору організації робіт та кадрового забезпечення Кіровоградського ЦГМ на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Для підготовки кадрового наказу ОСОБА_1 подано до сектору (відділу) кадрового забезпечення наступні документи: - копія паспорта виданого на ім`я ОСОБА_1 ; - копія ідентифікаційного номера (податковий); - трудова книжка.

Після ознайомлення з вищевказаним наказом, позивач приступив до виконання своїх посадових обов`язків.

Зазначає, що не був обізнаний про дату внесення запису до трудової книжки про прийняття на посаду юрисконсульта І категорії.

Вважає безпідставним твердження відповідача, що трудова книжка ОСОБА_1 після внесеннядо неї запису про прийняття на роботу була повернута і знаходилась на зберіганні у позивача, оскільки відсутні належні докази цього.

Не погодився позивач із викладеними у наданому відповідачем акті про вилучення наказу від 19.05.2022 №98/к від 18.08.2022 обставинами, що ОСОБА_1 18.08.2022 завітав в кабінет сектору ОРКЗ Кіровоградського ЦГМ з проханням внести запис про звільнення в трудову книжку, та перед наданням трудової книжка на підпис з записом на підпис керівнику, ОСОБА_1 був наданий наказ про звільнення для ознайомлення.

Натомість ОСОБА_1 зауважує, що у наказ про його звільнення не був вчасно йому наданий для ознайомлення, відповідач також не надав жодних доказів направлення засобами поштового зв`язку цього наказу або копії наказу, та листа про необхідність з`явитися для отримання трудової книжки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.169-175).

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с.177-179).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Наказом Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 69/к від 02 травня 2022 року ОСОБА_1 прийнято за трудовим договором з 03 травня 2022 року, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3 , до дня фактичного виходу основного працівника на роботу на посаду юрисконсульта I категорії сектору організації та кадрового забезпечення Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології, з посадови окладом в сумі 5005,00 грн (а.с.11).

19.05.2022 ОСОБА_1 подав начальнику Кіровоградського Кіровоградського ЦГМ заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 20.05.2022 (а.с.36).

Заява зареєстрована в журналі реєстрації заяв Кропивницького ЦГМ 19.05.2022 за вхід.№03-338 (а.с.46).

Наказом Кіровоградського Кіровоградського ЦГМ ДСНС України №89/к від 19 травня 2022 року про розірвання трудового договору ОСОБА_1 звільнено з 20 травня 2022 року з посади юрисконсульта I категорії сектору організації та кадрового забезпечення Кіровоградського Кіровоградського ЦГМ, за власним бажанням, згідно статті 38 Кодексу законів про працю України (а.с.12).

Згідно акту від 20.05.2022, складеного начальником Кіровоградського Кіровоградського ЦГМ в присутності завідувача сектору ОРКЗ, завідувача сектору-головного бухгалтера, гідролога I категорії уповноваженого представника трудового колективу, ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з наказом № 98/к від 19.05.2022 «Про розірвання трудового договору», не надав трудову книжку, яка перебувала у нього на руках, для внесення запису про звільнення, розрахункові кошти були перераховані на його картковий рахунок в повному обсязі (а.с.37).

Відповідно до копії відомості з розподілу виплат Кіровоградського Кіровоградського ЦГМ 11.05.2022 на картковий рахунок позивача перераховані кошти в сумі 1700,00 грн., призначення платежу «заробітна плата» (а.с.39).

Згідно копії платіжного доручення №158 від 19.05.2022 позивачу перераховано на картковий рахунок кошти в сумі 2384,73 грн, призначення платежу «заробітна плата при звільненні у травні 2022» (а.с.40-41).

Відповідно до бухгалтерської довідки Кіровоградського Кіровоградського ЦГМ ОСОБА_1 прийнятий на посаду юрисконсульта І категорії Кіровоградський обласний центр з гідрометеорології 03 травня 2022 року, звільнений 20 травня 2022 року, посадовий оклад встановлений у розмірі 5005,00 грн, згідно штатного розпису (а.с.47).

За період роботи ОСОБА_1 відпрацював 14 робочих днів, отримав заробітну плату в розмірі: оклад - 3185,00 грн, надбавка за складність, напруженість у роботі у розмірі 50% від посадового окладу_- 1592,50 грн, індексація - 76,36 грн; компенсація відпустки за 1 день -220,34 грн. Всього було нараховано 5074,20_грн. Всього було утримано : податок з доходів фізичних осіб 18% -913,36 грн.; військовий збір 1,5% - 76,11 грн. Заробітна плата, виплачена працівнику на картковий рахунок склала 4084,73 грн. (а.с.44,45).

Згідно копії акту від 18.08.2022, складеного начальником КіровоградськогоКіровоградського ЦГМ в присутності завідувача сектору ОРКЗ, гідролога I категорії уповноваженого представника трудового колективу, юрисконсульта I категорії сектору ОРКЗ, Швець Р. Ю. 18.08. 2022 з`явився до Кіровоградського Кіровоградського ЦГМ з проханням внести запис про звільнення в трудову книжку, на що йому було запропоновано ознайомитись з наказом про звільнення. ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з наказом про звільнення, вихватив з рук начальника Кіровоградського Кіровоградського ЦГМ трудову книжку та зник у невідомому напрямку (а.с.43).

Відповідно до довідки від 23.01.2023 Кіровоградського Кіровоградського ЦГМ 02.05.2022 ОСОБА_1 були надані для ознайомлення оригінали усіх документів, необхідних для прийняття на роботу (з потрібних документів було зроблено ксерокопію) і одразу повернуті, в тому числі і трудова книжка ОСОБА_1 . У перший робочий день 03.05.2022 ОСОБА_1 ознайомився з наказом про прийняття на посаду юрисконсульта І категорії до сектору ОРКЗ Кіровоградського ЦГМ (наказ № 69/к від 02.05 2022) та надав трудову книжку для внесення запису про працевлаштування, запис було зроблено у його присутності та одразу після запису трудова книжка була йому повернута на підставі статті 48 КЗпП. На зберігання трудова книжка ОСОБА_1 не приймалась (а.с.85).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК).

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 Кодексу законів про працю України, серед яких такі як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи власника тощо.

Позивач просив припинити трудові правовідносини з відповідачем на підставі частини першої статті 38 КЗпП України - з ініціативи працівника.

Відповідно до норм статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розірвання трудового договору за статтею 38 Кодексу законів про працю України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку.

Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 12 квітня 2018 року у справі №61-678св17 та від 25 березня 2020 року у справі №295/14595/17.

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника роботодавець може звільнити працівника в день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення. Визначення працівником дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб`єктом призначення, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61/22315сво18) зазначив, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Встановлено, що ОСОБА_1 висловив своє волевиявлення припинити трудові відносини з Кіровоградським ЦГМ ДСНС України за власним бажанням, подавши відповідну заяву, а відповідач з дотриманням вимог КЗпП України здійснив його звільнення.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що при звільненні позивача з роботи позивачем не допущено порушень норм трудового законодавства.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання відповідачем доказів про порушення позивачем трудової дисципліни неперевіряються апеляційним судом, оскільки виходять за межі заявлених позовних вимог і не стосуються обставин, які досліджувались судомпершої інстанції.

Щодо обставин своєчасності ознайомлення позивача з наказом про звільнення, заповнення та видачі трудової книжки, апеляційний суд зауважує, що в позові не ставилось питання застосування наслідків порушення передбачених нормами КЗпП України строків на вчинення роботодавцем вказаних дій, зокрема санкцій, передбачених ст. 235 КЗпП України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Відповідно до роз`яснень пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», від 12 червня 2009 року №2, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів. Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодекс.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 75 Кодексу законів про працю України працівникові надається щорічна основна відпустка тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Факт проведення відповідачем повного розрахунку зі ОСОБА_1 при звільненні знайшов підтвердження належними доказами та не спростований позивачем, тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди, оскільки вказана вимога має похідний характер та її задоволення залежить від задоволення основних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, у задоволенні яких відмовлено.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

Рішення суду є законним і обгрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому з підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник